ГЛАВА 50 (15). Блакитні троянди (частина 2)
Цьогорічний весняний бенкет у саду мав відбутися під час цвітіння півоній.
Зазвичай його проводили дещо раніше, але в останні роки погода ставала дедалі холоднішою. Хоча, може раніше й було б краще, адже змінювати традиції завжди дуже складно.
В саду розстелили червону доріжку, поставили довгі столи та приготували місця для сидіння. Оркестранти з нетерпінням налагоджували свої інструменти. Придворні дами поспіхом перевіряли, чи не залишилось якихось недоліків у їхній підготовці, а молоді офіцери з насолодою спостерігали за ними, погладжуючи свої ще ріденькі бородки.
Позаду них, за завісою, що відділяла прислугу від панів, піднявся якийсь галас.
Там невисока, худенька й змарніла на вигляд покоївка тримала величезний глечик. Він був заповнений різноколірними квітами, що зовсім не відповідали сезону.
— Ти справді зробила це?
Женьши витріщився на ще нерозквітлі трояндові пуп’янки. Тут були не тільки блакитні, а й червоні та жовті, білі та рожеві, ба більше — навіть чорні, фіолетові та зелені. Вона пообіцяла зробити блакитні троянди, але хто б міг подумати, що вона зможе зробити квіти настільки чудовими?
Як таке взагалі можливо? Очі Женьши ледь на лоба не полізли.
— Як і очікувалося, це було важко. Вони так і не розквітли, — з глибоким жалем сказала Маомао.
Ці слова не стільки відповідали на питання євнуха, скільки щиро відображали її розчарування через неспроможність досягти задуманого. Женьши вже знав, що ця дівчина має таку рису характеру, але попри все розуміння його це трохи дратувало.
Дійсно дратувало.
— Ні, цього достатньо, — він вийняв одну з троянд. Зі зрізаного стебла закрапала вода. — Хм?
Женьши відчув, що щось тут не так, але вирішив не надавати цьому значення зараз й повернув троянду до вази.
Щоб там не було, а ці троянди можна було назвати блакитними й вони виглядали цілком живими.
Женьши залишив дівчину, яка виглядала так, наче ось-ось знепритомніє від перевтоми, на одну зі служниць Нефритового палацу й попрямував до почесного місця, де стояли головні столи бенкету. Вочевидь таких пуп’янків, навіть нерозквітлих, вистачить, щоб відвернути увагу від пишних півоній.
Всі присутні були здивовані.
Високопосадовці, які раніше глузували з нього, впевнені, що це завдання виконати неможливо, підняли галас.
Женьши був євнухом, що користувався високою прихильністю імператора. Хоча важко самому оцінити власну зовнішність, однак він знав, що від його вигляду в більшості людей перехоплює подих. Та попри все це він не був позбавлений ворогів.
Не всі чиновники були безкорисливі настільки, щоб просто насолоджуватися спогляданням краси юного євнуха.
Зберігаючи усмішку небесної діви, Женьши розправив спину й попрямував до подіуму, де розташувався бородатий імператор в оточенні своїх прекрасних дружин.
Погляди, спрямовані на Женьши, мали всілякі приховані мотиви. Добре, коли це була хіть — існувало багато способів використати її. Заздрість — теж непогано, з нею легко було впоратися. Якими б не були почуття, опонента легко подолати, якщо знаєш, про що той думає.
Але найбільше клопотів...
Женьши подивився на чиновника, стояв ліворуч від імператора. Той мав пухкі щоки та очі, за якими неможливо було розпізнати думки.
Сказати, що з цим чолов’ягою важко було мати справу, все одно, що нічого не сказати.
Для цього чоловіка Женьши мав бути простим юнаком, одним з численних євнухів. Однак цей нерухомий погляд, що дивився наче в безодню... А ще ця двозначна посмішка, яку він ніяк не міг зрозуміти.
Це був Цзичан, рідний батько Луолань, однієї з дружин імператора, що нещодавно увійшла до Внутрішнього палацу. Він був фаворитом попереднього імператора. Точніше його матері, імператриці. Й навіть зараз імператор все ще почувався нікчемою поруч з ним.
