Мед (частина 4)

ГЛАВА 32. Мед (частина 4)

— Послання від пані дружини Ґьокуйо?

— Саме так. Вона наказала мені доставити його особисто.

— Але пані Адуо зараз на чаюванні, — повнотіла головна покоївка Гранатового палацу зі співчуттям глянула на Маомао.

А та відкрила поштову скриньку й простягнула її жінці. Всередині замість листа були маленька пляшечка та червона квітка у формі рогу. З пляшечки йшов знайомий солодкий запах.

Здається, Фенмін також знала, що це таке, бо її плечі здригнулися.

— Нам треба дещо обговорити, пані Фенмін.

— Я розумію.

Із застиглим обличчям Фенмін запросила Маомао до Гранатового палацу.

Кімната Фенмін виглядала майже так само, як покої Хуннян, але всі речі чомусь скупчилися в одному кутку. Схоже, вона щойно закінчила пакуватися.

«Як і очікувалось».

Вони сіли одна навпроти одної, розділені круглим чайним столиком. Чай, що мав дати тілу змогу зігрітися, був заварений недбало, а замість печива до нього було подано черствий хліб. Однак на хліб було намазане варення з фруктів, старанно виварених у меду.

— Отже, в чому справа? Генеральне прибирання вже завершено, — хоча тон Фенмін був лагідним, початок розмови нагадував скоріше допит.

— Й справді. А оце все через переїзд? Коли він має статися? — Маомао кинула погляд на речі, залишені у кутку кімнати.

— Ти дуже спостережлива.

Отже, передсвяткове генеральне прибирання було лише прикриттям. Після святкування Нового року пані Адуо мала залишити цей палац і звільнити місце для нової четвертої дружини.

В гаремі немає місця жінці, що не здатна народити. Це стосувалося навіть пані Адуо, що займала посаду дружини так довго, але не мала міцної підтримки. Ймовірно вона протрималася досі лише тому, що, як молочна сестра, була ближча імператору за кровних родичів.

От якби малюк, якого вона народила, вижив, то дружина Адуо могла б високо тримати голову.

«Напевно, дружині Адуо...»

Велична постать, схожа на юначу й жодного натяку на жіночу ауру. Наче жінка стала подібна до євнуха.

Маомао не любила робити припущення, але якщо була в чомусь певна, то не була здатна тримати це в собі.

— Пані дружина Адуо більше не здатна народжувати, чи не так?

Мовчання — знак згоди. Вираз обличчя Фенмін ставав дедалі напруженішим.

— Щось сталося під час пологів?

— Це тебе не стосується, — примружилася старша покоївка. Вона більше не виглядала доброю та турботливою жінкою, в її очах горіла ворожість.

— Стосується. Бо мій названий батько був присутній на тих пологах.

Фенмін підвелася і з застиглим обличчям втупилася у Маомао, яка сказала чисту правду.

Лікарів у Внутрішньому палаці завжди не вистачало. Не вистачало до такої міри, що той дурисвіт, який був лікарем зараз, міг залишатися на своїй посаді. А причина цього була в тому, що необов’язково ставати євнухом, щоб отримати гарну посаду, якщо ти лікар. На її незграбного старого, мабуть, акуратно натисли, щоб примусити до цього.

— Як прикро, що пологи пані збіглися з народженням молодшого сина імператора, чи не так? Через те, на чий бік схилялися терези загальної уваги, пологи пані Адуо були відкладені на другий план, — продовжила Маомао.

Після важких пологів дитина все ж народилася неушкодженою, але дружина Адуо втратила матку. А потім і дитина пішла з життя ще немовлям.

Вважалося, що так само, як і за останніх дитячих смертей, малюк пані Адуо, міг померти через отруйну пудру.

— Мабуть, ви, пані Фенмін, почувалися винною через ті події? Адже тою, хто доглядав дитину, поки пані Адуо була знесиленою після пологів, мали бути саме ви.

— Думаєш, знаєш все на світі? Ти просто дочка нікчеми, який навіть не зміг врятувати пані Адуо.

— Саме так.

Її батько казав, що не можна відмовитися від лікування просто сказавши, що одужання неможливе. Він був готовий прийняти будь-яку критику, навіть ярлик шарлатана, такою вже він був людиною.

— Яким би нікчемою він не був, упевнена, він заборонив використання блейвасу, білої пудри зі свинцем. Й ви достатньо розумна людина, щоб не дати дитині померти через це.

