Наступного ранку, коли на сході вже мало розвиднятися, Янь ХеЦин рано встав і пішов до двору, а Сяо Юань ще міцно спав. Янь ХеЦин знав, що він досить втомився від учорашніх справ, тому схилив голову, щоб ніжно поцілувати свого коханого. Його очі, які раніше були холодні, як лід, дуже пом'якшали.
Сяо Юань, якого двічі цілували, підсвідомо схопив ковдру, щоб накрити голову. Однак Янь ХеЦин простягнув руку, щоб стягнути ковдру, і ще трохи подражнив його, перш ніж неохоче підвестися.
Янь ХеЦин відійшов на два кроки, коли раптом поспішно повернувся. Побачивши Сяо Юаня, що мирно лежить на його ліжку, він зітхнув із полегшенням. Знаючи, що йому не слід цього робити, він безжально подолав свої внутрішні страхи і змусив себе вийти зі спальні. Йому було важко відійти від спальні, але як тільки вийшов, раптом побачив, що надворі товстий шар снігу. Так само, як червоне і біле переплелися в один той депресивний день. Янь ХеЦин застряг на місці, в його очах проступала паніка. Тоді він розвернувся, пішов назад до спальні, нахилився й притиснувся до Сяо Юаня, трохи поцілувавши його. Відчувши тепло чоловіка в його обіймах, Сяо Юань невиразно вигукнув «Янь-ґе» — перш ніж здатися.
«Янь-ґе? Ти йдеш на ранковий суд?» — Сяо Юань все ще був у напівсоні і невиразно запитав.
Янь ХеЦин хмикнув.
Сяо Юань уривчасто сказав: «Тоді я почекаю… поки ти… повернешся».
Очі Янь ХеЦина затремтіли, коли він опустив голову й поцілував Сяо Юаня в лоб: «Добре».
Коли Сяо Юань прокинувся, був уже полудень і сонце стояло високо в небі. Він поворушив м’якими кінцівками й повільно відкрив очі. Коли Тянь Сян, яка стояла збоку, побачила, що той нарешті прокинувся, вона поспішно підійшла вперед: «Сяо Цзюнь Ван, ви нарешті прокинулися. Ця служниця чекала, щоб допомогти вам переодягнутися».
Сяо Юань озирнувся і запитав: «Де Його Величність?»
Тянь Сян сказав: «Його Величність звернувся до двору. Не хвилюйтеся, Сяо Цзюнь Ван, Його Величність деякий час не повернеться, не бійтеся».
«Ехх... Чому вона говорить такі дивні слова?»
Сяо Юань тримався за талію і намагався сісти, але коли він нахилився вперед, то раптом відчув біль, що виходить з "певного місця". З жалюгідним криком він знову ліг на спину.
«Моя талія, моя талія! Чому мені довелося фліртувати з головним героєм роману жеребця, який провів ніч із 10 жінками? Це відплата! Покарання!»
Коли вона побачила жалюгідний вигляд Сяо Юаня, очі Тянь Сян раптово почервоніли. Коли Сяо Юань побачив її такою, він забув про свій біль і швидко тихо запитав: «Що не так? Хто з тебе знущався?»
Тянь Сян похитала головою і схлипнула: «З цією служницею все гаразд. Просто цій служниці шкода Сяо Цзюнь Вана. Чому ви маєте так страждати, якщо ви така хороша людина?»
«Що, що, в біса?»
Сяо Юань був збентежений, а Тянь Сян все ще витирала сльози: «Якби я знала, що це станеться, ця служниця не показала б цей візерунок Його Величності. Інакше Його Величність не повернув би вас до к. Південного Янь і не зазнав би таких образ. У всьому винна ця служниця».
Сяо Юань: «Ні... Ні… Тянь Сян, ти неправильно зрозуміла. Я не…. Я знаю, як це виглядає... Але я хотів це зробити. Це не те, що ти думаєш».
Тянь Сян: «Я знаю, Сяо Цзюнь Ван, що ви готові зробити це заради Західного к. Шу, але ця служниця вважає, що ви не повинні терпіти такого роду злочини. Це надто жалюгідно! Вааа вааа!»
Сяо Юань погладив своє чоло однією рукою, думаючи: «Як я маю це пояснити?»
Раптом із-за спальні долинули звуки кроків. Янь ХеЦин, який поспішав із ранкового суду, увійшов швидким кроком. Тянь Сян поспішно витерла сльози, вклонилася і в страху відступила вбік.