У самому поганому сенсі цього слова.
Але навіть так, Женьши не припинив посміхатися...
Він не мав права припиняти.
Женьши перевів погляд від Цзичана наліво й кинув погляд на чоловіка, який сидів праворуч від імператора.
Чоловік з лисячим поглядом, прикритим моноклем, спокійно жував куряче крильце, не звертаючи уваги на атмосферу, що панувала довкола. Однак і ця людина, схоже, мала приховані наміри: відкусивши пару раз, він ховав недоїдок у рукаві й надкушував новий шматок.
Так от, найбільше клопотів на цю мить завдав Женьши саме цей чолов’яга, Луохань.
Й наче цього було мало, в цю мить Луохань подивився на голову службовця, що стояв поруч й раптом акуратно підняв головний убір, що прикрашав маківку чоловіка.
Разом з убором чомусь піднявся жмут чорного волосся. Луохань зобразив надзвичайне здивування. А кілька високопосадовців, що стояли поруч з жахом витріщилися на лисину свого колеги.
Це було так жорстоко.
А перука ж була так добре зроблена...
Одні криво посміхнулися цій, абсолютно дитячій, витівці, інші були шоковані. Знайшлися й ті, хто щосили намагався не розреготатися.
Не одиного лише Женьши це застало зненацька.
Однак він ніяк не міг розсміятися вголос, тож, як зміг, стримав вираз обличчя й опустився навколішки на червоному килимі.
Женьши простягнув імператорові глечик з різноколірними трояндами й той задоволено кивнув, погладжуючи свою бороду.
Прекрасний євнух поставив вазу й відступив назад, долаючи бажання видихнути з полегшенням.
Луохань, награно зазирнув до вази й цього разу взявся за родзинки.
Женьши не міг стримати свого здивування: як цей чолов’яга може поводитись настільки невиховано?
***
— Не варто тобі більше ходити до Кришталевого палацу.
У павільйоні дещо осторонь від місця проведення бенкету Їнхуа дозволила Маомао прилягти собі на коліна.
Вона так хвилювалася за товаришку, що пішла разом з Маомао.
Дружина Ґьокуйо, яка вже майже остаточно впевнилася у своїй вагітності, цього разу відмовилась від відвідин бенкету. Офіційно вона поступилася своїм місцем Граціозній дружині, пані Лоулань, з нагоди її дебюту.
Була причина, через яку Маомао так схудла, що змусила Їнхуа хвилюватися.
Звісно, вона так перевтомилась не будь-коли, а саме під час перебування в Кришталевому палаці.
***
Весь останній місяць чи близько того Маомао знову провела у Кришталевому палаці. Тамтешні придворні дами продовжували дивитися на неї як на чудовисько, але дівчині було байдуже.
Так чи інакше, Маомао необхідно було перебратися сюди, щоб створити блакитні троянди. Всі необхідні дозволи для неї отримав Женьши.
Місцем, щодо якого вона просила домовитись Женьши в першу чергу, була лазня Кришталевого палацу. Та сама, яку вона поспіхом облаштувала під час лікування дружини Ліхуа.
За чутками, пані Ліхуа, така ж шляхетна, як і завжди, дала дозвіл одразу. Маомао завжди знала, що в неї велике серце, тому й наважилася попросити. Однак вона вважала непорядним просто так скористатися добротою Вельможної дружини.
— Це улюблена книга імператора, — з цими словами Маомао вручила їй книгу, яку нещодавно замовила в борделі. Саме тоді, коли імператор просив щось подібне.
Усвідомивши, про що саме ця книга, дружина Ліхуа граціозною ходою повернулася до своїх покоїв.
Крижаним поглядом Маомао спостерігала, як служниці крадькома перешіптувались, проводжаючи її очима.
Ніхто й подумати не міг, що така річ може стати подарунком для поважної пані.
