ГЛАВА 28. Власноруч
— Йой! Може і ти зі мною підеш, дівчинко? — коли цей горе-лікар прочитав причину виклику, його плечі аж затремтіли, тому Маомао подумала: чому б і ні.
Це привело її до вартівні східних воріт.
Там біля якоїсь груди вайлувато скупчилися кілька євнухів, а навколо них кільцем з’юрмилися служниці.
— Добре, що зараз зима.
Під товстою циновкою виявилося тіло блідолицьої жінки. Її волосся злиплося, а губи набули синювато-чорного кольору. Виглядала вона гарно, як на утопленицю, але дивитися на неї все ж було неприємно. Й справді добре, що нині холодна пора року.
Так званий лікар, що мав би робити розтин, сховався за спиною Маомао, наче полохливе дівчисько. Повнісінький дурисвіт.
Схоже, тіло спливло у зовнішньому рові сьогодні зранку. Судячи з одягу, це була одна з гаремниць Внутрішнього палацу. Без розпоряджень згори ніхто не знав, як належить із нею вчинити, тому й викликали цього шарлатана.
— Дівчинко, може ти оглянеш її замість мене? — коли горе-лікар благально заглянув в очі Маомао, навіть його рідкі вуса тремтіли, однак вона не звернула на це жодної уваги. Якщо подумати, справа лише в одному:
— Не можу. Мені наказано не торкатися трупів.
— Як неочікувано, — знайомий небесний голос, як завжди висловився без жодної чемності. Не варто й говорити, що всі навколишні дівчата аж запищали від захвату. Якось воно надто награно, ніби дивишся театральну виставу.
— Доброго дня вам, пане Женьши.
«Хоча що ж тут доброго, коли перед тобою труп».
Сама Маомао, як завжди, подивилася на прекрасного юнака, без будь-яких глибоких почуттів. Безсумнівно, Ґаошунь також був тут, за спиною господаря. Великодосвідчений чоловік, що зазвичай спілкується з Маомао одним лиш поглядом.
— Отже, вельмишановний лікарю, чи не могли б ви оглянути тіло належним чином?
— Так, я зрозумів.
Хоча рум’янець вже частково повернувся на обличчя лікаря, він все ще дуже неохоче взявся за огляд утоплениці.
Коли циновку було відкинуто повністю, ззаду пролунали перелякані скрики придворних панночок.
Висока жінка була взута в жорсткі дерев’яні черевички, один з яких був відсутній, відкриваючи ногу, обмотану бинтом. Кінчики її пальців були яскраво-червоні, а нігті — огидно викривлені. Одяг жінки вказував на приналежність до імператорських кравчих*.
// * П.п.: Кравчий — старовинна посада довірених придворних, що накривали на стіл для монарших осіб. Ймовірно походить від слова «краяти» — нарізати страви. Як і багато інших слів, було присвоєно москосвинською імперією з української та білоруської мов.
— Ти так спокійно спостерігаєш, — відмітив Женьши.
— Для мене це звичне видовище.
Варто лиш трохи зайти вглиб чепурного Міста квітів, як потрапиш у простір абсолютного беззаконня. Немало молодих дівчат тут зазнали мордування й наруги та були знайдені в жахливому стані.
На перший погляд, повії в борделі обмежені й замкнені, наче в клітці, але з іншого боку це захищає їх від небезпек зовнішнього світу.
— Висловиш мені свою думку пізніше?
— Гаразд.
«Їй, мабуть, було холодно».
Коли лікар-шарлатан закінчив огляд, Маомао дбайливо накрила труп циновкою. Хоча тепер робити це не було вже жодного сенсу.
Опісля Женьши привів її до кабінету головної розпорядниці Внутрішнього палацу. Як завжди, саму розпорядницю залишили за порогом. Він не хотів обговорювати труп у Нефритовому палаці. Недоречно говорити про таке в присутності дитини.
«Краще б завів собі власний кабінет».
Маомао з повагою схилила голову перед літньою чиновницею. Їй щоразу хотілося вибачитися перед нею.
