Оскільки він не міг заснути від горя, він вдягнув свій одяг і блукав навколо. У супроводі самотньої лампи Сяо Юань сидів за столом, дивлячись на дві шпильки в руці. Одна була червона і мала на ньому різьблені квіти, інша зроблена з білого бездоганного нефриту. Розум Сяо Юаня все ще був сповнений слів євнуха Чжао, які він сказав йому раніше: чи будуть послідовники Вунін Ванґ'є мовчати?
Нарешті він прийняв рішення. Сяо Юань відклав шпильки і, міцно тримаючи свій одяг, пішов до палацу Таї один.
Дійшовши до внутрішньої кімнати, Сяо Юань штовхнув двері й побачив, що Янь ХеЦин прихилився до ліжка і терпляче чекав на нього. Ймовірно, через поранення, обличчя Янь ХеЦина було безкровним, а його бліді губи — мертвими.
Сяо Юаню довелося проковтнути слова занепокоєння, які хотіли вирватися, коли він думав про своє наступне рішення.
«Янь ХеЦин» — Сяо Юань, який стояв, опустивши руки, м’яким голосом сказав: «Я не очікував, що зрештою ми не зможемо зупинити деякі речі».
Янь ХеЦин подивився на нього, згадуючи, як уперше побачив його в дров’яній кімнаті. Коли Сяо Юань сів на купу дров, зі сміхом поплескав по борту поруч із собою, сказавши йому сісти.
Скільки часу минуло з того часу? Як довго?
Янь ХеЦин прочистив горло, його голос був хриплим і сухим: «Ти мені віриш?»
Сяо Юань дістав дводюймовий сувій і обережно поклав його на стіл: «У що ти хочеш, щоб я повірив?»
Насправді Сяо Юань серйозно запитував його про це, але Янь ХеЦин почув це так, ніби він говорив саркастично.
Цей сувій був схожий на гостре лезо, яке відсікало останню крихту надії Янь ХеЦина.
Правильно, як він міг все-таки наважитися просити Сяо Юаня довіряти йому?
Сяо Юань завжди допомагав і був доброзичливим до нього всіма можливими способами. Але що у відповідь? Він вступив у змову з людьми, які мали приховані мотиви, навіть спричинивши смерть Сяо Юаня від рук Вунін Ванґ’є.
Сяо Юань ставився до Янь ХеЦина з відкритим серцем, але він його зрадив. Якби він був на місці Сяо Юаня, він би не зміг собі пробачити.
Як він міг мати таке обличчя¹, щоб знову змусити Сяо Юаня повірити в нього?
Сяо Юань недбало простягнув руку й відкрив сувій на столі: «Янь ХеЦин, я вже знав, що ти хочеш піти. Якщо подумати, це також правда, що ти терпів нескінченні приниження в Північному королівстві і що ти відчуваєш сильну образу на цю країну. Я правий?»
Янь ХеЦин опустив очі, ніби був глухий до його слів. Полум'я свічки біля його ліжка роздмухував прохолодний вітерець, що долинув із-за вікна. Цей вогонь стрибнув на знекровлене обличчя Янь ХеЦина, але не міг стрибнути в нижню частину його темних очей.
Нескінченні приниження і образи?
Саме так, у цьому немає жодної помилки.
Для нього Північне королівство було саме таким.
З того моменту, як залізна кіннота Північного королівства вступила в Південне королівство Янь, не було жодного дня, коли б він не думав про помсту. Не проходило жодного дня, щоб він не думав повернути біль, який зазнало Південне королівство Янь. Не минуло й дня, щоб він не думав про бажання втекти з кайданів і клітки, втекти від місця, де в його кістках були вкарбовані в’язні.
Побачивши, що Янь ХеЦин відмовляється говорити, Сяо Юань опустив очі і продовжив: «Я думав, що можу щось змінити, але тепер здається, що це марно……».
Нарешті Янь ХеЦин відреагував, його пальці злегка ворухнулися, коли він повільно підняв голову, щоб поглянути на Сяо Юаня, у нижніх кутках його очей нарешті проявилися якісь емоції.
Побачивши приниження, яке він зазнав, і ненависть, яка була в його очах, Сяо Юань уважно глянув на нього, а потім Янь ХеЦин повільно промовив: «Що ти хочеш змінити?»
Сяо Юань раптом завмер.
