// «Смаколикам» три роки! Ю-ху! 🥳
ГЛАВА 43 (8). Намасу* (початок)
// * П.п.: Намасу — страва японської кухні з тонко нарізаної сирої риби, морепродуктів або овочів, які трохи приквашують у рисовому оцті. Ще в давнину прийшла до Японії з Китаю.
— Маосю, можна тебе на хвилинку? — покликав Ґаошунь дівчину, яка саме закінчила роботу й збиралася повернутися до своєї кімнати. Його господар, Женьши, схоже, сильно втомлений сьогоднішніми турботами, вже закінчив вечеряти та готувався приймати ванну.
— Що сталося? — запитала Маомао, однак Ґаошунь лише трохи збентежено потер підборіддя, а потім, зітхнувши, промовив:
— Я хотів би, щоб ти поглянула на дещо.
Сьогодні зморшки між насупленими бровами вірного помічника були глибшими, ніж зазвичай.
***
Ґаошунь показав Маомао кілька записів на з’єднаних між собою дерев’яних дощечках, які він розклав на столі.
Дівчина прищулилась.
— Це записи з однієї старої справи.
Записи розповідали про випадок харчового отруєння, що стався в будинку одного купця десять років тому. Постраждалий з’їв страву з риби фуґу й отруївся.
У Маомао ледь не потекли слинки й вона мимоволі ковтнула.
«Ех, хотіла б я це скуштувати».
Погляд Ґаошуня на неї говорив, що він здогадався про ці думки.
— За кілька днів я відведу тебе до подібного місця, — але його погляд попереджав: щоб без жодних вибриків, на зразок поїдання печінки* фуґу.
// * П.п.: Печінка фуґу -— найнебезпечніша частина цієї риби. Можливо саме тому в Японії слово печінка (肝) також означає відвагу, сміливість.
Хоча Маомао зрозуміла, що навряд чи зможе знову насолодитися відчуттям поколювання й оніміння, перспектива смачно поїсти, як у висококласному ресторані, вже достатньо вмотивувала її.
— Що треба робити?
— Колись давно я за своїм обов’язком займався цією справою, а днями колишній колега розповів мені про схожий інцидент, який стався зовсім недавно.
Якщо мова йшла про колишнього колегу, то напевно вони були знайомі ще до того, як Ґаошунь став євнухом. Цікаво, чи був він військовим офіцером абощо?
— Схожий випадок? Чим саме? — чесно кажучи, нинішня історія отруєння цікавила Маомао значно більше, ніж минуле Ґаошуня, тому вона відклала думку про це на потім і продовжила розмову.
— Один службовець впав у летаргічний сон після того, як з’їв намасу з фуґу.
«Якийсь службовець?»
У Маомао з’явилося неприємне передчуття щодо цього. На мить вона замислилась, чи не занадто багатослівний сьогодні цей неговіркий чоловік. Маомао скоса вгледілася в обличчя Ґаошуня.
В нього був звичний вираз загартованої долею людини, чиє чоло часто вкривається зморшками, але він, здавалося, так само спостерігав за Маомао.
— Мої вибачення, пане Ґаошуню. Чи дозволено мені почути решту? — спробувала вона перейти прямо до суті, але вираз обличчя євнуха не змінився. Він повільно кивнув, сховавши руки в рукавах.
— Так, в цьому нема жодних проблем. Адже ти, Маосю завжди маєш власну думку, — він продовжував видавати незвично багато слів.
Й більш того.
— То я можу закінчити розповідь?
— ...Будь ласка, продовжуйте, — сказала Маомао, насупившись, оскільки Ґаошунь, виглядав дещо набундюченим.
Євнух продовжив, показуючи на дерев’яні архівні дощечки.
— Виявилося, що цього разу намасу було приготовано зі шкіри та м’яса фугу, ошпарених окропом. Потерпілий з’їв це і втратив свідомість.
— М'ясо фугу? Не нутрощі?
— Саме так.
Отрута, що міститься в фугу, не знешкоджувалась при нагріванні. Але більша частина отрути знаходилася у внутрішніх органах, таких як печінка, тоді як м'ясо було відносно менш отруйне. І оскільки людина впала в летаргічний сон, то Маомао припустила що в страві був присутній шматочок печінки.
«Чи могло в м’ясі накопичитись стільки отрути?»
Все ж таки рівень отруйності риби, безсумнівно, залежав від її різновиду та середовища, в якому вона росла. Важко відповісти напевно, тому, звісно, це міг бути саме такий випадок.
Зазвичай Маомао їла менш отруйні частини. Але одного разу вона захопилася й з’їла шматочок печінки, хоча це було надто небезпечно. Вона досі пам’ятала, як старе бабисько змушувало її пити воду, аж поки в неї всі кишки не вивернулися навиворіт.
