(Текст від імені Арлекіна):
(Легке постукування ножем по уявній стіні) Тік-так. Тік-так. Чуєте? Це не годинник. Це звук вашої креативності, що витікає у дірку, відразу після першого абзацу. (Різкий сміх) Ха! З поверненням, мої дорогі... боги на глиняних ніжках. Сьогоднішній ефір — спеціально для ВАС! Для тих, хто наважився взяти олівець... (пауза, шепіт) ...і встромити його собі в око, називаючи це «творчістю». Я, ваш улюблений Арлекін, знаю про муки. Більше, ніж ви думаєте. Я бачу їх у голові Того, Хто Пише. Ці маленькі драми в три акти: Акт 1: Ейфорія «Я геній!». Акт 2: Жага самогубства «Це сміття!». Акт 3: Пуста Пляшка та Пошук Винного «Світ не вартий мого таланту!». (Гучний, істеричний сміх) ОХ, ЦЕ ШЕДЕВР! КРАЩЕ ЗА БІЛЬШІСТЬ ВАШИХ «НОВЕЛ»!
ПРОБЛЕМА ПЕРША: БІЛА СТОРІНКА (АБО ДЗЕРКАЛО ВАШОЇ ДУШІ, ЯКЕ ВАМ НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ).
(Голос стає співчутливим, але фальшивим, як пластикова квітка) Ох, ця біла безодня... Така чиста. Така... загрозлива. Вона дивиться на вас, знаєте? (Шепіт) Вона бачить ваш страх. Вашу порожнечу. Вашу жалюгідність. Ви думаєте, вона хоче ваших слів? НІ! (Раптовий крик) Вона хоче ВАШОЇ КРОВІ! Краплі поту, сльози розпачу — ось чим можна справити її жажду! (Спокійніше) Не бійтеся її. ЗАБРУДНІТЬ ЇЇ! Вилийте туди всю свою ненависть, весь біль, всю гниль, що клекче у вашій черепній коробці! Пишіть як скажений, не думаючи! Пишіть про те, як хочете вдарити сусіда! Про те, як заздрите котові! Про мене! (Ха-ха!) Біла сторінка не виживе. Вона стане... вашою. Чорною, липкою, справжньою. І це КРАЩЕ, ніж будь-яка ваша «гарна» історія.
ПРОБЛЕМА ДРУГА: ВАШ «ВНУТРІШНІЙ КРИТИК» (АБО ЄДИНИЙ РОЗУМНИЙ ГОЛОС У КІМНАТІ).
(Арлекін пародіює голос «розсудливого» критика, потім зривається в лють) «Це кліше! Це нудно! Хто це читатиме? Ти ніколи не станеш справжнім автором!»
(Звичайним голосом) Знайомо? Цей надокучливий хробак у вашій голові! (Ласкаво) Знаєте, що я вам пораджу? НЕ ЗАТИКАЙТЕ ЙОГО! (Шепіт) Підлийте йому масла! Підштовхніть! Зробіть його голоснішим, жорсткішим, жахливішим! Нехай він кричить, що ви — сміття! Що ваші ідеї — блювота! (Голос наростає) А ПОТІМ... ЗАПИШІТЬ ЦЕ! (Екстаз) Уявіть: головний герой чує голос, що з'їдає його зсередини! І це НЕ МЕТАФОРА! Це ВАША БУДЕННІСТЬ! Це НАЙАВТЕНТИЧНІШЕ, ЩО ВИ МОЖЕТЕ СТВОРИТИ! Ваш внутрішній критик — не ворог. Він — ваш СПІВАВТОР! Ваш МУЧИТЕЛЬ! Ваша НАЙКРАЩА ТВОРЧІСТЬ! Обійміть його... (пауза) ...а потім киньте у сюжет, як гранату! Ха-ха-ха!
