Коли Чен Ґе знову прокинувся, його розбудили радісні вигуки. Його очі були повні іскор, коли він запитав: «А? Що сталося?»
Хтось крикнув йому на вухо: «Лінія фронту перемогла!! Військо там уже стоїть! Ми вирушимо завтра і поїдемо туди за військом!»
«О!» - деякий час підбадьорюючись, Чен Ґе повернув голову, щоб когось шукати, і, коли не знайшов цієї людини, запитав: «Хей, де лікар Сяо?»
Хтось відповів: «Я не знаю чому, але щойно Його Величність виграв битву, він кинувся назад на ніч, залишивши кількох генералів на передовій. Щойно лікар Сяо запитав, чи Його Величність поранено, після цього він поспішно пішов шукати Його Величність».
Заступник генерала Чен, який за своєю природою був самотньою людиною, посміхнувся: «Моє серце таке самотнє, воно біса справді».
***
Плече Янь ХеЦина було порізане гострим лезом, хоча воно вже було перев'язане, Сяо Юаню не сподобалася шорсткість бинта, і він зараз знову накладав на нього ліки. Сяо Юань приніс миску з чистою водою, обережно витираючи суху кров і липкий бруд з рани: «Боляче?»
Янь ХеЦин трохи опустив голову, щоб подивитися на людину перед собою, не бажаючи відвести погляд: «Не боляче».
Сяо Юань відповів з посмішкою: «Я не можу допомогти тобі, якщо це боляче, тож ти маєш потерпіти».
Янь ХеЦин: «Я знаю спосіб зупинити біль».
Сяо Юань: «О? Ти маєш на увазі компрес із травами для усунення болю? Ефект від цього методу не дуже хороший. Раніше я застосовував це до Чен Ґе, але він все одно продовжував пищати, як свиня».
Янь ХеЦин похитав головою: «Ні».
Сяо Юань: «Тоді що ще я можу зробити?»
Янь ХеЦин злегка нахилився і прошепотів на вухо Сяо Юаня тихим спокусливим голосом: «Якщо ти поцілуєш мене, більше не буде боляче».
Сяо Юань: «.....Ти, т-ти не фліртуй зі мною. Я-я розкажу тобі, як застосовувати ф-фітотерапію, ч-чекай. Я, у-у мене тремтить рука, т-треба втиснути її в рану, т-тоді бі-більше не буде боліти».
Кутики рота Янь ХеЦина злегка піднялися: «Ти робиш це, ти відповідаєш за припинення болю».
«Чому ця фраза так схожа на «ви розпалювали вогонь, ви повинні самі його загасити»?»
«Тож ти показав мені, що вирішив бути уважним і захищати людину, але ти таємно вирішив стати президентом-тираном?»
Сяо Юань не відповів йому, він просто опустив голову і почав очищати рану Янь ХеЦина. Потім він застосував ліки, перев'язав його чистою тканиною, наполовину підтримав плече, а потім ніжно поцілував його рану.
Вогник свічки в наметі злегка мерехтів, змушуючи ворушитися їхні тіні. Якимось чином ці тремтячі тіні відбивалися на дні його очей, через що його очі стали надзвичайно глибокими та темними.
Щойно Сяо Юань підняв голову, його підборіддя було стиснуто рукою Янь ХеЦина, який також щільно обхопив іншою рукою талію Сяо Юаня, коли той підняв підборіддя. Очі хллпця поступово розширювалися, поки він не закрив їх у той момент, коли думав, що його поцілують.
«Я прийшов звітувати!!!» - солдат за межами намету раптово підняв завісу та вбіг усередину, а потім став на коліна, одним кулаком стиснувши коліно. Коли він побачив ситуацію всередині намету, владний солдат миттєво збентежився: «Я-я прийшов д-д-доповісти про ге-генерала Ху-Хуана, він, він, він, він попросив побачитися з Його Величністю.»
Сяо Юань: «......»
Янь ХеЦин: «......»
У солдата тремтіли руки, тремтіли ноги, тремтіли внутрішні органи. Він прожив 35 років і вже 7 років повідомляє новини. Але, до біса! Він ніколи! Не бачив! Такої ситуації!
Що йому робити? Чи було б корисно вдарити його власну точку акупунктури Тіанлінг¹, а потім удати, що знепритомнів?
Сяо Юань легенько кашлянув і тихим голосом сказав: «Янь, Янь-ґе, чи можеш ти знову прибрати свою р-руку?»
Янь ХеЦин відпустив підборіддя Сяо Юаня й замість цього обняв його за талію. Потім він повернув голову, щоб поглянути на солдата-доповідача, і сказав: «Нехай генерал знає, що він може зайти».
Голос солдата тремтів, коли він відповів легким «так», а потім миттєво вибіг із намету.
Як тільки солдат вибіг з намету, Янь ХеЦин швидко повернув голову, дивлячись на куточок рота Сяо Юаня, який ще не відреагував, і поцілував його, перш ніж йому довелося неохоче відпустити.
1. 天灵穴 tiān líng xué: це назва точки акупунктури, розташованої на грудях.
Далі
Розділ 144 - Ти можеш робити все, що завгодно, але я програю, якщо повстання вдасться.
