Сяо Юань запитав: «Чи Його Величності немає в його спальні?»
Двоє імператорських охоронців відповіли: «Ні! Тому, будь ласка, поверніться Сяо Цзюнь Ван».
Тянь Сян смикнула Сяо Юаня за рукав і сказала: «Сяо Цзюнь Ван, давайте повернемося».
Сяо Юань заспокійливо поплескав її: «Все добре, ми почекаємо. Можливо, Його Величність забув звернути на це увагу».
Тянь Сян стурбовано сказала: «Чому ви чекаєте в такий холодний день? Через деякий час навіть може випасти сніг!»
Сяо Юань не піклувався про свій імідж, тому він просто потягнув Тянь Сян сісти на сходинки з ним і посміхнувся: «Мені потрібно почекати. Якщо Янь-ґе не побачить мене, коли повернеться, я впевнений, що він хвилюватиметься, і я більше не можу змушувати його хвилюватися.»
Тянь Сян була настільки схвильована, що поспіхом тупнула ногою, майже випалив фразу «Сяо Цзюнь Ван, не лестіть собі», — але зрештою вона не змогла переконати Сяо Юаня, тому їй довелося почекати з ним.
Імператорські охоронці збоку хотіли щось сказати, але зупинилися на півдорозі. Оскільки Сяо Юань не намагався кинутися, вони були надто збентежені, щоб сказати щось інше. Вони могли лише відчути, що цей Сяо Цзюнь Ван виглядав справді жалюгідним і відчайдушним, сидячи на сходах.
Через деякий час, як сказала Тянь Сян, температура різко впала і пішов сніг. Коли падали сніжинки, небо навколо вкривалося хмарами. Тоді Тянь Сян не могла не порадити: «Сяо Цзюнь Ван, вам краще повернутися. Тут вітряно і холодно».
Сяо Юань потер руки й видихнув білий туман, усміхаючись: «Справді трохи холодно. Чому на півночі досі так холодно, коли вже весна?»
Тянь Сян подумала, що її переконання може бути корисним, але потім вона побачила, що Сяо Юань зняв свій плащ і одягнув його на неї. Потім Сяо Юань розсміявся і сказав: «Ти скривджена, змушенна була чекати зі мною, тож тобі не слід мерзнути».
Обличчя Тянь Сян почервоніло, коли вона неодноразово махала руками, але ставлення Сяо Юаня було жорстким, сказавши, що дівчата не виносять холоду, тому не повинні мерзнути. Хоча, з іншого боку, для нього було нормально перебувати на холоді, оскільки його тіло було дуже здоровим. Через це, оскільки Тянь Сян не могла витримати холоду, він повинен віддати їй свій плащ.
Тянь Сян зітхнула і сказала ображено: «Сяо Цзюнь Ван, чому ви думаєте, що ви повинні страждати?»
Сяо Юань засміявся: «Які страждання?»
«Чому ви маєте терпіти такі труднощі?!»
Посмішка Сяо Юаня не зменшилася: «Я не страждаю. Не тільки немає страждань, але й моє серце цілком щасливе».
Посеред розмови перед очима Сяо Юаня раптово з’явилися чорні чоботи з хмарними візерунками. Як тільки він збирався підняти голову, його схопила за руку якась людина, яка допомогла йому підвестися. Тянь Сян запанікувала і поспішно піднялася, коли вона віддала честь, повністю налякана: «Ваша Величносте!»
Янь ХеЦин накрив замерзлі й червоні руки Сяо Юаня своїми. Його очі були сповнені нестримного болю: «Чого ти сидиш тут, а не заходиш?»
Сяо Юань посміхнувся і сказав: «Мене зупинили і не дозволили зайти».
Янь ХеЦин раптом зрозумів, що сталося, і холодно подивився на імператорських охоронців, які охороняли вхід до його спальні. Від цього єдиного погляду імператорські охоронці раптово відчули, як холод пробіг по спині, наче їх прибили до стіни десятьма тисячами стріл.
Сяо Юань стояв на шляху погляду Янь ХеЦина і з посмішкою сказав: «Янь-ґе, ти не можеш у всьому звинувачувати їх».
Янь ХеЦин відвів погляд, легенько промимрив і опустив очі. Подивившись на замерзлі кінчики пальців Сяо Юаня, він злегка поцілував їх: «Це моя вина».
У цей момент почувся гучний "стукіт", коли меч молодого імператорського охоронця впав на землю.
