Дегустаторка

Ставлення до покоївок, закріплених за кімнатою якоїсь з підкладниць значно краще, ніж до простої служниці, що вже казати про відношення до дівчат з почету улюбленої дружини імператора.

 

В одну мить ранг Маомао, яка належала до найнижчого рівня золотої піраміди гарему, підскочив десь до середини. Їй також повідомили, що зарплатня в неї помітно зросте, але двадцять відсотків від неї, як і раніше, відправлятимуть її родині, а точніше, тим торгівцям людьми, які продали її сюди.

 

Замість місця у великий спільній спальні, де жили прості служниці, їй надали малесеньку, але окрему кімнату. Постіль її також покращилась: від пари широких солом'яних матраців, вкритих рогожею, де спали усі гуртом, до справжнього ліжка. Хоча кімнатка була розміром не більше як два таких ліжка, Маомао була рада вже тому, що може вставати щоранку без ризику наступити на когось із сусідок.

 

Був в неї ще один привід для радості, та про це трохи згодом.

 

Окрім Маомао у Нефритовому палаці, де жила дружина Ґьокуйо, працювали ще чотири покоївки. З того часу, як наслідну принцесу відлучили від грудей, й потреба у годувальниці зникла, нових служниць не наймали.

 

У порівнянні з дружиною Ліхуа, якій прислуговувало аж десятеро, це був зовсім невеликий почет.

 

Треба сказати, що інші покоївки зовсім не зраділи, коли Маомао раптово злетіла по службових сходах від безіменної служниці найнижчого класу до їхньої колежанки. Але ніяких переслідувань, яких вона очікувала, не було. Швидше можна було помітити нотки співчуття у їхніх поглядах.

 

«Чого б це?»

 

Причину Маомао дізналася дуже швидко.

 

Прямо зараз перед нею стояли вишукані страви з імператорської кухні, щедро приправлені дорогоцінними лікарськими травами. Хуннян, головна покоївка пані Ґьокуйо, одну за одною відкладала маленькі порції з кожної тарілки й ставила їх перед Маомао.

 

Погляд пані Ґьокуйо, кинутий на дівчину, ніби просив пробачення, але не схоже, щоб вона збиралася зупинити це. Решта три служниці дивилися на неї із жалем.

 

Отже, тепер вона дегустатор їжі, чи як їх називають «куштувач отрут».

 

Через смерть наслідного принца у Східному палаці всі знервовані. Гаремом поширювалися чутки, що принцеса також захворіла, а все через те, що кудись було підмішано отруту. Звичайно, служниці, яким було невідоме справжнє джерело отрути, підживлювали ці чутки своїми страхами, щодо того, де вона може бути підмішана.

 

Тож не дивно, що на служницю, яку поставили на посаду дегустатора, всі дивилися, як на жертовного пішака.

 

Маомао доведеться перевіряти не лише їжу дружини Ґьокуйо, а й дитяче харчування маленької принцеси, й багатий стіл, який традиційно накривали до візиту імператора.

 

З того часу, як стало відомо про вагітність пані Ґьокуйо, їй вже двічі підсипали отруту. Одна з дегустаторок отримала легке отруєння, але в другому випадку пошкодження нервів призвело до паралічу кінцівок. Тому покоївки, які до цього часу по черзі з острахом виконували роль дегустаторок, тепер були щиро вдячні долі.

 

Маомао подивилась на тарілки, якими подані страви, й насупилась. Всі вони були порцелянові.

 

«Якщо вас непокоїть можливість отруєння, доречніше використовувати срібло, чи не так?»

 

Маомао підчепила паличками трохи маринованих овочів з рибою й без поспіху уважно роздивилася інгредієнти. Понюхала. Поклала на язик, впевнилася, що не відчуває оніміння, й лише потому ретельно прожувала і повільно проковтнула.

 

«Якщо бути чесною, то я не дуже підходжу для цієї роботи».

 

Одна справа, коли питання стосується отрути, що діє негайно. Але коли мова йшла про трунок з відкладеною дією, покладатися на Маомао не має сенсу. Під час численних експериментів з отруйними речовинами її тіло поступово виробило стійкість проти багатьох із них.

 

Це було пов'язано не з роботою знахаркою в аптеці, а лише з невгамовною жагою Маомао до розширення своїх знань. В іншому місці та в іншу епоху її напевно назвали б «божевільним вченим». Навіть названий батько, який навчив її мистецтва знахарства, був приголомшений нею.

