Необхідні здібності президента-тирана.

Ян ЛюАнь кинувся вперед, як стріла, обіймаючи Сяо Фен'юе, кілька разів крикнувши. Його очі були такі червоні, що могли виступити криваві сльози.

Але чоловік перестав дихати й не відчувався пульс.

Юнак швидко взяв Сяо Фен'юе з рук охоронця, які ледь не впали і поклав його на землю. Без жодних слів зробив комплекс серцево-легеневої реанімації.

Після трьох циклів реанімації горло Фен’юе видало глухий звук, він раптово кашлянув і повільно відкрив очі.

Юань довгий час сидів прямо, поклавши сідниці на землю, але не почувався розслабленим.

СУЧИЙ СИН!!

На щастя, щоб стати тиранічним президентом і впоратися з ситуацією, якщо його кохана колись потоне, батько змусив його навчитися надавати першу допомогу.

І на щастя, того разу він дуже старанно вчився. На відміну від президента-тирана по сусідству, який довго нічого не навчався. Коли він був у справжній біді, ледь не зламав ребра своєму справжньому коханню, роблячи компресію грудної клітки.

Коли чоловік відкрив очі, після деякого часу спроб він виявив, що не може говорити через травму шиї. Коли він побачив Ян ЛюАня, сльози попливли з його очей, поки він ридав.

ЛюАнь міцно тримав його за руку, його голос задихався й тремтів: «Чому… чому ти зробив щось подібне…»

Сяо Юань більше не міг на це дивитися. Він зробив крок уперед і штовхнув чоловіка, щоб той схопив Сяо Фен’юе на руки.

Чому ти досі питаєш! Тримай його!!

Нещасне подружжя обійняло одне одного й заридало. Імператор, який був засмучений, витер холодний піт, спровокований переляком, який він щойно пережив. Після цього він підвівся біля столу.

Чоловік відпустив іншого і знову став на коліна перед Юанем. Але він крикнув: «Не ставай на коліна! Ти повинен спочатку віднести його до ліжка, а потім принести йому чашку теплої води» — охоронець ошелешено дивився на нього, відчуваючи, що, можливо, почув його неправильно.

Він ніжно торкнувся свого чола й усміхнувся: «Чого ти чекаєш?»

Ян ЛюАнь, незважаючи на наслідки, обійняв Сяо Фен'юе і обережно поклав його на ліжко, дав йому ковдру та налив води в порцелянову чашку.

Сяо Юань помацав пульс безсилого. Лише переконавшись, що проблеми немає, він зробив довгий видих.

Це також було великим благословенням.

Побачивши, що Ян ЛюАнь допомагає Сяо Фен'юе випити води, Сяо Юань сказав чоловіку: «Я задам тобі кілька запитань і я знаю, що ти зараз не можеш говорити, тому просто кивни головою на «так» і похитай нею на «ні». Перше запитання: чи є хтось у палаці Цзін'ян, хто знає про ваші стосунки з Ян ЛюАнем?»

Очі його були сумні, і він кивнув головою.

«Тоді ця особа погрожувала вам Ян ЛюАнем і зобов’язувала тебе завдати шкоди Янь ХеЦину?»

Сяо Фен'юе знову кивнув. Ян ЛюАнь важко дихав, він був дуже засмучений.

«Ти чув?» — монарх жартома штовхнув охоронця ліктем.

«Ваша Величносте…»

«Він намагався тебе захистити. Ось чому він брав участь у цьому поганому плані, він не змінив свого кохання¹» — Сяо Юань пояснив для музиканта.

Ян ЛюАнь важко опустився на коліна: «Ваша Величносте, це у всьому я винен. Якщо ви хочете когось покарати, ви можете покарати мене одного!!»

Чому ти знову на колінах? Ти залежний від стояння на колінах!

Фен'юе почув це і кілька разів похитав головою, намагаючись встати з ліжка, намагався встати на коліна поруч.

«Добре, добре!» — юнак поспішно притиснув його до ліжка: «Ви обидва будете покарані, ніхто не зможе від цього втекти».

Він очікував, що так і буде, тому Ян ЛюАнь перестав вибачатися, нахилився та знову вклонився.

«Ти, і ти» — обличчя Сяо Юаня було серйозним. Він трохи вказав пальцем на першого, а потім зробив те саме щодо другого: «Вас обох звільнено. Звільнено!»

Ян ЛюАнь вражено підняв голову: «А…?»

Сяо Юань пробурчав: «Ах, як би там не було, я вишлю вас обох із палацу».

Охоронець, який деякий час не розумів, покарали їх чи винагородили, не знав, як відповісти.

«ЛюАнь, спочатку піди до палацу Таї, щоб отримати ліки від удушення. Візьміть ще трохи на потім, після ідіть і пакуйте одяг, гроші та інші цінні речі, це не має значення. Тоді ти підеш шукати карету, візьмеш із собою вночі Сяо Фен'юе і чекаєш мене біля східних воріт імператорського міста» — Сяо Юань пояснив.

Ян ЛюАнь раптово відреагував і ледве не знепритомнів від щастя: «Імператор... Ваша Величносте? Я… але я…»

Сяо Юань посміхнувся і сказав: «Добре, добре, вперед і швидко все приготуй. Час збігає.»

Вийшовши з кімнати Сяо Фен'юе, хлопець побіг до Янь ХеЦина і пояснив йому причину та наслідки² інциденту.

Принц якийсь час мовчав, а потім запитав: «Як ти збираєшся з ними впоратися?»

