Мед (частина 1)

ГЛАВА 29. Мед (частина 1)

Чаювання – справа цілком гідна подружжя імператора. Й пані Ґьокуйо віддавалася цьому заняттю мало не щодня. Деякі з тих чаювань проходили у Нефритовому палаці, а решта влаштовувалися іншими дружинами.

«Це дуже важливий спосіб промацати одна одну».

Що стосується Маомао, то вона не дуже любила чаювання. На них говорять лише про модний одяг і макіяж. Кожне чаювання — наче Внутрішній палац в мініатюрі, де жінки за пустопорожньою балаканиною ретельно вивчають одна одну.

«Вона виглядає такою спокійною. Справжня королева».

Сьогодні пані дружину Ґьокуйо вітала гаремниця середнього рангу із Заходу. Хоча Маомао не знала подробиць, схоже, для цієї дівчини дуже важливо, які стосунки їй вдасться налагодити з родиною пані Ґьокуйо в майбутньому.

Завдяки життєрадісному стилю спілкування господарки Нефритового палацу, інші гаремниці часто ненароком вибовкують важливу інформацію. Одним з обов’язків Маомао було записувати все це.

«Вчора вона була зайнята до пізньої ночі. Невже її не клонить на сон?»

Імператор відвідує свою улюблену дружину, пані Ґьокуйо раз на три дні. Він приходить провідати свою дочку, яка вже почала ходити, але не варто й говорити, що це не єдина причина його візитів. З огляду на те, що він також не нехтує денними обов’язками, можна зробити висновок про гарний стан його здоров’я.

***

Наприкінці чаювання Маомао знов отримала величезну кількість смаколиків від Їнхуа. Не те щоб вона таке зовсім не їла, але їх було забагато, тому Маомао віднесла залишки Сяолань. А та, як завжди, підшіптуючи, переповіла усі зібрані нею плітки.

Серед іншого, вона розповіла про служницю, яка наклала на себе руки, про її зв'язок зі справою про отруєння і, чомусь, про Ґраціозну дружину.

— Ну, не те щоб четверту дружину можна було б назвати вже літньою, але вік у неї винятковий.

Пані Ґьокуйо дев'ятнадцять. Пані Ліхуа двадцять три. Панночці Лішу чотирнадцять.

А пані дружині Адуо, що носить титул Ґраціозної — тридцять п’ять, на рік більше за імператора.

Вона все ще здатна народжувати дітей, але за правилами Внутрішнього палацу, зобов’язана поступитися місцем. Тобто пані Адуо більше ніколи не зможе стати матір’ю спадкоємця, а отже і здобути статус імператриці.

Кажуть, вже пішли розмови про зниження її рангу і призначення нової старшої дружини імператора.

Ходять чутки, що це питання обговорювалося ще давно, але рішення було прийнято неохоче, бо вона була дружиною імператора ще з того часу, коли він був наслідним принцом й тоді ж народила йому хлопчика.

«Тобто це матір немовляти, яке померло самим першим?»

Чи станеться те саме з подружжям Ліхуа, якщо вона не зможе ще раз завагітніти від імператора? Більше за це. Не можна бути впевненою й у тому, що пані Ґьокуйо вічно матиме його прихильність. Адже навіть найкрасивіші квіти колись зів'януть.

Квіти Внутрішнього палацу втрачають сенс, якщо не приносять плодів.

Хоча Маомао вже звикла до цього, але досі вважала, що Внутрішній палац являв собою саме нутро болотної трясовиці.

Вона змахнула крихти місячного пирога, який щойно їла, і подивилася на важкі хмари, що затягли небо.

***

На сьогоднішнє чаювання завітала гостя зовсім іншого ґатунку.

Навпроти пані Ґьокуйо сиділа пані дружина Лішу, одна з чотирьох подружжів імператора. Вкрай рідко таке траплялося, щоб чаювання влаштовувалося для когось того ж рангу, тим паче серед настільки високопоставлених осіб.

Юна пані Лішу виглядала знервованою й прийшла у супроводі чотирьох служниць. А також тої самої куштувачки отрут. Схоже, її не покарали так сильно, як побоювалась Маомао.

Оскільки надворі було холодно, чаювання проводили в приміщенні. Для служниць євнухи підготували у вітальні додаткові канапки. Посередині був встановлений круглий стіл, інкрустований перламутром, а штори та подушки замінені на нові, з модним гаптуванням.

Чесно кажучи, вони стільки не метушилися навіть перед візитами імператора, але саме тому, що нинішня гостя також жінка, варто бути напоготові настільки, наскільки це можливо.

Макіяж також довелося накласти, тому Маомао видалила своє звичне ластовиння й підвела кутики очей червоним, наче хотіла когось залякати.

Можливо завдяки мудрості, яку можна набути тільки з віком, майже весь час говорила одна пані Ґьокуйо, а панна Лішу лише боязко кивала.

Служниці за її спиною роззиралися навколо, більше приділяючи уваги оздобленню Нефритового палацу, аніж своїй господині. Лише дегустаторка стояла за плечем пані Лішу обличчям до Маомао і невідривно слідкувала за нею поглядом, наче та становила загрозу.

