«Безсердечні та дикі люди жорстоко вбивали собі подібних, щоб зазіхнути на наших. Заради Атіси та наших нащадків ми назавжди забороняємо будь-яку взаємодію з ними.» Минуло сотні років відтоді, як заборонили будь-яку взаємодію з людьми, але русал Раян прагне до далекого зовнішнього світу. Одного разу вночі, вийшовши з морських глибин та виглянувши назовні, він побачив, як впало сонце. Ні, це був хлопчик, схожий на сонце. Раян рятує хлопчика, і зустрічається з очима синішими за море. «Еріх. Мене звати Еріх. А тебе?» На відміну від людей, описаних у притчі, він виглядав маленьким і тендітним. Його кордони продовжували руйнуватися, через хлопчика, який виявляв до нього прихильність. «...Раян.» Раян зрештою відкриває своє ім'я і продовжує спілкуватися з хлопчиком. З часом таємна дружба між людиною і русалом поступово набуває іншого забарвлення…