ГЛАВА 31. Мед (частина 3)
— Пан Женьши усього лиш пожартував, проте мимоволі зайшов занадто далеко у своїх пустощах. Чи не могли б ви пробачити йому? — Ґаошунь самотужки провів Маомао до Діамантового палацу, резиденції дружини Лішу. В цей час, напевно, його господар був змушений вислуховувати суворі нотації від дружини Ґьокуйо та інших мешканок Нефритового палацу через те, що щойно сталося.
— Я розумію. Все буде гаразд, якщо надалі пан Ґаошунь буде сам облизувати пальці свого господаря.
— Об-облизувати...
— Бачу, ви зрозуміли.
Набундючившись, Маомао швидко крокувала палацевим містечком.
Цей Женьши! Повний збоченець! Маомао подумала, що характер у нього настільки ж мерзенний, наскільки гарненьке обличчя. Напевно, він вже багатьом задурив голову в такий спосіб. Вкрай безсоромний.
У той момент якби він не був такою великою цяцею, вона дала б йому копняка прямо проміж ніг. Але згодом подумала: який сенс бити туди, де нічого немає? І зрештою вирішила облишити це.
Тим часом вони дійшли до палацу, оточеного нещодавно висадженими саджанцями нандіни, «небесного бамбука».
Пані Лішу сьогодні була одягнена у шати світло-рожевого, наче квіти сакури, кольору, а її м’яке волосся було зібране в пучок і заколоте шпилькою у вигляді розквітлої гілки. На думку Маомао, це ніжне та миле вбрання пасувало їй значно більше, ніж той надміру розкішний наряд, що вона носила під час бенкету в саду.
Після того, як дружина Ґьокуйо увійшла до зали та перервала ту ганебну сцену, Маомао попросила в неї дозволу ще раз зустрітися з пані Лішу, щоб з’ясувати одну річ, яка не давала їй спокою.
Коли дружина Лішу побачила, що з нею не було пана Женьши, то була явно розчарована. Звісно, таке неминуче відбувається, якщо дивитися лише на його привабливу зовнішність.
— То про що ти хотіла мене запитати? — пані Лішу невимушено вмостилася на дивані й прикрила вуста віялом, але все одно не виглядала так само поважно, як інші дружини імператора. Вона залишалася трохи наляканою та недосвідченою принцесою. Хоча її краса справді була видатною, проте це була дівоча краса, яка ще не встигла набути справжньої жіночності.
Позаду неї стояли дві служниці, що виглядали абсолютно незацікавленими.
Спочатку дружина Лішу подивилася на незнайому веснянкувату придворну служницю похмурим поглядом, але придивившись ближче, вона, схоже, зрозуміла, що це була дівчина з бенкету в саду. Її очі розширилися, а сама вона трохи розслабилася.
— Ви не любите мед? — можна було б почати з якогось невимушеного вступу, але Маомао вважала таке надто обтяжливим, тож одразу перейшла до суті.
— Як ти дізналася?
— Я зрозуміла з вашого виразу обличчя.
«Це було зрозуміло з першого погляду».
Юна гаремниця все сильніше незадоволено надувалася і її обличчя набувало все більш дивного вигляду. Її справді було так легко читати.
— Чи був у вас колись від меду розлад шлунку?
Щоки дружини Лішу надулися ще більше, що, напевно, підтверджувало здогадку Маомао.
— Це не рідкість, коли люди після харчового отруєння більше не можуть вживати продукт, який його викликав.
На обличчі дружини Лішу змішалися подив і гнів від того, що якась служниця бачить її наскрізь.
— Хіба це не надто грубо? З’явилася тут, як грім серед ясного неба, й заговорила з пані Лішу на такі відверті теми, — сказала одна з покоївок.
«І це ти мені таке говориш?»
На чаюванні кілька днів тому вона навіть не спробувала захистити свою господиню, яка ненавидить мед.
«Таким чином вона вдає з себе союзника».