Маомао відкрила пляшечку, що була в поштовій скриньці. В ній рідким золотом виблискував мед. Червону квітку, що лежала поруч, вона взяла до рота й трохи присмоктала. Смакує, наче мед. Дівчина знов взяла квітку в руки й взялася крутити її в пальцях.

— Є багато отруйних квітів. Такі як аконіт або японська азалія. Мед з них також отруйний.

— Я знаю.

— Ще б пак.

Якщо її родина займалася бджільництвом, то не дивно, що Фенмін була обізнана в цьому. Не могло бути такого, щоб вона дала дитині те, що отруйне для дорослих.

— Але ви не знали, що навіть невелика домішка до звичайного меду може виявитися дієвою отрутою для немовляти.

Це не просто припущення, це впевненість. Такі отрути зустрічаються, хоча й дуже рідко. Отрути, що ефективні лише для немовлят з їхньою слабкою конституцією.

— Ви й уявити не могли, що страва, яку ви успішно випробували на собі, при додаванні до ліків може змінити їх ефект на протилежний.

А потім дитина дружини Адуо задихнулася. Й причина смерті залишилася загадкою.

Саме тоді її названого батька, Лоумена, що був лікарем-євнухом, вигнали з Внутрішнього палацу, звинувативши у численних помилках. В тому числі й щодо призначеного ним лікування під час тих пологів. А як покарання, йому видалили колінну чашечку на одній нозі.

— Ви не хотіли, щоб вона дізналася, чи не так? Дружина Адуо.

Адже Фенмін була винна у смерті єдиної дитини своєї господині.

— Ось чому ви вирішили знищити дружину Лішу.

Панна Лішу прив’язалася до дружини Адуо, що вважалася її старшою невісткою, ще за часів попереднього імператора. Й пані Адуо також полюбила дружину Лішу. Зовсім ще юна панночка, що опинилася далеко від батьківського дому, й жінка, яка не могла мати дітей. Така собі співзалежність.

Та одного дня дружина Адуо раптово відвернулася від дружини Лішу. Скільки разів юна панночка не приходила до старшої подруги, Фенмін проганяла її. А потім старий імператор помер, й дружина Лішу була змушена піти у монастир.

— Гадаю, пані Лішу вказала вам на те, що мед містить отруту.

Якби дружина Лішу продовжувала приходити, вона могла б проговоритися. А мудра пані Адуо все зрозуміла б через кілька необережних слів. Тож Фенмін просто хотіла цього уникнути.

Однак дівчина, яка потрапила до монастиря і яку, здавалося, вже ніколи не побачать у Внутрішньому палаці, раптом з’явилася знову.

Ще й в такому ж високому статусі — як одна з чотирьох дружин. Як та, хто повинна витіснити дружину Адуо.

Та попри все, ця панночка безсоромно намагалася зустрітися з пані Адуо так невідступно, наче власну матір шукала. Наївна дівчинка, що не вміє читати атмосферу.

Ось чому її треба було знищити.

Ласкава й послужлива старша покоївка остаточно зникла, перетворившись на розлючену жінку з крижаним поглядом.

— Чого ти хочеш?

— Нічого такого.

Маомао потилицею відчувала небезпеку. На одній з полиць позаду Фенмін лежав великий кухонний ніж, яким вона раніше нарізала хліб. Старшій покоївці достатньо було простягнути руку, щоб схопити його.

— Все що захочеш...

— Пані Фенмін, ви ж і самі розумієте, що це безглуздо, правда?

Найближчими днями Женьши повідомлять, які саме архівні книги досліджувала Маомао. Вона не зможе нічого приховати від цього євнуха, що наглядає за Внутрішнім палацом. Не схоже, що їй вдасться всіх надурити, подібно до тої гаремниці, Фужун*. Та й не повинна вона його обманювати.

// * П.п.: Пам’ятаєте дівчину, що прикидалася сновидою? Якщо ні, поверніться до 11-12 глави.

Почувши доповідь Маомао, Женьши неодмінно заарештує Фенмін. А отже, вона не зможе уникнути смертної кари. Особливо, коли розкриється правда про події шістнадцятирічної давнини.

Навіть якщо Маомао зникне тут і зараз, все буде так само. Рано чи пізно все викриється.

Неможливо, щоб така кмітлива людина, як старша покоївка не розуміла цього.

Існує лише одна річ, яку може зробити Маомао.

І це не полегшення покарання чи якісь коментарі стосовно догляду за дружиною Адуо.

