// «Смаколикам» три роки! Ю-ху! 🥳
ГЛАВА 37 (2). Придворні дами
— А я-то була певна, що повернуся до Внутрішнього палацу.
Зараз Маомао була одягнена у простий, бавовняний, а не лляний одяг. Коли вона прислуговувала високоранговій гаремниці, то носила лляне вбрання. Схоже, до неї ставились значно краще, ніж вона уявляла.
— Ні. Не так просто повернутися, коли тебе вже одного разу звільнили, — відповів Ґаошунь — статний, як військовий, але більш працьовитий та відданий, ніж будь-хто. Він саме проводив для Маомао ознайомчу екскурсію територією Імператорського палацу. Одягнений у непоказне повсякденне вбрання чиновника, він докладно розповідав Маомао про кожну будівлю: як називається, для чого слугує, якому управлінню підпорядковується.
Однак, з огляду на розміри імператорського містечка, мабуть, усіх пальців на руках і ногах не вистачить, щоб ті будівлі перерахувати. А Маомао, чесно кажучи, була не надто схильна запам’ятовувати те, що виходило поза межі її інтересів. Тому вона просто вдавала, що слухає, киваючи головою час від часу та розглядаючи садову рослинність довкола.
«Що ж, як і очікувалось, у Внутрішньому палаці було значно більше лікарських рослин».
У минулому названий батько Маомао, Луомен, працюючи у Внутрішньому палаці, висаджував корисні рослини по всій його території. Хоча простір був обмежений, там тепер росли численні лікарські трави.
Поки Ґаошунь одне за одним надавав пояснення про кожну з будівель, Маомао весь час потилицею відчувала чийсь погляд. Зрештою, вона скоса кинула позирк собі за спину і побачила кілька придворних дам, що спостерігали за ними. Точніше, вони дивилися саме на Маомао й погляди ці були сповнені неймовірної огиди.
Так само, як є відчуття, що можуть зрозуміти тільки чоловіки, є речі, зрозумілі лише жінкам. Якщо для чоловіка природним є фізичний напад на супротивника, то жінки зазвичай використовують психологічну атаку.
«Ай-я, яке ж паршиве відчуття».
На мить висолопивши язика, щоб захистити себе від навроку, Маомао попрямувала слідом за Ґаошунем, який саме вирушив до наступної будівлі.
***
Обов’язки Маомао нічим не відрізнялися від роботи служниці у Внутрішньому палаці. Вона мала прибирати там, де скажуть, та час від часу виконувати різноманітні доручення. Власне кажучи, придворним дамам Імперського палацу зазвичай доручають роботу більш схожу на обов’язки цивільного чиновника, але Маомао не мала необхідної кваліфікації. Відповідний іспит вона просто провалила.
Женьши та Ґаошунь були здивовані. Вони думали, що Маомао легко його складе. Звичайно, іспит вимагав певних зусиль, однак, Маомао вміла писати, а також, завдяки освіті, що надавалась дівчатам у борделі, мала необхідний мінімум підготовки у віршуванні та грі на ерху. Іспит для жінок був не таким складним, як для держслужбовців, тому Женьши був впевнений, що Маомао з її чудовою пам’яттю, нізащо не провалиться.
«Вибачте. Я дійсно дала маху».
Маомао з усієї сили терла віконну раму. Будь-яка робота має виконуватись сумлінно — це був один з життєвих принципів Маомао. Однак навчання — це зовсім інше. Чесно кажучи, її пам’ять на те, що її не цікавило, була значно гірша за середню. І ще добре, коли мова йшла про знання, суміжні до фармакології, але який сенс їй було вчити, наприклад, історію? Або от вивчила б вона право, а закони раптом змінилися. І нащо тоді було все це запам’ятовувати? Тому, якою б талановитою вона не була, вчити все це не було жодного сенсу. На превеликий жаль Маомао була просто не здатна докладати зусилля для вивчення подібних дисциплін. Тож не дивно, що вона зазнала невдачі.
