Прямо в найкритичніший момент Янь ХеЦин ухилився від меча Хуан Юе і витягнув із підношень короткий меч. Після кількох різких звуків мечів, що стикаються один з одним, і сріблястого світла, що пронизує небо, двоє чоловіків уже зробили кілька рухів, але Хуан Юе все ще не зміг поранити Янь ХеЦина самостійно.
Цього, звичайно, слід було очікувати, але Хуан Юе не роздратувався. Натомість він підморгнув людям, які їх оточували, і без вагань більше дюжини чоловіків, одягнених у чорне, помахали своїми мечами на Янь ХеЦина.
Всі боялися сучасної атмосфери, де може статися що завгодно, тому на мить затамували подих. Єдине, що залишилося між Небом і Землею, це шелест гірського вітру, що проноситься крізь залишки листя ранньої весни.
Як раптом страшний крик порушив тишу!
Майже всі вони повернули голови, щоб подивитися, куди долинув жалюгідний крик.
Підлеглі Хуан Юе, які охороняли Сяо Юаня, були згорблені та прикривали живіт. Біль був настільки сильним, що вони довго не могли оговтатися. Тим часом Сяо Юань шалено збіг з гори, кричачи при цьому: «Захистіть імператора!»
Обличчя Хуан Юе раптово побіліло, але він швидко відреагував, обернувшись, щоб переслідувати Сяо Юаня. Янь ХеЦин пішов за ним, але його раптом оточила дюжина чоловіків, одягнених у чорне.
Однак миттєво ситуація раптово змінилася, коли Чен Ґе, який довгий час ховався в гірському лісі, з’явився з сотнями імператорських гвардійців. Люди Хуан Юе опинилися в пастці, як черепаха, спіймана в банку¹. Навіть солдати Західного к. Шу відвернулися від них!
Люди Хуан Юе були схвильовані та збентежені. Деякі з них намагалися чинити опір, а інші вже кинули зброю і здалися.
Чен Ґе кинувся в натовп, щоб захистити Янь ХеЦина, але потім побачив, як той кидається назустріч Сяо Юаню.
Сяо Юань знав, що саме через нього Янь ХеЦин не наважився на необдумані дії, тож поки він втече в безпечне місце, усе піде за планом.
Сяо Юань біг деякий час, і коли він хотів обернутися, щоб побачити, яка ситуація, його плече несподівано притиснули, жорстоко потягнувши назад. Сяо Юань не зміг стабілізуватися, і в підсумку впав на спину.
Двоє людей покаталися на кілька кроків, перш ніж змогли стабілізуватися, і коли він збирався підняти очі, той чоловік раптово почав душити його!
Очі Хуан Юе були сповнені злоби, коли він сердито вигукнув: «Ти насмілився мене підставити?!»
Як міг Сяо Юань просто сидіти і чекати смерті? Коли він відчайдушно намагався відбити Хуан Юе, почулися квапливі кроки Янь ХеЦина: «Сяо Юань!!»
Коли Хуан Юе побачив, що Сяо Юань збирався вирватися з його рук, він раптом витягнув кинджал зі своєї талії та жорстоко вдарив Сяо Юаня в ногу!
Через біль, який він відчував, Сяо Юаню було важко придушити гучний і жалюгідний крик. Невдовзі його крик зник у галасливому та хаотичному натовпі.
Хуан Юе грубо схопив Сяо Юаня за волосся і підняв його. Приставивши кинджал до горла, Хуан Юе повернувся обличчям до Янь ХеЦина.
Після цього Янь ХеЦин негайно припинив біг, і його очі були прикуті до пораненої ноги Сяо Юаня. Очі Янь ХеЦина повільно почервоніли, і він ледь не зламав зуби, перш ніж встиг сказати: «Не чіпай його!!»
Хуан Юе не очікував, що Янь ХеЦин буде настільки стурбований Сяо Цзюнь Ваном. Спочатку він був приголомшений, але потім голосно розсміявся: «Здається, Його Величність все ще відчуває почуття до цієї "грілки"».
Як тільки Хуан Юе закінчив говорити ці слова, він потягнув Сяо Юаня вниз з пагорба. Оскільки нога Сяо Юаня була поранена, він не міг швидко ходити, тому Хуан Юе стягнув його з гори, залишивши за собою кривавий слід.
Імператорський охоронець збирався погнатися за ними, але його раптово зупинив Янь ХеЦин.
Хуан Юе не знав, куди він прямує і куди йому йти. Єдине, що він знав, це те, що був на межі колапсу, і більше не мав сили повернутися. Але не хотів, він справді не хотів!