Правильно, що він хоче змінити?
Чи хоче він, щоб Янь ХеЦин залишився в Північному королівстві через його співчуття та доброту, зробивши його рабом до кінця життя як свого імператорського охоронця?
Ні, він ніколи не думав про нього так.
Він хотів побачити, як людина перед ним стає схожою на людину з оригінальної книги: володіє мечем, править світом, править об’єднаною нацією.
Якщо це так, то що він хоче змінити?
Так, він хоче жити далі.
Однак тепер він імператор Північного королівства. Він несе на своїх плечах кістяк солдатів Північного королівства та залежність його народу. Що стосується історії, можливо, не уникнути зміни династій. Але коли ти станеш його частиною, слово «Країна» буде вкарбовано у ваших кістках, розтане у вашій крові та палить у ваших грудях.
Наступні покоління доглядатимуть за ним. Але в цей час саме Син Неба² стереже ворота країни, і він помре за свій народ!
Чому він хоче жити? Чому він досі марно намагається вижити!
Він вірив у власну брехню, чи не так?
Наче Сяо Юаня раптово жорстоко вдарили по обличчю, він подивився прямо на Янь ХеЦина, його подих прискорився, коли він пробурмотів: «То ти завжди розумів……»
Його голос поступово слабшав, і Сяо Юань повільно мовчав, не в змозі вимовити жодного слова.
Виявляється, Янь ХеЦин завжди бачив речі ясно, тільки він сам був єдиним, хто безглуздо намагався вважати себе стороннім.
Янь ХеЦин раптом розсміявся, його очі наповнилися кров’ю і тремтіли від нескінченного болю, але кутики його рота повільно згорнулися, коли він сказав: «Сяо Юань, між Північним королівством і Південним королівством Янь лише існує ситуація життя і смерті³. Але Сяо Юань, щодо тебе, я...»
«Цього достатньо.» — Сяо Юань перебив Янь ХеЦина. Він повільно підвів голову, в його споконвічно теплих очах залишилася лише байдужість: «Якщо Північне королівство і Південне королівство Янь можуть розділити лише долю життя і смерті, то ми з вами повинні розділити таку ж долю життя і смерті».
Коли Хун Сю померла, Сяо Юань сховався.
З тих пір, як Хун Сю померла, за імператора Північного королівства, він вирішив стати імператором Північного королівства раз і назавжди. З тих пір, як Янь ХеЦин сказав, що Північне королівство і Південне королівство Янь не можуть жити разом.
Тоді він, імператор Північного королівства, не зміг жити разом з Янь ХеЦином.
Голос Сяо Юаня був наче останньою краплею, яка легенько впала на плече Янь ХеЦина. Його очі були, як свічка, що ось-ось згорить, жваво тремтячи слабким світлом.
Він відчув, ніби його тіло розтягнуло навпіл. Одна половина дивилася на зруйноване й спустошене імперське місто Південного королівства Янь. Друга половина дивилася на Сяо Юаня, який того дня безрозсудно сміявся на вежі Юхуа.
Обидві частини його тіла ледь помітні. Природно, через цей біль Янь ХеЦин наврядчи хотів продовжувати жити⁴.
У внутрішній кімнаті деякий час панувала цілковита тиша, було чути лише їхнє дихання.
Через деякий час Сяо Юань повільно вийняв із рукава маленьку білу порцелянову пляшку, підійшов до ліжка й передав її Янь ХеЦину.
Янь ХеЦин витріщився на маленьку порцелянову пляшечку й простягнув руку, щоб взяти й погладити її. Він запитав хриплим голосом: «Що це? Ти збираєшся…..»
Ти збираєшся вбити мене?
Сяо Юань не відповів йому.
Янь ХеЦин глибоко вдихнув: «Сяо Ю-……»
Сяо Юань перебив його, його голос був абсолютно рішучим: «Називайте мене Вашою Величністю».
«Сяо. Ю. Ань.» — ніби навмисне, Янь ХеЦин вигукнув ім’я Сяо Юаня, одне слово за раз. Його очі були прикуті до Сяо Юаня, ніби він збирався його зжерти. Він міцно тримав порцелянову пляшку в одній руці, його кісточки були білі, а пальці сині: «Сяо Юань, ти справді хочеш, щоб я випив це?»