 

Ніяких змін в тілі Маомао не відбулося, тож вона підтвердила, що жодної відомої їй отрути в їжі немає, й дружина Ґьокуйо нарешті змогла розпочати трапезу.

 

Далі настала черга дитячого харчування, що було на смак наче трава.

 

***

 

— Думаю, варто замінити тарілки на срібні, — спокійно, без зайвих емоцій повідомила Маомао своїй новій начальниці Хуннян.

 

Її викликали до власної кімнати головної покоївки, щоб доповісти про результати першого дня роботи. Кімната була простора, але без якихось примхливих прикрас, що, схоже, свідчило про практичний характер хазяйки.

 

Красива чорноволоса жінка, якій було вже за тридцять, зітхнула.

 

— Отже, все саме так, як сказав пан Женьши, — слідом Хуннян зі здивуванням на обличчі зізналася, що вони спеціально не використовували срібний посуд через наказ отого Женьши.

 

Схоже, саме він і призначив Маомао дегустаторкою.

 

Дівчина слухала начальницю, намагаючись стримати своє невдоволення, аби її обличчя не стало ще більш непривітним.

 

— Я не питатиму, чому ти приховала свої знання, адже такі здібності можуть стати як ліками, так і отрутою. Але якби ти повідомила хоча б про своє вміння писати, твоя б зарплатня значно збільшилась, — сказала Хуннян.

 

— Причина в тому, що я заробляла на життя при аптеці, наслідуючи вправного знахаря. Але мене викрали й привезли сюди силою. Тому від самої думки, що ті покидьки досі гребуть собі долю від мого заробітку, в мене аж всі кишки скручує вузлом від злості, — сповнена емоцій дівчина висловилася трохи грубувато, але головна покоївка поставилася до неї з розумінням.

 

— Іншими словами, що менша твоя зарплатня, то менше ті хлопці пиячать за твій рахунок? — схоже, кмітлива покоївка вже зрозуміла наміри Маомао.

 

— А ще, якщо виявиться, що ти нездара, то за два роки на твоє місце легко знайдеться заміна, — до того ж Хуннян зрозуміла й те, що їй не треба було розуміти.

 

Вона взяла зі столу вишуканий глечик й простягла його Маомао.

 

— Що мені... — хотіла запитати Маомао, аж тут її зап’ясток пронизало болем. Від поштовху вражена дівчина впустила глечик прямо на підлогу. Порцеляновим боком розбіглися довгі криві тріщини.

 

— Божечки, це ж така дорогоцінна річ! Усієї твоєї зарплатні не вистачить, аби покрити збитки. Я не зможу навіть відправити гроші твоїй родині. Скоріше навпаки, доведеться вимагати гроші з них.

 

Схоже, Маомао одразу зрозуміла, що мала на увазі Хуннян, й стриманий вираз її обличчя змінився цинічною посмішкою.

 

— О, який жаль! Нема мені прощення! Будь ласка, вираховуйте необхідну суму щомісяця з того, що ви маєте надсилати моїй сім'ї. А якщо цього буде замало, я готова віддати всі гроші, що в мене є на руках.

 

— Добре-добре, я все владнаю з канцелярією начальника палацу. А тепер...

 

Хуннян підняла глечик, знову поставила його на стіл й дістала з шухляди дощечку для письма. Легкими рухами пензлик заковзав дерев'яною поверхнею.

 

// * П.п.: Навіть після винайдення паперу, через його високу вартість ще довго у Давніх Китаї та Японії для письма широко використовували довгі вузькі бамбукові або дерев'яні дощечки (японською — 木簡, моккан).

 

— А це заявка на отримання спеціальної надбавки для тебе, як дегустаторки. Так би мовити, премія за ризик. Дай мені знати, якщо тебе ще щось турбуватиме.

 

Сума грошей, зазначена на табличці, майже дорівнювала зарплатні, яку Маомао виплачували зараз. Таким чином вона отримає на руки своє ж, але вже без необхідності віддавати частину коштів.

 

«А вона вміє підсолодити!»

 

Маомао низько вклонилася й вийшла з кімнати.


=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі: @smakolyky_tl або на сайті https://smakolykytl.site.