Хуан Юе потягнув Сяо Юаня на середину гори, поки, нарешті, не міг більше тягнути його. Коли він побачив, що ніхто не слідує за ним, Хуан Юе скинув Сяо Юаня на землю, яка була відкритим простором на краю скелі, де колись був Храм Неба Північного к.
Сяо Юань важко впав на землю. Його долоні були червоні, а рана на нозі дуже боліла. Намагаючись полегшити біль, він засміявся і сказав: «Генерал Хуан зробив величезну помилку. Якщо ти хотів тримати мене в заручниках, ти не повинен був ранити мою ногу».
У той момент Хуан Юе заспокоївся, тому він просто посміхнувся йому і сказав: «Я хотів негайно позбавити життя Сяо Цзюнь Вана, але я не очікував, що імператор так піклується про тебе. Сяо Цзюнь Ван, ти не щасливий? Понад рік імператор не звертав на тебе уваги, але в цей момент він несподівано став до тебе таким уважним. Ти, напевно, ніколи не думав, що це станеться, чи не так?»
Сяо Юань кілька разів хмикнув, але не відповідав.
З якоїсь причини в цей момент серце Хуан Юе насправді сильно заспокоїлося. Озирнувшись навколо, він відчув, як холодний вітерець наповнює гірські ліси та річки. Була рання весна, тому через вологий вітер тіло Хуан Юе ставало холоднішим і холоднішим, ніби він знову переживав той час, коли вони з матір'ю ходили просити допомоги під холодом і сильним дощем.
Раптом Хуан Юе ніби зрозумів, що означає бути самотнім на вершині.
Чим вище ти піднімаєшся, тим гірше падіння.
Раптом позаду нього почувся звук кроків. На це Хуан Юе люто підтягнув Сяо Юаня, який лежав на землі, використовуючи його як щит, щоб захистити себе. Коли Хуан Юе приставив кинджал до горла Сяо Юаня, той обернувся.
Дивно, але це був Янь ХеЦин.
Той був один, озброєний єдиним довгим мечем. Коли вітер підняв його одяг, він стояв більше десяти метрів, дивлячись на кинджал, притиснутий до горла Сяо Юаня. Не намагаючись рухатися вперед, Янь ХеЦин сказав: «Відпусти його. Якщо ти це зробиш, я відпущу тебе разом із твоїми людьми».
Хуан Юе посміхнувся: «Його Величність, мабуть, жартує. Я не вірю, що Сяо Цзюнь Ван настільки важливий для вас. Його Величність не повинен забувати, що Сяо Цзюнь Ван був міністром уже більше року, і ви ніколи не цікавилися ним. Я знаю, що Його Величність хоче схопити мене живим, щоб ви могли змусити мене зізнатися, хто є моїми однопартійцями, тому ви використовуєте цей привід, щоб укласти зі мною угоду».
Сяо Юань не міг не сказати: «У такому випадку да-ґе повинен приставити кинджал до власної шиї замість моєї. Ах, да-ґе... шшш²…..»
Хуан Юе трохи посилив тиск на кинджал, і з шиї Сяо Юаня відразу ж потекли краплі крові.
Янь ХеЦин різко зробив крок уперед, але відразу ж вчасно стримав свій порив. Його рука, що тримала довгий меч, злегка тремтіла.
Коли Хуан Юе побачив його таким, він посміхнувся і сказав: «Акторські здібності Його Величності досить хороші. Як щодо цього? Ваша Величність, якщо ви кинете меч на землю, я відпущу шию Сяо Цзюнь Вана».
Хуан Юе мав намір висміяти Янь ХеЦина, але він не очікував, що той без вагань відкине меч убік.
Хуан Юе був справді приголомшений, і в його очах спалахнула якась недовіра. Він повільно вийняв кинджал із шиї Сяо Юаня, але потім приклав вістря кинджала до живота Сяо Юаня. У цей момент Хуан Юе раптом щось помітив. Коли він трохи сильніше натискав на кинджал, очі Янь ХеЦина зменшувалися. З цим внутрішні сумніви Хуан Юе ставали дедалі міцнішими. Але він все ще відчував, що це не має сенсу.
Янь ХеЦин сказав: «Що ти хочеш?»
Хуан Юе подивився на Янь ХеЦина і після довгого мовчання раптом сказав: «Я хочу, щоб ти став на коліна і благав мене».
Серце Сяо Юаня запанікував, коли він закричав: «Янь-ґе, не роби цього!»