Коли генерал Хуан Юе підняв завісу і зайшов до намету, він побачив Янь ХеЦина, який урочисто сидів за низьким столиком. Чоловік у срібній масці, опустивши голову, ніс таз, щоб вийти на вулицю. Хуан Юе не міг не дивитися на нього кілька секунд: «Хей? Ви лікар Сяо?» Сяо Юань підняв голову: «Хм? Так, це я». «Я чув про вас. Останнім часом поле бою горить, і ви багато працюєте, але чому ви в масці? Може, соромитеся показувати своє обличчя іншим?» — незважаючи на те, що вони зустрілися вперше, докірливий тон Хуан Юе не приховувався. Перш ніж Сяо Юань встиг відповісти, Янь ХеЦин холодно промовив: «Генерал Хуан, про що ви прийшли повідомити?» Хуан Юе більше не бентежив Сяо Юаня і швидко доповів про ситуацію на війні Янь ХеЦину. Сяо Юань скористався цим і з тазом у руці вийшов із намету. Після того, як він вилив воду з миски, Сяо Юань раптом щось згадав після того, як кілька разів пробурмотів «Генерал Хуан». Тоді він повернув голову, щоб запитати солдата, який охороняв намет: «Сяоге¹, дозволь запитати тебе, чи звати генерала, який щойно увійшов, Хуан Юе?» Отримавши ствердну відповідь, Сяо Юань злегка нахмурився. В оригінальній книзі Хуан Юе був генералом, який вважав себе недостатньо успішним. Як один із генералів Південного к. Янь, він діє з надмірною впевненістю у власних силах і зневажливо дивиться на інших². Він також зарозумілий, завжди вважаючи себе наймогутнішим генералом, крім імператора, але потім з’явився Лі Вудінг. Хуан Юе зневажав Лі Вудінга, тому що для нього Вудінг був нічим іншим, як брудним зрадником. Однак Янь ХеЦин дуже високо ставився до нього й обговорив усе з ним, перш ніж прийняти остаточне рішення. Ці вчинки змусили Хуан Юе розвинути образу на Лі Вудінга. Остання крапля сталася, коли Янь ХеЦин дав Лі Вудінгу посаду великого генерала після того, як він завоював чотири королівства та об’єднав їх в одну велику країну. Генерал, який колись був ворогом, тепер отримав вагому посаду. Хуан Юе на перший погляд нічого не сказав, але насправді він таємно вступав у змову зі своїми союзниками, шукаючи влади і бажаючи узурпувати трон. Природно, Янь ХеЦин відрубав йому голову своїм мечем, і його спроба повстання стала невдалою. Цей чоловік своїми силами трохи відтягнув другу частину цього гаремного роману до сюжету історичного роману. Незважаючи на те, що його смерть була надзвичайно дурною, ця самопожертва і висока самовідданість були гідні поваги! Тож, щоб висловити свою повагу цьому гарматному м’ясу, читачі заповнили цілих три сторінки розділу коментарів лише «ха-ха-ха». Сяо Юань обійняв миску, думаючи, що тепер, коли Лі Вудінг мертвий, Хуан Юе не буде відчувати розчарування або, принаймні, він не стане лиходієм, чи не так? Тим часом усередині намету Хуан Юе аналізував поточну ситуацію з Янь ХеЦином: «Ваша Величносте, хоча цього разу ми виграли битву, головний генерал ворога все ще не спійманий. Я вважаю, що ми повинні скористатися перемогою і провести ще одну атаку, знищивши їх одним махом». Янь ХеЦин нахмурився: «Ця перемога була надто легкою. Я хвилююся, що щось не так». «Ваша Величносте, ви не повинні вагатися!» — порадив Хуан Юе. Янь ХеЦин потер брови: «Я подумаю про це». Хуан Юе не міг нічого зробити, як відступити. Він вийшов із намету, а заступник генерала, який довго на нього чекав, привітався: «Генерале, яка ситуація? Чи буде Його Величність переслідувати дезертирів?» «Гмм» — Хуан Юе пирхнув і кинув на нього зневажливий погляд: «Імператор насправді дуже нерішучий. Якщо він скосив траву, не видаляючи коріння, в майбутньому обов’язково будуть проблеми. До речі, на нового медика в казармі варто звернути більше уваги. У мене таке відчуття, що його тіло нагадує колишнього імператора Північного к. Крім того, він носить маску, ніби його не варто впізнавати. Щось точно не так». «Що? Але якщо він справді колишній імператор Північного к., як Його Величність міг його не впізнати?» — заступник генерала дивився на нього широко розплющеними очима. Хуан Юе, заховавши руки за спину, навмисно затягував слова, багатозначно сказав: «Я боюся, що це тому, що його впізнали, він може залишитися поруч. У минулому імператор справді був... кхм, це не має значення, ти просто повинен звернути на нього увагу. Не дозволяй йому турбувати розум імператора. Якщо це правда, що Північний імператор ховається тут, і він намагається скористатися нагодою, щоб помститися, то це буде величезною проблемою». Заступник генерала стиснув кулак, показуючи, що розуміє, що має робити. Хуан Юе махнув рукою: «Більше слідкуй за ним. Гаразд, тепер можеш йти відпочивати». Заступник генерала шанобливо віддав йому честь, розвернувся і пішов до свого намету. Місяць був темний і вітер сильний. Охоронців у казармі було небагато, тому, коли заступник генерала раптом озирнувся, він нікого не побачив. У цю мить він мовчки вибіг із бараку. Пробігши близько чверті години, він знайшов вікове дерево. Заступник генерала дістав з рукава шматок тканини, вкусив палець і щось написав на ньому своєю кров'ю. Потім закопав під деревом, встав і пішов назад у казарму. 1. 小哥 xiǎo gē: ввічливий термін для підлітка чи юнака. Зазвичай використовується для позначення працівників чоловічої статі, таких як кур’єри чи розносники їжі тощо. 2. 恃才傲物 shì cái ào wù: це китайська ідіома, вона стосується того, хто є гордим і зарозумілим завдяки власним талантам. / Будь гордий і зухвалий через свій талант. З《南史·萧子显传》(nán shǐ·xiāo zǐ xiǎn zhuàn), «Історія південних династій: біографія Сяо Цзісяня», автор (李延壽 lǐ yán shòu) Лі Яньшоу.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!