ГЛАВА 30. Мед (частина 2)
Можна біло сказати, що кожен з палаців чотирьох дружин був оздоблений відповідно до особи власниці. Нефритовий палац дружини Ґьокуйо був сповнений сімейного затишку, а Кришталевий палац дружини Ліхуа — шляхетної вишуканості.
Гранатовий же палац, де жила дружина Адуо, був практичним. Його строгий дизайн був несумісним з надмірним декоруванням, але саме це надавало йому своєрідної елегантності.
Власниця цього палацу, дружина Адуо, була саме такою людиною. Її фігуру не можна було назвати ані яскравою, ані пишною, ані ніжною. З неї ніби зрізали усе зайве, однак у результаті її андрогінна краса просто вражала.
«І їй вже тридцять п’ять?»
Якби пані Адуо вдягнула шати урядовця, її легко можна було б сплутати з молодим чиновником. Скільки ж заздрощів діставалося їй від інших придворних дам протягом життя у Внутрішньому палаці, де перебувають лише гаремниці та євнухи? Вона володіла таким самим оманливим шармом, як і Женьши.
Маомао не помітила, яке вбрання носила Граціозна дружина в день бенкету, але подумала, що варварський одяг вершниці підійшов би їй більше, ніж довгі рукави та пишна спідниця, які були на ній зараз.
Маомао разом із двома іншими придворними дамами провели до палацу. Старша покоївка Фенмін, товариська, трохи повненька красуня, нашвидку показала та пояснила все у будівлі. Офіційно причиною їх виклику була нестача робочих рук для генерального прибирання перед новорічними святами.
«Вона поранена?» — мимохідь Маомао помітила пов’язку на руці придворної дами. Її власна ліва рука також була перебинтована, бо дівчина вже втомилася від поглядів, що люди кидали нишком щоразу, як помічали її старі шрами.
Важку роботу лишили євнухам, тому день закінчився протиранням меблів та провітрюванням книг. Оскільки господарка цього палацу жила в імператорському гаремі довше за всіх, речей у неї накопичилось значно більше, ніж було у Нефритовому палаці.
Замість того, щоб повертатися до своєї комірки у Нефритовому палаці, а вранці приходити знову, Маомао заночувала у великій кімнаті Гранатового палацу разом з двома іншими служницями. Було холодно, тому їм видали тепле хутро замість ковдри.
«Він не сказав, що я маю тут робити».
Маомао поринула в прибирання за наказом старшої покоївки. Пухкенька керівниця тутешніх служниць так радісно вихваляла її, що вона просто не могла працювати абияк.
Якщо згадати приказку, що найкращою дружиною буде та жінка, яка отримує задоволення від своїх обов’язків, то як служниця Фенмін була саме такою жінкою.
Маомао відчула втому, тому що вже надто давно не працювала як слід, і швидко заснула, згорнувшись калачиком, наче кішка.
***
«Чи дійсно той, хто стояв за лаштунками інциденту з отруєнням, знаходиться тут?»
Служниці Нефритового палацу були дуже працьовитими, але Маомао мусила визнати, що покоївки Гранатового палацу також були вправними. Кожна з них з повагою ставилася до пані дружини Адуо, тому всі надзвичайно ретельно виконували свою роботу. Особливе захоплення викликала головна покоївка Фенмін.
Вона не обмежувалась обов’язками керівниці, а якщо помічала десь пил, то брала ганчірку й сама його витирала. Важко було повірити, що вона є старшою придворною дамою в палаці гаремниці найвищого рангу, однієї з чотирьох дружин імператора. Навіть працьовита Хуннян залишала подібне на інших служниць.
«От би показати це покоївкам Кришталевого палацу, які тільки й вміють, що базікати».
Схоже, дружині Ліхуа просто не щастить зі служницями, й причина того, що вона тримає так багато дівчат навколо себе, полягала в тому, що кожна з них мала невеликий обсяг обов’язків. Та навіть так, проблем від них було більше, ніж користі, оскільки вони вміли лише язиками плескати.
Втім, навряд чи це можна назвати талантом — брати на себе всю роботу, попри те, що стоїш на вершині.
Однак висока лояльність служниць також могла призвести до участі в отруєнні.