Очі Сяо Юаня на мить затріпотіли, відчувши, ніби риб’яча кістка застрягла в його горлі, потім нерішуче кивнув головою дуже повільно.
«Добре, тоді я вип’ю» — однак, коли Янь ХеЦин сказав ці слова, здавалося, що він використав усі сили, які в нього залишилися. Його очі нарешті потемніли, як вигорілий попіл, і, поборовшись трохи, залишився лише відчай. Янь ХеЦин відкрив білу порцелянову пляшку і різко випив гірку рідину.
Випивши, Янь ХеЦин пильно дивився в очі Сяо Юаня, ніби хотів побачити Сяо Юаня наскрізь до самого кінця, бажаючи вирвати душу за його очима, а потім відкрити його тіло, щоб ця душа могла добре подивитися на його небажання і відчай: «Сяо Юань, чому тобі довелося відроджуватися як імператор Північного королівства, чому...»
Його кінцівки ставали все слабшими, і голос Янь ХеЦина поступово згас. Незабаром він взявся за лоба і впав вперед. Коли Сяо Юань побачив, що Янь ХеЦин збирався впасти з ліжка, він швидко ступив вперед, щоб міцно його втримати.
Коли свідомість Янь ХеЦина почала розриватися, він почув голос Сяо Юаня, наче здалеку: «Я не знаю, можливо….це було для того, щоб я міг зустріти тебе…».
Побачивши, що Янь ХеЦин непритомний, Сяо Юань випустив довге зітхання. По-перше, це зітхання означало, що в нього не було іншої альтернативи. Що стосується іншої причини, він почувався надзвичайно безпорадним.
Не так давно Сяо Юань бачив, як безрозсудно сміявся, коли він поклявся бути чесним з Янь ХеЦином і сказав йому: «Янь ХеЦин, ти хочеш стати моїм імператорським охоронцем? Я захищатиму тебе і ніколи нікому не дозволю завдати тобі шкоди».
І тепер він робив те саме, чого сказав, що не допустить.
Однак це був також останній раз, коли він захищав Янь ХеЦина як імператор Північного королівства.
Після цього другого разу не буде.
Якщо в майбутньому буде шанс знову зустрітися один з одним, то це буде на війні.
Цієї ночі біля воріт палацу карету зупинила імператорська гвардія. Через деякий час її знову пропустили. Виїхавши з імперського міста, карета помчала прямо до західної поштової станції і більше не поверталася. Коли капітан імперських гвардійців почув цю новину, він крикнув на них: «Генерал Лі сказав, що коні та екіпажі, які залишали імператорське місто, мають бути ретельно обшукані та перевірені цими днями!»
«Але…» — молодий імператорський охоронець торкнувся своєї голови та відповів, почуваючись надзвичайно скривдженим: «Ця карета мала вказівки Його Величності».
«……..Вказівки Його Величності, ах. Добре, хлопці, продовжуйте бути пильними, і, до речі, який сьогодні день?»
«Сьогодні третій день березня».
«Ах, третій день березня» — капітан подивився на захмарене небо.
«Ц. Погода змінюється».
1. 有脸 yǒu liǎn: у цьому випадку це слово використовується для позначення того, хто має нахабність просити щось.
2. 天子 tiān zǐ: у давнину люди вважали, що поняття «Син Неба» вже є поширеним, і що Сина Неба називають так тому, що він «призначений Небом», ворожінням відкривається воля Неба. Концепція Сина Неба була міцно встановлена ще за династії Чжоу. Імператору лише «наказали небеса». Небо дало Сина Неба лише нижчим царствам, і від Сина Неба залежало виконувати повноваження Неба. Після того, як (秦始皇 qín shǐ huáng) Цінь Ши Хуан [259-210 рр. до н.е.] створив ім’я (皇帝 huáng dì) імператора, династія Хань прийняла цей титул як найвищу пошану для Сина Неба.
3. 你死我活 nǐ sǐ wǒ huó: це китайська ідіома, яка означає, що лише якщо одна сторона загине, інша може жити, описуючи великий конфлікт або гостроту боротьби між двома непримиренними супротивниками / Дві сторони не можуть співіснувати. З《五灯会元》(wǔ dēng huì yuán), «Свято п’яти ліхтарів», автор (释普济 shì pǔ jì) Ши Пудзі, монах із династії Сун [420-479]. Це також значення з назви цього розділу.
