Улюблена молода секретарка тиранічного президента.

Того ранку, коли Сяо Юань прокинувся в заціпенінні, за звичкою перекотившись наліво.

 

Тому що Янь ХеЦин спав на лівому боці.

 

Зазвичай, поки Сяо Юань хоч трохи рухався, він міг обійняти Янь ХеЦина. Але сьогодні, коли він перевернувся, нікого не торкнувся.

 

Інстинктивно Сяо Юань простягнув руку й поплескав по лівому краю ліжка, але він не торкнувся нічого, крім матраца. Він подумав, що, можливо, прокинувся трохи розгубленим і не розрізнив ліворуч і праворуч, тому покотився в протилежному напрямку.

 

Зрештою, він так і не зустрів нікого.

 

Сяо Юань неспокійно покотився навколо, поки не втратив теплі обійми ковдри. Коли ранковий холод просочувався крізь його кістки, ніхто не засунув Сяо Юаня в ковдру. Після цього він повністю прокинувся.

 

Коли Сяо Юань відкрив очі, підсвідомо вигукнувши «Янь-ґе». Але в ту ж мить він остовпів.

 

«Якого біса?»

 

«Це, це це… де я в біса?»

 

Потім Сяо Юань перевернувся й сів. Його очі були сповнені недовіри та шоку, коли він приблизно три секунди розмірковував, чи хвилюватися про те, де опинився, чи бути враженим ліжком, у якому опинився. Через три секунди Сяо Юань вирішив спочатку подумати над ліжком.

 

Тому що він спав у ліжку площею близько 10х10.

 

Так, 10х10.

 

У класичних романах про тиранічного президента завжди згадується слово: King size.

 

Наче генеральний директор, який не спить у великому ліжку, не є справжнім генеральним директором.

 

Крім того, вітчизняний стандартний розмір ліжка King Size становив приблизно 2 метри в довжину і 2 метри в ширину. Але Сяо Юань тепер спав у ліжку площею 10х10.

 

«10 квадратних метрів, друзі!»

 

«З цим точно щось не так!!!»

 

Сяо Юань: «Навіть якщо ти спиш в ліжку площею 10х10, чому ти повинен спати прямо посередині ліжка?! Хіба не втомливо лазити туди-сюди щодня?»

 

Коли Сяо Юань закінчив міркувати над ліжком, почав думати про те, де він зараз.

 

Меблі в кімнаті виглядали сучасно, і коли Сяо Юань торкнувся свого волосся, виявив, що воно коротке.

 

На це Сяо Юань раптово запанікував. Зійшовши з ліжка, він взув тапочки, які стояли збоку ліжка, і крикнув: «Янь-ґе!»

 

Раптом у двері кімнати постукали: «Пане, час вставати і йти до роботи».

 

Сяо Юань довго вагався, поки нарешті не простягнув руку, щоб відкрити двері.

 

За дверима стояв сивий, але енергійний старий. Той був одягнений у чорний костюм із сріблясто-сірим жилетом усередині, і всі ґудзики на його комірі були застібані. Коли він побачив, що Сяо Юань відчинив двері, злегка нахилився і сказав: «Пане, сніданок готовий».

 

Очі Сяо Юаня на мить розширилися, а голос затремтів: «Чжао... Чжао...»

 

Дворецький Чжао насупив брови: «Що не так, сер? Вам десь некомфортно?»

 

«Нічого, це нічого» — Сяо Юань глибоко вдихнув і сильно вщипнув себе. Коли відчув біль, заспокоївся.

 

Сяо Юань раптом щось згадав і кинувся назад до кімнати. Коли подумки лаявся на ліжко за те, що воно таке дурне, йому знадобився деякий час, щоб дістатися до подушки. Потім він шукав під подушкою, поки нарешті не знайшов мобільний телефон.

 

Сяо Юань відкрив передню камеру, і обличчя на екрані телефону видалося досить знайомим. Бо це було його власне обличчя. Потім Сяо Юань подивився вліво і вправо на своє обличчя, час від часу потираючи його, доки йому нарешті не стало легше. Після цього він поспішно відкрив програму календаря, і те, що він побачив, змусило його завмерти на місці.

 

Звичайно, для Сяо Юаня було б неможливо забути день, коли він покінчив життя самогубством, і дата, показана на сьогоднішньому телефоні, була наступний після його самогубства.

