Зустріч з Міністрами

Щойно я ступив на поріг цього залу, я відчув наче по моїй спині пройшла не одна сотня мурах. Чому? Тому що усі присутні дивилися прямісінько на мене, не відводячи погляду. Проте всі дивилися на мене по різному. Хтось дивився на мене з байдужістю, намагаючись приховати своє ставлення до мене за зовнішнім виглядом, обличчям, та манерами. Де хто з присутніх навпаки, були дуже зацікавлені у зустрічі зі мною, хоча таких людей я можу перерахувати на пальцях однієї руки. Останні ж, виглядали так, наче вбачали у мені наживу, що було досить неприємним фактом, але не секретом.

 

Не показуючи жодних емоцій, я зі спокійним обличчям підійшов ближче до столу, та доторкнувшись до нього кінчиками пальців, я почув різкий звук, що нагадував відсування стільця по килиму. Звернувши на це увагу, я побачив як усі Міністри встали, та низько вклонившись, вигукнули лише одну фразу. – Раді бачити в доброму здоров'ї Вашу Величність!

 

Побачивши це, я навіть слова не проронив. Я лише відвів погляд від цієї вистави, та легко зітхнувши, сів на своє місце, кинувши одну ногу на іншу, та склавши руки на столі, чекаючи поки всі сядуть на свої крісла. Не побачивши нічого у відповідь, Міністри лише тихо посідали, та почали знову шурхати стільцями, сідаючи ближче до столу.

 

Поки я готувався до свого монологу, почалося активне перешіптування, що було сконцентровано на останніх рядах зали. Мало того що це було чистою неповагою, так це ще й сильно напружувало, від чого моя голова знову починала гудіти. Саме тому, щоб усі чітко звернули на мене увагу, та повністю замовкли, я тричі постукав по столу кісточкою середнього пальця, після чого усі дуже швидко затихли, дозволивши почати.

 

– Вітаю усіх присутніх тут міністрів та важливих для Ґрейкасла людей. Сьогодні, думаю усі чули цей грім, що пролунав на всю столицю, зганьбивши неприступність палацу та сили короля як такі. Саме тому я вирішив, що час трохи розібратися у стані королівства як такого, оскільки якщо нічого не зміниться, подібний "грім", може повторитися.

 

Майже усі Міністри мовчали, не наважуючись піти першими, що дратувало мене більше, ніж проста зневага. Лише одна людина серед усіх присутніх вирішила почати.

 

– Ваша Величносте, чи можу я почати першим? – Мовив чоловік, дивлячись на усіх присутніх Міністрів з нотками презирства, наче стидаючись що він сидить серед таких боягузів.

 

Цей чоловік досить сильно виділявся порівняно з іншими Міністрами, в першу чергу своєю поведінкою. Він був добре одягнений, мав добре зачісане коротке волосся, та при цьому його погляд і дії були спокійними та плавними. Видно, що він не перший рук працює у плідній співпраці з королем, оскільки він поводився набагато спокійніше за інших, та виглядає набагато рішучішим.

 

– Звісно, я уважно слухаю.

 

– Дякую за таку можливість висловити свою думку, Ваша Величносте. – Мовив Міністр з перебільшеною повагою, яка навіть йому була досить огидна. – Ваша Величносте, я пропоную прибрати наших лицарів з території Порту Чистої Води. Війна проти принцеси Ґарсії скінчилася перемогою, і її Високість більше не контролює регіон, звільняючи нам руки на півдні. Я вважаю, що розформувавши більшу частину лицарів на півдні, ми зможемо звільнити велику суму коштів та продовольства, для відновлення регіону. Якщо ми цього не зробимо, величезні суми грошей полетять у нікуди, а відновлення затягнеться на невідомий строк, через що може початися голод у південних регіонах.