Так чи інакше, коли задоволена власниця палацу надала свій дозвіл, Маомао побудувала в саду невелику повітку так, щоб туди надходило гаряче повітря з лазні. Це була дивна будівля з величезними вікнами, одне з яких булоу стелі. Грошей така хатинка коштувала чимало, однак, яка різниця, якщо за все платив Женьши? Маомао мимоволі замислилась, наскільки ж гарна його зарплатня.
Єдине, що вона розмістила всередині повітки, були горщики з трояндовими кущами. Їх привезли не один чи два, а кілька десятків, може, навіть, більше сотні.
Тепер троянди росли в прогрітому парою повітрі. Вона намагалася якомога частіше виносити їх назовні в ясні дні, щоб квіти могли отримати достатньо сонячного світла. А в холодні дні, коли було ще морозно, вона всю ніч поливала водою розпечене каміння, щоб підтримати в хатинці тепло.
Стосовно того, що ж саме намагалася зробити Маомао, то можна було сказати, то вона хотіла змусити троянди з’їхати з глузду. Зазвичай квіти розквітають у відповідний сезон, але інколи з невідомих причин вони можуть зацвісти у міжсезоння, наче божевільні. Іншими словами, Маомао намагалася примусити троянди збожеволіти.
Отже, вони підготували велику кількість горщиків, очікуючи, що далеко не всі зможуть розквітнути. Сорти обрали найбільш ранні й поставили їх врозкид.
Часу було обмаль — трохи більше як місяць, а отже не було жодних гарантій, що Маомао вдасться добитися цвітіння. Тож важко було передати, наскільки вона зраділа, коли побачила формування перших пуп’янків.
Змусити квіти розпуститися було набагато складніше, ніж надати їм певний колір.
Женьши приставив до Маомао кількох євнухів для важких робіт, але такі делікатні справи, як регулювання температури, їй доводилося робити самотужки. Якби через незначну помилку всі троянди загинули, це був би кінець.
Час від часу служниці Кришталевого палацу тинялися навколо, чи то з простої цікавості, чи то зі страху. Оскільки це помітно її дратувало, Маомао вирішила чимось відволіктися.
Вона подивилася на кінчики своїх пальців і раптом її осяяло.
Маомао взяла барвник, що використовувався як рум’яна, нанесла його на нігті й ретельно розтерла серветкою.
У Квітковому місті таке фарбування нігтів було звичайною справою, але у Внутрішньому палаці зустрічалось рідко. Напевно, під час праці це заважало, але покоївки високоповажних дружин, які зазвичай не виконували багато роботи, поставились до цього з великим інтересом.
Маомао навмисне робила це напоказ й покоївки швидко розійшлися по своїх кімнатах, шукати рум’яна.
«Хм, а це зручно».
Із дещо лихими намірами вона також порадила таке фарбування дружині Ліхуа.
Звісно, у Внутрішньому палаці існували модні тенденції. А задавали їх, як правило, дружини, які отримали прихильність імператора. Навіть якщо дівчина була простою служницею, будь-яка з них мала шанс стати коханкою його величності та отримати титул дружини. Тож не дивно, що гаремниці наслідували тих, ким зацікавився імператор.
Наразі, якщо обирати наймоднішу жінку в гаремі, то нею напевно треба було б вважати дружину Лоулань. Але з такими частими змінами стилю вона ніяк не могла стати джерелом нових модних тенденцій.
Коли Маомао повернулася до Нефритового палацу на чергову дегустацію їжі, вона показала свій манікюр дружині Ґьокуйо та її покоївкам. Хуннян сказала, що це непрактично, але решта, схоже, зацікавилася.
«Аби тільки були...»
Треба взяти цвіт рослини, що називають бальзаміном* та стебла кислиці**, також відомої як повзучий щавель, розтерти та змішати їх, а потім нанести на нігті. Щавель посилить охряно-червоний колір бальзаміну.
Поки фарба для нігтів набувала популярності серед придворних пані Внутрішнього палацу, трояндові пуп'янки розбухали, поступово набираючи білого кольору.
Усі троянди, які обрала Маомао, були білими.
***
— Що це, в біса, було? — після демонстрації троянд, Женьши повернувся. Його брови були насуплені. Ґаошунь, що стояв позаду нього, також дивився на Маомао з великим інтересом.