Коли Янь ХеЦин побачив, що Сяо Юань прокинувся, він сів на край ліжка і простягнув руку, щоб торкнутися його волосся: «Ти відчуваєш якийсь дискомфорт?»
Незважаючи на те, що минулого вечора вони багато займалися непотребством, Янь ХеЦин добре почистив його та помасажував, тому Сяо Юань просто втомився, а не поранився. Він похитав головою і з усмішкою сказав: «Ні».
Янь ХеЦин знову запитав: «Що б ти хотів з’їсти?»
Сяо Юань ліниво сказав: «Я просто з’їм трохи каші та локшини з прозорим супом. Я відчув справжній голод, коли ти це згадав».
Янь ХеЦин хмикнув і підвівся, щоб особисто замовити їжу, кілька разів наголошуючи, що вони повинні поспішити, перш ніж повернутися до ліжка.
Сяо Юань запитав: «У тебе все ще є судові справи?»
Янь ХеЦин кивнув: «Мм-хм».
«Тоді продовжуй, не хвилюйся за мене» — Сяо Юань сміливо махнув рукою. Раптом він побачив, що Тянь Сян уважно дивиться на них, тому помахав рукою в бік руки Янь ХеЦина і сказав: «Янь-ґе, підійди ближче».
Янь ХеЦин нахилився, але Сяо Юань поцілував його. Потім він засміявся і сказав: «Янь-ґе, я тебе справді люблю. Як щодо тебе?»
Кутики рота Янь ХеЦина трохи піднялися, коли він відповів: «Мм-хм».
Сяо Юань був незадоволений цією відповіддю: «Хм, що це означає?»
Янь ХеЦин: «Я теж».
Тепер Сяо Юань був більш задоволений, навіть кілька разів поцілував його в щоку, перш ніж відпустити.
Після того, як Янь ХеЦин пішов, Сяо Юань подивився на Тянь Сян з посмішкою на обличчі, подумавши: «Мої слова можуть бути слабкими, але мої дії мають бути переконливішими».
Тянь Сян нічого не сказала, вона просто схилила голову і мовчки допомогла Сяо Юаню переодягнутися. Поки вона ще була зайнята зв’язуванням його одягу, вона раптом почала плакати.
Сяо Юань був налякан і в паніці поспішно витер її сльози. Перш ніж він встиг запитати, чому вона плаче, Тянь Сян вигукнула: «Ваааа Його Величність, очевидно, має когось у своєму серці, але він все ще обманює вас своїми почуттями і завдає вам болю. Ваааа, Сяо Дзюнь Ван, будь ласка, не розчулюйтеся, якщо ви це зробите, усе закінчиться! Вами точно скористаються! Вааа!»
Сяо Юань сказав: «Я, це... Це є…. Ах, забудь. Що завгодно».
***
У цей момент у резиденції генерала Хуан Юе, Хуан Юе постійно стукав по столу чотирма пальцями правої руки. Його хмурий погляд також був напруженим, коли його підлеглий доповів: «Генерал Хуан, подорож Сяо Цзюнь Вана до Західного к. Шу була раптово перервана Його Величністю, і він був повернутий до імператорського палацу. Наша спроба вбивства ще не вдалася. Генерале Хуан, хоча ваші підлеглі не розкрили свою опору, можна припустити, що Сяо Цзюнь Ван і Сюе Янь вже здогадалися, хто надіслав убивць».
Хуан Юе посміхнувся і сказав: «Це не проблема. Які хвилі може викликати генерал, з якого зняли броню через конфлікт з імператором, і відчайдушний імператор, якому довелося підкоритися заради своєї країни? Просто Сяо Цзюнь Ван знайшов притулок у Сюе Яня і не приєднається до нас. Спочатку я хотів убити його, а потім вести переговори з Західним к. Шу, але, здається, цю схему довелося відкласти».
Підлеглий сказав: «Генерал Хуан, Чен Ґе — їхня інша сила. Чен Ґе не можна недооцінювати».
Хуан Юе: «Хоча Чен Ґе — генерал, він не є проблемою через свою стриману поведінку. Однак я чув, що сам імператор пішов перехопити Сяо Цзюнь Вана, це правда?»
Підлеглий сказав: «Це правда, генерале Хуан. Я боюся, що Сяо Цзюнь Ван викриє Його Величності, що ви завербували його в партії!»