Вона може лише поєднати два мотиви в один. Й цим допомогти й надалі приховувати першочергову причину дій Фенмін від пані Адуо.

— Результат не зміниться. Але, якщо ви згодні... — «будь ласка, прийміть мою пропозицію», — подумки додала Маомао.

***

«Як же я втомилася!»

Повернувшись до своєї кімнати в Нефритовому палаці, Маомао впала на жорстке ліжко.

Її одяг був аж липкий від поту. Коли людина нервує, піт стає особливо липкий та смердючий, тож їй так і кортіло прийняти гарячу ванну.

Але зараз вона могла хіба що перевдягнутися, тож зняла ханьфу і взялася розмотувати тканину, що була накручена навколо тіла в ділянці живота та серця. Тканина утримувала на місці кілька шарів промасленого паперу.

— Добре, що все це не знадобилося.

«Було б боляче, якби мене ножем проштрикнули».

Маомао здерла з себе папір і натягла рукава чистого ханьфу.

***

— ...Так і сталося, що Фенмін розкаялася й прийшла з повинною.

— Радий це чути.

Розповідь непривітної покоївки не містила особливих емоцій. Ані розчуленості, ані сліз полегшення.

Женьши сперся ліктями на стіл. Ґаошунь повернувся до нього, наче хотів щось сказати, але Женьши проігнорував його. Мабуть, знов насварив би через погані манери.

— Й ти нічого не знаєш?

— Про що саме?

— То ти примусила Ґаошуня тягати тобі книги з архіву, обираючи їх навмання?

— Так. Та все виявилося марним.

Вона говорила настільки байдуже, наче тримала Женьши за повного дурня. І як завжди, дивилася на нього, наче на огидну багнюку. Це вже було не просто грубо, це вже було справжнім хамством, і ще більше освіжало його новизною.

— Схоже, мотив саме такий, як ти й казала: зберегти посаду четвертої дружини.

— Он воно як.

В тому, як покоївка дивилася на нього, не було ані крихти інтересу.

— На жаль, вже було вирішено, що дружина Адуо піде у відставку з посади першорангової дружини. Вона покине Внутрішній палац і віднині житиме в Південному імператорському маєтку.

— Це через останні події? — перепитала Маомао.

Здавалося, попри всі труднощі, свинку нарешті вдалося зацікавити розсипаними перлами*.

— Ні, це було вирішено заздалегідь. Розпорядження імператора.

Пані Адуо не повернеться до батьківського дому, а залишиться утриманкою в заміському маєтку. Чи можливо, що причиною такого рішення імператора було справжнє багаторічне кохання?

Було дивно бачити Маомао настільки зацікавленою. Вона навіть поставила запитання, тож Женьши захопився й пішов у наступ.

Та варто йому було підвестися та зробити крок у її напрямку, як Маомао нашорошилася й відступила на пів кроку назад. «Я ж вам казав», — говорив сердитий погляд Ґаошуня.

Невже вона досі тримала на нього образу за ту дрібну витівку? Проте, якби вона надміру трималася насторожі, Женьши опинився б у глухому куті. Він знову опустився на стілець.

Мініатюрна служниця схилила голову у поклоні й вже збиралася вийти з кімнати, але раптом зупинилася на порозі. Там стояла ваза з кількома гілками яскравих червоних квітів, що мали форму рогу.

— Це Хуннян щойно поставила.

— Так, адже вони цвітуть у міжсезоння.

Маомао зірвала одну квітку й поклала її стебельцем до рота.

Женьши зацікавлено схилив голову. Він повільно підійшов і скопіював дії Маомао.

— Солоденька, — усміхнувся він.

— Але отруйна.

Женьши миттю все виплюнув і схопився за рота. Ґаошунь підніс йому глечик води.

— Це вас не вб'є, тож все гаразд, — ця дивачка облизнула губи й ледь помітно солодко посміхнулася.

// * П.п.: Відомий у нас вислів «сипати перли перед свинями» (тобто робити щось даремне, безглузде) має у японців свій аналог — «[дати] кішці золотий» (猫に小判, неко ні кобан). Саме його використала автор за основу цієї гри слів, нагадуючи нам про значення імені Маомао — кішечка. Але я згадала, як вона уявляла, що перетворюється на свинку, на початку своєї дегустаторської кар’єри, й таки лишила рідніший нам варіант. А на вашу думку як краще?

=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті. Смакуйте улюблені новели рідною мовою!