Перш ніж Сяо Юань встиг закінчити свої слова, Янь ХеЦин уже став навколішки.
Очі Хуан Юе розширилися, а потім вибухнув маніакальним сміхом. Деякий час посміявшись, він крикнув: «Янь ХеЦин! Чому, в біса, ти став імператором? Для чого? Подивись на себе, ти такий жалюгідний і смішний!»
Янь ХеЦин спокійно сказав: «Якщо ти відпустиш його, я відпущу тебе».
«Ти відпустиш мене? Хех, відпустить мене» — Хуан Юе пробурмотів ці слова в заціпенінні, коли раптом підвів голову зі зловісною посмішкою: «Янь ХеЦин, навіть якщо ти відпустиш мене, куди ще я можу піти? Ти думаєш, що я боюся смерті? Дозволь тобі сказати, що в той момент, коли я вирішив узурпувати трон, я вже був готовий втратити голову. Янь ХеЦин, мені не потрібно, щоб ти відпускав мене. Що це? Ти справді хвилюєшся за нього?»
Сказавши це, Хуан Юе сильніше натиснув на кинджал. Коли Сяо Юань трохи тремтів, одяг на його животі раптом став червоним.
Янь ХеЦин задихався. Потім він почув шалений сміх Хуан Юе: «Поки ти будеш повзати, як собака, я відпущу його, добре? Ха-ха-ха-ха, монарх країни, монарх країни виглядає надзвичайно смішно! Смішно!»
Раптом сміх Хуан Юе раптово припинився.
Як тільки Хуан Юе закінчив свої слова, Сяо Юань раптово обернувся, незважаючи на загрозу кинджала. Коли він поворухнувся, кинджал у руці Хуан Юе негайно встромив йому живіт!
Сяо Юань тремтів усім тілом і, стримуючи біль, вилаявся: «Смішний твій батько!»
Хуан Юе запанікував. Коли він збирався відтягнути кинджал, щоб відновити контроль над Сяо Юанем, а той раптом штовхнув його. Однак вони вдвох відступили на кілька кроків назад, поки їхні ноги не торкнулися повітря і не впали зі скелі!
1. 瓮中捉鳖 wèng zhōng zhuō biē: китайська ідіома, яка використовується як метафора того, що хочеться зафіксувати, вже була під контролем. Від《李逵负荆》від (康进之 kāng jìn zhī) Кан Цзіньчжі, з династії Юань або Монгольської династії [1279-1368].
2. Звук шипіння, не знала як його нормально перекласти, тому ось так.
Далі
Розділ 206 - Тримайте хмари відкритими, щоб побачити яскравий місяць позаду.
Коли вони двоє впали зі скелі, вони в кінцевому підсумку важко впали на виступаючий кам’яний майданчик. Здавалося, Сяо Юань знав, що під скелею є кам’яна платформа, тому він не вагаючись одразу встав. Хуан Юе двічі покотився по землі, ледь не впавши з платформи, тому в паніці відступив. Переляканий вираз Хуан Юе ще не відновився, як раптом інша людина також впала на кам’яну платформу. Сяо Юань здивовано вигукнув: «Янь-ґе!» Янь ХеЦин не очікував, що під скелею є кам’яна платформа, тому після приземлення був ненадовго приголомшений. Раптом у його вухах пролунав панічний крик Сяо Юаня: «Янь-ґе, будь обережний!» Гострий кинджал кинувся до Янь ХеЦина з лякаючим срібним блиском. Хуан Юе міцно тримав кинджал, дивлячись на нього з рішучістю та вбивчим наміром. Янь ХеЦин не зміг ухилитися, і його руку розрізали, коли всюди забризкала приголомшлива кількість крові. Хуан Юе продовжував темп, коли повернувся, щоб люто вдарити ножем у груди. Однак Янь ХеЦин схопив того за зап’ястя в потрібний момент і різко крутнув, змінивши напрямок гострого леза кинджала, приціливши його в груди іншого. Двоє чоловіків схопили один одного за лікті та руки, використовуючи свою силу один проти одного, коли вони довго боролися. Раптом Хуан Юе насмішкувато посміхнувся. Відразу після цього він був застигнутий зненацька, оскільки втратив усі сили, коли кинджал пронизав його груди. Коли він відчув холодне відчуття, коли його тіло пронизують, Хуан Юе насмішкувато посміхнувся, і, прикриваючи груди, відштовхнувся назад. Піднявши голову, щоб подивитися на небо, він упав зі скелі з кам'яної платформи. Коли гірський