Я людина, яка знає принципи марксизму.

Чен Ґе відпустив Сяо Юаня, потер куточки очей і зітхнув: «Лікар Сяо, мені було нелегко побачити вас. Ви знаєте, що якщо хтось хоче зустрітися з вами, він повинен спочатку повідомити про це Його Величність?»

 

Сяо Юань: «... Ні, я не знав. Почекайте, я все ще не можу повірити, що ви вже генерал. Отже, ви були сьогодні в суді?»

 

Чен Ґе налив собі зі столу чашку холодної води й випив її одним ковтком. Коли він витер рот і, не давши Сяо Юаню закінчити своє запитання, вигукнув: «Так! Цього разу суд давав поради Його Величності, але одне питання було складнішим за інше. Одним із них було те, що Його Величність завжди поважав старого генерала Сюе. Але чомусь після того, як він повернувся, Його Величність залишився таким же, але поваги зникло. Ви навіть можете відчути натяк ворожнечі, що спалахує між ними двома!»

 

Зовні Сяо Юань здавався спокійним, але його серце вже давно стрясала бурхлива хвиля. Він злегка скривив пальці, змушуючи себе заспокоїтися, і запитав: «Яке друге питання?»

 

Чен Ґе відповів: «По-друге, сьогодні майже всі цивільні та військові чиновники при дворі схилились і порадили Його Величності про те саме, але Його Величність холодно відвернувся, залишивши їх стояти на колінах на тому самому місці. Лікарю Сяо, ви знаєте, що це було?»

 

Сяо Юань посміхнувся: «Що це може бути, крім мене?»

 

«Лікарю Сяо» — Чень Ге стримав посмішку і серйозніше сказав: «Сьогодні я був серед тих людей».

 

Сяо Юань висловив легке «хмм».

 

Неочікувано, Сяо Юань це не дуже хвилювало. Чен Ґе спочатку був приголомшений, але потім торкнувся голови й усміхнувся. Зітхнувши, він сказав: «Лікарю Сяо, я щиро сподіваюся, що ви зможете бути з Його Величністю, але я не хочу, щоб колишній імператор Північного к. був з моїм імператором. Через вас весь двір сколихнувся, і всі сумніваються в здатності Його Величності. Найстрашніше при створенні держави – це те, що серця людей не будуть єдині. Таким чином, імператору буде важко йти власним шляхом у майбутньому».

 

Сяо Юань не мав наміру стримувати усмішку, коли сказав: «Чен Ґе, ви сказали ці слова так різко, ніби намагалися змусити мене піти. Це генерал Сюе навчив вас цьому трюку?»

 

Чен Ґе почухав голову і прошепотів: «Так, так. Через вказівки Його Величності генерал Сюе не може бачити вас, тому він попросив мене спробувати. Лікарю Сяо, не звинувачуйте мене, генерал Сюе мій рятівник. Я дуже захоплююся ним, і...» — Чен Ґе зробив тривалу паузу, перш ніж продовжити: «І я вважаю, що кожне слово, сказане генералом Сюе, дуже розумне».

 

Сяо Юань висловив ще одне «хммм» і більше нічого не сказав.

 

Чен Ґе знав, що на цьому їхня розмова закінчилася, тому він підвівся, дістав із рукава листа і поклав його на стіл: «Генерал Сюе попросив мене передати вам цього листа. Я не думаю, що тут написано хороших слів. Отже, лікарю Сяо, ви можете прочитати це, якщо захочете, або спалити, якщо не захочете».

 

Сказавши це, Чен Ґе підвівся, стиснув кулак і пішов геть. Зробивши два кроки, він почув, як чоловік позаду нього раптово вигукнув: «Чен Ґе!»

 

Кроки Чен Ґе зупинилися, коли він почув слова Сяо Юаня: «Дякую, що назвали мене «лікарем Сяо».

 

Чен Ґе завис на місці кілька секунд і відповів: «Якби ви тільки не були колишнім імператором Північного к.» — сказавши це, він пішов великими кроками.

 

«Якби я не переселився в його тілі і не прикинувся ним у той час, я б не зміг захистити Янь-ґе…»  — пробурмотів Сяо Юань, простягаючи руку до листа на столі. Секунду повагавшись, він його відкрив.

 

На тонкому листовому папері було написано коротке речення: «Цікаво, чи пам’ятає колишній імператор Північного королівства присягу, яку склав кілька років тому?»