«А тут брудніше, ніж я думала».
Маомао подумала, що в такому просторому місці, звісно, завжди знаходяться куточки, куди ніхто не заглядає. Але з іншого боку вона не могла відкинути думку, що це наслідок звичайних лінощів.
Усі тутешні придворні дами мали високу кваліфікацію. Вони помітно відрізнялися від різноперої маси служниць Внутрішнього палацу. Кожна з них могла похизуватися гарним родоводом та освітою, а тому мала високий рівень самоповаги. Напевно, вони вважали недостойним вдавати з себе простих служниць. Такі не стануть підмітати, навіть коли пилу набереться ціла купа.
«Ну, це й справді не їхня робота».
Придворні дами тут були швидше помічницями службовців, тож прибирання дійсно не входило в їхні обов’язки. Вони не зобов’язані були прибирати, проте це ж не означає, що цього взагалі робити не треба. З тої пори, як була скасована система державного рабства* за часів попереднього імператора, про прибирання доводилось дбати самостійно. Саме тому багато хто з високопосадовців став наймати слуг спеціально для прибирання. Саме таким чином Маомао стала підпорядковуватись Женьши.
// П.п.: Тут мається на увазі не скасування рабства як такого, а лише відмова від однієї з категорій напів рабів, напів кастових груп населення. Якщо комусь цікаво, почитайте про систему ріцурьо (律令制). //
«За що ж мені взятися наступним?».
Приміщення, де зараз поралася Маомао, було робочим кабінетом пана Женьши. Це була простора, але позбавлена зайвої розкоші кімната, оздоблена у суто практичному стилі. Господар кабінету, схоже, був надто зайнятою людиною й повертався сюди не надто часто. Завдяки цьому Маомао було легко підтримувати чистоту, але це породжувало деякі інші проблеми.
— Ти! За кого ти себе маєш?
Коли вона це зрозуміла, то вже була оточена незнайомими придворними дамами. Всі вони були вищі за Маомао, деякі навіть на цілу голову.
«Хто гарно їсть, той добре росте, чи не так?».
Через різницю у зрості погляд Маомао мимоволі вперся у груди найближчої придворної дами. Судячи зі статури, вона могла мати домішки якоїсь екзотичної крові. Така світла шкіра та прекрасне струнке тіло — от би хоч разок побачити його неприкритим, в усій красі.
— Гей, ти мене слухаєш?
«Ой, леле! Оце так халепа».
Поки вона відволікалась на всілякі нахабні мрії, встигла розлютити придворну даму.
Взагалі-то, ці панночки від початку були розлючені тим, що Маомао, з якогось дива, працює під безпосереднім керівництвом Женьши. Й що б вони не казали, вона не могла заперечити, адже дійсно була його найманкою. А якщо спробувати їм пояснити реальний стан речей, вони все одно не повірять.
От якби Маомао мала екзотичну зовнішність дружини Ґьокуйо, пишну фігуру дружини Ліхуа та спокусливість сестрички Байлін, тоді ніхто не скаржився б, що вона заволоділа увагою пана Женьши. Ніхто навіть слова не сказав би. Але вона була надто кістлявим, бідно одягненим та веснянкуватим створінням, більше схожим на охляле рябе курча. Як наслідок, можливість перебувати поруч з прекрасним євнухом настільки засліпила їх, що кожна мимоволі уявляла себе на місці Маомао.
«Хмм, що ж робити?»
Маомао була не надто балакучою й нерідко мала складнощі з висловлюванням своїх думок. Однак, якщо й далі мовчати, це розлютить їх ще більше.
— То хочете сказати, що ви всі мені заздрите?
Настільки прямі слова довели панночок до сказу. Маомао зрозуміла, що сказала те, чого не варто було, коли миттєво отримала ляпаса. «Боляче», — подумала вона, потираючи щоку.