 

***

 

«Пане Сяо сьогодні поводиться трохи дивно».

 

«Чому, що трапилось?»

 

«Я щойно зустрівся з ним у ліфті, і він запитав мене, де його офіс. Тоді він запитав мене, чи знаю я людину на ім’я "Янь ХеЦин"».

 

«Ну, ми не можемо зрозуміти, що думають багаті люди».

 

«Правда».

 

«Але вам так пощастило зустріти пана Сяо! Я думаю, що він такий гарний. Молодий і перспективний золотий холостяк¹».

 

«Він справді дуже гарний. Він не зарозумілий, і завжди всім посміхається! Він такий чарівний і ідеальний!»

 

«Пряма людина не вдається до розмов по колу. Просто скажи, що хочеш вийти за нього заміж!»

 

«Ви всі можете захотіти вийти за нього заміж, але я інша. Я хочу його трахнути».

 

«???»

 

***

 

Через 10 хвилин після ранкового приходу на роботу кожен офісний працівник був готовий налаштуватися на роботу. Проганяючи сонливість через те, що вони не спали допізна, вони подумали про себе: «Ах, ще один довбаний день експлуатації».

 

У цей час дві секретарки пліткували біля кавової машини про поточні справи свого президента, як раптом позаду них почувся кашель.

 

У двох молодих секретарів була нечиста совість, тому вони були налякані до смерті. Побачивши людину позаду, вони ще більше злякалися та приголомшили. Привітавшись з цією людиною, вони поспішили назад на своє робоче місце і поринули в роботу.

 

Хоча та людина насупилася, вони не дорікали їм. Вони просто підняли білу порцелянову чашку на підносі, майстерно приготувавши кави акуратними рухами. Після цього ця особа вийшла з кабінету в бік ліфта, піднявшись на 26 поверх.

 

На 26 поверсі був лише один кабінет. Людина з паперами та кавою в руках постукала в двері того кабінету.

 

Потім зсередини почувся знайомий голос: «Заходьте».

 

Ця особа відчинила двері, пройшла кілька кроків, поклала каву та папери на стіл, а потім з усмішкою сказала: «Пане Сяо, ваша кава. Це інформація для завтрашньої зустрічі, ви... Пане Сяо, що не так? Чому у вас очі червоні? Ви хворі?»

 

Сяо Юань, щоб приховати свій емоційний сплеск, опустив голову і повернув обличчя набік. Тоді він відповів здавленим голосом: «Ні-нічого, це… я просто щасливий».

 

Сяо Юань зупинив смуток у своїх очах, простягнув руку та перевернув бирку з іменем цієї людини на шнурку, що висіла на грудях.

 

На табличці з іменем було три слова: Ю Хун Сю.

 

Потім Сяо Юань запитав: «Чи можу я називати тебе Хун Сю?»

 

Хун Сю посміхнулася і відповіла: «Що не так сьогодні, пане Сяо? Хіба ви не завжди мене так називали?»

 

Очі Сяо Юаня знову почервоніли.

 

Через 10 хвилин директор департаменту кадрів зойкнув, взявши слухавку: «Що? Підвищити зарплату секретарю пана Сяо? Скільки? Що? Потроїти?! Ви хоч знаєте, яка висока зарплата секретаря Хун Сю? Вона ексклюзивний секретар пана Сяо, тому її зарплата вже висока! Що? Пан Сяо сам попросив підвищення? Добре, добре, зроблю це. Підвищити їй зарплату. У будь-якому випадку, цій компанії не бракує ні грошей, ні влади!»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. 钻石王老五 zuàn shí wáng lǎo wǔ: термін, який стосується самотнього чоловіка з великими грошима, частіше використовується для чоловіків, які мають успішну кар’єру. П'ять стандартів золотого холостяка: Він повинен бути багатим (володіти компанією або успадкувати багатий сімейний статок). Він повинен бути красивим. Мати вищу освіту. Бути здатним (наприклад, мати позитивне ставлення до будь-якої проблеми та кар’єрного розвитку). Нарешті, він повинен мати стриманий профіль (ніколи не бажати багато говорити про себе та ховатися між звичайними людьми, щоб уникнути будь-яких перешкод).