Хуан Юе похитав головою і сказав: «Ні, він повинен знати, що в мене в руках багато викривальних доказів, які можуть повернути його в пекло. З цими викривальними доказами, навіть якщо я спершу відправлю його до в’язниці, а потім повідомлю про докази Його Величності, Його Величність все одно не звинуватить мене».
Підлеглий хотів щось сказати, але зупинився і багатозначно запитав: «Тоді, генерал Хуан, ми зараз…»
Пальці Хуан Юе, які раніше стукали по столу, нарешті сильно постукали по дерев’яному столу: «Не роби жодного руху. Коли ми збираємося захопити трон, ми не можемо дозволити собі помилитися!»
***
Сяо Юань відпочивав цілий день, і наступного дня нарешті одужав, повністю забувши про біль. Притиснувшись до Янь ХеЦина, він попросив ранкового поцілунку.
«Прийди, прийди, подаруй своєму чоловікові посмішку» — Сяо Юань, лежачи на Янь ХеЦині, грайливо почухав підборіддя та розсміявся.
Коли нічне світло засвітилося на черепиці, а туман скривився на важких карнизах, довге шовкове чорне волосся Сяо Юаня сповзло з його плечей. Ранкове світло, яке проникало крізь вікно, а також ця яскрава посмішка разом відбилися на дні очей Янь ХеЦина.
Так само, як у той день танцювали ластівки і співали дзвони¹.
1. 燕舞莺啼 yàn wǔ yīng tí: китайська ідіома, яка використовується як метафора яскравої весни. Зараз його часто використовують як метафору процвітання. З《醒世恒言》(xǐng shì héng yán) «Історії для застереження світу», автор (冯梦龙 feng mèng lóng) Фенг Менлун [1574-1646], романіст із пізньої династії Мін [1368-1644].
Далі
Розділ 198 - Неможливо зайти.
Сяо Юань невпинно притиснувся до Янь ХеЦина, грайливо засміявшись: «Давай, давай, давай посміхнися своєму чоловікові. Порадуй свого чоловіка, і я дам тобі все, що забажаєш!» Янь ХеЦин на мить замислився й підняв кутики рота, розкриваючи напружену посмішку. Сяо Юань спочатку був приголомшений, але потім він прикрив свій живіт і покатався навколо ліжка, голосно розсміявшись: «З такою посмішкою, хто б це не був, ти їх відлякаєш!!» Янь ХеЦин: «……» Сяо Юань вдосталь розсміявся, а потім притиснувся до Янь ХеЦина і сказав: «Або я можу тобі посміхнутися» — сказавши це, Сяо Юань подивився на Янь ХеЦина й усміхнувся. Потім він простягнув руку, помахав рукою перед ним і сказав: «Я продаю свою усмішку, ти маєш її купити». Янь ХеЦин злегка нахилився, щоб поцілувати кінчики пальців Сяо Юаня, але потім відкрив рота, щоб лизнути й ніжно вкусити їх. Мочки вух Сяо Юаня злегка почервоніли, коли він швидко відвів руку з панікою. Але потім він почув, як Янь ХеЦин запитав: «Як я можу її купити?» Сяо Юань тихо кашлянув, заспокоїв свій розум, а потім відповів: «Це не дорого. Я бачу, що ти мені до смаку, тому зроблю тобі знижку. Як щодо того, щоб ти мене поцілував, а я тобі посміхнуся? Дозволь мені сказати, інші люди не отримають такої ціни!» Коли Сяо Юань почухав підборіддя Янь ХеЦина, чекаючи поцілунку коханого, той примружив очі й сказав поганим тоном: «Інші?» Сяо Юань: «...Янь-ґе, ти зосереджуєшся не на тому». Янь ХеЦин відкрив пояс того, потягнувся до нього та потер чутливу область Сяо Юаня, промовляючи слово за словом: «Яка ціна для інших?» Сяо Юань, якого терли, затремтів і поспішив сказати: «Які ще люди? Більше нікого немає!! Навіть якщо я, Сяо Юань, продам себе або свою посмішку, єдиний, кому я продам це, це Янь ХеЦину!» Янь ХеЦин розрахував подумки, коли почнеться ранковий суд, перевернувся й притиснув Сяо Юаня. Потім він просто роздягнув їх обох догола, і Сяо Юань зміг продати все, що міг продати. *** Після того, як Янь ХеЦин прийшов до ранкового суду, Сяо Юань звузив очі і трохи відпочив, поки нарешті повільно