Інший імператорський охоронець, більш досвідчений, усе ще спокійно дивився на молодшого з докором. Однак його власний меч упав на землю одразу після того, коли він побачив, що Янь ХеЦин схопив Сяо Юаня за талію, щоб підняти його.
Під очима всіх присутніх Янь ХеЦин пішов до своєї спальні з Сяо Юанем на руках.
Сяо Юань був настільки здивований цим, що інстинктивно обійняв шию Янь ХеЦина. Обійнявши шию того, він не міг не зітхнути: «Справді, мій Янь-ґе переміг сутність президента-тирана. Хей! Молоді товариші, підніміть мечі, ви їх упустили. Хм? Не відкривайте так широко рота, сніг занесе всередину».
Після того, як Янь ХеЦин відніс Сяо Юаня у спальню, він відпустив усіх покоївок і обережно поклав його на ліжко. Потім зняв з Сяо Юаня мокрий від снігу одяг.
Сяо Юань саме збирався попросити поцілунку, коли Янь ХеЦин раптом запхав його в постіль і загорнув у тугий шовковий клубок.
Сяо Юань: «…..-ове, я не можу рухатися».
Янь ХеЦин обняв щільно закутану стіну, нахилився перед очима Сяо Юаня, щоб поцілувати його в губи, і запитав: «Тобі стало тепліше?»
Сяо Юань відповів: «Я, я почуваюся трохи т-те-тепліше».
Почувши заїкання Сяо Юаня, Янь ХеЦин не втримався, але трохи підняв кутики рота. Потираючи чоло, він сказав: «Тоді ще трохи зігрійся. Я піду зміню свій одяг».
Сяо Юань кивнув, закрив половину свого обличчя ковдрою та сказав різким голосом: «Я, я почекаю на тебе».
Зрештою, коли Янь ХеЦин повернувся після перевдягання в більш зручний одяг, Сяо Юань уже заснув. Янь ХеЦин задув свічку й повільно ліг поруч. Сяо Юань перекотився набік на руки Янь ХеЦина, і, нарешті знайшов зручне положення, повністю заснув.
Янь ХеЦин злегка поцілував його в лоб і заплющив очі після того, як міцно обійняв Сяо Юаня.
***
Наступного дня, після того як Янь ХеЦин прийшов до ранкового суду, підлеглий Чен Ґе незабаром знайшов Сяо Юаня: «Сяо Цзюнь Ван, генерал Чен пішов до ранкового суду, тож він попросив мене забрати вас».
«Ходімо.» — Сяо Юань не зволікав і, підтвердивши свою особу, пішов за ним.
Дорога на екіпажі дивним чином вибилася з імператорського палацу.
Коли підлеглий Чен Ґе побачив, як Сяо Юань підозріло піднімає завісу, він поспішно пояснив: «Старий Сюе зараз живе на околиці імператорського міста, його немає в імператорському палаці».
Сяо Юань кивнув, але не відповів. Підлеглий Чен Ґе, боячись його підозр, продовжував пояснювати: «Коли в минулому в імператорському палаці сталася спроба вбивства, старий Сюе ввів свої війська в імператорський палац і наклав табу на переміщення військ без дозволу Його Величності. Після цього старий Сюе взяв на себе ініціативу попросити про відставку, і Його Величність не просив його залишитися. Ми думали, що старий Сюе повернеться до свого рідного міста, але ми не очікували, що він житиме на околиці імператорського міста».
Сяо Юань сказав із теплою посмішкою: «Старий Сюе, мабуть, хвилюється, що Його Величність не зможе стриматися, оскільки він ще молодий. Якщо щось піде не так, він може вчасно допомогти йому. Зрештою, колись він був могутнім і у суді теж, він досі старий міністр двох поколінь».
Побачивши, що Сяо Юань у всьому добре розуміється, підлеглий був приголомшений. Карета повільно їхала аж до околиць імператорського міста, поки нарешті не зупинилася перед огородженим двором.
Після того, як Сяо Юань вискочив з карети, він погладив огорожу рукою. Його розум був наповнений різними емоціями, коли він підняв очі, щоб відкрити паркан. На маленькому подвір’ї за кам’яним столом сидів чоловік із сивими скронями, тримав у руках потерту книжку й мружився на неї спиною до сонця.
