Навіть якщо ти відкрито виражаєш свою любов, неможливо, щоб інші це зрозуміли.

Наступного ранку, коли на сході вже мало розвиднятися, Янь ХеЦин рано встав і пішов до двору, а Сяо Юань ще міцно спав. Янь ХеЦин знав, що він досить втомився від учорашніх справ, тому схилив голову, щоб ніжно поцілувати свого коханого. Його очі, які раніше були холодні, як лід, дуже пом'якшали.

 

Сяо Юань, якого двічі цілували, підсвідомо схопив ковдру, щоб накрити голову. Однак Янь ХеЦин простягнув руку, щоб стягнути ковдру, і ще трохи подражнив його, перш ніж неохоче підвестися.

 

Янь ХеЦин відійшов на два кроки, коли раптом поспішно повернувся. Побачивши Сяо Юаня, що мирно лежить на його ліжку, він зітхнув із полегшенням. Знаючи, що йому не слід цього робити, він безжально подолав свої внутрішні страхи і змусив себе вийти зі спальні. Йому було важко відійти від спальні, але як тільки вийшов, раптом побачив, що надворі товстий шар снігу. Так само, як червоне і біле переплелися в один той депресивний день. Янь ХеЦин застряг на місці, в його очах проступала паніка. Тоді він розвернувся, пішов назад до спальні, нахилився й притиснувся до Сяо Юаня, трохи поцілувавши його. Відчувши тепло чоловіка в його обіймах, Сяо Юань невиразно вигукнув «Янь-ґе» — перш ніж здатися.

 

«Янь-ґе? Ти йдеш на ранковий суд?» — Сяо Юань все ще був у напівсоні і невиразно запитав.

 

Янь ХеЦин хмикнув.

 

Сяо Юань уривчасто сказав: «Тоді я почекаю… поки ти… повернешся».

 

Очі Янь ХеЦина затремтіли, коли він опустив голову й поцілував Сяо Юаня в лоб: «Добре».

 

Коли Сяо Юань прокинувся, був уже полудень і сонце стояло високо в небі. Він поворушив м’якими кінцівками й повільно відкрив очі. Коли Тянь Сян, яка стояла збоку, побачила, що той нарешті прокинувся, вона поспішно підійшла вперед: «Сяо Цзюнь Ван, ви нарешті прокинулися. Ця служниця чекала, щоб допомогти вам переодягнутися».

 

Сяо Юань озирнувся і запитав: «Де Його Величність?»

 

Тянь Сян сказав: «Його Величність звернувся до двору. Не хвилюйтеся, Сяо Цзюнь Ван, Його Величність деякий час не повернеться, не бійтеся».

 

«Ехх... Чому вона говорить такі дивні слова?»

 

Сяо Юань тримався за талію і намагався сісти, але коли він нахилився вперед, то раптом відчув біль, що виходить з "певного місця". З жалюгідним криком він знову ліг на спину.

 

«Моя талія, моя талія! Чому мені довелося фліртувати з головним героєм роману жеребця, який провів ніч із 10 жінками? Це відплата! Покарання!»

 

Коли вона побачила жалюгідний вигляд Сяо Юаня, очі Тянь Сян раптово почервоніли. Коли Сяо Юань побачив її такою, він забув про свій біль і швидко тихо запитав: «Що не так? Хто з тебе знущався?»

 

Тянь Сян похитала головою і схлипнула: «З цією служницею все гаразд. Просто цій служниці шкода Сяо Цзюнь Вана. Чому ви маєте так страждати, якщо ви така хороша людина?»

 

«Що, що, в біса?»

 

Сяо Юань був збентежений, а Тянь Сян все ще витирала сльози: «Якби я знала, що це станеться, ця служниця не показала б цей візерунок Його Величності. Інакше Його Величність не повернув би вас до к. Південного Янь і не зазнав би таких образ. У всьому винна ця служниця».

 

Сяо Юань: «Ні... Ні… Тянь Сян, ти неправильно зрозуміла. Я не…. Я знаю, як це виглядає... Але я хотів це зробити. Це не те, що ти думаєш».

 

Тянь Сян: «Я знаю, Сяо Цзюнь Ван, що ви готові зробити це заради Західного к. Шу, але ця служниця вважає, що ви не повинні терпіти такого роду злочини. Це надто жалюгідно! Вааа вааа!»

 

Сяо Юань погладив своє чоло однією рукою, думаючи: «Як я маю це пояснити?»

 

Раптом із-за спальні долинули звуки кроків. Янь ХеЦин, який поспішав із ранкового суду, увійшов швидким кроком. Тянь Сян поспішно витерла сльози, вклонилася і в страху відступила вбік.

 

Коли Янь ХеЦин побачив, що Сяо Юань прокинувся, він сів на край ліжка і простягнув руку, щоб торкнутися його волосся: «Ти відчуваєш якийсь дискомфорт?»

 

Незважаючи на те, що минулого вечора вони багато займалися непотребством, Янь ХеЦин добре почистив його та помасажував, тому Сяо Юань просто втомився, а не поранився. Він похитав головою і з усмішкою сказав: «Ні».

 

Янь ХеЦин знову запитав: «Що б ти хотів з’їсти?»

 

Сяо Юань ліниво сказав: «Я просто з’їм трохи каші та локшини з прозорим супом. Я відчув справжній голод, коли ти це згадав».

 

Янь ХеЦин хмикнув і підвівся, щоб особисто замовити їжу, кілька разів наголошуючи, що вони повинні поспішити, перш ніж повернутися до ліжка.

