Завжди є головний герой із долею, наповненою проблемами та нещастям.

Що це? Прямо над ліжком є ​​витоки, які не залишають жодної сухої плями для відпочинку. Що це? Щільні краплі дощу постійно падають на землю, тому що витоки так і не були усунені. Що це? Ковдра холодна, як залізо, бо зношена багато років.

Сяо Юань відчував, що сьогодні бачив усе.

Місце, де зупинявся Янь ХеЦин, навіть не можна було вважати будинком. Очевидно, це була кімната для дров. Там не тільки не було жодного столу чи стільців, щоб сидіти, але навіть належного матраца, не кажучи вже про вугілля, щоб зігріти кімнату. На перший погляд, крім поламаних стін, в одному кутку кімнати була лише убога купа дров. Коли Юань підняв очі, він побоювався, що побачить когось, що висить на виступаючій балці.

«Це надто трагічно...»

Верхню мантію імператора передали Янь ХеЦину, щоб захистити його від холоду. Зрештою, вся кімната протікала, а крижаний вітер просочувався з усіх боків, через що хлопець не міг зупинити тремтіння.

Ян ЛюАнь стурбовано сказав: «Ваша Величносте, у цій кімнаті занадто холодно, ви повинні...»

Сяо Юань перебив його: «Справді, тут трохи холодно. Тому, ЛюАнь, повертайся до моєї спальні і принеси мені плащ».

Охоронець відповів: «За наказом Його Імператорської Величності» – потім він вийшов з кімнати і поспішно помчав до спальні.

Потім юнак повернув голову, щоб поглянути на Янь ХеЦина, який усе ще стояв поруч. У цей момент він зміг помітити кров, яка все ще була на лобі ХеЦина, і не зміг утриматися від подиху холодного повітря.

«Хто посмів його вдарити?! А якби у нього було пошкоджене обличчя?! Хіба ці хлопці не знають, що це обличчя буде використовуватися для флірту по всьому світу?!»

«Хун Сю, піди принеси миску з гарячою водою і ліки, щоб вилікувати його рани» – Сяо Юань наказав служниці.

Дівчина кивнула головою і спокійно вийшла з кімнати.

Раптом у кімнаті запала тиша, коли імператор і принц залишилися наодинці.

Хлопець двічі обійшов кімнату, але зрештою не зміг знайти відповідного місця, щоб сісти, тому просто сів на купу дров. Однак, коли Сяо Юань підняв очі, він виявив, що Янь ХеЦин все ще стоїть на тому ж місці. Таким чином, він поплескав дрова поруч із собою і сказав: «Ходи, сідай біля мене».

Тим не менш, ХеЦин залишався нерухомим.

«Коли ми зустрілися у в'язниці, не ти вкусив мене, щоб зняти свій гнів? Давай, я дозволю тобі ще раз вкусити мене» – потім Юань підвівся і підніс руку до рота хлопця.

Незважаючи на те, що він стиснув губи, холодний вираз його обличчя не змінився.

«Не хвилюйся, я не маю щодо тебе таких намірів. Зрештою, якби я справді це хотів, б уже щось зробив.» – забравши руку й сівши на купу дрів, сказав імператор.

Почувши це, Янь ХеЦин трохи підвів очі, щоб подивитися на людину перед собою. Уперше в його очах нарешті відобразилися якісь емоції, крім байдужості.

Сяо Юань м'яко посміхнувся йому і водночас заспокійливо подивився на нього.

Через деякий час хлопець нарешті відкрив рота, щоб заговорити. Хрипким голосом він запитав: «В такому випадку, навіщо ти все це робиш...?»

Молодик відповів серйозним тоном: «Тому що я плагін, який дозволить тобі поповнювати рахунок монетами¹».

Янь ХеЦин: «...»

Сяо Юань: «Кхм... Насправді, оскільки любов нелегко засмучується, все виглядає і відчувається як щастя²».

Він співав голосно!

Похмурий вираз обличчя принца був частково пригнічений.

Сяо Юань стримав сміх і розвів руками: «Я жартую, жартую. Не сердься. У будь-якому випадку, ти можеш бути певний, що я не маю щодо тебе жодних злих намірів. Щодо того, чому, можливо, я розповім тобі про це колись, коли матиму нагоду. Наразі ти можеш вибрати, чи хочеш ти мені довіряти чи ні».