Це був перший раз, коли Сяо Юань побачив Сюе Яня без броні. Сюе Янь був одягнений в чисту і просту сіру лляну тканину. Хоча його брови й очі все ще були суворими, він також мав таку доброту, яку Сяо Юань ніколи не думав, що побачить у ньому.
Почувши наближення кроків, Сюе Янь підняв голову. Коли він побачив, що це Сяо Юань, він вказав на кам'яну лавку навпроти нього і сказав: «Сяо Цзюнь Ван, будь ласка, сядьте».
Сяо Юань віддав честь і сів навпроти Сюе Яня. Потім Сюе Янь попросив когось приготувати чай і запитав Сяо Юаня: «Сяо Цзюнь Ван, я знаю, що вам нелегко виходити з імператорського палацу, тому я скорочу це. Хуан Юе нещодавно вас шукав?»
Сяо Юань підняв чай, принесений слугою, і посміхнувся: «Генерал Сюе хвилюється, що я об’єднаюся з Хуан Юе, щоб почати змову проти імператора?»
Однак Сюе Янь похитав головою: «Його Величність давно знає, що Хуан Юе намагається узурпувати трон, він просто чекає незаперечних доказів. Тому він поки що не вжив жодних дій. Зрештою, Хуан Юе — впливова особа з сильною партією. Якщо доказів недостатньо, Його Величність можуть звинуватити у вбивстві хорошого міністра. Я хвилююся за Його Величність, але я також хвилююся за вас».
Сяо Юань підняв кришку чашки з чаєм, і коли він заговорив, його тон був трохи підвищеним: «Мене?!»
Сюе Янь зітхнув: «Спочатку, коли ви надіслали листа з Західного к. Шу з проханням допомогти переконати Його Величність допомогти вам у протистоянні іноземним державам із західних регіонів в ім’я старих часів, коли Західне к. Шу та Південне к. Янь утворили союз, я не мав влади на той час. Отже, у мене не було іншого виходу, як дати вам погану ідею приїхати до Південного к. Янь, щоб представити себе міністром. Тепер я про це дуже шкодую».
Сяо Юань: «Не шкодуйте! Ніколи не пошкодуйте! Я вдячна серцем! Дякую за вашу пораду! Квіти розцвіли і впали- кхм, я мало не заспівав».
Сюе Янь: «Сяо Цзюнь Ван дуже гарний. Я зробив вас нещасним, але ви не звинувачуйте мене. З боку Його Величності, я попрошу Чен Ґе переконати його для вас. Тоді я неодмінно безпечно проводжу вас назад до Західного к. Шу. Що стосується Хуан Юе, будьте обережні. Хуан Юе неодмінно нападе на вас знову, щоб отримати владу Західного к. Шу».
Сяо Юань швидко сказав: «Немає потреби Чен Ґе витрачати свої слова на переконування. Щодо Хуан Юе, я буду обережним, дякую генералу Сюе за нагадування».
Сюе Янь кивнув: «Тоді не зволікайте, Сяо Цзюнь Ван. Якщо Його Величність дізнається, що ви прийшли шукати мене, він, безсумнівно, зненавидить вас ще більше. Отже, Сяо Цзюнь Ван, будь ласка, повертайся якнайшвидше» — Сяо Юань не потрудився пояснювати, і, попрощавшись, пішов слідом за підлеглим Чен Ґе з маленького двору. Після того, як він зробив два кроки, Сяо Юань повернувся назад і побачив, як Сюе Янь знову бере військову книгу та примружується на слова. Його скроні були білі, як сніг півночі, його кашель був схожий на кашель генерала Суна, а його постава була схожа на євнуха Чжао.
Сяо Юань раптом заговорив: «Генерал Сюе, Його Величність розуміє ваші добрі наміри. Просто він не знає, як їм протистояти».
Коли Сюе Янь почув це, він підняв голову, але потім знову опустив очі, ледь чутно сказав: «Я знаю. Це та дитина, яку я бачив, коли він зростав, як я міг не знати?»
Сяо Юань знову віддав честь і разом із підлеглим Чен Ґе повернувся до імператорського палацу.
Сяо Юань хотів повернутися прямо до спальні Янь ХеЦина, але хто б міг знати, що підлеглі Чен Ґе відправлять його до спальні на західній стороні палацу. Сяо Юань нічого не сказав, вважаючи, що йому слід повернутися назад сам.
