День 6

Як мені сказала Ґобумі, молоді гобліненята настільки слабкі, що не здатні навіть самостійно вполювати рогатого кролика. А тому, для виживання, вони їдять корінці та горіхи. Ґобумі це ще одне гобліненя з нашого виводку. Щоб ви знали, її ім’я означає “красива”. Чесно вам скажу — це неправда. На лице всі гобліни однакові, така собі зморшкувата картопля фрі, різноманітність тут просто відсутня. Я? Ні, я не виключення. Підтверджено мною під час ранкового вмивання в річці.

Знову ж таки, це Ґобумі сказала, що ніхто з гоблінів не зрівняється із мною у красі. Щось мене не дуже втішило коли вона назвала мене гарненьким. В якому взагалі місці гобліни красиві?

Я довго і задумливо дивився в далечінь.

А коли я запитав у неї про Ґобукічі, то отримав відповідь, що він нормальний. Ну і добре.

Повертаючись до теми на початку. Гобліни по суті дуже слабкі. Виживають одиниці, лише щасливчики і мудруни. Тільки кілька обраних можуть якоюсь мірою вважатися справжніми товаришами у виживанні. Жорстока реальність.

Я врешті спитав Ґобумі, як багато гоблінів. Скільки вже полягло жертвою рогу, рогатого кролика.

Почувши ці слова я подумав, “Що? Серйозно?” ці слова зійшли з мого язика? Ну гаразд, середній розмір рогатого кролика лиш трохи більший за простого японського кроля. Більше того, крім свого рогу кріль ефективно користується ногами. Він атакує в стрибку згори і вбиває гобліна. Ага, ну так, якщо так думати то це можливо.

Зрештою, у цих недолугих довбнях, що розмахують дрючками, розуму небагато.

Удар та копняк, ось і весь асортимент.

Битися голіруч — безвідмовний каюк.

Що б там не казали, а ріг у кроля — це зброя, а беззбройними в лобову атаку йдуть тільки дурні. Мале тільце ще одна причина легкої смерті, ріг прошиває знизу прямо в живіт.

Однак, нещодавно Ґобукічі наслідував мене і обзавівся дровенякою, та й інші гобліни то там, то сям озброюються.

Нинька, в нагороду за інформацію Ґобумі доєдналася до нашого полювання.

Рогаті кролі таки дуже смачні.