«Це вже якось...»

Хотілося б, щоб ця служниця перестала ставитись до неї, як до монстра, так само як і покоївки Кришталевого палацу. 

«Ці служниці, на перший погляд, не відрізняються від звичайних».

Раніше Маомао доповіла Ґаошуню, що вони знущалися зі своєї господині. Було б дещо незручно, якщо вона помилилася, але насправді це було б вдачею.

Якщо порівняти їх з нечисленними добірними служницями Нефритового палацу, окрім Маомао, звісно, ці панночки рухалися трохи повільно, але роботу свою виконували. Втім, оскільки господиня сьогоднішнього чаювання пані Ґьокуйо, то роботи в них небагато.

Айлан принесла порцеляновий горщичок та посудину з гарячою водою.

— Сподіваюся, ти не проти чогось солоденького? Сьогодні знову холодно, тож я подумала, що тобі сподобається щось подібне.

— Я люблю солодке, — зраділа панна Лішу у відповідь на питання пані Ґьокуйо.

В горщику виявилися цитрусові шкірки, вимочені в меду. Такі солодощі зігрівають тіло і пом’якшують горло.

«То он як?»

Попри щойно сказані слова про любов до солодкого, обличчя панни Лішу різко перемінилося. Дегустаторка, спостерігаючи, як мед наливається в чайну чашку виглядала так, наче хотіла щось сказати.

«То мед для неї теж небезпечний?»

Покоївки, що чекали ззаду, не намагалися нічого сказати. Вони просто дивилися на дружину Лішу з незадоволеними обличчями. Наче хотіли лише, щоб їхня пані припинила вередувати.

Маомао зітхнула й пошепки звернулася до пані Ґьокуйо. Та здивовано глянула на неї, а потім повернулася до Айлан:

— Пробач, схоже цю цедру треба вимочувати довше. Спробуймо щось інше. Може, імбирного чаю?

— Так, все гаразд, — пані Лішу одразу пожвавішала. Схоже, заміна чаю була правильним рішенням.

І здогад Маомао, на жаль, також підтвердився.

Усього лиш на мить, але вона зустріла погляд покоївки, яка виглядала абсолютно незацікавленою у добробуті своєї пані.

***

Увечері, як завжди, з'явився прекрасний євнух. А слідом за володарем небесної усмішки — Ґаошунь. Останнім часом кількість зморшок на його чолі збільшилася. Невже трапилось щось, що додало йому клопоту?

— Здається, у вас було чаювання з пані дружиною Лішу, чи не так?

— Звісно. Ми приємно провели час.

Цей євнух схожий на якогось наглядача усього Внутрішнього палацу, з огляду на його регулярні візити до чотирьох дружин імператора.

Вибір гості для сьогоднішнього чаювання був доволі дивним, і здається, він до цього причетний. Маомао збиралася піти, перш ніж втрапить в щось неприємне, але, звичайно, її зупинили.

— Не поговориш зі мною?

— Але хіба розмова ще не закінчена? — коли ці очі небесної діви спрямовані на неї, все, що може зробити Маомао, це втупитися у підлогу. Адже очі в неї, без сумніву, знову стали наче в мертвої риби.

— О-хо-хо, схоже ви такі близькі!

— Пані Ґьокуйо, масаж акупунктурних точок навколо очей чудово допомагає при перенавантаженні зору, — надто сильно вже розвеселилася господарка Нефритового палацу, тож Маомао не змогла втриматися від сарказму у відповідь.

Кепсько, ох, кепсько. Якщо вона скаже щось грубе, Женьши не відчепіться від неї.

— Ви вже чули, що в нещодавньому отруєнні була винна служниця, що наклала на себе руки? — спитав євнух. Судячи з його тону, він звертався швидше до Маомао, ніж до пані Ґьокуйо.

Подружжя імператора, наче здогадавшись про щось, з власної волі вийшла з кімнати. Залишилися лише Маомао, Женьши та Ґаошунь.

— Злочинниця справді сама наклала на себе руки? — уточнила Маомао.

— Рішення по цій справі приймав не я.

Це мав бути хтось з впливових людей, що здатні перетворити брехню на правду. Хоч Маомао не знала, хто саме прийняв це рішення, однак була певна, що Женьши був якоюсь мірою причетний.

— Вона була лише простою служницею, навіщо такій додавати отруту до страви Ґраціозної дружини?

— Цього я не знаю, — усміхнувся Женьши. Ця чарівлива усмішка завжди допомагала йому майстерно використовувати людей.

На жаль, на Маомао це не діяло. Однак навіть якщо вона не піддасться його чарам, то Женьши повинен знати, що вона не зможе відмовитися, якщо він просто накаже.

— Чи не відправишся ти зі мною відзавтра до Гранатового палацу, щоб допомогти це з’ясувати?

І який сенс перетворювати це на запитання? Маомао все одно не має іншого вибору, як тільки відповісти: «Як забажаєте».

=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті. Смакуйте улюблені новели рідною мовою!