Очі юнака трохи потемніли: «Але коли я був у в'язниці...»

«Голованю, ти можеш перестати так сильно ображатися?! Все, що я зробив, це витягнув меч перед тобою! Але я навіть нічого не зробив проти тебе після того, чи не так?! Чому ти тільки зараз згадуєш таку дрібницю?!»

«Я зробив це, бо боюся тебе» – парубок сказав йому правду.

Очі Янь ХеЦина виблискували недовірою: «Боїшся мене?»

Перш ніж Сяо Юань встиг пояснити, Хун Сю раптом увійшла до кімнати з мискою гарячої води. Потім вона передала ліки для ран Сяо Юаню: «Ваша Величність, вода готова».

Він прийняв ліки і сказав: «Дякую за твою важку роботу. До речі, чи не могла б ти дати мені нефритову шпильку?»

Хун Сю обережно вийняла нефритову шпильку зі свого рукава і простягла її Юаню. Опинившись у його руках, обернувся й побачив, як принц пильно дивився на шпильку в його руці. Сяо Юань тихо посміхнувся, підійшов до нього та простягнув нефритову шпильку: «Ось, візьми».

Янь ХеЦин довго дивився на нього. Проте врешті-решт простягнув руку, щоб взяти дорогоцінну шпильку.

Неочікувано, незадовго до того, як Янь ХеЦин встиг взяти шпильку, молодик раптово поворухнув рукою й відібрав її. Не припиняючи посміхатися ні на секунду, він додав: «Почекай, у мене є умова».

Навіть не схопивши нічого, крім повітря, юнак все ще не виглядав ні тривожним, ні роздратованим. Натомість він мовчав і знову подивився на імператора.

Сяо Юань сказав: «Якщо ти вмиєш обличчя і нанесеш ліки на рану на лобі, я поверну тобі шпильку».

Парубок знав, що більше немає сенсу ховати обличчя за вугіллям, тому підійшовши до миски, наповненої гарячою водою, почав мити обличчя. Хлопець дивився на нього збоку з очікуванням.

Поступово вода в посудині стала брудною від деревного вугілля, коли Янь ХеЦин мив щоки руками. Закінчивши, він підняв голову, щоб Сяо Юань побачив його.

В прекрасних очах можна побачити незліченну кількість гір і річок, а на губах і язиці сяє дорогоцінне джерело. Коли ви дивитеся на його елегантні брови та красиві риси обличчя, майже відчуваєте, ніби бачите чисте сяйво місяця, що падає на тисячі сімейних будинків, чиї свічки все ще горять. Коли дивитеся на його прямий ніс, ви майже можете побачити високі гори та високі пагорби, що тягнуться через величезний простір гірського хребта.

Сяо Юань зворушено зітхнув: «Ах! Його очі. Ах! Його брови. Ах! Його губи. Ах! Таке гарне обличчя».

«Ні! Я повинен пердивитися ще раз».

«Ах! Його очі. Ах! Його брови. Ах! Його губи. Ах! Таке гарне обличчя»

Як тільки Янь ХеЦин закінчив витирати обличчя, він знову поглянув на шпильку, яка все ще була в руці імператора.

«На що ти дивишся? Хіба я не казав тобі, що поверну її? Не дивись на неї такими палаючими очима! Я дуже добре знаю, що ти збираєшся використати цю реліквію, щоб отримати дружину!»

Хлопець поспішив віддати шпильку принцу з широкою посмішкою: «Ось, бережи її. Зрештою, це реліквія твоєї матері».

У той момент, коли молодик почув, що він сказав, напружився й глянув на Сяо Юаня з шоком, відображеним у його очах.

Янь ХеЦин подумав: «Я ніколи раніше в Північному королівстві не згадував про цю шпильку!»

Не звертаючи уваги на здивування, присутнє у нього, Юань повернувся до служниці і сказав: «Хун Сю, ти можеш трохи почекати біля кімнати? Не впускайте нікого, поки я не скажу».

1. СЮА має на увазі шахрайське програмне забезпечення або шахрайські коди, які можуть давати вам монети або інші речі в іграх, щоб полегшити вам просування. 

2. Текст пісні《因为爱情》, яку співають Ісон Чан і Фей Вонг, створена та аранжована Сяо Ке у 2011 році.