Однак коли вони прибули до спальні, то побачили групу людей, які нишпорили в шафах і заривалися на три фути в землю. Постільна білизна, одяг і предмети Сяо Юаня були викинуті зі спальні, залишивши після себе безлад на землі.
Тянь Сян намагався їх зупинити: «Що ви робите?!! Це спальня Сяо Цзюнь Вана! Що ви робите? Відпусти! Відпусти!»
Лютий охоронець, нетерплячий, коли вона смикала й тягнула, сильно відштовхнув її: «Геть звідси!»
Тянь Сян відскочила назад, і коли вона збиралася впасти на землю, хтось схопив її за плечі, стабілізуючи. Коли Тянь Сян підняла голову, вона здивовано вигукнула: «Сяо Цзюнь Ван!»
Сяо Юаня погладив Тянь Сян по голові і сказав їй сховатися. Потім він зробив крок вперед, щоб зустрітися з охоронцем, схопивши його за горло, а потім вивернувши руку позаду, штовхнувши охоронця на землю. Потім Сяо Юань посміхнувся і сказав: «Да-ґе, ти самотній? Хіба ти не знаєш, що з жінками треба бути ніжним? Ти заслуговуєш бути самотнім. Подивися на мене, я напишу для тебе вірш, Співають на вербі дві іволги, а ти один єдиний пес¹!»
Охоронець відчував такий біль, що він обливався холодним потом, коли кричав на допомогу: «Генерал Хуан!»
Сяо Юань був приголомшений. Саме коли він збирався озирнутися вгору та навколо, його раптом оточили десятки людей. В одну мить ситуація різко змінилася. Цього разу це був Сяо Юань, якому силою скрутили руку, оскільки його голова була натиснута вниз, і він був змушений стати на коліна.
1. Текст пісні《单身狗之歌》(dān shēn gǒu zhī gē), «Song of the Single Dog», автора (谭佑铭 tán yòu míng) Тан Юмінга.
Далі
Розділ 200 - Давайте приймемо ванну разом.
Президент Сяо знову почав думати про життя. «Я! Хто колись прагнув бути красивим і багатим! Злий, чарівний і дикий! Закоханий коханець! Тиранічний! Президент!» «Я! Хто колись запам’ятав 300 цитат президента-тирана!» «Я! Хто хоч раз читав усі види собачої крові!» «Але тепер я раптом відчув!» «Чесно кажучи, краще бути прив’язаним до ліжка Янь ХеЦином???» «Відпусти мене! Ви тримаєте невидимі крила цього тиранічного президента!» «Але, ах, це дійсно біса важко бути тиранічним президентом». Сяо Юань все ще нарікав подумки, коли Хуан Юе спокійно йшов перед ним. Охоронці підняли голову Сяо Юаня піхвами, змушуючи його дивитися на Хуан Юе. Хуан Юе подивився на нього вниз і запитав: «Сяо Цзюнь Ван, ви знаєте, який злочин ви вчинили?» Сяо Юань усміхнувся: «Я знаю». Хуан Юе був приголомшений, але вираз його обличчя одразу повернувся до норми. Тоді він багатозначно сказав: «Тоді, Сяо Цзюнь Ван, який злочин ви вчинили?» Сяо Юань посміхнувся: «Ця лисиця зачарувала головного героя. Ах, я не можу вдіяти. Хто дозволив мені бути таким гарним? Навіть Його Величність зачарований мною». Хуан Юе: «…..» Сяо Юаня чітко бачив, як здригаються рот і брови Хуан Юе, і він не міг не розсміятися вголос. Хуан Юе: «Сяо Цзюнь Ван досить оптимістично налаштований, він навіть має сміливість пожартувати в цей час. Ні, чи варто вживати інші слова і говорити, що ви насправді дуже жалюгідний? Оскільки ви все ще намагаєтеся завоювати прихильність Його Величності?» Після того, як Хуан Юе сказав це, він кинув десяток листів перед Сяо Юанем: «Сяо Цзюнь Ван, вони здаються вам знайомими?» Сяо Юань відверто сказав: «Вони не виглядають знайомими». «Сяо Цзюнь Ван, у мене є свідок. Не намагайтеся це заперечувати» — Хуан Юе подумав, що він просто мертва качка з твердою пащею¹, тож просто посміхнувся з нього. Сяо Юань виразив невинне обличчя і сказав: «Я справді їх раніше не