прокинувся. Згладжуючи плутанину останніх кількох днів, він нарешті подбав про замах на вбивство, а також про стосунки між Сяо Ванґ'є та Сюе Яня. Відповідно до оригінального сюжету, Сяо Юань здогадався, що Хуан Юе повинен прагнути влади, щоб повстати, тому він намагався залучити Сяо Ванґ'є на свій бік, бажаючи зробити Західне к. Шу своєю власною силою. Однак Сяо Ванґ'є не уклав союз з Хуан Юе, що спровокувало Хуан Юе на спробу вбити його. Зрештою, якщо він помре, Західне к. Шу може мати іншого імператора. На цьому Хуан Юе зміг знову переконати Західне к. Шу стати його власною владою. Без підтримки ворога Хуан Юе взагалі не зможе змагатися з Янь ХеЦином. Сяо Юань пробурмотів собі під ніс: «Нелегко наважитися узурпувати трон під сліпучою аурою головного героя». «Йому було б непросто повернутися додому, і, якщо він наважився мати погані наміри проти мого Янь-ґе, це означає, що він повинен був люто його ненавидіти». Сяо Юань подумав, що, можливо, в спальні, де раніше жив Сяо Ванґ'є, буде підказка, тому він потягнув Тянь Сян, щоб піти туди разом і знайти що-небудь. Але Сяо Ванґ'є був делікатною та ретельною людиною, тому Сяо Юань марно витратив півдня на пошуки. Сяо Юань зітхнув, схрестивши ноги, але раптом побачив, що на нього дивиться чоловік. Ним виявився Чен Ґе. Чен Ґе зайшов у спальню Сяо Юаня і був приголомшений, коли побачив безлад усередині: «Що тут відбувається? Сяо Цзюнь Ван, на вас знову напали?» Сяо Юань насилу складав речі, які щойно виявив, і махнув рукою: «Це довга історія. Ви можете сісти, де хочете». Чен Ґе переступав через один жалюгідний предмет за іншим, жалюгідно лежачи на землі, думаючи, що навіть якщо він не хоче бути неформальним, він може бути лише неформальним, ах! Чен Ґе підійшов до Сяо Юаня, побачивши, що той сидів навпочіпки на землі, торкаючись своєї шиї, стикаючись із безладом предметів на землі в біді. Чен Ґе, який був поблажливим, спрямував очі на шию Сяо Юаня, побачивши сліди неоднозначних червоних плям. Чен Ґе дивно подумав: «Хоч зараз весна, все ще дуже холодно, і навколо не повинно бути комарів» — тож він запитав: «Сяо Цзюнь Ван, ви хворі і маєте висип? Пам’ятайте, якщо захворіли йдіть до імператорського лікаря, не терпіть самі». Сяо Юань був збентежений: «А? Ні.» «Але ваша шия...» Сяо Юань раптом зрозумів, про що він говорить, і підняв комір, легко покашлявши. З одного боку Тянь Сян скривила губи зі скаргою, потерла очі й продовжувала прибирати спальню. Чен Ґе помітив, що атмосфера раптово стала дивною, але в цей момент Чен Ґе згадав, що імператор пішов сам, щоб перехопити Сяо Юаня. Коли раптове розуміння охопило його голову, він почав затинатися: «Його Величність, він… має він... до вас... ви….» Сяо Юань не став приховувати це. Він просто кивнув і сказав: «Ну, так». Чен Ґе на мить був приголомшений, його очі були сповнені недовіри, але потім його вираз поступово став нетерпимим. Нарешті він стиснув кулаки й закричав: «Його Величність вас мучить? Сяо Цзюнь Ван, ви десь пораненні? Його Величність змушує вас говорити про Хуан Юе? Або це пов’язано з генералом Сюе? Як Його Величність може знущатися над вами і заподіяти ці егоїстичні тортури?!» Сяо Юань: «... Ні, ви неправильно зрозуміли. Чому ви всі... Це, це, це... Забудь це. Що я можу для вас щось зробити?» Тоді Чен Ґе згадав, чому він прийшов, щоб знайти Сяо Юаня: «Сяо Цзюнь Ван, коли на вас напали на дорозі, ми з генералом Сюе підозрювали, що їх надіслав Хуан Юе. Генерал Сюе хвилюється, що Хуан Юе знову спробує напасти на вас, тому він спеціально попросив мене перевірити, чи можу я чимось допомогти». Сяо Юань підняв голову, подивився