вітер свистів у його вухах, Хуан Юе намагався відкрити очі, подумавши: «Ця гора справді висока, ах». Тим часом на кам’яній платформі Янь ХеЦин навіть не потрудився поглянути на Хуан Юе, поспішно обернувшись, щоб знайти Сяо Юаня. Коли погляд зупинився на Сяо Юані, його очі раптово звузилися. Одяг Сяо Юаня був пофарбований у червоний колір саме там, де був його живіт. Він щільно прикривав живіт руками, сидячи біля стіни, намагаючись налагодити дихання. Янь ХеЦин тремтів, коли став навколішки й обійняв Сяо Юаня, одночасно простягаючи руку, щоб закрити йому рани. Сяо Юань спробував посміхнутися Янь ХеЦину, коли той сказав: «Янь-ґе, я в порядку. Янь-ґе, твої очі такі червоні, я справді в порядку, тож не хвилюйся. Янь-ґе, не плач...» Янь ХеЦин нічого не сказав, розрізаючи своє пальто на смужки ножем. Потім він перев’язав рани на нозі та животі Сяо Юаня. Сяо Юань притиснувся до нього на руках і буркнув: «Янь-ґе, дозволь тобі сказати, я стрибнув просто тому, що знав, що внизу була кам’яна платформа. Я не ставився до свого життя легковажно. Що стосується мого поранення в живіт, то я тепер розумію, як працює організм, тому я скрутив руку Хуан Юе, щоб не пошкодити внутрішні органи. Не хвилюйся, зі мною все добре...» «Янь-ґе, ти хочеш відпочити після цього? Я розтрощив маленьке подвір'я біля Храму Неба. Як шкода, ех. Чи варто копати ставок біля спальні? Розводити рибу, вирощувати тутові дерева та коноплі. Я не знаю, чи корисні тутові дерева, чи ні, ти хочеш знати, чому? Хіба не сказано: "двоє людей говорять про посадку шовковиці та коноплі, як п’ють вино"? Але, здається, що шовковиця та коноплі зазвичай використовуються у віршах для позначення сільськогосподарських культур¹, ах…». «Янь-ґе, давай зробимо ще один комплект весільного одягу, добре? Я не зміг побачити оригінальний набір, він гарний? Чи був вишитий на ньому Золотий Дракон таким величним, як казав власник крамниці? Тобі воно сподобалося? Я хочу його побачити.» «Янь-ґе, ти сердишся? Не гнівайся, ні, не гнівайся зараз. Ти можеш звести зі мною рахунки пізніше... кхе… кхе…». Коли він побачив, що Сяо Юань раптово припинив говорити нісенітниці, коли він закрив рот і кілька разів закашлявся, зіниці Янь ХеЦина звузилися, коли він сказав: «Більше не говори». Сяо Юань смикнув його за рукав і засміявся: «Але мені ще багато чого тобі сказати. Що ти робитимеш? Чому б тобі не закрити мені рота? Як ти думаєш, який найкращий спосіб заткнути мені рот?» Янь ХеЦин нахилився, щоб поцілувати його. Сяо Юань заплющив очі, обережно кінчиком язика потер губи Янь ХеЦина, які злегка тремтіли від страху, якомога ніжніше й обережніше. «Поки ми не зустрілися вперше, я не розумів, що таке щастя і горе. Я не розумів життя і не міг відрізнити труднощі від щастя. Я просто спостерігав, як минула весна, літо, осінь і зима. Озираючись на це життя, я тримав хмари відкритими, щоб побачити позаду яскравий місяць²». *** Сяо Цзюнь Вана ув'язнили! Сяо Юань, монарх Західного к. Шу, був ув'язнений!! Сяо Юань, монарх країни, був ув'язнений Янь ХеЦином, імператором Південного к. Янь!!! Сяо Юань: «За що я ув'язнений?» Тянь Сян була настільки схвильована, що тупнула ногою: «Це кажуть усі в імператорському палаці!» Сяо Юань: «Вони говорять чисту дурницю!» Тянь Сян: «Але Його Величність справді не дозволить Сяо Цзюнь Вану пересуватися!» Сяо Юань вказав на тугі бинти, обмотані навколо його живота та ноги, а потім сказав: «Навіть якщо він не дозволить мені рухатися, я не можу рухатися!!» Тянь Сян: «І Його Величність приходить до цієї спальні лише вночі, щоб шукати Сяо Цзюнь Вана, але він йде рано вранці...» Сяо Юань: «Це нісенітниця! Це його спальня! Куди