Причиною того, що дружину Адуо усували з посади однієї з чотирьох гаремниць першого рангу, стало бажання високопоставленого урядовця. Він хотів, щоб його власна донька зайняла це місце. Якщо говорити про заміщення, то про пані Адуо, природно, згадали в першу чергу. Однак що трапилося б, якби в цей час звільнилося місце іншої дружини?
Залишаючи осторонь пані Ґьокуйо та пані Ліхуа, імператор явно найменше уваги приділяв дружині Лішу.
«Зрештою, він полюбляє більш пухкеньких».
Швидше за все, пані Лішу ще навіть не виконувала свої подружні обов’язки.
Проте для такої юної панни це навіть добре. Хоча вона вже досягла шлюбного віку, але якщо б завагітніла та народила зараз, у чотирнадцять, то на її організм лягло б надто велике навантаження. Та й взагалі подібні стосунки були б для неї непростими. На цій думці варто зупинитися й не згадувати, як це було б за часів попереднього імператора. Надто жахливо.
Тож не було б нічого дивного, якби хтось націлився на дружину Лішу.
Все це Маомао обмірковувала, поки прибирала кухонні полиці.
На одній з них вона побачила цілий ряд невеликих горщиків. Їй в носа вдарив солодкий запах.
— Що робити з цим? — запитала Маомао.
— А, з цими. Просто протри полицю, а потім постав їх на місце.
Запитувала Маомао у покоївки, яка прибирала на кухні разом з нею. Служниці, з якими вона прийшла вчора, сьогодні допомагали з прибиранням у ванній та у вітальні.
— Це все мед?
— Саме так. Я чула, родина пані Фенмін займається бджільництвом.
— Тоді зрозуміло.
Мед був предметом розкоші. Можна було вважати себе щасливцем уже коли вдавалося дістати хоч один різновид, але тут їх було так багато. Перевіряючи вміст горщиків, Маомао виявила, що мед мав різний колір: від бурштинового до брунатного та темно-коричневого. Зібраний з різних видів квітів, він мав також різний смак.
«Гмм?»
Стосовно меду, то щось не давало їй спокою. Щось, про що вона нещодавно вже чула.
— Якщо ти вже закінчила, то не могла б ти протерти балюстраду на другому поверсі? Молодша прибиральниця весь час про це забуває, — попросила покоївка.
— Зрозуміла, — Маомао прибрала мед і піднялася на другий поверх із ганчіркою в руці.
«Мед... мед...»
Ретельно протираючи один за одним стовпчики балюстради, Маомао намагалася впорядкувала свої думки. Вона перебрала в пам’яті все, що сталося останнім часом. Аж раптом...
«?!!»
З другого поверху їй було добре видно все, що відбувалося ззовні. Тож вона одразу побачила якісь фігури, що, ховаючись, спостерігали за Гранатовим палацом.
«Дружина Лішу?»
Чому вона опинилася в такому місці у супроводі однієї лиш куштувачки отрут? Маомао зовсім не могла цього зрозуміти.
«Мед...»
В її пам’яті спливли спогади про чаювання кілька днів тому. То чому ж дружина Лішу так не любить мед?
Це просто надзвичайно цікаво.
***
У вітальні Нефритового палацу Маомао звітувала Женьши про своє перебування у Гранатовому палаці.
— ...Отже, як я й сказала, мені не вдалося нічого дізнатися.
Якщо вже вона чогось не розуміла, то дійсно не розуміла. Маомао не недооцінювала себе, але й переоцінювати не бажала, тому чесно доповіла про це прекрасному євнуху.
Таким був результат її перебування в Гранатовому палаці протягом трьох днів.
Женьши елегантно розкинувся на канапі, насолоджуючись чаєм з екзотичним солодким ароматом. Він вичавив над чашкою шматочок лимона і додав меду.
— То все так і було? — перепитав Женьши.
— Звісно. Саме так.
На щастя, останнім часом врода прекрасного євнуха вже не була такою сліпуче яскравою, а його говірка сприймалася на диво легко. Можливо через те, що з тону його голосу зникли надмірні солодощі, він став більш схожим на юнака.
Не відомо, що саме він очікував від Маомао, адже вона була звичайнісінькою травницею. Не могла вона ось так запросто перетворитися на шпигунку.