 

Вислухавши подібну думку, я пригадав хто цей чоловік. Його звали Лорен Мур, й він був найбільшим прихильником миру, та процвітання серед Міністрів. Лорен Мур, досить самовпевнена особа, що займає місце Міністра Економіки Ґрейкаслу, та постійно висловлює своє скептичне ставлення, до будь-якого озброєного конфлікту. Лорен Мур працював ще за часів Вімблдона III, і за тим що я знаю, він був одним з найкращих Економістів які тільки були серед усіх чотирьох королівств. Це і було причиною чому за свою нахабність він досі живий, та при цьому їсть свій зароблений плідною працею хліб.

 

– Чудова ідея, чи будуть у вас ще якісь пропозиції?

 

– Поки ні, Ваша Величносте. – Мовив Міністр, похитуючи своєю головою.

 

– Гаразд, у такому разі я хочу почути ще кілька думок. – Голосно вигукнув я, бажаючи почути ще більше нових, цікавих ідей.

 

У ту ж мить пролунав низький голос. – Ваша Величносте, прошу дозволити висловити свою думку перед усіма тут присутніми.

 

– Дозволяю – Мовив я, дивлячись на чоловіка.

 

В цю мить цей чоловік, чимось схожий з мисливцем на вампірів у поєднанні з Міністром, встав зі свого стільця, та трохи прокашлявшись, мовив. – Як голова мисливців на відьом, та не прямий представник від церкви, я хочу висунути свою пропозицію, про негайне розслідування цього нападу та спробу замаху на Його Величність. Я, як і більшість тут присутніх, майже повністю впевнені у тому, що за цим замахом стоять відьми!

 

– Ліпше б вам замовкнути Ленглі! Ви знаєте що сталося минулого разу, коли були проведені останні пошуки відьом по столиці. Ваші методи не дієві, та призводять лише до лишніх збитків!

 

Тим хто почав кричати у сторону мисливця на відьом, виявився Міністр економіки, що встав, та почав гнівно жестикулювати, подекуди вказуючи на Ленглі пальцем. Побачивши це, Міністр поряд з Муром почав його заспокоювати. – Муре, заспокойтеся.

 

Разом з Міністром Економіки, піднявся також ще один чоловік, з чорним досить довгим волоссям, що було заплетеним в одну косу. Чоловіку на вигляд було тридцять, але навіть так на його лиці було досить багато зморшок. Це був Міністр Закордонних справ Куля Флінн, що спробував заспокоїти присутніх, та мав на меті зупинити сварку, що от мала початися. – Прошу заспокоїтися, зараз не час для подібних речей. Сядьте на свої місця.

 

Проте Флінна ніхто навіть не слухав, оскільки Міністр економіки продовжив кричати. – Ви дарма витрачаєте величезну кількість коштів, при цьому використовуючи варварські методи, та руйнуючи роботу цілих гільдій у нашій столиці! Я протестую, проти вашої участі у цих, та наступних засідань.

 

– Та як ви смієте Муре! Якби не церква, а разом з ними й мисливці на відьом, ви б давно гнили в землі!

 

Вислуховуючи це, я в районі шести хвилин спостерігав на дебати двох людей, що поступово перетворювалася в буквальну сварку. Спершу я терпів, та просто вислуховував думку кожного, лише стукаючи своїм взуттям по підлозі, від бажання втрутитися. Коли ж дебати перетворилися в цілковите закидування один одного образами, я почав відчувати головний біль через велику кількість криків. Від цього я просто встав, та крикнув, демонстративно вдаривши по столу.

 

– Годі! Негайно припинили весь цей балаган, та посідали на свої місця!

 

Миттєво усі Міністри, що вступили у цю сварку, звернули на мене увагу, та побачивши моє розлючене обличчя, припинили розмовляти. Першим хто щось промовив, був Ленглі, що вибачився, та сів на своє місце. Після цього, Міністри поступово почали повторювати за ним, та поверталися на свої місця. Лише Міністр економіки стояв непорушно, свердлячи Ленглі своїм поглядом. Тільки коли усі посідали, він помітив мій гнівний погляд, що буквально говорив сісти.

