Вийшовши з кімнати, Сяо Юань тинявся навколо, шукаючи Ян ЛюАня, але не встиг зробити ще кілька кроків, як почув позаду себе несподіваний крик: «Ваша Величносте!»
Він розгублено обернувся і побачив людину, одягнену в червоне, яка із захватом дивилася на нього.
Він був чоловіком, але мав надзвичайно чарівні та гарні риси обличчя. Його постава була перекошена, і навіть голос був навмисне скутий у тонкий тон. Він кинувся до нього, щоб обійняти його, запах між його рукавами ледь не змусив його знепритомніти.
Сяо Юань швидко відступив, уникаючи обіймів чоловіка.
Чоловік упав на порожнє місце, засмучений, спалахнувши, ледь не розплакавшись: «Я не бачив вас кілька днів, Ваша Величносте, ви більше не хочете А-Ю?»
Ти, ти, ти як слід говори! У жодному разі! Не плач! Почекай! Не підходь ближче!
Хлопець знову ухилився, намагаючись виграти час, поки він намагався згадати, ким була ця людина в оригінальній книзі.
Цей чоловік коротко згадувався в оригінальній книзі, але Сяо Юань відчуває, що все ще пам’ятає його. Він також подякував фанатам, які дошкуляли розділу коментарів цією темою.
Його повне ім'я Цін Ю. Він найулюбленіший серед чоловіків-наложників і єдиний, про кого згадується в оригінальній книзі.
Коли Північне королівство мало бути розгромлене Янь ХеЦином, молодий монарх отруїв усіх своїх наложників, але залишив Цін Ю живим. Він навіть хотів, щоб Цін Ю втік з ним на Північ, здавалося, що він дійсно відчував глибоку любов до нього.
Однак, щоб вижити, Цін Ю зрадив молодого монарха, і його спіймав Янь ХеЦин біля входу в палац.
Цей поворот сюжету в оригінальній книзі було описано кількома абзацами, але він торкнувся нервів багатьох фанаток. Деякий час рецензії на книжки були повні того, що його описували як покидька шоу, садомазохіста, з глибокими емоціями тощо.
У той час Сяо Юань хотів запитати цих дівчат: звідки ви знаєте, що Цін Ю шоу! В оригінальній книзі про це взагалі не згадується!
Тепер хлопець просто хотів сказати: чи є у вас унікальний талант розпізнавати, хто гонг, а хто шоу?!
Коли Цін Ю побачив, що імператор уникає його, він міцно закусив нижню губу, і очі заблищали сльозами: «Ваша Величність? Чому? Що я зробив не так? Невже я зробив Його Величність нещасним? Я чув, що Його Величність був дуже зайнятий вдень і вночі. Цього разу ви нарешті прийшли до палацу Цзін'ян, але не прийшли побачити цього слугу?»
Сяо Юань рішуче відповів: «Ні».
Цін Ю: «……»
Щойно очі його заплющилися, він розплакався. Коли знову відкрив їх, то виглядав дуже жалюгідним і красивим, а його сльози капали, як дощ: «Здається, що Його Величність нещодавно знайшов іншу любов, тож А-Ю зараз піде. Він більше не надокучатиме Його Величність».
Сяо Юань кивнув: «Гаразд, бувай, бувай, бувай, бувай».
Цін Ю був миттєво занурений у шок через раптову відповідь монарха. Він виявив, що сльози, які були успішними раніше, цього разу були марними!
Імператор дійсно відвернувся і пішов!
Побоюючись, що зв’язок із Цін Ю спричинить йому проблеми, Сяо Юань поспішно пішов, щоб продовжити пошуки Ян ЛюАня. Саме тоді, коли він спантеличився, куди піти, щоб знайти його, раптом пролунав знайомий звук ґуцині.
Саме в той день, коли він не міг заснути, коли вийшов на прогулянку, він почув звук цині перед тим, як натрапити на Ян ЛюАня біля павільйону.
Юань був спантеличений, пішов за звуком ґуцині до маленького двору, де були посаджені верби. Несподівано, коли він ступив на подвір’я, звук ґуцинь тихо замовк, поки повністю не зник. Навколо було тихо.
Юнак підняв голову з сумнівом і випадково побачив Ян ЛюАня, який поспішно наближався.
Побачивши імператора, охоронець був здивований, а потім став на одне коліно, щоб віддати честь: «Як ви сюди потрапили, Ваша Величносте?»
Незалежно від того, як я сюди прийшов, чому кожен раз, коли ти з’являєшся, звучить тематична пісня?
Сяо Юань подивився на чоловіка: «Не ставай на коліна, вставай. Ти з'їв всю випічку?»
Ян ЛюАнь підвівся і сказав: «Відповідаючи Його Величності, так».
Побачивши його з порожніми руками, Сяо Юань запитав: «Ну що? А як щодо тарілки?»
Чоловік раптом розгубився, його голос затинався: «Та-тарілка, в-ва-вайчен загубив її».
Сяо Юань сказав: «Нічого страшного, це не цінна річ. Повернемося до палацу».