 

«Хм? Яку клятву я склав?»

 

«Це було….?»

 

«Чортове лайно!!!»

 

Сяо Юань раптом поклав руки на голову.

 

У той час, покидаючи Північне к., він поклявся, що якщо ще раз увійде в імператорське місто, то помре жахливою смертю!

 

Тепер Сяо Юань хотів повернутися в минуле, щоб дати собі ляпаса.

 

«Тоді, коли я пішов, я не очікував, що повернуся, ага! Зрештою, тоді я неправильно зрозумів і думав, що Янь ХеЦин ненавидить мене, тому я твердо не вірив, що буду тікати назад до своєї смерті!»

 

Життя дійсно сповнене несподіванок і хвилювань, настільки, що йому навіть вдарили по обличчю.

 

Сяо Юань мовчки спалив лист Сюе Яня, а потім продекламував принцип діалектичного зв’язку між матерією та свідомістю¹.

 

***

 

Як тільки Чен Ґе вийшов з воріт імператорського палацу, він побачив чоловіка, який стояв перед ним. Був у військовій ризі та в обладунках, на плечах налипав сніг.

 

Чен Ґе зробив кілька кроків уперед, стиснув кулак і став на одне коліно: «Генерал Сюе».

 

Сюе Янь допоміг йому підвестися однією рукою і запитав: «Як все пройшло?»

 

Чен Ґе відповів: «Я сказав йому все, що генерал Сюе хотів, щоб я сказав, але... це, здається, не має жодного ефекту».

 

Сюе Янь нахмурився і видихнув довгий подих білого туману, оточеного холодною сніжною ніччю: «Дякую за твою важку роботу. Я абсолютно не вірю, що колишній імператор Північного к. захоче нести приниження втрати своєї імперії та просто залишиться тут з миром. Я впевнений, що він щось замишляє. Його Величність засліплений коханням, і він не в змозі побачити правду, навіть якщо вона прямо перед ним. Я повинен послати когось, щоб звернути пильну увагу на колишнього імператора Північного к.».

 

Поки Сюе Янь говорив, Чен Ґе кілька разів відкривав і закривав рота, ніби хотів виправдати ці заяви. Але зрештою він так і не сказав цього. Натомість він запитав: «Але, генерале Сюе, Його Величність добре захищає його, як ви…?»

 

Сюе Янь перебив його: «Я не зроблю нічого. Мені заборонено робити рух, і я не можу цього зробити. Однак я все одно можу послати людей, щоб вони залишалися поряд з ним, чекаючи слушної нагоди, щоб спостерігати за кожним його рухом. До речі, Чен Ґе, через нещодавню проблему щодо колишнього імператора, і навіть якщо люди про це не говорять, я боюся, що деякі люди сумніваються в авторитеті Його Величності в своїх серцях. Я думаю, що хтось цим скористається, щоб зібрати партійців. Ми повинні допомогти Його Величності в цьому питанні, звернувши на це пильну увагу».

 

Чен Ґе кивнув: «Я сподіваюся, що Його Величність зрозуміє копіткі зусилля генерала Сюе».

 

Сюе Янь дивився на червоні стіни імператорського палацу Південний Янь неподалік, і холодна сніжинка впала йому на щоку.

 

«Копіткі зусилля? Можливо, так».

 

Він, Сюе Янь, не жалкував про колишнього імператора к. Південний Янь, який покінчив життя самогубством, перерізавши собі горло на вершині міських стін. Він не пошкодував про обіцянку, яку дав тоді, захищати Південне к. Янь будь-якою ціною, перш ніж колишній імператор кинувся на стіну. Він не шкодував, що походив із Південного к. Янь, і не жалкував, що правив ним деякий час. Тому що він знав, що якщо Янь ХеЦин завоює чотири королівства, то він зможе створити процвітаючу і квітучу об’єднану країну в обмін на все, що було принесено в жертву.

 

Тому, якщо попереду були тернини, поки не впав, він їх мечем зрубає! Сюе Янь був готовий зробити все можливе, щоб змести всі перешкоди на їхньому шляху, щоб стати найсильнішою країною, яку коли-небудь бачив світ. Навіть якщо деякі з цих речей змусять Янь ХеЦина, який поважав його з дитинства, ненавидіти його. Він, Сюе Янь, ні про що не шкодує в своєму серці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Марксистська теорія матерії та свідомості.