бачив». «Добре, тоді я допоможу Сяо Цзюнь Вану згадати». Виявилося, що коли Сяо Ванґ'є був у депресії в к. Південний Янь, він думав про вбивство Янь ХеЦина! Навіть якщо ідея вбити головного героя була ідеєю Сяо Ванґ'є, він ненавмисно залишив ручку в руках Хуан Юе! Ось чому Сяо Цзюнь Ван раніше подружився з Сюе Янем, але потім йому довелося мати справу з Хуан Юе. Можна сказати, що він намагався вижити через дві сторони. Яка трагедія, не дивно, що він вирішив покінчити життя самогубством, отруївшись. Докази в руках Хуан Юе були переконливими, і Сяо Юань не міг захиститися. Через це його без зволікання кинули до в'язниці. Поза межами в’язниці довірена особа Хуан Юе прошепотіла йому на вухо: «Генерал Хуан, я раніше бачив у натовпі підлеглого Чен Ґе. Він поспішно пішов після того, як деякий час спостерігав, я думаю, що він мав надіслати Чен Ґе повідомлення». Хуан Юе не погодився: «Навіть якщо Чен Ґе знає, що він може зробити? Він не в змозі стерти той факт, що Сяо Цзюнь Ван мав намір убити імператора». Щойно він сказав це, як почулися квапливі кроки. Коли Хуан Юе та його підлеглі озирнулися, вони були настільки вражені, що поспішно стали навколішки, віддали честь кулаками та вигукнули: «Ваша Величносте!!!» Янь ХеЦин навіть не глянув на них. Його обличчя було холодне, як лід, коли він поспішно входив до в'язниці. Хуан Юе пішов вперед, щоб стати на коліна перед Янь ХеЦином, перегородивши йому шлях: «Ваша Величносте, будь ласка, послухайте слова цього міністра». Потім Хуан Юе почав докладно розповідати про злочини Сяо Юаня. Він знав, що Янь ХеЦин задаватиме запитання, тому підготував промову заздалегідь. Те, що він сказав, було розумним і переконливим. Однак його несподівано перервав Янь ХеЦин прямо посеред виступу. Тон його був надзвичайно холодним, ніби він придушував жахливий гнів. У глибині його очей була безодня льоду, коли він сказав: «Ти закінчив говорити?» Хуан Юе був зненацька перерваним і завмер: «Цей міністр... Міністр… закінчив свою доповідь Його Величності…». Янь ХеЦин знову не відповів, обійшовши його й увійшовши до в’язниці. Хуан Юе був шокований. «Як це могло статися?!» «Сяо Цзюнь Ван був у Південному к. Янь протягом року, і Янь ХеЦин ніколи не дивився на нього. Навряд чи Янь ХеЦин прийшов сюди, щоб його врятувати!» «Чи можливо, що після того, як Його Величність почув докази спроби вбивства Сяо Цзюнь Вана, він дуже розлютився і готовий розправитися з Сяо Цзюнь Ваном сам?» Хуан Юе подивився на спину Янь ХеЦина, коли той увійшов до в’язниці, в його очах промайнула хитрість і захоплення. *** У в'язниці Сяо Юань розмовляв з тюремником. Він сів перед дверима камери, підняв одну ногу і неквапливо запитав тюремника біля дверей: «Гей, сяо-сюнді², давай побалакай зі мною». Спочатку тюремник все ще тримав свою позицію, суворо дорікнувши Сяо Юаню: «Ця небесна в’язниця³ дуже важлива, не говоріть вголос!» Сяо Юань знизав плечима і простягнув руки: «Я не говорив вголос, я говорив правильно. Так, сюнді, ти маєш дівчину?» Тюремник: «….. Що таке "дівчина"⁴?!» Сяо Юань засміявся: «Це "дружина", у тебе є дружина?» Тюремник відповів: «О, гм, ні!» Сяо Юань знову запитав: «Тож у вас є хлопець?» Тюремник здивовано запитав: «….. Що таке "хлопець"?!» Сяо Юань відповів з посмішкою: «"Чоловік", "чоловік"⁵, ти розумієш?» Тюремник: «……» «Сяо-сюнді, не мовчи, ах! Чи знаєш ти слова "мовчазна згода⁶"? "Мовчазна згода" означає…». Тюремник перебив його нетерплячим тоном: «Ні!!» Сяо Юань: «Ах! Це жахливо! Я згоден!» Тюремник: «... Коли інший охоронець прийде замість мене?!» Сяо Юань був такий щасливий, що не міг не розреготатися. Після того, як він закінчив голосно сміятися, він почав думати про поточні справи, схрестивши руки на голові та притулившись до дверей камери. В оригінальній книзі докази змови Хуан Юе щодо повстання були викриті Сяо ПінЯн, щоб допомогти Янь ХеЦину. Колись Янь ХеЦин хотів прямо звинуватити Хуан Юе, незважаючи на те, що про нього говорять люди, але нарешті Сяо ПінЯн переконала його заспокоїтися. Пізніше Сяо ПінЯн і Янь ХеЦин діяли в нечестивому плані. Сяо ПінЯн прикинулася, що знайшла притулок у Хуан Юе, допомагаючи йому узурпувати трон на поверхні, таємно з'єднавшись з Янь ХеЦином. Поки нарешті вони не змогли схопити лисячий хвіст Хуан Юе. Сяо Юань глибоко вдихнув, подумавши про себе: «Як я можу допомогти Янь ХеЦину?» Поки він думав про це, з-за камери пролунав панічний крик: «Ва-ваша Ве-Величносте?!» Сяо Юань підвівся і повернув голову, щоб побачити Янь ХеЦина, який спокійно йде до нього. Його крижані очі стали теплими, коли він подивився на нього. Тюремник упав на коліна, коли він у паніці вигукнув «Ваша Величносте!», але Янь ХеЦин не сказав ні слова. Він просто простягнув руку і витяг меча з-за пояса тюремника, зрізавши замок на дверях в'язниці. Янь ХеЦин штовхнув двері й увійшов усередину. Тоді він натиснув на плече Сяо Юаня, оглядаючи його вперед і назад, відчувши легке полегшення, коли побачив, що той не поранений. Сяо Юань посміхнувся і сказав: «Янь-ґе, я в порядку». Янь ХеЦин пробурчав: «Я виведу тебе». «Почекай!» — Сяо Юань схопив Янь ХеЦина за руку і сказав: «Я маю з тобою щось обговорити». Коли Янь ХеЦин побачив, що очі Сяо Юаня дивляться на тюремника, він негайно зрозумів це і відправив усіх геть. Потім він подивився на Сяо Юаня. Сяо Юань сказав: «Янь-ґе, ти чекав нагоди для імпічменту Хуан Юе, правда?» Це був перший раз, коли Сяо Юань і Янь ХеЦин говорили про політичні справи, і коли він побачив, що Янь ХеЦин киває головою, Сяо Юань розповів усе, що знав у подробицях. Тоді він нарешті сказав: «У мене є ідея». Янь ХеЦин запитав: «Яка?» Сяо Юань згладив свої думки і сказав: «Янь-ґе, не витягуй мене з в'язниці. Замкніть мене на кілька днів, а потім я…» «Ні.» Промова Сяо Юаня щойно почалася, коли його раптово перервав Янь ХеЦин. Сяо Юань завмер і сказав: «Це буде лише на кілька днів, просто скажіть тюремникам, щоб не робили мені боляче…». Янь ХеЦин невблаганно сказав: «Ні». «Янь-ґе, я не боюся опинитися в брудній і смердючій в'язниці. Крім того, кілька днів ув’язнення не буде проблемою». «Ні.» Сяо Юань: «... Янь-ґе, дозволь мені допомогти тобі». Янь ХеЦин більше не сказав жодного слова і пішов вперед, щоб підняти Сяо Юаня. Однак хто б міг подумати, що Сяо Юань відступить, уникаючи його обіймів. Побачивши, що тіло Янь ХеЦина тремтить, трохи розлючений і як його очі раптово похолодніли, Сяо Юань поспішив пояснити: «Я брудний, я сиджу у цій в'язниці деякий час, поки не обіймай мене». Янь ХеЦин: «Мені байдуже». Сяо Юань: «Навіть якщо тобі все одно, мені не все одно! Оскільки мені заборонено залишатися у в’язниці, то зачекай, поки я вийду і прийму ванну, перш ніж обійняти мене. Добре?» Янь ХеЦин довго мовчав, перш ніж нарешті кивнути головою. Коли вони двоє вийшли з в'язниці, Янь ХеЦин наказав слугам підготувати чистий одяг. Усю дорогу назад Сяо Юань неохоче говорив, що хоче допомогти Янь ХеЦину, поки, нарешті, не замовк на мить після того, як вони прибули до ванни. Сяо Юань зняв свій одяг