 

Міністр навіть не сіпнувся від мого погляду, він лише спокійно вимовив – Перепрошую за подібне, Ваша Величносте. – після чого сів на своє місце, продовжуючи дивитися на Ленглі з гнівним поглядом.

 

– Значить, з усього почутого, я зробив свій висновок. – З гнівним тоном сказав я, навіть не наважуючись на те, щоб сісти. – Я забороняю проведення ще одного полювання на відьом, через велику кількість факторів. Я вже знаю скільки невинних людей загинуло після ваших нікчемних спроб знайти відьом! Що вже говорити про збитки, що вийшли у досить велику суму, яка могла б піти у щось більш важливе. Ви - Ленглі, змогли спаплюжити себе не тільки у своїй справі, так ще й на цих зборах.

 

– Але ж Ваша Величносте...

 

– Я не бажаю чути жодних виправдань! – Сповненим гніву голосом крикнув я на Ленглі, змусивши його замовкнути.

 

Коли ж настала повна тиша, й усі дивилися на мене, я продовжив вже більш спокійним голосом. – Лорен Мур.

 

– Так, Ваша Величносте? – Миттєво відгукнувся Міністр економіки.

 

– Надайте мені папери наших боргів, витрат та доходів продовж двох днів. Список має бути за минулий місяць, й має містити максимально детальну картину того, де найближчим часом може виникнути голод. Також потрібно щоб ви перерахували казну, оскільки будь-який золотий дракон буде важливий для нашої роботи. Вам усе ясно?

 

– Так, Ваша Величносте. Робота буде зроблена у найшвидшому порядку.

 

– Чудово, а тепер що до вас, Куля Флінн. – Промовив я, поправляючи своє волосся, що від гніву кинулося мені на очі. – Від вас мені потрібен цілковитий список відносин палацу з іншими дворянами, та повний розпис усіх дружніх до нас королівств. У вас також два дні на виконання цієї роботи.

 

– Як накажете, Ваша Величносте. – Мовив Куля Флінн, з серйозним обличчям.

 

- Гаразд. Також мене цікавить головний алхімік Релей Кеннет. Він присутній?

 

- Так Ваша Величність, я тут та маю для вас чудові новини. – з бадьорим голосом відповів трохи старуватий сивий чоловік.

 

- Якщо це новини про сніжний порошок, то можете навіть не починати говорити про свої відкриття, мене це не цікавить. Мене цікавить те, чи здобули ви якогось прогресу в способі використання?

 

- Н-ні Ваша Величносте… – Понуро відповів алхімік.

 

Не давши спершу жодної відповіді, запала невелика тиша. Логічно що не все йде одразу, але навіть за спогадами короля, 90% чиновників та важливих діячів у палаці, були не важливим для роботи кадрами, й трималися тут, лише завдяки своєму статусу. Зараз треба в найкоротші терміни придумати як зробити бодай мушкети, щоб протистояти ворогам. З того що я пам’ятаю, алхімічна майстерня Ґрейкаслу найкраща у світі, та виробляє рідкісні речі, такі як кришталеве скло, порох, парфуми й тому подібне. З Міністрами я розберуся пізніше.

 

- Ясно… В такому випадку ми припиняємо неймовірну закупівлю селітри. Ми витрачаємо надто багато коштів на це. Ліпше б ви спрямували свій погляд на створення бодай чогось справді корисного. Звичайно увесь цей порошок ми будемо далі зберігати у таємниці, але відсьогодні, ви маєте сконцентруватися на пошуку інших займистих речовин, яких ми ще не відкрили.

 

– Як накажете, Ваша величносте. – Мовив Релей, почісуючи свою бороду.

 

Не маючи більше ідей що можна було б наказати, я хотів закінчити засідання, проте мене спинив голос одного з Міністрів.

 

– Ваша Величносте, чи можу я висловити свою думку?

 

Цим Міністром що привернув мою увагу, став Міністр Юстицій Лорд Пілоу. Досить важлива людина у цьому осередку непотрібних Міністрів. Можна навіть сказати, що він нічим не гірший за Міністра економіки, хоча й різниця також була.

