Я відчула, що моє життя змінилося на гірше, одразу як повернулася додому. Батьки більше не говорили зі мною. Навіть не дивились. Це все здається несправжнім! Я не можу в це повірити.
Але вони справді мене уникають, я певна. За обідом, я не побачила своєї тарілки на столі. Мама не могла дивитися мені в очі. Тато лише витріщався. Брат і сестра були спантеличені.
- Що ж… - пробурмотів хтось.
Ну і сцена. Я вийшла з дому. Минула я готувала мене* до чогось подібного. Потрібно бути рішучим. Невже відсутність зірок настільки все змінює? Що тепер?
Я голодна… Потрібна їжа. Але як її знайти? Мені ж лише п’ять.
З вхідних дверей дому, я вийшла в ліс і розпла… Мої очі чомусь намокли.
Я готова. Я не сумна! Лише трохи засмучена. Хоча, таки сумна. І самотня. Я щиро довіряла батькам. Сльози потекли по щоках. Чому я беззіркова? Чому?
Але плач мені не допоможе і тим більше не нагодує. Потрібно знайти їжу.
Я вперше була в лісі сама. Він страшніший ніж пригадую. Тут, напевно, ходять монстри… Що робити? Хочеться повернутися додому, але… голод надто сильний.
Перше, що я знайшла було великим фруктом**. Трішки кислий, але їстівний.
- Фууу! - ні, схоже, надто кислий. Той, що я їла вдома був набагато солодшим.
Я сіла під деревом, думаючи що робити завтра. Минула я сказала, що час покидати село і потрібно підготуватись. Але куди йти? Я не здатна битися з монстрами. Чи зможу я вижити?
Мені хотілося залишитись, але щось підказувало, що не варто. Інші також відвернуться від мене, як це зробили батьки? Я вирішила поспати вдома, якщо для мене, звісно, ще лишилася кімната.
*Як відомо з першого розділу головна героїня має спогади з минулого життя. Вони проявляються подекуди голосом у голові або випадковими думками. Тому це схоже на дисоціативний розлад (роздвоєння особистості). Її минула і теперішня я - це дві людини, адже зараз у неї інша особистість.
**В англійському перекладі було largish fruit. Я переклав це дослівно. Але мається на увазі якийсь конкретний, хоч і безіменний, фрукт, який буде згадуватися й далі.
Переклад потребує серйозного редагування, тож буду дуже вдячний за будь-які правки
Далі
Том 1. Розділ 3 - Віщунка знала!
Був ранок, але мене ніхто не розбудив. Пройшло лише кілька днів, відколи усе перевернулось з ніг на голову, але я уже ні на що не надіялась. Брат з сестрою теж. Вони такі жорстокі! Сказали, що я спричиняю лише проблеми для мами й тата. Але, можливо, вони мають рацію, можливо це моя провина. Я вже нічого не знаю. Хай там як, необхідно стати сильнішою! Якщо збираюся тікати з дому, потрібно бути здоровою і сильною. Також, в лісі потрібно добути їжу. Я маю навчитися всьому сама і бути готовою до чого завгодно. «Піди в ліс якщо хочеш стати сильнішою», - ці слова промайнули в думках. Знову минула я? Так і зроблю. Цілий день я безрезультатно шукала фрукти. Зовсім скоро, ноги звикли бігати поміж деревами, тож я почала почуватися трішки сильнішою, але, можливо, мені лише здається. Мої очі розплющились. Га? Напевно я втомилась і заснула. Повернувши голову, я застигла. Там сиділа літня жінка. Наші погляди зустрілись. Вона посміхнулася і зморшки на її лиці пом’якшилися. Я впізнала цю посмішку… Це була віщунка з села! Кожного разу, коли вона допомагала людям, вона показувала цю спокійну посмішку. - Привіт, маленька, - сказала віщунка - В-вітаю Моє серце вистрибувало з грудей. Всі в селі уже знали про мене, тож я ні з ким не спілкувалась. Вони вдавали, що не бачили мене - Чому це трапилось зі мною? Віщунка якусь мить дивилися на мене, а тоді спокійним тоном заговорила. - Моя здібність передбачення має лише одну зірку, - сказала вона тихо, - тому я бачу лише невелику частину майбутнього. Я відчувала що ти опинишся в такій ситуації, але не знала чому. - Он як! Схоже, вона хоче мені допомогти. У теперішньому становищі я безсила. Минула я прошепотіла, що люди завжди ненавидять тих, хто не знає свого місця. Але знаю! Просто воно мені не подобається. - Тримай подарунок, - сказала вона і простягнула мені сумку. Я була збентежена але прийняла його та заглянула всередину. Якимось чином туди вміщалось більше ніж виглядало ззовні. - Це нижча магічна сумка. Там все необхідне для того, що тебе чекає попереду. Коли я перевернула сумку, звідти випало багато всякого: книга про те як добувати їжу, про отруйні рослини, зілля різних кольорів, та навіть маленький ніж. Я спантеличено поглянула на віщунку. - Нижчі магічні сумки часто викидають, тож їх легко знайти. Звичайні магічні сумки набагато кращі, вони можуть зупиняти час для речей всередині, але вони дорогі. Ці зілля також нижчі. Вони не дуже ефективні, але у тебе, дитя, немає грошей на звичайні. Я думаю, що.. Ох, тобі прийдеться обійтися нижчими предметами щоб вижити. Віщунка була доброю. Вона єдина хто не покинула мене і почала навчати. - Дуже вам дякую
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!