На обличчі Сяо Юаня була переповнена посмішка. Він підняв трохи винограду з підносу з фруктами на столі й послав їх собі в рот: «Є стара приказка з мого минулого життя: я краще зруйную десять храмів, ніж зруйную шлюб³. Тож сьогодні мене все ще можуть називати Купідон-Сяо».

Ніч була тиха, всюди горіли вогники від ламп. З імператорського міста повільно виїжджала карета. Імператорська гвардія, яка охороняла ворота, негайно зупинила її. Коли підняли завісу, вони побачили, що всередині сидить імператор. Крізь слабку завісу імператорська гвардія також могла побачити, що поруч з імператором сидів чоловік із ґуцинь.

Він сказав: «Не хвилюйтеся, ми підемо прогулятися і повернемося через деякий час».

Імператорська гвардія, природно, більше не наважувалася його зупиняти. Карета проїхала крізь важку і велику червону стіну. Колеса бігли по землі, залишаючи сліди на снігу, залишаючи позаду лише стукіт кінських копит,

Коли поруч нікого не було, карета зупинилася. Водій зняв бамбуковий капелюх, вискочив з карети й пішов відчиняти двері. Сяо Юань вийшов із карети. Показуючи на ящик у вагоні, він сказав чоловікові: «Вона повна грошей. Ти візьмеш з собою Сяо Фен'юе і підеш аж на схід, там на стику чотирьох країн є місце під назвою село Таоюань. Якщо ви оселитеся там і будете продавати чай чи сіль, то незабаром станете настільки багатими, що зможете прогодувати сім’ю».

Ян ЛюАнь розплакався і впав на коліна, щоб привітати його: «Ян ЛюАнь не може відплатити за велику доброту Вашої Величності. У наступному житті я готовий відплатити за це власним життям».

Сяо Юань посміхнувся і тихо пробурмотів: «Ні, ти вже заплатив мені своїм життям у своєму минулому житті. До речі, ЛюАнь, я маю дещо у тебе попросити. На другий день лютого з наступного року, будь ласка, поверніться та чекайте повідомлення на поштовій станції біля імператорського палацу. Якщо ти не отримаєш жодного повідомлення до 15 лютого, ти можеш повернутися. Що б не сталося в Північному королівстві, не хвилюйтеся про це. Живіть добре, ніколи більше не думайте про королівство».

Ян ЛюАнь важко кивнув: «Не хвилюйтеся, Ваша Величносте. Я буду мати це на увазі».

«Тоді йди.»

Чоловіки глибоко вклонилися Сяо Юаню, а потім зникли в безмежній ночі, керуючи каретою.

Хлопець повернувся до імперського міста з ліхтарем у руці. Він пройшов повз ворота, а імператорські гвардійці, що їх охороняли, були вражені й налякані: «Ваша Величносте? Чому ви повернулися один, де ваша карета?»

Він посміхнувся і відповів: «Я її обміняв».

«Обміняли???»

«Так, я обміняв його на два справжніх серця» — з цими словами Сяо Юань пішов, наспівуючи вголос, повністю ігноруючи здивування на обличчях імператорських гвардійців.

У цю сніжну ніч землю вкрив білий іній. Прохолодне місячне світло падало на палац, через що він виглядав повністю білим навіть при освітленні. Юнак пройшов кілька кроків і побачив чоловіка, який стояв перед ним. Він так довго чекав, що снігу було трохи по плечі.

Сяо Юань був трохи здивований, він пройшов кілька кроків: «Ти чекав мене?»

Темні очі Янь ХеЦина подивилися на нього і він повільно кивнув. 

Йшовши з ним пліч-о-пліч, з сумнівом запитав: «Усюди імператорська гвардія, чому тебе не спіймали?»

Принц відповів: «Я уникав їх».

Сяо Юань раптом застогнав і обернувся, щоб поглянути на Янь ХеЦина: «О ні, я забув запитати Сяо Фен'юе, хто хотів завдати тобі болю».

Хлопець сказав: «Це не має значення».

«Це має значення!» — він був засмучений: «Це не кінець, хто знає, що ще ця людина буде робити далі. Хоча я можу дозволити Хун Сю розслідувати це, і вона точно зможе знайти залаштунки протягом трьох днів, але що, якщо вона таки знайде цю людину, а хтось інший планує завдати тобі болю…»

Сяо Юань якийсь час бурмотів собі під ніс, потім схилив голову й довго думав. Тоді він раптом клацнув пальцями і сказав Янь ХеЦину: «У мене є спосіб, який покінчить із цим раз і назавжди!»

1. 移情别恋 yí qíng bié liàn: це китайська ідіома, вона стосується того, хто змінив свої почуття на інше кохання / Закохатися в когось іншого / Відвернутися від одного коханця та піти з іншим.

2. 前因后果 qián yīn hòu guǒ: це китайська ідіома, вона стосується всього процесу розвитку / початку та кінця справи / послідовності подій. З《南齐书·高逸传论》(nán qí shū·gāo yì zhuàn lùn), «Історія південної династії Ці: біографія Гао Ї». Компіляція (萧子显 xiāo zǐ xiǎn) Сяо Цзісяня [487-537 рр. н. е.], письменника та історика часів династії Ци [479-502 рр. н. е.] і південної династії Лян [502-557 рр. н. е.].

3. 宁拆十座庙, 不毁一桩婚 níng chāi shí zuò miào, bù huǐ yī zhuāng hun: це китайське прислів’я: настільки ж святотатством було б знищити буддистський храм, тим більше невибачливо розірвати шлюб. Початковий намір цього речення полягає в тому, щоб порадити людям не провокувати почуття між іншими. Слід зазначити, що розвивати позитивні стосунки завжди важко, і справді злочинно розбивати почуття інших через втручання сторонніх людей і розірвання шлюбу.