— Якщо так, то в цій справі немає нічого дивного, чи не так?
Проте на слова Маомао Ґаошунь повільно похитав головою.
— Взагалі-то... — сказав він, чухаючи потилицю. — Кухар наполягав, що він не готував того дня рибу фуґу. Й в попередньому випадку було те саме.
Не звертаючи уваги на те, як насупився Ґаошунь, Маомао на мить зацікавлено висолопила язика. Ця історія здалася їй надзвичайно цікавою.
***
Між старим і новим випадком було багато спільного.
І той службовець, що втратив свідомість цього разу, й торговець з попереднього випадку, як кажуть, обидва були гурманами, любителями делікатесів. Хоча цього разу в намасу було використане ошпарене м’ясо риби, зазвичай обидва надавали перевагу сирій рибі. Навіть найсвіжіша сира риба могла містити паразитів, тому такі страви не користувалися популярністю у звичайних людей, а в деяких регіонах були навіть заборонені.
Саме тому, що ці двоє були такими гурманами, їм подобалося куштувати страви з риби фуґу й вони замовляли їх досить часто. Хоча всі це заперечували, але деякі гурмани іноді навмисно їли м'ясо з невеликою кількістю отрути й насолоджувалися відчуттям оніміння.
«Це задоволення відоме небагатьом».
Маомао подумала, що це так погано, коли люди нездатні проявити великодушність до чужих смаків.
Також в обох випадках кухарі стверджували, що не використовували фуґу у своїх стравах. Однак в обох постраждалих після їжі проявилися симптоми отруєння саме нею. В смітті на кухні були знайдені шкіра та нутрощі фуґу, що було використано, як докази.
«На диво ретельне розслідування».
Це приємно здивувало Маомао. В світі повно нікчемних канцеляристів, які фабрикують звинувачення на основі лише непрямих доказів та неперевірених здогадок.
Обидва шеф-кухарі запевняли, що використовували фуґу напередодні, але не в день інциденту. Якби це була середина літа, можна було б засумніватись, але зараз, поки ще стояла холодна погода, не було нічого дивного, що сміття пролежало на кухні кілька днів.
Подане відвідувачам намасу готувалося з іншої риби. Її залишки також були знайдені на кухні.
«Не скажеш, що слідчі все вигадали, але й чітких доказів того, що кухарі говорили правду, теж немає».
На жаль, не було нікого, хто міг би виступити за свідка.
Службовець, що постраждав, зазвичай їв наодинці в своїй кімнаті, тому що його дружина розсердилася б, якби дізналася, які делікатеси він їв. Тарілку з намасу приніс кухар, а прислуга лише здалеку бачила страву й ніяк не могла сказати, що за риба там була, бо вона вже була нарізана.
Постраждалий втратив свідомість лише після того, як все з’їв. Якщо говорити про час, то пройшло близько чверті години з моменту, коли він почав їсти.
Коли його знайшов слуга, що приніс післяобідній чай, він бився в конвульсіях з посинілими губами, наче йому було важко вдихнути.
«Симтоми цілком схожі на отруєння рибою фуґу».
Так чи інакше, того, що повідомив Ґаошунь, було недостатньо Маомао для висновків. Вона вирішила припинити обмін здогадками та пізніше навідатися до нього за додатковою інформацією.
«Що б це могло бути?»
Поки вона, замислившись, бурмотіла собі під носа, збоку раптом вигулькнуло гарненьке обличчя. Від несподіванки м'язи на обличчі Маомао ненароком застигли в гримасі.
— Вибач, але цей вираз обличчя дійсно завдає мені болю, — сказав Женьши, з волосся якого капала вода. З криком «о, Боже» Шуйлянь кинулася витирати його мокрі пасма рушником.
Маомао повернула своєму обличчю нормальний стан. Напевно воно виглядало так само як у чужоземного кореня, що кричить, коли його висмикують з землі.
— Схоже, ти слухала оповідь Ґаошуня з великою увагою, — сказав Женьши з дещо незадоволеним виглядом.
— Цілком закономірно, що людина слухає уважно, коли розмова їй цікава.
— ...Хвилинку. Тобто ти мене слухаєш уважно лише... — дещо нерозбірливо буркнув він з шокованим виразом обличчя. Останні слова вона не розчула.
— Що ж, вже пізно, тому я відкланяюся.
Маомао вклонилася Шуйлянь, яка була зайнята витиранням волосся Женьши, й вийшла з кімнати.
Вона сподівалась, що завтра Ґаошунь принесе їй ще більше цікавих подробиць цієї історії.
А подумавши про те, як вона не може стримати свою цікавість, навіть коли це пов’язано з чиєюсь смертю, Маомао замислилася, чи не розсердиться на неї батько.
=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті. Смакуйте улюблені новели рідною мовою!
