День 5

Сьогодні ми також пішли полювати. Після моїх “настанов” Ґобукічі навчився розуміти нашу ієрархію, хто тут вище, а хто нижче. Вчорашній досвід дозволив майже миттєво впіймати здобич. Хоч це знову рогатий кролик, але сьогоднішній вдвічі більший ніж вчора. Та й саме полювання було трохи небезпечнішим. Ґобукічі використовував тільки дерев’яний дючок, а я в свою чергу мав добутий вчора кролячий ріг. До речі, ця штука в битві показала себе навіть краще ніж я очікував.

Ґобукічі відволікав увагу на себе, а я підкрався ззаду, переламав хребет та вирвав серце.

Під час битви ріг трохи сколовся, але здобич впольовано, тому це взагалі дрібниця.

З цим кролем я зробив те саме що вчора, обламав йому ріг.

Нічого не подумайте, але нову зброю я назвав “Найлегендарнішим рогом”, та за секунду система мене виправила.

Ґобуру отримав Малий ріг тварини

Це повідомлення краще проігнорувати. Мій твоя не розуміти. В той час, коли я займався роздумовуванням, Ґобукічі пожирав нашу здобич поглядом.

Чамкаючи м’ясцем, хрумкаючи кісточками і повільно проковтуючи кожен шматочок я відчував, як моє тіло наповнюється силою.

Значить все саме так, як я думав.

Виходить, що навіть попри реінкарнацію, моя вроджена екстра здібність залишилася. [Поглинання]

Виходить я зараз ніби граю мод “Нова Гра +”, типу як заново, але щось і зі старого проходження залишається. Спочатку я цьому зовсім не зрадів.

Щоб ви знали, ще з тих часів, коли люди вийшли у космічний простір, а може і кілька століть до цього, ймовірність народження людини з екстра здібностями була одна на тисячі. Існують теорії, що [екстрасенси] є наступною гілкою людської еволюції. Але інші заперечать, адже екстрасенсорні здібності у спадок не передаються, гени не тойво.

Не існує стовідсоткового шансу передати своїй дитині екстрасенсорні здібності. Можливість їхнього успадкування невідома, та й те, як вони розвиваються теж загадка.

Це зараз надприродні здібності вже стали буденністю. Темні часи, коли надлюдей переслідували вже давно пройшли. Дехто отримував ці здібності неприроднім шляхом, як то контакт з інопланетянином, але навіть на таких людей не дивилися звисока. Все тому, що надздібності вважаються частиною особистості. А якщо комусь було некомфортно з цією силою, то на ринку існували технології, які могли її придушити.

Моє [Поглинання] було потужною силою, сильнішою навіть за [Психометрію], [Телекінез] чи [Телепортацію], ці три з класу загальних. Я міг їсти все, не мало значення наскільки твердою чи отруйною є їжа. Я її просто з’їм, та й по всьому. Мої зуби легко перекусять сталь чи золото. А токсини у моєму тілі реструктуризуються, знешкодяться і перетравляться. Що б я не їв, органіка чи неорганіка, все поглиналося і асмілювалося, а їхні характеристики переходили до мене. А вже потім я міг ними користуватися. Ймовірність отримати таку здібність можна була дуже. 

Я все ще не до кінця шарю, як воно робе.. Просто хотів вам сказати, що в мене є ось така штука. А заперечувати існування надприродних здібностей вважаю нонсенсом.

Щоб ви знали, якщо я з’їм щось, що мало певні здібності, то не факт, що зможу їх засвоїти. От наприклад, я щойно з’їв живу істоту, для успіху в мене є дванадцять годин після її смерті. Свіжіть тушки тут дуже важлива, щоб після обіду мати хоч якусь ймовірність засвоїти здібності.

Кажуть, що є певні частини, як то серце чи мозок де концентрація сили більша, тому зжерши їх є вищий шанс отримати здібність. Здібністю [поглинання] можна засвоїти і додати до списку щось таке, як фізичне зміцнення чи покращену регенерацію. А якщо поглинена мною істота за мене сильніша, то можна за раз і не одну хапнути. А якщо багато разів поглинати тіло носія здібності, то таким чином можна посилити здібності отримані раніше. Хоча саме по собі [поглинання] і не сильне, але чим більше я їм, тим сильнішим стаю. Звісно, всьому є межі.

Перед переродженням я пожирав істот рівня Стихійне Лихо і лихих надлюдей.

На жаль всі отримані з них здібності зникли. Там було кілька корисних, їх трохи шкода. Але рідненьке [поглинання] зі мною і це вселяє оптимізм. Ось чому не має значення кролів, чи личинок, треба жерти все.  Без жодних вагань.  Але чорт, залишитися після переродження лише з однією здібністю. Я трохи розчарований.

Мені тут виживати треба, тому такі речі, як здоровий глузд і етичність ідуть лісом. Сьогодні я отримав [Втеча]. “Ну що ж, можливість втекти і уникнути смертельної небезпеки для виживання і пристосування дуже важлива.”

Цікаво, чому ж цей кріль не втік під час сутички…це його провтик. Після того ми закатрупили і зжерли ще двох кролів. Спати з ситим черевом просто казка. Здається, що Ґобукічі вже більше покладається на мене. Це напевно через те, що закон джунглів шепоче йому на вушко, що підкорятися сильнішому, тобто мені, дуже правильно.