Любов глибока, праведність важка, і сьогодні були зроблені помилки.

Після того, як їх виміряли, вони були відправлені з трьома поклонами від власника крамниці. Надворі було вже пізно, вітер гуляв зі снігом. Коли вулиця стала безлюдною, працювало лише кілька крамниць, теплі свічки яких падали на білий сніг.

 

Коли вони повільно йшли до імператорського палацу, Сяо Юань раптом сказав: «Янь-ґе, я думаю, що моєму тілу сьогодні набагато краще. Бачиш? Раніше я спотикався, але тепер я ходжу більш стабільно».

 

Тіло Янь ХеЦина трохи зупинилося, а потім він видав звук «хм».

 

Очі Сяо Юаня блукали, коли він прикрив губи, і тихо кашлянув: «Чому б нам не почекати, поки весільний одяг буде готовий… тоді ми будемо...»

 

Кілька останніх слів були схожі на звуки комарів, тому Янь ХеЦин не міг чітко їх розчути: «Що?»

 

Сяо Юань зупинився, подивився на небо і землю, але він так і не дивився на Янь ХеЦина: «Щоб…. увійти…. увійти... в ве-весільну кім-кімнату.»

 

Янь ХеЦин відповів: «Зачекай мене тут» — сказавши це, він поспішно пішов назад до майстерні. Через деякий час він повернувся і сказав Сяо Юаню: «Продавець сказав, що весільний одяг буде готовий завтра».

 

Сяо Юань: «…..»

 

«Завтра? Початковий півмісячний термін тепер став на завтра? Хіба це не змусило б власника магазину ризикувати своїм життям, щоб досягти кінцевого терміну?! Чи не можеш ти ускладнити життя страждаючим простим людям?»

 

Сяо Юань: «Добре, завтра ми зайдемо, зайдемо, зайдемо…»

 

Янь ХеЦин закінчив слова за нього: «Ми увійдемо до весільної кімнати».

 

Сяо Юань: «Добре, та-так».

 

«Дякую крамарю за те! Що пожертвував собою! Щоб задовольнити потреби інших людей!»

 

Коли вони повернулися до своєї спальні, служниця раптом привітала їх: «Ваша Величносте, Сяо-гондзі. Се-гондзі чекає на вас у спальні».

 

Сяо Юань здивувався: «О цій годині?»

 

Покоївка виявила безпорадність: «Ми радили Се-гондзі, що він може поговорити з вами завтра вранці, але Се-гондзі не хоче повертатися. Його Величність наказав нам підкорятися всьому, що він просить, щоб ніхто не наважився змусити Се-гондзі піти».

 

Сяо Юань подумав про нестабільний настрій Чунгуя сьогодні і хвилювався, що з ним станеться. Глянувши на Янь ХеЦина, він поспішно пішов до спальні.

 

Янь ХеЦин побачив, що з очима Сяо Юаня щось не так, тому пішов за ним.

 

У спальні біля столу стояв Се Чунгуй. Свічка, що мала догоріти, стікала воском, той віск ущільнився на свічнику, коли вона впала, і жахливо перекрутилася.

 

«Чунгує» — Сяо Юань тихо покликав.

 

Се Чунгуй повернув голову, і його очі були налиті кров’ю, наче він багато плакав. Коли він подивився на Сяо Юаня, він пішов до нього крок за кроком. Кожен його крок нагадував, що він наступає на когось, оскільки його кроки були трохи хиткими.

 

«Що не так?» — Сяо Юань зробив кілька кроків уперед, поки його не залишив лише один крок від Се Чунгуя.

 

Янь ХеЦин нахмурився, уважно дивлячись на Се Чунгуя.

 

«Я...» — Се Чунгуй опустив голову, і його голос був хрипким, наче він навмисно щось приховував. Але здавалося, що він чогось чекає. Коли Янь ХеЦин відчув щось дивне, хотів піти вперед, щоб відтягнути Сяо Юаня назад. Однак, як тільки він ступив уперед, Се Чунгуй раптово витягнув з рукава кинджал і кинувся на Сяо Юаня!

 

Очі Сяо Юаня раптом зіщулилися, і відступив. У той же час Янь ХеЦин також виступив на захист Сяо Юаня.

 

Однак метою Се Чунгуя був зовсім не Сяо Юань! Він обернувся хибним рухом і міцно стиснув кинджал. Без будь-яких вагань він вдарив ножем у живіт Янь ХеЦина, який ступив вперед, щоб відтягнути Сяо Юаня назад, а потім вдарив його ще раз!

 

За вікном раптом вітер став таким сильним, що мало не виривав з корінням тендітні дерева у дворі!

 

Миттєво кров бризнула на обличчя та тіло Сяо Юаня, як вогонь, який міг спалити його заживо, змушуючи його тремтіти всім тілом. У цю мить Сяо Юань почув, як Се Чунгуй кричить на нього.

 

Се Чунгуй сказав: «Ваша Величносте!»

 

Це були два прості слова, але відразу після того, як вони були сказані, в шию Сяо Юаня вдарив ніж. Ті, хто тримав цей ніж, були нічим іншим, як холодними скелетами офіцерів і солдатів, які проливали кров і сльози за Північне королівство…