Час від часу ці покоївки вдавали з себе союзників пані Лішу, виставляючи чужинців лиходіями. І наївна юна дружина імператора почала вважати ворогами всіх довкола. Вони переконали панну, що єдині стоять на її боці, й так повністю ізолювали. А дружина Лішу стала покладатися лише на своїх служниць й таким чином порочне коло замкнулося.
Якщо людина сама не помічає, що над нею знущаються, то важко зробити так, щоб про це дізналися всі довкола. Однак, під час бенкету в саду, схоже, все зайшло надто далеко.
— Я тут за наказом пана Женьши. Якісь проблеми? — щоб не робити зайву роботу, краще просто позичити владу тигра. Не так вже це й складно.
Обличчя придворних панночок одразу залилися рум’янцем — так вони зраділи, що отримали привід наблизитись до того збоченого євнуха.
— І ще одне, — Маомао перевела безвиразний погляд на дружину Лішу. — Ви вже давно знайомі зі старшою покоївкою Гранатового палацу?
Вражений вираз її обличчя був достатньою відповіддю.
***
— Будьте ласкаві, знайдіть для мене дещо.
Ґаошунь відвідав архів Імператорського двору на прохання Маомао, адже як мешканка гарему вона практично не могла покидати Внутрішній палац.
Що ж таке вона дізналася?
Глибина знань та врівноваженість цієї сімнадцятирічної дівчини просто вражали. На думку Ґаошуня, з таким раціональним мисленням та здатністю впоратися зі складними обставинами було прикро, що вона народилася дівчинкою. Звісно, якщо не зважати на деякі її чудернацькі звички.
Вона могла б стати дуже важливою і простою у використанні шаховою фігурою. Й ставитися до неї краще саме так. Ґаошунь був впевнений, що сама вона також була б на це згодна, хоч і знехотя.
— Я дав маху, — буркнув він собі під ніс.
Може варто було все ж зупинити витівку свого господаря? Але що б той утнув, якби його зупинили?
Ґаошунь згадав лютий погляд Маомао, й стривожився, що колись вона таки підсипле щось до його тарілки.
***
«Шістнадцять років тому. В той самий час, коли народився брат імператора? Хмм...»
Маомао тримала в руках збірку документів, переплетених шнуром у єдину книгу. Це був докладний звіт про всі події Внутрішнього палацу, який Ґаошунь приніс на її прохання.
Поки нинішній імператор був наслідним принцом, у нього народилася лише одна дитина. Матір’ю стала його молочна сестра, майбутня Граціозна дружина, пані Адуо.
Та дитина померла ще немовлям і нових більше не народжувалось, аж поки попередній імператор не спочив, а Внутрішній палац не був оновлений.
«І за весь час перебування у статусі наслідного принца у нього була лише одна дружина».
Як неочікувано. Оскільки імператор був таким ласолюбним дядьком, Маомао гадала, що у нього було багацько підложниць ще з часів, коли він був принцом. Вона й припустити не могла, що він жив подружнім життям лише з однією жінкою більше ніж десять років.
Як все-таки важливо вести точні записи, а не покладатися лише на чутки та плітки.
Шістнадцять років тому.
Смерть немовляти.
А потім...
— «Євнух Лоумен, лікар, вигнання».
Маомао виявила дуже знайоме ім’я. Однак основним почуттям, що її охопило, було не здивування, а розуміння. Щось таке вона й підозрювала.
Ці численні цілющі трави, що росли по всій території Внутрішнього палацу — на використанні їх усіх Маомао чудово зналася. Легко здогадатися, що вони не самі тут виросли, а були дбайливо висаджені кимось у минулому.
«Тату, що ти такого накоїв?»
Кульгавий чоловік, схожий на стару жінку. Вчителем, що навчив Маомао медицині, був євнух, якому було розбито колінну чашечку.
=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті. Смакуйте улюблені новели рідною мовою!
