ГЛАВА 33. Дружина Адуо
Так сталося, що Маомао не спалося й вона посеред ночі вислизнула з Нефритового палацу.
Завтра Граціозна дружина мала покинути Внутрішній Палац.
Чомусь Маомао закортіло вийти назовні й пройтися вуличками палацу просто так, без будь-якої мети. Оскільки вже було по-зимовому холодно, то щоб не змерзнути, вона натягла поверх звичного одягу свиту, підбиту ватою.
Внутрішній палац, як завжди, був переповнений нездоровими проявами любові, тож їй доводилося пильнувати, щоб не зазирнути випадково у кущі чи інші потаємні місця та не побачити зайвого.
Раптом, помітивши на небі яскравий місяць, Маомао згадала підложницю Фужун і вирішила, що також зможе вилізти на зовнішню стіну. Хотілося б їй мати пляшку винця, щоб влаштувати вечірку милування осіннім місяцем*, але вона вже змирилася з тим, що знайти його у Внутрішньому палаці було нереально. А ще їй вперше за довгий час захотілося хильнути зміївки**.
Для Маомао не складно було видертися на самий верх, переставляючи руки та ноги по цеглинах, що стирчали зі стіни у кутку. Тільки треба бути обережнішою зі спідницею, яка могла за щось зачепитися.
Як вона і очікувала, місяць, що піднявся вже доволі високо, та дрібні зорі затишно висвітлювали місто, вкриваючи його сріблястим серпанком. Яскраві вогні вдалині, мабуть, належали Квітковому місту. Недарма його ще називали Нічним містом — в цей час, без сумніву, квітки та бджоли вже розпочали своє спілкування.
Маомао не було чим себе зайняти, тож вона просто звісила ноги з краю стіни й дивилася в небо, погойдуючи ними.
— О, невже мене хтось випередив? — почула вона раптом голос, який не був ні високим, ні низьким.
Маомао озирнулася і побачила величну чоловічу постать у широких шароварах. Хоча ні, вона лише виглядала чоловічою, а насправді це була дружина Адуо. Її волосся було зав’язане у вузол, а з плеча звисала пляшка з видовбаного гарбуза-горлянки.
— Ні, я миттю звільню...
— Та ну, залишайся. Випий зі мною, — вона протягнула дівчині чашу й Маомао не знайшла причини відмовлятися.
Зазвичай вона б поводилася стриманіше через свою приналежність до почту дружини Ґьокуйо, але все ж Маомао не могла бути настільки грубою, щоб відмовитися скласти цій жінці компанію за її останньою чаркою у Внутрішньому палаці.
З вдячністю прийнявши чашу з напоєм обома руками, Маомао виявила в ній молоде нефільтроване вино. Воно мало солодкий смак та майже не містило алкоголю.
Не маючи приводів для балаканини, вона повільно смакувала вино малими ковточками. Дружина Адуо зробила великий, від душі, ковток прямо з гарбузяного бутиля.
— Я, напевно, схожа на чоловіка?
— Коли отак поводитесь, то й справді схожі, — відповіла Маомао.
— Ха-ха, ти чесна людина.
Дружина Адуо підняла одне коліно й поклала на нього підборіддя. Було щось знайоме у її носі ідеальної форми та очах, обрамлених довгими віями. Маомао подумала, що вона їй декого нагадує, але вирішила, що то її розум вже затьмарився.
— Відтоді, як мій син покинув мене, я стала імператорові просто подругою. Ні, точніше ми повернулися до стану друзів.
Імператор дорожив нею саме як другом, а не як дружиною. Вони були друзями з дитинства і зростали разом ще з пелюшок.
Пані Адуо й не думала, що її оберуть на роль дружини. Вона мала стати лише першою партнеркою принца, так би мовити, інструктором. А у підсумку вона провела десять з гаком років у якості декоративної дружини.
Вона вже давно повинна була звільнити цю посаду. Чому вона продовжувала чіплятися за неї?
Монолог дружини Адуо все тривав й, здавалося, вона продовжувала б говорити незалежно від того, була б там Маомао чи хтось інший, чи ні. Адже вона була дружиною, яка завтра перестане нею бути. Які б чутки не пішли Внутрішнім палацом, це вже не мало жодного значення.
Маомао просто мовчки слухала її.
Коли слова скінчилися, пані Адуо підвелася й, перевернувши гарбузяну пляшку, вилила її вміст за стіну, в рів. Вино, що лилося, виглядало, наче прощальний подарунок, і Маомао згадала служницю, яка днями наклала на себе руки.
— У воді, мабуть, було дуже холодно, — промовила пані Адуо.
— Гадаю, так.
— Й нестерпно боляче.
— Гадаю, так.
— Дурепа, правда?
— ...Можливо.
— Всі вони дурепи.
— Можливо.
Якимось чином Маомао раптом зрозуміла: та служниця дійсно сама наклала на себе руки. І дружина Адуо, схоже, знала про це.
А під «всі» вона, мабуть, мала на увазі Фенмін.
Незалежно від прагнень дружини Адуо, були люди, готові втратити життя заради неї та її статусу.
«Це справжнє марнотратство».
Пані Адуо мала характер та кваліфікацію, що ставили її вище за інших. Якби вона стояла поруч з імператором в іншому статусі, аніж лише гаремниця, то чи не пішло б це на користь політичним справам?
Розмірковуючи про такі абсурдні речі, Маомао ще довго дивилася на білий серп місяця.