на Чен Ґе й запитав: «Сюе Янь?» Чен Ґе кивнув: «Генерал Сюе сподівається зустрітися з вами завтра. Цікаво, що думає Сяо Цзюнь Ван?» Сяо Юань посміхнувся: «Так, звичайно, ми повинні зустрітися». Чен Ґе сказав: «Добре, тоді я повернуся, щоб знайти Сяо Цзюнь Вана завтра». Сказавши це, Чен Ґе стиснув кулак, попрощався і пішов. Але не встиг він пройти й півкроку, як повернувся назад і сказав: «Сяо Цзюнь Ван, бережіться. В дійсності, Його Величність насправді не є жорстокою і безжальною людиною, просто це…». Навіть через деякий час те, що він намагався сказати, не було сказано в кінці. Сяо Юань не витримав і завершив те, що намагався сказати: «Просто він втратив своє справжнє кохання, і його темперамент кардинально змінився. Але насправді він не є тираном». Чен Ґе: «Точно так». Сяо Юань: «Точно» до біса! Це хікі! Це не тортура! Яка "жорстока і нещадна" людина? Не зрозумійте неправильно мого Янь-ґе. Мій Янь-ґе найкращий у всьому всесвіті!» Чен Ґе спочатку був приголомшений, але потім глибоко вдихнув і сказав: «Що?!! Що?!!! Це неможливо!!! Його Величність зовсім не така людина!» Сяо Юань сказав: «Я Сяо Юань!» Чен Ґе: «Я знаю! Але навіть якщо у вас таке ж ім’я, як у коханого Його Величності, Його Величність не може ставитися до вас як до заміни!» Сяо Юань: «...Що ви взагалі знаєте про "заміну"¹?» Чен Ґе: «Сяо Цзюнь Ван! Навіть якщо Його Величність щиро помиляється, ви повинні усвідомити це якомога швидше! Що врешті-решт ви опинитеся в ситуації, коли ваше тіло буде травмовано, а ваші почуття постраждають!» Сяо Юань: «...Ви зараз намагаєтеся зрозуміти мою кінцівку? Велике спасибі! Поверніть направо і знайдете двері, я вас не пропущу, до побачення!» Зрештою, Чен Ґе поспішно прогнали. Коли Сяо Юань і Тянь Сян нарешті закінчили прибирати брудну спальню, уже стемніло. Тянь Сян старанно поклала постільну білизну на ліжко і сказав: «Сяо Цзюнь Ван, я допоможу вам прибрати постільну білизну, щоб ви могли відразу спати. Цими днями я сушила постільну білизну на сонці, тому не хвилюйтеся про вологу та пил». Сяо Юань: «А? Я тут не сплю». «Тоді де ви будете спати?» «Я буду спати з імператором!» Руки Тянь Сян, які прибирали ковдру, зупинилися, коли вона нетерпляче повернулася назад і порадила: «Сяо Цзюнь Ван! Невже ви забули, що вас вислали, коли ви раніше йшли до Його Величності? Навіть якщо ви залишилися в спальні Його Величності кілька днів тому, це сталося через те, що він зробив з вами... Тепер, коли ви більше не у важкому стані, Його Величність точно... Вааа, Сяо Цзюнь Ван, ви такий жалюгідний!!» Сяо Юань швидко взяв чисту звичайну шовкову хустку, щоб витерти сльози Тянь Сян, коли він безпорадньо сказав: «Не плач, чому ти знову плачеш? Я впевнений, що цього разу мене не зупинять, коли ми повернемося!» Тянь Сян похнюпала носом і сказала: «Справді?» Сяо Юань: «Справді!» Однак коли вони вдвох повернулися до імператорської спальні, їх зупинили. Імператорські охоронці, один ліворуч, інший праворуч, ударили мечами об одного, заблокувавши двері спальні: «Сяо Цзюнь Ван, будь ласка, поверніться!» Сяо Юань: «……» Тянь Сян: «Вааааа!» 1. Тут СЮА конкретно говорить про 替身梗 tì shēn gěng, тобто коли А вмирає і забирає тіло Б, більш поширене в романах про переселення. Тоді як Чен Ґе використав 替代 tì dài, що буквально перекладається як «замінити», намагаючись сказати, що ЯХЦ замінює СЮА на "принца".
Читати
Відгуки
....чому мені здається, зо казали, наче у його першому житті волосся було срібним?... Через манхву?.. Та ні, наче було... але щойно він потрапив у це тіло... ну, коли його з ліжка скинули, то казали, що волосся чорне. І от знову. .....