 

Сяо Юань запитав: «У тебе все ще є судові справи?»

 

Янь ХеЦин кивнув: «Мм-хм».

 

«Тоді продовжуй, не хвилюйся за мене» — Сяо Юань сміливо махнув рукою. Раптом він побачив, що Тянь Сян уважно дивиться на них, тому помахав рукою в бік руки Янь ХеЦина і сказав: «Янь-ґе, підійди ближче».

 

Янь ХеЦин нахилився, але Сяо Юань поцілував його. Потім він засміявся і сказав: «Янь-ґе, я тебе справді люблю. Як щодо тебе?»

 

Кутики рота Янь ХеЦина трохи піднялися, коли він відповів: «Мм-хм».

 

Сяо Юань був незадоволений цією відповіддю: «Хм, що це означає?»

 

Янь ХеЦин: «Я теж».

 

Тепер Сяо Юань був більш задоволений, навіть кілька разів поцілував його в щоку, перш ніж відпустити.

 

Після того, як Янь ХеЦин пішов, Сяо Юань подивився на Тянь Сян з посмішкою на обличчі, подумавши: «Мої слова можуть бути слабкими, але мої дії мають бути переконливішими».

 

Тянь Сян нічого не сказала, вона просто схилила голову і мовчки допомогла Сяо Юаню переодягнутися. Поки вона ще була зайнята зв’язуванням його одягу, вона раптом почала плакати.

 

Сяо Юань був налякан і в паніці поспішно витер її сльози. Перш ніж він встиг запитати, чому вона плаче, Тянь Сян вигукнула: «Ваааа Його Величність, очевидно, має когось у своєму серці, але він все ще обманює вас своїми почуттями і завдає вам болю. Ваааа, Сяо Дзюнь Ван, будь ласка, не розчулюйтеся, якщо ви це зробите, усе закінчиться! Вами точно скористаються! Вааа!»

 

Сяо Юань сказав: «Я, це... Це є…. Ах, забудь. Що завгодно».

 

***

 

У цей момент у резиденції генерала Хуан Юе, Хуан Юе постійно стукав по столу чотирма пальцями правої руки. Його хмурий погляд також був напруженим, коли його підлеглий доповів: «Генерал Хуан, подорож Сяо Цзюнь Вана до Західного к. Шу була раптово перервана Його Величністю, і він був повернутий до імператорського палацу. Наша спроба вбивства ще не вдалася. Генерале Хуан, хоча ваші підлеглі не розкрили свою опору, можна припустити, що Сяо Цзюнь Ван і Сюе Янь вже здогадалися, хто надіслав убивць».

 

Хуан Юе посміхнувся і сказав: «Це не проблема. Які хвилі може викликати генерал, з якого зняли броню через конфлікт з імператором, і відчайдушний імператор, якому довелося підкоритися заради своєї країни? Просто Сяо Цзюнь Ван знайшов притулок у Сюе Яня і не приєднається до нас. Спочатку я хотів убити його, а потім вести переговори з Західним к. Шу, але, здається, цю схему довелося відкласти».

 

Підлеглий сказав: «Генерал Хуан, Чен Ґе — їхня інша сила. Чен Ґе не можна недооцінювати».

 

Хуан Юе: «Хоча Чен Ґе — генерал, він не є проблемою через свою стриману поведінку. Однак я чув, що сам імператор пішов перехопити Сяо Цзюнь Вана, це правда?»

 

Підлеглий сказав: «Це правда, генерале Хуан. Я боюся, що Сяо Цзюнь Ван викриє Його Величності, що ви завербували його в партії!»

 

Хуан Юе похитав головою і сказав: «Ні, він повинен знати, що в мене в руках багато викривальних доказів, які можуть повернути його в пекло. З цими викривальними доказами, навіть якщо я спершу відправлю його до в’язниці, а потім повідомлю про докази Його Величності, Його Величність все одно не звинуватить мене».

 

Підлеглий хотів щось сказати, але зупинився і багатозначно запитав: «Тоді, генерал Хуан, ми зараз…»

 

Пальці Хуан Юе, які раніше стукали по столу, нарешті сильно постукали по дерев’яному столу: «Не роби жодного руху. Коли ми збираємося захопити трон, ми не можемо дозволити собі помилитися!»

 

***

 

Сяо Юань відпочивав цілий день, і наступного дня нарешті одужав, повністю забувши про біль. Притиснувшись до Янь ХеЦина, він попросив ранкового поцілунку.

 

«Прийди, прийди, подаруй своєму чоловікові посмішку» — Сяо Юань, лежачи на Янь ХеЦині, грайливо почухав підборіддя та розсміявся.

 

Коли нічне світло засвітилося на черепиці, а туман скривився на важких карнизах, довге шовкове чорне волосся Сяо Юаня сповзло з його плечей. Ранкове світло, яке проникало крізь вікно, а також ця яскрава посмішка разом відбилися на дні очей Янь ХеЦина.

 

Так само, як у той день танцювали ластівки і співали дзвони¹.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. 燕舞莺啼 yàn wǔ yīng tí: китайська ідіома, яка використовується як метафора яскравої весни. Зараз його часто використовують як метафору процвітання. З《醒世恒言》(xǐng shì héng yán) «Історії для застереження світу», автор (冯梦龙 feng mèng lóng) Фенг Менлун [1574-1646], романіст із пізньої династії Мін [1368-1644].