він ще ляже спати?!» Тянь Сян: «... Здається, нічого страшного». Раптом ззовні вбіг Чен Ґе, весь у багнюці з ніг до голови: «Чому Його Величність наказав мені викопати ставок перед спальнею?!» Сяо Юань: «Не забудь покласти туди червону рибу коі, червона виглядає краще. Почекай, чому ти ставок копаєш? Ти ж генерал?» Чен Ґе впав: «Звідки я можу знати?!» «О, я знаю!» — Сяо Юань схопив жменю цукатів біля ліжка, запхнув трохи в руку Тянь Сян, а одну поклав собі в рот: «Після того, як ми з Його Величністю були врятовані з дна скелі, я чітко сказав тобі не нести мене, але ти повинен були нести! Навіть простягнув руку, намагаючись вирвати мене з обіймів мого Янь-ґе!» Чен Ґе відповів: «Я бачив, що рука Його Величності поранена! Крім того, Його Величність міцно обняв вас і пішов! Я вас ледь торкнувся! Було нічого такого! Зовсім не велика справа!!» Сяо Юань: «Деяких дітей неможливо навчити. Повернись, щоб викопати ставок. Почекай, хочеш цукати?» Чен Ґе сказав із сумом і обуренням: «Я хочу!!!» «Давай, дай мені руку» — Сяо Юань схопив жменю цукатів і передав їх Чен Ґе. Однак, коли Чен Ґе пішов збирати цукати, Сяо Юань закрив долоню, і Чен Ґе випадково взяв Сяо Юаня за руку. У цю мить почувся раптовий звук табуретки, що впала на землю. Усі з жахом озирнулися назад, коли побачили, що позаду них безвиразно стоїть Янь ХеЦин. Біля нього стояв жалюгідний табурет, що впав на землю. Чен Ґе швидко відреагував, ставши на одне коліно та стиснувши кулак: «Вайчен вітає Його Величність!» Янь ХеЦин: «Ставок». Чен Ґе крикнув: «Вайчен зараз же піде продовжити копання!!» Сказавши це, Чен Ґе енергійно вибіг. Янь ХеЦин зробив кілька кроків до Сяо Юаня і запитав: «Твої рани все ще болять?» Сяо Юань простягнув руку з посмішкою на обличчі, тихо потягнувши Янь ХеЦина за рукав, доки він не торкнувся постільної білизни: «Це не боляче. Більше не боляче, коли ти тут. Навіть таке відчуття, ніби я швидше видужу!» «Мм-мм» — Янь ХеЦин відтягнув рукав і сказав: «Гарного відпочинку». Сказавши це, він повернув голову і пішов геть. Тянь Сян полегшено зітхнула. Потім вона встала, щоб запитати Сяо Юаня, що він хоче їсти на обід, але зупинилася, коли побачила, що на обличчі Сяо Юаня сумний вираз. «Янь ХеЦин злий! Мій Янь-ґе справді дуже злий!!» Минуло десять днів після заколоту Хуан Юе, і Янь ХеЦин щодня мав справу з рештою членів партії Хуан Юе. Через це він міг повернутися до спальні лише вночі. Оскільки Янь ХеЦин знав, що Сяо Юань не може спати сам, незалежно від того, наскільки він зайнятий, обов’язково повернеться, щоб відпочити з ним. Іноді він чекав, поки Сяо Юань засне, щоб піти й продовжувати займатися політичними справами. Янь ХеЦин запитував про травми Сяо Юаня, змінював йому пов’язки і навіть обережно цілував, коли той відчував біль. Але Сяо Юань більше не зміг його спокусити! Він! Не може! Спокусити! Або! Торкнутися! Його! Незалежно від того, чи Сяо Юань просив поцілунку чи хотів зробити якісь "невимовні дії", Янь ХеЦин щоразу ігнорував його! Він! Ігнорував! Його! Сяо Юань прожив стільки років, і вперше в житті він зіткнувся з проблемою, яку не знав, як вирішити. «Як мені умовити колишнього героя роману про жеребця, коли він злий?» 1. Тутовник і коноплі є важливою економічною культурою в сільській місцевості Стародавнього Китаю. У цій фразі йдеться про двох друзів, які разом п’ють вино, розмовляючи про ріст і врожай цьогорічного врожаю. 2. 守得云开见月明 shǒu dē yún kāi jiàn yuè míng: це означає позитивний і оптимістичний дух наполегливості, який ніколи не здається. Це означає, що зрештою все вийде. Це також значення назви цього розділу.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!