і занурився в ванну, але потім побачив, що Янь ХеЦин стоїть збоку, здавалося, не збираючись йти чи лізти всередину. Сяо Юань посміхнувся і бризнув на нього водою: «Давай купатись разом». Після бризок Янь ХеЦин простягнув руку, щоб витерти воду з обличчя, але він не зміг запобігти тому, щоб його затягнув у басейн Сяо Юань, який мовчки поплив до краю. Вода розбризкувалася всюди, коли Янь ХеЦин впав у воду, промоклий з ніг до голови, виглядаючи трохи жалюгідним. Сяо Юань усміхнувся, поклавши руки на плечі Янь ХеЦина. Той був одягнений у чорний одяг, і його рукави плавали у воді, обгортаючи біле тіло Сяо Юаня, як біле місце на картині тушшю. Потім Сяо Юань з усмішкою сказав: «Янь-ґе, ти сердишся, тому що я не обійняв тебе у в'язниці?» Янь ХеЦин якусь мить дивився на Сяо Юаня, доки його темні очі не наповнилися водяним туманом. Коли він простягнув руку, він повільно провів кінчиками пальців по хребту Сяо Юаня, потроху, від його шиї до кінця хребта. Потім він запитав: «Сяо Юань, ти хочеш мені допомогти?» Сяо Юань, якого так сильно зворушили, не міг не здригнутися від задоволення. Йому знадобилося багато часу, щоб заспокоїтися і перестати тремтіти, перш ніж він міг сказати: «Я хочу!» Раптом очі Сяо Юаня спалахнули: «Що це? Ти зрозумів? Янь-ґе, дозволь мені сказати тобі, у мене є такий гіркий план⁷….ммм-!» Голос Сяо Юаня раптово обірвався, тому що половина пальця була просунута всередину нього. Янь ХеЦин нахилився над його вухом. Його дихання було теплим, а голос хриплим, коли він сказав: «Сяо Юань, чому б тобі не використати "це", щоб допомогти мені "там внизу"?» Сяо Юань: «….. Го-г-говори правильно! Чому ти р-розмовляєш з ж-жовтим, жовтим а-акцентом⁸!!! ….Забудь, ти можеш використовувати його. Але чому ти маєш виглядати таким красивим, коли говориш з жовтим акцентом, чому?!» 1. 死鸭子嘴硬 sǐ yā zi zuǐ yìng: використовується як метафора людини, яка є впертою і не бажає визнавати жодних помилок. 2. 小兄弟 xiǎo xiōng dì: це «сяо» означає «молодий», тому це можна перекласти як «молодий брате». Це ласкаве звернення до молодого чоловіка. 3. 天牢 tiān láo: це відноситься до в'язниці в столиці під прямим контролем імперського двору. Він відокремлений від підземних в’язниць і відноситься до в’язниці над землею, де утримувалися засуджені злочинці. 4. 女朋友 nǚ péng you: «дівчина» — це сучасне поняття, якого не існувало в стародавньому Китаї, оскільки пари не зустрічалися до одруження, те саме з 男朋友 nán péng you, «хлопець». Були тільки чоловік і дружина, тому тюремник не знайомий з цими словами. 5. Тут СЮА використовує два способи назвати «чоловіка»: 相公 xiàng gong і 夫君 fū jūn. 6. 默认 mò rèn: це означає висловити згоду з чимось, не спростовуючи це, навіть якщо людина не говорить і не демонструє це своєю поведінкою. СЮА має на увазі, що тюремник повинен мати чоловіка просто тому, що він не відповів на його запитання lmao. 7. 苦肉计 kǔ ròu jì: трюк, в якому потрібно наносити собі ушкодження, щоб завоювати довіру ворога. Від《单刀会》від (关汉卿 guān hàn qīng) Гуань Ханьцін [1235-1300], з династії Юань або Монгольської династії [1279-1368]. 8. 开黄腔 kāi huáng qiāng: діалект, популярний на Півдні, особливо в Сичуані, Чунціні, Хунані та Хубеї. Це в основному означає «нісенітниця», «зробити з себе дурня», «говорити нісенітницю безпідставно». На Тайвані це означає «порнографічні/сексуальні/брудні жарти». Я особисто думаю, що СЮА використовує цей термін для позначення частини «брудних жартів».
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!