4. 痛不欲生 tòng bù yù shēng: це китайська ідіома, яка описує надзвичайне горе / Коли хтось відчуває такий сильний біль, що не хоче більше жити / Переповнений смутком. З《吊说》(diào shuō), “Висячі говорять”, написане (吕大钧 lǚ dà jūn) Лу Даджун [1029-1080] з династії Сун [960-1279].
Далі
Розділ 70 - Вибачте, небеса роблять все, що хочуть.
Четвертого березня, на другий день після того, як Янь ХеЦин тихо зник із палацу, Лі Вудінг нарешті зміг витягти все з вуст послідовників Вунін Ванґ’є. Не вагаючись, Лі Вудінг негайно повів свої війська до палацу. Але коли він прибув туди, йому повідомили несподівану звістку про те, що Янь ХеЦин уже втік з імператорського міста. Лі Вудінг, відчуваючи глибоке каяття, пішов до імператорської спальні Сяо Юаня, щоб попросити пробачення. Однак, коли він дійшов до спальні, йому повідомили, що Сяо Юань не всередині, а у вежі Юхуа. На шостому поверсі вежі Юхуа Сяо Юань гнітюче самотньо пив вино. Коли він почув, що Лі Вудінг прийшов з проханням про зустріч, він кивнув головою на знак згоди. Лі Вудінг йшов і стискав кулак, опускаючись на одне коліно: «Ваша Величносте, справу було ретельно розслідувано. Вунін Ванґ'є вступив у змову з Південним королівством Янь, щоб розпочати повстання. Я мав справу з усіма причетними людьми, але... принц Південного королівства Янь, Янь ХеЦин, утік з палацу в невідомий час. Вайчену дуже соромно, я підвів Його Величність». Сяо Юань, який почувався надзвичайно винним, прикрив рота й легенько кашлянув. Зіткнувшись із серйозністю Лі Вудінга, Сяо Юань, який почувався дуже соромним, винним і зніяковілим, раптом поплескав по поруччю: «Як ти зазвичай вирішуєш справи? Не можна забувати, генерале Лі. Як ми можемо дозволити такій важливій людині втекти просто так?» Утримання зарплатні, утримання зарплатні. Скоротити бонус, скоротити бонус. Що ж, це хороша можливість. Лі Вудінг сказав: «Я прошу Його Величність покарати мене». «Покарати... Ось твоє покарання — випити ці три глеки вина» — Сяо Юань переніс вино, яке стояло біля нього, до Лі Вудінга. Лі Вудінг, якому здалося, що він неправильно почув, підняв голову з недовірою: «А?» «Пий» — Сяо Юань просто відповів більш шокуючим словом, відкривши герметик винного глека та простягнувши його Вудінгу. Лі Вудінг не мав іншого вибору, як випити з Сяо Юанем. А потім, після багатьох чарок, напитися. Час від часу напиватися – це нормально. А ще краще дико напитися з кимось іншим. Тоді Сяо Юань сказав, що хоче співати. Коли він почав співати, він заспівав такі слова: Це ти спочатку хотів бути окремо, якщо ми розійдемося, ми розійдемося¹. Лі Вудінг, зазвичай незворушний і серйозний чоловік, завив, щоб показати, як він міг розчавити грудьми великий камінь. Він узяв справді великий камінь. Це був не кінець. Сяо Юань відкашлявся і підійшов, щоб поговорити з Лі Вудінгом: «Тобі не потрібно цілий день читати військові книги. Ти не можеш піти знайти собі дружину? Зрештою, ти другорядний головний герой. Чому всі дівчата повинні належати Янь ХеЦину?» Лі Вудінг вдарив порожню винну банку, і все його обличчя почервоніло: «Молодший син сім’ї Се, Се Чунгуй, справді молодий талант. Ваша Величність, ви не знаєте, але минулого разу, коли він пустив стрілу, він осліпив ведмедя. Імпозантний спосіб, яким стріла проникала крізь хмари, був надзвичайно енергійним». Сяо Юань запнувся: «Я знаю, яка дівчина в цій книзі тобі підійде, яка дівчина тобі сподобається, і я підкажу тобі, як правильно до неї залицятися». Лі Вудінг трохи вагався, а потім відповів: «А тепер ми з Се Чунгуєм постійно змагаємося в бойових мистецтвах. Я відчуваю, що я менш здатний, ніж хотів би², перш ніж було дуже ясно, що я можу легко перемогти його. Але його