 

– Говоріть.

 

– Дякую за таку можливість, Ваша Величносте. – З повагою вимовив Пілоу. – Я помітив, що лицарі почали частіше споживати церковні таблетки, задля досягнення військової мети. Я пропоную заборонити їх масове використання, та припинити давати їх простим людям, оскільки таблетки коштують досить дорого, а витрачають у пусту.

 

- Я пропоную перестати використовувати ці церковні таблетки у наших військах! Ми ж бачимо що вони роблять з людьми. Нам треба знищити їх як можна швидше!

 

Не зрозумівши про які таблетки йде мова, я уявив собі таблетки схожі на наркотичні, проте трохи пригадавши, я зміг зрозуміти що воно таке насправді. По суті це звичайний наркотик який дає сил. Але його вигляд скоріше схожий на таблетку риб'ячого жиру, та мав дивний колір. Одна подібна таблетка фактично нарікала людину на смерть, оскільки вона буквально роз'їдала твої нутрощі упродовж довгого часу.

 

Трохи обміркувавши дію та можливе використання подібних таблеток, я відповів. – Ваша правда Лорде Пілоу, це досить хороша ідея. Проте треба враховувати що церква буде незадоволена тим, що ми різко припинимо закупівлю таблеток. Саме тому, я даю вам завдання. Сховайте усі таблетки як найдалі, та у найближчу неділю зробіть оголошення для церкви, що ми тимчасового припинимо закупівлю таблеток, через величезні витрати на поновлення лицарського складу. В такому разі, церква не буде на заваді, оскільки це, буде частковою правдою.

 

– Ми так і зробимо Ваша Величносте.

 

– Тоді, на цьому поки що все. Як тільки я отримаю та прочитаю ваші звіти, я знову скличу вас для подальшого розв'язання кількох питань, які будуть підняті на наступних зборах. А тепер я можу вважати засідання закінченим.

 

Закінчивши говорити, я почав дивитися як усі присутні Міністри встають зі своїх стільців, та розходяться під наглядом варти. Коли ж усі розійшлися, я потягнувся, після чого задумливо дивився в одну точку на столі, з думкою про церкву, та про її вплив. Таблетки що здатні вбити лише за одне вживання, полювання на відьом, набожність та все інше. Це все бентежить, і мабуть, мені доведеться докласти неймовірних зусиль, щоб бодай замінити нинішню церкву на щось інше. Але зараз це все лише мрії…

 

Легко зітхнувши, я подумки розсміявся з того як я навіть не зрозумівши що відбувається, почав швидко розв'язувати тутешні проблеми.

 

Обертаючись, щоб піти у сторону де мене мала очікувати варта, стояв Осборн з трохи здивованим лицем. Як тільки я помітив його здивування, я легко посміхнувся, та коли він помітив мій погляд, майже миттєво змінився у лиці. – Ваша Величносте, давайте я вас проведу до кабінету. – Мовив Осборн, з трішки нервовим обличчям.

 

На що я з тією ж усмішкою відповів. – Звісно.

____________________________________________________________

Післямова
Привіт усім читачам цієї історії, що дочитали аж до цього моменту. Дякую за те що ви прочитали цей розділ. Якщо вам сподобалося, прошу оцінити цю історію та написати коментар, щоб показати що я не дарма проходив 4 кола пекла, щоб отримати такий результат. Прошу також писати що до хиб, оскільки деякі з цих хиб я міг просто не помітити. =)

Також хочу сказати, що в мене є телеграм канал, на якому вже є усі нині наявні розділи у кількох форматах файлів. Також там будуть знаходитися ШІ стилізації персонажів, щоб ви як читачі, могли приблизно уявити як виглядають персонажі на мою думку.

Прошу донатити на ЗСУ і та не забувати про підтримку українського контенту. На цьому все, бажаю вам удачі, а сам йду працювати далі.

ТГК: https://t.me/RaymundMoment