Після десяти років видання закінчилася мегапопулярна серія манґи Моя Геройська Академія. Вона завершується восьмилітнім тайм-скіпом і показує безтурботне майбутнє Деку та його друзів, а також нове покоління юних героїв, які готуються до нових пригод.
Як виявилося, після фіналу, в Японії та, мабуть, усьому світі почалася нова ера, а улюблені персонажі нарешті стали професійними героями. Деку тепер є вчителем, який більше зацікавлений в надиханні інших, коли хлопчик на ім’я Дай мріє стати професійним героєм у епоху, яка більше не потребує таких речей. Серіал пройшов повне коло, створюючи відчуття безперервності в світі. Останній розділ показує багато знайомих обличь, втім фокусується саме на Деку, який лишився таким же добрим, яким завжди був. Він вже не повинен нічого нікому доводити і відмовився від статусу героя, адже вже мав негативний досвід, намагаючись поодинці врятувати світ, коли став темним Деку.
Тепер Мідорія може змінити світ, не борючись наодинці, а виховуючи молоді, свіжі уми всіх, хто його оточує. Він допомагає іншим розкрити себе і набирається теплої, батьківської аури, яку колись мав навколо себе Всемогутній. Таким чином розділ 430 є одночасно кінцем і початком, що в цілому є доречним для шьонену про школу супергероїв. З іншого боку, нам також показали кінець Деку, адже потужна сила Всемогутнього більше не належить йому, натомість, хлопець отримує обладунок, який досі дозволяє бути героєм, але вже без надзвичайних здібностей.
Стосовно класу 1-А то компанія все ще згуртована, навіть після 8-ми років окремо. Випускники UA не йдуть різними шляхами, а продовжують дружити, що також є зворушливим способом закінчити серію. Ні плин часу, ні втрата квірків, ні труднощі індустрії не можуть надовго розлучити цих борців зі злочинністю. Цікаво, що на відміну від інших фіналів екшн-манґ, МГА не показує особисте життя персонажів чи канонічних пар, що утворилися. Це не щось обов’язкове та все ж є нагадуванням, що подорож героя - це щось більше, ніж просто боротьба та навчання. Любов та дружба роблять битви вартими боротьби, але тут нема ознак цього. Тож читачі вже собі самі вирішать чи є це для них розчаруванням чи доречним елементом історії, адже клас був, перш за все, командою друзів.
Стосовно ширшої картини, то в останньому розділі чітко зазначено, що протягом останніх 8-ми років суспільство було мирним, а професійних героїв стало менше ніж раніше. Однак можливо, що в довгостроковій перспективі, через кілька десятиліть, суспільні проблеми, які призвели до створення Ліги лиходіїв, можуть знову підняти голову. Проблема полягала в самому існуванні професійних героїв, правильних із правильними квірками, що підігріло любов людей до навішування ярликів та розділенню на групи. Такі персонажі як Тоґа чи Спінер народилися із "неправильними" квірками і були відкинуті жити на периферії суспільства. Навіть мирні роки із Всемогутнім не вирішили цієї проблеми, а може навпаки поглибили її через його надмірну владу та символізм.
Отже, відкритим лишається питання, чи вдасться коли-небудь справді вирішити парадокс героїв та лиходіїв, але манґа своїм оптимістичним тоном, ніби каже, що суспільство нарешті на правильному шляху. Відповідь на це питання читачеві знову ж потрібно надати самостійно. Останній розділ має тоненький зловісний тон, зображуючи ту саму епоху героїчного миру, яка була колись за Всемогутнього, і всі знають, чим вона закінчилася.
