Був ранок, але мене ніхто не розбудив. Пройшло лише кілька днів, відколи усе перевернулось з ніг на голову, але я уже ні на що не надіялась. Брат з сестрою теж. Вони такі жорстокі! Сказали, що я спричиняю лише проблеми для мами й тата. Але, можливо, вони мають рацію, можливо це моя провина. Я вже нічого не знаю.
Хай там як, необхідно стати сильнішою! Якщо збираюся тікати з дому, потрібно бути здоровою і сильною. Також, в лісі потрібно добути їжу. Я маю навчитися всьому сама і бути готовою до чого завгодно.
«Піди в ліс якщо хочеш стати сильнішою», - ці слова промайнули в думках. Знову минула я? Так і зроблю.
Цілий день я безрезультатно шукала фрукти.
Зовсім скоро, ноги звикли бігати поміж деревами, тож я почала почуватися трішки сильнішою, але, можливо, мені лише здається.
Мої очі розплющились. Га? Напевно я втомилась і заснула. Повернувши голову, я застигла. Там сиділа літня жінка. Наші погляди зустрілись. Вона посміхнулася і зморшки на її лиці пом’якшилися. Я впізнала цю посмішку… Це була віщунка з села! Кожного разу, коли вона допомагала людям, вона показувала цю спокійну посмішку.
- Привіт, маленька, - сказала віщунка
- В-вітаю
Моє серце вистрибувало з грудей.
Всі в селі уже знали про мене, тож я ні з ким не спілкувалась. Вони вдавали, що не бачили мене
- Чому це трапилось зі мною?
Віщунка якусь мить дивилися на мене, а тоді спокійним тоном заговорила.
- Моя здібність передбачення має лише одну зірку, - сказала вона тихо, - тому я бачу лише невелику частину майбутнього. Я відчувала що ти опинишся в такій ситуації, але не знала чому.
- Он як!
Схоже, вона хоче мені допомогти. У теперішньому становищі я безсила. Минула я прошепотіла, що люди завжди ненавидять тих, хто не знає свого місця.
Але знаю! Просто воно мені не подобається.
- Тримай подарунок, - сказала вона і простягнула мені сумку.
Я була збентежена але прийняла його та заглянула всередину. Якимось чином туди вміщалось більше ніж виглядало ззовні.
- Це нижча магічна сумка. Там все необхідне для того, що тебе чекає попереду.
Коли я перевернула сумку, звідти випало багато всякого: книга про те як добувати їжу, про отруйні рослини, зілля різних кольорів, та навіть маленький ніж.
Я спантеличено поглянула на віщунку.
- Нижчі магічні сумки часто викидають, тож їх легко знайти. Звичайні магічні сумки набагато кращі, вони можуть зупиняти час для речей всередині, але вони дорогі. Ці зілля також нижчі. Вони не дуже ефективні, але у тебе, дитя, немає грошей на звичайні. Я думаю, що.. Ох, тобі прийдеться обійтися нижчими предметами щоб вижити.
Віщунка була доброю. Вона єдина хто не покинула мене і почала навчати.
- Дуже вам дякую
Далі
Том 1. Розділ 4 - Три роки в лісі
Віщунка навідувала мене ще багато разів. Вона спілкувалася зі мною, давала зілля та ділилася їжею. А для мене все ставало тільки гірше. Я не могла більше повернутися додому. Я гукала і кидала камінці у вікно. А тоді вийшов тато і побив мене. Мама навіть не намагалася його зупинити. Було дуже боляче. Я загоїла рани зіллям низького рівня. Моє тіло покрите шрамами, але я не плакала. В лісі можна легко сховатися. Я не хотіла ні на кого наткнутися, тож навчилася уникати людей. Я прочитала книжки, які мені дала віщунка і намагалась усе запам’ятати. Їстівні фрукти, отруйні та лікувальні рослини, тепер я могла їх розрізняти. Я призвичаїлася до життя у лісі. Отруєння рослинами тепер позаду. Там також була книга про пастки. Деякі я можу зробити сама. З кількох спроб вийшло зловити першу жертву. Мені здалося, що я чую, як минула я кричить, поки я здираю шкіру і чищу здобич. Але це, напевно, лише моя уява. Яке щастя знову поїсти м’яса! Після трьох виснажливих років у лісі, я стала сильною. Я могла бігти на великі відстані поміж деревами, ловити маленьких тварин, зцілювати свої рани рослинами, хоча краще користуватися зіллям. Життя тут не таке вже й погане! Віщунка приходить до мене щодва тижні. Принаймні приходила. Через місяць, я вирішила вперше піти в село, щоб дізнатися, що з нею. Люди навколо не приховували свого здивування. Напевно думали, що я давно померла. Але я не помру так легко! В домі віщунки нікого не було. Щось трапилось? Я почала хвилюватись. Позаду почувся шепіт. Я прислухалась і почуте стисло моє серце. Вони ніби стискали його власними руками. Але тепер все зрозуміло. Я обернулась і втекла в ліс. Віщунка померла. Вона застудилась, але її легко можна було зцілити, якби староста села дав їй зілля. Але він відмовився. Через мене. Бо вона була доброю до мене. І за це її зненавиділи у селі. Я не знала про це… Це моя провина. Я втекла до свого сховку. Моє тіло оніміло. Нічого не можу вдіяти. Я була засмучена, але.. Не могла плакати. Чому? Переклад потребує серйозного редагування, тож буду дуже вдячний за будь-які правки
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!