— Палацові вартові вважають, що вона сама втопилася, вчинивши самогубство.
Швидше за все, вилізла на стіну і кинулася в рів.
Як і гадала Маомао, дівчина була подавальницею серед імператорських кравчих і працювала до вчорашнього дня. Якщо це так, то вона могла стрибнути у воду лише минулої ночі.
— Нам невідомо чи було це самогубство, однак, на мою думку, вона не могла зробити це сама.
— Що ти маєш на увазі? — запитав її Женьши люб’язним голосом, ґраціозно опустившись у крісло. Він здається зовсім іншою людиною, ніж той дивно схвильований юнак, якого вона бачила минулого разу.
— На мурах немає драбини.
— Так, справді. Чи можна піднятися, використовуючи мотузку з гаком?
— Навряд чи це можливо.
Женьши запитував так, наче випробовував її, але це й справді дуже складно. Хотіла б вона сказати, щоб він перестав її щоразу розпитувати, але Ґаошунь дивився прямо на неї, тож Маомао промовчала.
— Хоча існує спосіб піднятися без спеціальних засобів, але, гадаю, для тої панни це неможливо.
— Що? Який ще спосіб?
Раніше, під час метушні навколо привида, яким виявилася панна Фужун*, Маомао довго гадала, як же вона кожного разу підіймалася на мури? Це не та споруда, на яку легко видертися.
// * П.п.: Мова йде про події глав 10-12.
За характером, якщо вже Маомао чимось зацікавилася, то буде вишукувати відповідь, доки не знайде, тому вона ретельно дослідила мури палацу.
І таки знайшла: у кожному з чотирьох внутрішніх кутів зовнішньої стіни були виступи. Цеглини виступали з муру так, що, в принципі, можна було піднятися на самий верх. Пані Фужун, яка була вправною танцівницею, такий підйом не завдав би труднощів.
— Це було б надто важко для більшості жінок, а тим паче для тої, що бинтує ноги та носить колодки.
Обмотані бинтами ноги загиблої жінки вказували, що вона була змушена носити маленькі дерев’яні черевички, що викривлюють ступню. Це робилося з переконання, що чим менші ноги, тим вони красивіші.
— Вважаєш, це було вбивство?
— Не знаю. Але впевнена, що вона впала в рів, ще живою.
Ці пальці, пофарбовані в червоне кров'ю, безсумнівно, багаторазово дряпали стіну рову. Навіть думати не хочеться про те, як це було, плаваючи в крижаній воді.
— Чи не могла б ти дізнатися про це більше?
Важко відмовити, коли хтось дарує тобі настільки милу усмішку. Але не можна робити того, чого не можна.
— Той, хто навчав мене медицини, категорично заборонив мені торкатися руками мертвих тіл.
— Чому? Це якесь нестерпне табу?
Той, хто стає лікарем, неминуче стикається з хворими та пораненими. Це, звісно, передбачає і контакти з мерцями.
— Навіть люди можуть стати компонентами для зілля, — зрештою пробурмотіла Маомао причину.
Колись тато їй сказав: «якщо вже взялася таке робити, то нехай це буде останнім, що ти зробиш». За його словами, якщо зробиш хоч крок у цьому напрямку, точно закінчиш пограбуванням могил, а це абсолютно неприпустимо.
Вона хотіла сказати, що має достатньо здорового глузду, щоб не опуститися до такого, але так чи інакше, дотримується його наказу донині.
Що ж, так воно і було.
Женьши та Ґаошунь перезирнулися й, наче говорячи: «отакої!», похитали головами. Погляд Ґаошуня став таким, наче він дивиться на щось жалюгідне.
Маомао стиснула кулаки, що тремтіли й подумала, що це було вкрай неввічливо.
Пізніше до неї дійшли чутки, що померла дівчина була присутня при нещодавньому отруєнні. А також, що була знайдена передсмертна записка, тож справу закрили, як випадок самогубства.
У цьому світі й чорне стане білим, якщо це комусь потрібно.
=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті. Смакуйте улюблені новели рідною мовою!