Маомао замислилася, як їй уникнути лінчування з боку п’яти розлючених придворних панночок, що оточили її. Хоч якими слабкими були жінки, їхні удари все одно болючі.
Вона вирішила, що ніякі виправдання тут не допоможуть, а отже залишався єдиний шлях.
— Ви ж не вирішили, що я отримую якесь особливе ставлення? Та це ж просто неможливо. Хіба існує хоч крихітний шанс на те, щоб така потворна дівчина, як я, стала супутницею пана такої небесної краси?
Від слів, які похмуро пробурмотіла Маомао, опустивши голову, обличчя вкрай розлючених придворних дам сіпнулися. «Схоже, працює», — подумала вона й продовжила.
— Невже ви вирішили, що такий високоповажний шляхтич настільки неперебірливий їдець? Хто б оце став гризти голі курячі кістки, коли прямо перед ним стоять всі вишукані страви, від морського вушка до відбірної свинини? Це ж які збочені смаки треба мати? — вона спеціально зробила акцент на словах про збочені смаки, від чого панночки знову здригнулися, цього разу аж всім тілом. — Сама я не знаю, але ви мені скажіть, чи можуть у людини з такою небесною усмішкою бути такі дивні смаки?
— Ні, звісно, ні!
— Точно, саме так!
Придворні дами загомоніли, погоджуючись. Але одна з них все ж поставилася до слів Маомао з сумнівом.
— Але чому тоді ти тут працюєш? — сказала відносно спокійна панночка. Вона мала прекрасні груди та й загалом чудову статуру. Якщо подумати, ця придворна дама, здається, від самого початку була найменш схвильованою. Спадало на думку, що вона лише наслідувала інших панночок, залишаючись на півкроку позад них, й просто спостерігала за ситуацією.
«Ну, якщо тим їх не обдурити...»
Маомао підняла ліву руку й засукала рукав. Потім вона розмотала бинт, накручений від зап’ястка до ліктя. Чесно кажучи, це було не те, що можна показувати іншим, тому вона лише на мить відкрила голу шкіру, але застиглі вирази, що з’явилися на обличчях придворних дам, показали, що вони встигли розгледіти достатньо.
«Днями я експериментувала з опіками, тож деякі рани, мабуть, ще досі слизотять».
Напевно, для таких добре вихованих панночок це надзвичайно огидне видовище.
— Прекрасний, наче небесна діва, пан має також божественно добре серце. Він просто зглянувся над такою нікчемою, як я, та дав можливість заробити на шматок хліба, — сказала Маомао, знову перев’язуючи руку.
— …Ходімо, — нажахані придворні дами повністю втратили інтерес до неї та подалися геть. Лише одна з них зміряла Маомао довгим поглядом, але швидко відвернулася та наздогнала інших.
«Нарешті все закінчилося».
Маомао розім’яла шию, хруснувши суглобами, й знову взялася за ганчірку. Однак, перейшовши до наступної ділянки, де вона збиралася продовжити прибирання, дівчина виявила прекрасного євнуха, що підпирав стіну, притиснувшись до неї головою.
— Що це ви робите, пане Женьши?
— ...Нічого. То як часто до тебе прискіпуються? Отак, як зараз?
— Та все гаразд. Все одно тут значно менше клопоту, аніж від панночок Внутрішнього палацу. До речі, що це з вашим виглядом? — вона подумала, що така поза навряд чи личить настільки прекрасному високородному шляхтичу. Й дійсно, Ґаошунь за його спиною вже хапався за голову.
— То я піду прибирати далі...
Коли Маомао з цебром у руці вже майже пішла, Женьши замислено промовив своїм прекрасним голосом: «збочені смаки...»
«Не думаю, що сказала щось не те».
Хоча виявилося, що Женьши спостерігав за всіма подробицями попередньої розмови, Маомао не відчула за собою провини, а тому продовжила старанно працювати над прибиранням.
=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті. Смакуйте улюблені новели рідною мовою!