прогрес жахливо швидкий». Сяо Юань відповів схвильованим тоном: «Сюжет полягає в тому, щоб розвинути здібності Янь ХеЦина, як ти думаєш, він тебе виб'є наступного разу, коли ви двоє зустрінетеся?» Лі Вудінг похитнувся і відповів: «Се Чунгуй каже, що хоче воювати проти світу в ім’я Північного королівства, який амбітний молодий хлопець». Сяо Юань сказав: «Це правильно, я тебе знаю. Я все про вас знаю, ура!» Лі Вудінг відповів: «Правильно, коли ви п’єте з близьким другом, навіть тисяча чашок буде замало³, ура!» Їхні розмови навіть не були про одне й теж саме. Допивши чашки вина, двоє довірених осіб знудило, поки вони трималися за поручні. Наступного дня принцеса Юннін прийшла до імператорської спальні, щоб привітати Сяо Юаня, який страждав від похмілля та головного болю, і попліткувати: «Я чув, що генерал Лі, який учора прокинувся п’яним, був настільки засоромлений, що намагався стрибнути вниз з вежі Юхуа?» Сяо Юань: «Це...» Принцеса Юннін відщипнула насіння дині зі столу й потерла його: «Ти тримав його…» «Що? Ні, точно ні. Не кажи дурниць» — Сяо Юань тричі заперечував це. Обличчя принцеси Юннін було сповнене все знаючими виразом: «Імператорський брате, я ще нічого не сказала». Сяо Юань: «………» Принцеса Юннін продовжила: «Тоді він тримав тебе⁴……» Чо? Де передбачуваний невинний розум?! Ти помінялася характером з кимось?! Більше того, Лі Вудінг — натурал. Чи може він взагалі стати геєм? І навіть якщо він захоче стати геєм, він стане геєм завдяки надзвичайно красивому обличчю Янь ХеЦина, розумієш!? Бах, яка гарна купа лайна⁵. Янь ХеЦин — головний герой роману про жеребця. Яким би гарним не було його обличчя, він все одно красивіший на смак дівчат. «Імперський брате» — принцеса Юннін поклала в руки насіння дині, відштовхнувши крихти, і проникливо запитала: «У вас поганий настрій?» Сяо Юань подивився на принцесу Юннін і раптом задумався, чи в оригінальній книзі принцеса знала наперед, що Янь ХеЦин знищить Північне королівство, допомогла б йому втекти? І про що вона думала останнє, коли повісилася? «Я...» — Сяо Юань злегка стиснув руки, заплющив очі та сказав: «Я знав, що щось не так, але я все одно це зробив». Принцеса Юннін була здивована, але потім сказала з усмішкою: «Імператорський брате, немає такого поняття, як правильно чи неправильно. Інакше навіщо б тобі це робити, якщо знав, що це неправильно? Це все одно, що поставити два предмети на чашу терезів у своєму серці, яка сторона важча? Як би воно не піде, на іншому боці залишається лише провина». Сяо Юань опустив очі, трохи злякавшись. Можливо, Янь ХеЦин був важливіший у його серці, ніж він думав раніше. Однак зараз не час розчаровуватися. За теперішнього стану речей Сяо Юань мав робити й думати лише про те, як зберегти Північне королівство. Принцеса Юннін деякий час побалакала з Сяо Юанем, і, побачивши, що він більше не заклопотаний, пішла, почуваючись більш спокійно. Сяо Юань збирався добре відпочити, коли раптом щось згадав. Почекай хвилинку? Хіба принцеса Юннін і Янь ХеЦин не закохані одне в одного? Чому тепер, коли Янь ХеЦин раптово зник, принцеса Юннін поводилася так, наче нічого не сталося? Сяо Юань не міг придумати причину, чому вона взагалі не реагувала. Він міг пояснити все лише тим фактом, що головний та головна герої повинні мати золоте серце і їм не потрібно турбуватися одне про одного. Зрештою, у другій половині цього роману про жеребця, якби була гарна дівчина, вона б неодмінно закохалася в Янь ХеЦина й присвятила б йому три життя. Тому Сяо Юань природно ігнорує ці логічні проблеми. Щоб захистити Північне королівство, Сяо Юань почав залишати думки про оригінальну книгу позаду. Він змінив систему п’яти днів на тиждень у