Оскільки Їнхуа повідомили, що у Женьши все пройшло добре, вона повернулася до Нефритового палацу. Хоча офіційно Маомао вважалася покоївкою дружини Ґьокуйо, але насправді вона досі працювала на Женьши.
— Я просто пофарбувала їх.
— Пофарбувала? Не може бути! Але ж на пелюстках нічого немає, — сказав Женьши, обмацуючи пальцями пелюстки.
— Це ззовні. А я пофарбувала їх зсередини.
Маомао висмикнула одну з троянд. Потім вона приклала пальця до зрізу. Зі стебла блакитної троянди виступила синя рідина.
Білу троянду занурили у підфарбовану воду і залишили на деякий час. Ось так просто.
Барвник, розчинений у воді всмоктується стеблом і забарвлює квіти. Тому не було проблемою створити будь-який колір, оскільки троянді все одно, яку воду вбирати.
Але листя мало б темний колір і неохайний вигляд, тому перед тим, як помістити квіти у вазу, Маомао обірвала все, окрім білих пуп’янків.
На перший погляд, троянди знаходилися всі в одному горщику, але насправді стебло кожної було загорнуто у ганчірку, змочену в свій барвник, та закріплену промасленим папером. Маомао не знімала їх, поки не прийшов час демонстрації.
Це була дуже проста справа.
Оскільки це був просто хитрий прийом, могли знайтися ті, хто звинуватив би їх в обмані. Щоб попередити подібне, Маомао розкрила секрет троянд імператору, коли він напередодні бенкету завітав до Нефритового палацу. Кожен, здається, був би радий першим дізнатися таємницю, тож Маомао із задоволенням пояснила все, про що б він не запитував.
Вочевидь, Женьши підійшов значно раніше й не почув її розмову з імператором.
— Іншими словами, сині троянди, які бачили раніше в саду, з’явилися тому, що знайшлася людина з достатньою кількістю вільного часу, щоб щодня забезпечувати рослини блакитною водою, яку б вони всмоктували день за днем, — сказала Маомао, дивлячись у бік трояндового саду.
— Навіщо комусь таке робити?
— Хто зна. Можливо, ця людина хотіла отримати особливий спосіб спокусити жінку? — холодно сказала Маомао, виймаючи з-за пазухи довгу і вузьку коробку з деревини павловнії. Вона була схожа на шабатурку, в якій дівчина зберігала кордицепс, але вміст відрізнявся. Цю коробку їй передали разом із замовленими книгами.
— Як незвично, — придивився Женьши. — Ти пофарбувала нігті?
— Так. Хоча мені це не дуже личить.
Її руки були загрубілими від ліків, отрут та праці у воді, а ніготь на лівому мізинці був дивно викривлений. Навіть коли вона пофарбувала його в червоний колір, кривизна не змінилася. Втім, покращення було помітне.
Оскільки Женьши зацікавлено дивився на Маомао, вона за звичкою подивилася на нього, як на дохлу рибу.
«Не добре, ой, не добре».
Маомао струснула головою. Якщо вона так хвилюватиметься через подібне, довго не протримається. А в неї ще є робота.
— Пане Ґаошуню, як щодо того, про що я просила?
— Так, я зробив усе, як ти хотіла.
— Дуже дякую.
Отже, сцена готова. Залишилось лише задати перцю одному мерзотнику.
// * П.п.: Бальзамін, деякі види якого поширені й у нас та відомі під назвою розрив-трава, в Азії здавна використовувався для виготовлення жовто-гарячого барвника для нігтів. Взагалі це лікарська рослина. ЇЇ свіжий сік здатний вгамувати біль і знезаразити рану. Однак всередину краще не приймати, оскільки ця рослина містить багато алкалоїдів і дубильних речовин.
// ** П.п.: Кислиця або квасениця часто зустрічається на наших городах. Ця рослина цілком їстівна та багата вітаміном С. Однак не варто надто захоплюватися нею, оскільки надмірне вживання може призвести до погіршення засвоєння організмом кальцію.
=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті. Смакуйте улюблені новели рідною мовою!