— Ну, тоді змінімо питання. Якщо припустити, що хтось контактує із зовнішнім світом особливим чином, то хто б це міг бути, на твою думку? — запитав Женьши.
«І знову цей огидний спосіб ставити запитання!»
Маомао не любила висловлювати необґрунтовані здогадки. Її привчали ніколи не робити зайвих припущень.
Дівчина прикрила очі й глибоко вдихнула. Якщо вона не заспокоїться, то знову почне дивитися на цього юнака небесної вроди, як на розчавлену жабу.
Ґаошунь, як завжди, відчайдушно благав про щось поглядом.
— Це лише ймовірність, але я б сказала, що якби така людина існувала, то це могла б бути старша покоївка, пані Фенмін.
— На якій підставі? — уточнив Женьши.
— В неї ліва рука забинтована. Й одного разу, коли вона замінювала пов’язку, я побачила сліди опіків.
Нещодавно трапився випадок з дерев’яними дощечками, вимоченими у хімічних речовинах*. Ще тоді вона здогадалась, що вони могли використовуватись для якогось таємного коду, але не стала про це говорити.
// * П.п.: Мова йде про події з 15-16ї глав.
Обгорілий рукав ханьфу, в який були загорнуті ті дощечки, наводив на думку про можливий опік на руці його власниці. Само собою, Женьши розслідував той випадок. А потім примусив Маомао вдавати з себе якусь таємну слідчу.
Чесно кажучи, вона не помітила, щоб тиха й спокійна старша покоївка робила щось підозріле, тож це було не більш ніж особисте припущення Маомао. А якщо не дивитися на факти об’єктивно — ніколи не дістанешся правильної відповіді.
— Що ж, ти впоралася на «відмінно».
Женьши раптом подивився на маленький горщик на краю столу. Потім він повернувся до Маомао і його обличчя осяяла усмішка, солодка наче божественний нектар.
На мить дівчині здалося, що під тою посмішкою щось звивається. Все волосся на тілі Маомао миттєво встало дибки. У неї було жахливо неприємне передчуття.
А Женьши піднявся, взяв горщик і підійшов до Маомао:
— А хороших дівчат слід нагороджувати.
— Уклінно дякую, я відмовлюся.
— Не варто бути надто скромною. Це цілком прийнятно.
— Рішуче відмовляюся. Будьте ласкаві, знайдіть когось іншого.
Маомао кинула на Женьши вбивчий погляд, вимагаючи негайно припинити, однак не схоже, що це його налякало достатньо, щоб зупинити. Він повільно наближався. А вона по півкроку відступала, поки не вдарилася спиною об стіну.
Дівчина подивилася на Ґаошуня, сподіваючись на допомогу, але мовчазний супровідник сидів біля вікна, не відриваючи погляду від пташок, що пурхали у небесах. Його дивна рішучість нічого не помічати страшенно дратувала.
«Я йому потім проносне підсиплю!»
Женьши з усмішкою, яка будь-кого змусила б розтанути від розпусних бажань, занурив пальці у горщик. Кінчики його пальців вкрилися густим шаром меду.
Це вже просто якесь жахливе знущання.
— Ти ж любиш солодке? — промуркотів Женьши.
— Віддаю перевагу солоному.
— Але ти ж можеш скуштувати, чи не так?
Навіть не думаючи зупинятись, Женьши наблизив свої пальці до рота дівчини. У повному захваті він спостерігав за лютим поглядом Маомао.
«Точно! Він же саме такий збоченець».
Чи варто підкоритись його однозначному наказу і слухняно відкрити рота, чи краще якимось чином дати драла, щоб зберегти свою гідність?
«Якби це був аконітовий мед, я б ще могла погодитись».
Нектар з отруйних квітів також отрута. Змішуючись з медом, він здатний викликати харчове отруєння.
У цей момент в голові Маомао щось клацнуло. Вона хотіла розібратися у своїх думках, але доки цей збоченець наполегливо тицяв в неї свої пальці, неможливо було ні про що думати. І коли кінчик його пальця вже майже торкнувся її рота...
— Що це ти робиш з моєю молодшою служницею?!
У дверях стояла дружина Ґьокуйо з вкрай незадоволеним обличчям. А позад неї Хуннян в розпачі схопилась за голову.
=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті. Смакуйте улюблені новели рідною мовою!