Північному королівстві на щоденний імператорський суд. Присвятивши себе політиці Північного королівства, його тіло, яке спочатку не було достатньо сильним, ставало все тоншим і тоншим. Сяо Юань подумав: навіть якщо він був наступником соціалізму 21-го століття і мало знав про норми стародавнього права, після стількох років читання історії вірю, що зможу обирати та призначати таланти та піклуватися про потреби простих людей. Поки державна скарбниця Північного королівства не буде порожньою, він зможе вести війну та надавати повну підтримку армії. Навіть якби Лі Вудінг зрадить країну, Се Чунгуй зміг би втриматися, і коли армії зіткнуться одна з одною, вони доживуть до середини зими. Крім того, армія Янь ХеЦина була сформована південцями, і оскільки вони не можуть витримати холоду, дуже ймовірно, що вони відступлять. Після стабілізації та повільної реорганізації придворних радників Північне королівство не впаде так легко!!!! Вони можуть вижити!! Сяо Юань раптово перетворився з безглуздого монарха, який був пристрасний до чоловічої похоті, на мудрого та відкритого імператора. Природно, що це питання стало першою темою обговорення імператорського міста. Деякі люди казали, що покійний імператор проявив себе в ньому, тоді як інші казали, що молодий монарх був стимульований раптовим нападом Вунін Ванґ'є. Серед такої кількості тривожних голосів лише принцеса Юннін побігла до спальні імператорів і сказала Сяо Юаню: «Імператорський брате, ти повинен добре відпочити. Не перенапружуй свій організм і не шкодь своєму здоров’ю». «Я в порядку, я в порядку» — Сяо Юань потер куточки очей, вони були налиті кров'ю, і його голос звучав надзвичайно втомлено: «Нін'ер, я не можу з тобою поговорити сьогодні, ми поговоримо завтра рано. Я повинен дочитати ці меморіали». Принцеса Юннін хотіла йому щось сказати, але вирішила приховати ці слова й, тихо зітхнувши, пішла. Завдяки зусиллям Сяо Юаня Північне королівство, яке раніше поступово занепадало, почало повільно покращуватися. І саме тоді, коли Сяо Юань подумав, що він може зітхнути спокійно, небеса сильно вдарили його по обличчю. Наприкінці травня в Північному королівстві була велика посуха. Дощу не було, і з 10 будинків 9 залишилися безлюдними. Всюди були голодні люди. В оригінальній книзі такого лиха в Північному королівстві взагалі не було. 1. 当初是你要分开，分开就分开 dāng chū shì nǐ yào fēn kāi，fēn kāi jiù fēn kāi: слова популярної пісні《爱情买卖》(ài qíng mǎi mài), “Love for Sale.”, текст написав (何欣 hé xīn) Хе Сін, музику написав (周宏涛 zhōu hóng tāo) Жоу Хонгтао, і її співав (慕容晓晓 mù róng xiǎo xiǎo) Муронг Сяосяо. 2. 力不从心 lì bù cóng xīn: китайська ідіома: те, що хочеться зробити в серці, сила чи здібності не дозволяють / Не настільки сильний, як хотілося б / Дух бадьорий, але плоть слабка. З《后汉书·西域传》(hòu hàn shū·xī yù zhuàn), «Історія Східної Хань: Біографія західних регіонів», автор (范晔 fan yè) Фань Є [398-445] з «Пісні про Південні династії» [420-479]. 3. 酒逢知己千杯少 jiǔ féng zhī jǐ qiān bēi shǎo: він використовується для опису того, що люди зі схожим темпераментом ніколи не втомлюються ладнати. З《名贤集》(míng xián jí), «Зібрання творів відомих вчених», популярного матеріалу для читання часів династії Південна Сун [1127-1279]. 4. Принцеса припускає, що вони займалися сексом, і СЮА, мабуть, був шоу = пасивом. Вона прийшла до такого "висновку", тому що спочатку натякала, що СЮА зробив це з ЛВД, як, наприклад, він був найкращим, але оскільки він заперечував це, то принцеса, мабуть, подумала: «Ах, тоді ґеґе був знизу» лол 5. 呸，好个P。: сленгове слово в Інтернеті, P тут означає 屁 (бук. пук) і означає 狗屁 (бук. фігня/нісенітниця).
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!