***
Біля головних воріт зібрався цілий натовп глядачів.
На відміну від минулої ночі колишня дружина першого рангу, що довше за всіх прожила у Внутрішньому палаці, була одягнута в спідницю та ханьфу з широкими рукавами, які не надто пасували їй.
Чимало придворних дам навколо неї у розпачі прикусили свої хусточки. Без сумніву, ця дружина, що виглядала як суворий та незалежний молодий чоловік, стала свого роду кумиром для багатьох юних панночок.
Женьши стояв перед дружиною Адуо, щось приймаючи від неї. Це була дорогоцінна діадема — символ Граціозної дружини. Незабаром вона мала перейти до іншої жінки.
«Їм було б варто помінятися одягом».
Обличчя чоловіка, схожого на небесну діву, та обличчя жінки, схожої на шляхетного молодого чоловіка. Хоча ці двоє виглядали зовсім по-різному, Маомао відчувала, що вони були дивним чином схожі. Й минулої ночі, коли вона подумала, що пані Адуо когось нагадує, то на думку їй спав саме Женьши.
Цікаво, що б трапилося, якби дружина Адуо опинилася на місці Женьши? Це була абсолютно безглузда думка.
Дружина Адуо поводилась зовсім не схоже на нещасну жінки, яку вигнали з Внутрішнього палацу. У неї була горда постава людини, що цілком і повністю виконала свій обов’язок.
Раптом у голові Маомао спалахнув абсурдний здогад.
Чого це вона могла бути такою гордовитою? Адже пані Адуо не виконала обов’язок подружжя імператора.
«Відтоді, як мій син покинув мене...», — пригадала Маомао її вчорашні слова.
«Відколи покинув? Не відколи помер?»
Якщо подумати, то це може означати, що він ще живий.
Причина, через яку дружина Адуо не змогла народити як слід, полягала в тому, що її пологи збіглися з пологами тодішньої імператриці. Молодший брат імператора і його син від першої підложниці мали близькі родинні стосунки дядька й племінника. До того ж, народившись в один день, чи не могли вони бути схожими одне на одного наче близнюки?
«А що, як їх поміняли місцями?»
Під час пологів пані Адуо мала чітко усвідомити те, про кого з двох немовлят піклуватимуться дбайливіше. Звісно, найкращий захист отримає не син доньки годувальниці, а син імператриці-матері.
Дружина Адуо, яка відновлювалася після важких пологів, напевно, не могла ясно мислити й чітко розуміти межі дозволеного. Однак, якби її син був врятований завдяки такій підміні, це безперечно відповідало б її бажанню.
І можливо, пізніше це з’ясувалося. Наприклад, після смерті справжнього молодшого брата імператора.
Тоді цілком логічно, що батька Маомао не просто вигнали, а піддали тяжкій фізичній карі. Тому що він не помітив підміни.
І допустив, що молодший брат імператора потрапив у скруту.
Це також пояснювало, чому схожа на чоловіка дружина Адуо продовжувала залишатися у Внутрішньому палаці.
«Це справжнє божевілля».
Маомао похитала головою. Що за абсурдні фантазії. Навіть три служниці Нефритового палацу, ласі до нісенітниць, не змогли б вигадати щось подібне.
«Нема чого далі витрішки їсти».
Маомао вже збиралася повернутися до Нефритового палацу, коли хтось похапцем проскочив повз неї.
Це була юна панночка з милими, ще дитячими рисами обличчя — дружина Лішу.
Вона побігла до головних воріт, схоже, навіть не помітивши Маомао. За нею, захекана, бігла та сама жінка-дегустатор.
А за ними, не дуже й то поспішаючи, бігли інші служниці, які виглядали не стільки стурбованими, скільки роздратованими.
«То вони всі однакові, чи не так? Ну, за винятком однієї».
Що ж, Маомао не могла нічого з цим вдіяти. Панночка не виживе в цьому жіночому квітнику, якщо не навчиться сама керувати своїми підлеглими.
Принаймні, тепер вона була не така самотня. Вже й це добре.
Підбігши до пані Адуо, дружина Лішу раптом у якомусь незграбному механічному русі виставила вперед одночасно праву руку й ногу. Схоже, вона перечепилася об поділ і наступної миті впала обличчям на землю.
Дружина Лішу виглядала так, наче ось-ось заплаче, почувши, як засміялися люди навколо, та пані Адуо витерла її обличчя краєм одягу.
Мужнє та величне обличчя Граціозної дружини набуло материнських рис.
// * П.п.: В оригіналі замість такого довгого опису вина використане слово цукімі-саке (月見酒 — «спостереження за місяцем з саке»), що в японській культурі є цілісним поняттям так само, як і день милування сакурою. Взагалі-то японці, що дуже поважно ставляться до споглядання, мають відповідні традиції стосовно кожної пори року, однак саме весняне дійство стало відомим на весь світ, завдяки своїй яскравості. В Давньому Китаї також існувала традиція милування осіннім місяцем, але випивали там явно не саке, тож я дозволила собі замінити це слово.
// ** П.п.: Зміївка або горілка зі змією — цілюща настоянка на зміїній отруті, широко відома в країнах Азії. Японська її версія називається мамуші-саке (蝮酒) й використовує отруту гадюки. Звісно,
Маомао, з її пристрастю до отрут, не могла обійти своєю увагою такий напій)))
=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті. Смакуйте улюблені новели рідною мовою!
