Звичайно, я вирішив захистити його.

У туманних сутінках Сяо Юань закінчив перев’язувати останнього пораненого солдата в наметі. Тоді він вийшов випрати брудні бавовняні тканини, заплямовані кров’ю, як несподівано, щойно вийшов із намету з тазиком у руках, до нього підійшли двоє солдатів, стоячи прямо. Один із них грубим тоном сказав: «Ви лікар Сяо?»

 

«Так, це я» — підозріло відповів Сяо Юань: «Що сталося?»

 

Закінчивши це речення, Сяо Юань раптом щось згадав, і його очі засяяли. Тоді він закрив собі рота і, злегка покашлявши, запитав: «Ваш імператор повернувся з війни? Він хоче мене бачити?»

 

Два солдати переглянулися, і один із них нарешті сказав: «Генерал Хуан викликає вас».

 

«Генерал Хуан? Хуан Юе? Що він хоче від мене?»

 

Незважаючи на те, що Сяо Юань був збентежений, він все ж поставив таз, витер руки, які були закривавлені від лікування поранених солдатів, і пішов за двома солдатами до намету Хуан Юе.

 

Двоє солдатів не мали жодного наміру йти за ним усередину намету. Натомість вони дозволили Сяо Юаню увійти до намету з холодними виразами на обличчях.

 

Сяо Юань був спантеличений їхнім поводженням, коли підняв завісу намету та зайшов.

 

Хуан Юе, який стояв у центрі намету, заклавши руки за спину, почув звук підйому завіси та повернувся. Коли він побачив Сяо Юаня, він злегка насупився, дивлячись на срібну маску на обличчі того. Помовчавши деякий час, він сказав: «Колишній імператор Північного к. насправді був захований глибоко в наших Південних казармах Янь».

 

Раптом його колишній титул був сказаний у такій холодній манері. Сяо Юань, який давно звик звертатися з оригінальним іменем, деякий час не міг відреагувати. Однак, коли він повернувся до реальності, він трохи відкрив рота.

 

Хуан Юе побачив легке збентеження в його очах і не зміг стриматися, щоб не посміхнутися: «Колишній імператор Північного к. не намагається прикинутися німим, чи не так? Я не знаю, чи ви так поводилися, коли Його Величність розповів вам про план потайної атаки Південного Янь. Можливо, цим дивовижним актом ви змусили його відчути себе в безпеці?»

 

«Імператор? Янь ХеЦин? Що сталося з Янь-ґе? Яка таємна атака?!» — розум Сяо Юаня був у сум’ятті, коли він зробив крок вперед, щоб відчайдушно поставити одне запитання за іншим. Хто б міг подумати, що Хуан Юе раптово трісне і замахне рукою, вдаривши Сяо Юаня по обличчю, в результаті чого його маска впаде.

 

Уже знаючи, що він винен у розкритті своєї особи, Сяо Юань давно очікував, що це станеться. Незважаючи на те, що зараз він почувався надзвичайно некомфортно, на поверхні виглядав спокійним, коли нахилився, щоб підняти маску з підлоги.

 

Хуан Юе ступив вперед. Без будь-яких вагань простяг руку і схопив Сяо Юаня за горло, змусивши того випрямитися і поглянути на нього.

 

«…..» — Сяо Юань нахмурився і схопив Хуан Юе за зап’ястя, не даючи йому застосувати занадто багато сили. Його очі не могли не дивитися на срібну маску на землі.

 

Хуан Юе звузив очі, дивлячись на чоловіка перед собою: «Колись я чув, що колишній імператор Північного к. був такий гарний, що зовсім не був схожий на людину. Тепер я бачу, що його шкіра така ж гарна, як сніг, а брови й очі надзвичайно чарівні. Він виглядає так само, як яскрава картина безсмертного» — Хуан Юе посміхнувся: «Імператор також є простим смертним, якого обманює краса».

 

Сяо Юань відвів погляд, насупився, а потім холодно подивився на Хуан Юе: «Я знаю, що ти генерал Південного к. Янь, тому ти, мабуть, ненавидиш усе, що стосується Північного к. У такому випадку, що ти маєш мені сказати? Невже так цікаво ображати інших за їхніми спинами?»

 

«Ображати?» — Хуан Юе звузив очі, коли його рука злегка стиснула горло Сяо Юаня: «Він сховав ворога, колишнього імператора Північного к., біля себе. Він не зважав на ненависть Південного к. Янь до Батьківщини. Він нехтував солдатами і людьми, чиї сім'ї були знищені Північним к. І не зважав на кров, сльози та кістки колишнього імператора Південної Янь, поховані в землі. Хіба це не образа для імператора? Його Величність був наложником, поки він залишався в Північному к., його гордість давно розбита на шматки, і так залишиться до кінця його життя. Це дуже сумно і жалюгідно, але…».

 

Перш ніж Хуан Юе встиг закінчити свою промову, Сяо Юань раптово з деякою силою скрутив його руку, а потім люто вдарив кулаком по обличчю, від чого обличчя повернулося набік. У цей момент Хуан Юе відчув пекучий біль в обличчі.

 

Хуан Юе був надзвичайно приголомшений. Він не очікував, що колишній імператор Північного к., який здавався слабким і беззахисним, справді вдарить його по обличчю. Це було настільки раптово, що він був застигнутий зненацька.

 

«Що в біса ти знаєш?!» — Сяо Юань схопив Хуан Юе за комір, і його очі були широко розплющені, коли він почав кричати з великою кількістю гніву: «Ти хоч знаєш, скільки принижень і знущань довелося зазнати Янь ХеЦину, перебуваючи в Північному к.?! Ти хоч гарантуєш, що не впадеш, якщо тебе поставлять на його місце?! Але він вижив! Хіба він зараз не дуже наполегливо працює над піднесенням Південного к. Янь?! Коли він забув усі труднощі, через які пройшло Південне к. Янь? Що змушує тебе говорити такі речі про нього?!»