Як вижити лиходієм

Як вижити лиходієм

автор:

перекладач:

-delish-

#2 в жанрі

Трагедія

#3 в жанрі

Ісекай

#3 в жанрі

Історичне

#3 в жанрі

Комедія

#4 в жанрі

Драма

#6 в жанрі

ЛГБТ

#9 в жанрі

236 з 236

розділів

802

переглядів

Завершено

статус

жанри:

BL

Драма

Ісекай

Історичне

ЛГБТ

Трагедія

Комедія

Опис

Сяо Юань перемістився в роман. Як гей(обрізаний рукав)-підліток, так ще й імператор. Страшно, так сумно. Через це Сяо Юань робить усе можливе, щоб продовжувати жити. Але! Все добре, якщо ви, хлопці, хочете пофантазувати про головного героя, але чи можете ви припинити спроби залізти в його ліжко? Так, він добре ставиться до нього, але це лише тому, що йому потрібен ореол головного героя!! Сяо Юань: «Припиніть зловживати головним героєм!!! Ви, хлопці, не боїтеся, а я хочу жити!!!» Історія, яка починається з того, що шоу піклується про гонга, а потім гонг піклується про шоу.

Статистика закладинок

Перелік розділів

Відгуки

Будь готові постраждати, та будьте готові бути щасливими Якщо ви не боїтесь чогось із цього, сміло читайте. ...Сміло будьте. ........І не дивіться на мій минулий коментар, я там виплакатись вирішила...

Мій коментар стерся... до біса... я так довго писала!... (Аж ніяк не намагаюсь цим відштовхнути вас від читання, навпаки. Ходіть читайте! Просто якщо ви чутливі... і у вас хороша уява... ну ви там... цейво... обережно) Боляче. Під ребрами шось.. тисне... Тісно. До біса, боляче... Залишилось трохи менше половини..? Я ще не дочитала, але. Дяка-дяка-дяка за переклад цієї історії❣❣❣ Окерма подяка за всі пояснення і вірші❣❣❣ (Серед цього божевілля... ні-ні, я не про історію, я про свої емоції. Я змогла надати кінець своїй історії. А потім пішла знову читати це. І вгадайте що? О. БОЛЯЧЕ!!! Ах, моя героїня-реінкарнаторка. Знаєте... я кажу, що немає нічого неможливого. Це тому, що я вірю у безкінечність всесвіту. ...Хоча часом важко повірити, що щось може.. "трапитись" у "нашому світі". Гм... дивно звучить?... Ну дивіться... Якщо світ справді безмежний... то те, що ми зараз називаємо "неможливим".. цілком може відбуватись. У цю ж мить. Десь дуже далеко... І це боляче. Нові світи, нові люди, нове життя... а потім те ж саме. Той же світ, ті ж люди... але нове життя. "Те ж саме". Ставлення людей... Коли все, що ти пережив, мов відома лише тобі ілюзія, сон... кошмар. Жанр ісекай взагалі дуже болючий. Дуже... самотній. І... відчайдушний. Та, як автор... як би не хотіла, я ніколи не зможу по-справжньому зрозуміти своїх героїв. Це можуть зробити лише ті, хто це пережив. Лише вони. Але... як автор... хоча, можливо, й лише мале~сеньку частинку з їхнього відчаю... але я переживаю її разом з ними. Тож... для мене читати це було боляче. Мов нагадування. За все, що я зробила, за все, що я не зробила... і за "волю небес". Чи можна мені не дивитись на небо?.. земля не дуже цікава, але я обожнюю лілії... і лікориси... білі.)