ЛюАнь глибоко вдихнув і знову віддав честь: «Так».
Далі
Розділ 23 - Я підтвердив, що його очі справді були жорстокими.
Глухої ночі Хун Сю все ще обслуговувала Сяо Юаня, як завжди, потім вона дочекалася, поки він ляже, перш ніж піти. Хлопець саме лежав на своєму ліжку, коли раптом запитав: «Хун Сю, чи є відомий гравець Цинь у палаці Цзін'ян?» Трохи подумавши, вона відповіла: «Відповідаючи Його Величності, є». Побачивши, як Сяо Юань киває головою, служниця щиро запитала: «Чи хоче Його Величність…» «Ні! Я просто запитав! Ніякого іншого сенсу! Не перетлумачуй!» — Сяо Юань швидко перебив її. Хун Сю схилила голову, щоб віддати честь, і сказала: «Ця служниця була надто дурною. Сяо Фен'юе був у палаці вже рік, але Його Величність ніколи його не бачив. Чому Його Величність раптом сьогодні питає про нього?» Зрештою, я двічі випадково чув мелодію ґуцині, і мені завжди було цікаво, хто на ньому грав. Тож його звуть Сяо Фен'юе. Він двічі проговорив це ім’я в своїй голові, але нічого не згадав. Здавалося, це був персонаж, про якого не згадувалося в оригінальній книзі. Сяо Юань сказав: «Мені просто було цікаво, не хвилюйся». Хун Сю кивнула і погасила свічку біля ліжка. Юнак, який чув дихання поруч із собою, незабаром заснув. Побачивши, що імператор спить, вона тихо йде. Біля палацу на небі світив місяць, але ніч була справді темною, і служниця, загортаючись у одяг, була сповнена турбот. Слова євнуха Чжао все ще залишалися в серці Хун Сю. У минулому вона вже поверталася відпочивати, але цього разу вона не могла не піти до палацу Цзін'ян. Кімната Янь ХеЦина знаходиться на далекому східному боці палацу Цзін'ян. Через комендантську годину в цей час у палаці Цзін'ян вночі тихіше. Хун Сю думала лише про речі, коли несвідомо потрапила туди. Коли збиралася виходити, вона побачила фігуру у східній частині двору! Серце дівчини було вражене. Затамувавши подих, вона побачила Янь ХеЦина, який стояв посеред двору обличчям на південь і дивився на місяць. Ніч була холодна, як вода, і яскраве місячне світло довгий час падало на прохолодний сніг, на сухі гілки дерев і в очі Янь ХеЦина. Величезна земля за десять тисяч миль від цього місця була його рідним містом, а білі кістки, поховані під нею, були його предками. Принц міцно тримав нефритову шпильку в правій руці. В його очах були небажання, докори сумління і рішучість. Коли він знову підняв очі, вони пливли з убивчим наміром. Хун Сю була в жаху, і її голова була наповнена порадою євнуха Чжао: людей у палаці Цзін'ян збираються відправити до ліжка Його Величності. Якщо ви пошлете вовка, ви завдасте шкоди Його Величності… У цей час старий сидів на стільці і пив чай. Поки стюард Фен масажував йому ноги, він запитав: «Євнух Чжао, ви сказали, що ця Хун Сю просто служниця. Вислухавши ваші слова, що вона ще може зробити? Я боюся, що дні Янь ХеЦина в палаці Цзін'ян будуть дуже комфортними». Почувши це, євнух Чжао посміхнувся і похитав головою: «Єдине, про що я хвилююся, це те, що вона не прислухалася до моєї поради». «Га? Євнух Чжао влаштував щось у палаці Цзін'ян?» — стюард Фен був здивований. Старий з огидою подивився на стюарда: «Ти, чому б тобі просто не запитати прямо?» Стюард Фен погоджувався: «Навчіть мене євнуху Чжао». Євнух сказав: «Ти знаєш, скільки років Хун Сю була у палаці?» Стюард Фен витер холодний піт: «Цей раб дурний, я не знаю». «Гмм» — Євнух Чжао посміхнувся: «Вона, ах, вона увійшла до палацу у віці вісімнадцяти років і керувала палацом Цзін'ян більше п’яти років. Ти знаєш, чому їй знадобилося лише три роки, щоб стати головною служницею палацу Цзін'ян?» Стюард Фен заїкався: «Цей р-раб…» Євнух Чжао продовжив: «Я скажу тобі дещо, одного з цих чоловіків-наложників колись визнали вбивцею. Цього вбивцю слід було негайно стратити, але його поява надзвичайно сподобалася Його Величності. Серце Його Величності було дуже сверблячим і нетерплячим, але він також боявся сили прекрасного чоловіка, тому він передав чоловіка Хун Сю. Пізніше, наступного дня, вбивці перерізали сухожилля та зламали зуби. Потім його відправили до ліжка Його Величності». Закінчивши свою промову, євнух Чжао не звернув уваги на переляк на обличчі стюарда Фена й підвівся зі стільця. Він постукав по своїй старій нозі тильною стороною долоні і сказав: «Є деякі речі, які неможливо змінити».
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!