Ставлення до покоївок, закріплених за кімнатою якоїсь з підкладниць значно краще, ніж до простої служниці, що вже казати про відношення до дівчат з почету улюбленої дружини імператора.
В одну мить ранг Маомао, яка належала до найнижчого рівня золотої піраміди гарему, підскочив десь до середини. Їй також повідомили, що зарплатня в неї помітно зросте, але двадцять відсотків від неї, як і раніше, відправлятимуть її родині, а точніше, тим торгівцям людьми, які продали її сюди.
Замість місця у великий спільній спальні, де жили прості служниці, їй надали малесеньку, але окрему кімнату. Постіль її також покращилась: від пари широких солом'яних матраців, вкритих рогожею, де спали усі гуртом, до справжнього ліжка. Хоча кімнатка була розміром не більше як два таких ліжка, Маомао була рада вже тому, що може вставати щоранку без ризику наступити на когось із сусідок.
Був в неї ще один привід для радості, та про це трохи згодом.
Окрім Маомао у Нефритовому палаці, де жила дружина Ґьокуйо, працювали ще чотири покоївки. З того часу, як наслідну принцесу відлучили від грудей, й потреба у годувальниці зникла, нових служниць не наймали.
У порівнянні з дружиною Ліхуа, якій прислуговувало аж десятеро, це був зовсім невеликий почет.
Треба сказати, що інші покоївки зовсім не зраділи, коли Маомао раптово злетіла по службових сходах від безіменної служниці найнижчого класу до їхньої колежанки. Але ніяких переслідувань, яких вона очікувала, не було. Швидше можна було помітити нотки співчуття у їхніх поглядах.
«Чого б це?»
Причину Маомао дізналася дуже швидко.
Прямо зараз перед нею стояли вишукані страви з імператорської кухні, щедро приправлені дорогоцінними лікарськими травами. Хуннян, головна покоївка пані Ґьокуйо, одну за одною відкладала маленькі порції з кожної тарілки й ставила їх перед Маомао.
Погляд пані Ґьокуйо, кинутий на дівчину, ніби просив пробачення, але не схоже, щоб вона збиралася зупинити це. Решта три служниці дивилися на неї із жалем.
Отже, тепер вона дегустатор їжі, чи як їх називають «куштувач отрут».
Через смерть наслідного принца у Східному палаці всі знервовані. Гаремом поширювалися чутки, що принцеса також захворіла, а все через те, що кудись було підмішано отруту. Звичайно, служниці, яким було невідоме справжнє джерело отрути, підживлювали ці чутки своїми страхами, щодо того, де вона може бути підмішана.
Тож не дивно, що на служницю, яку поставили на посаду дегустатора, всі дивилися, як на жертовного пішака.
Маомао доведеться перевіряти не лише їжу дружини Ґьокуйо, а й дитяче харчування маленької принцеси, й багатий стіл, який традиційно накривали до візиту імператора.
З того часу, як стало відомо про вагітність пані Ґьокуйо, їй вже двічі підсипали отруту. Одна з дегустаторок отримала легке отруєння, але в другому випадку пошкодження нервів призвело до паралічу кінцівок. Тому покоївки, які до цього часу по черзі з острахом виконували роль дегустаторок, тепер були щиро вдячні долі.
Маомао подивилась на тарілки, якими подані страви, й насупилась. Всі вони були порцелянові.
«Якщо вас непокоїть можливість отруєння, доречніше використовувати срібло, чи не так?»
Маомао підчепила паличками трохи маринованих овочів з рибою й без поспіху уважно роздивилася інгредієнти. Понюхала. Поклала на язик, впевнилася, що не відчуває оніміння, й лише потому ретельно прожувала і повільно проковтнула.
«Якщо бути чесною, то я не дуже підходжу для цієї роботи».
Одна справа, коли питання стосується отрути, що діє негайно. Але коли мова йшла про трунок з відкладеною дією, покладатися на Маомао не має сенсу. Під час численних експериментів з отруйними речовинами її тіло поступово виробило стійкість проти багатьох із них.
Це було пов'язано не з роботою знахаркою в аптеці, а лише з невгамовною жагою Маомао до розширення своїх знань. В іншому місці та в іншу епоху її напевно назвали б «божевільним вченим». Навіть названий батько, який навчив її мистецтва знахарства, був приголомшений нею.
Ніяких змін в тілі Маомао не відбулося, тож вона підтвердила, що жодної відомої їй отрути в їжі немає, й дружина Ґьокуйо нарешті змогла розпочати трапезу.
Далі настала черга дитячого харчування, що було на смак наче трава.
***
— Думаю, варто замінити тарілки на срібні, — спокійно, без зайвих емоцій повідомила Маомао своїй новій начальниці Хуннян.
Її викликали до власної кімнати головної покоївки, щоб доповісти про результати першого дня роботи. Кімната була простора, але без якихось примхливих прикрас, що, схоже, свідчило про практичний характер хазяйки.
Красива чорноволоса жінка, якій було вже за тридцять, зітхнула.
— Отже, все саме так, як сказав пан Женьши, — слідом Хуннян зі здивуванням на обличчі зізналася, що вони спеціально не використовували срібний посуд через наказ отого Женьши.
Схоже, саме він і призначив Маомао дегустаторкою.
Дівчина слухала начальницю, намагаючись стримати своє невдоволення, аби її обличчя не стало ще більш непривітним.
— Я не питатиму, чому ти приховала свої знання, адже такі здібності можуть стати як ліками, так і отрутою. Але якби ти повідомила хоча б про своє вміння писати, твоя б зарплатня значно збільшилась, — сказала Хуннян.
— Причина в тому, що я заробляла на життя при аптеці, наслідуючи вправного знахаря. Але мене викрали й привезли сюди силою. Тому від самої думки, що ті покидьки досі гребуть собі долю від мого заробітку, в мене аж всі кишки скручує вузлом від злості, — сповнена емоцій дівчина висловилася трохи грубувато, але головна покоївка поставилася до неї з розумінням.
— Іншими словами, що менша твоя зарплатня, то менше ті хлопці пиячать за твій рахунок? — схоже, кмітлива покоївка вже зрозуміла наміри Маомао.
— А ще, якщо виявиться, що ти нездара, то за два роки на твоє місце легко знайдеться заміна, — до того ж Хуннян зрозуміла й те, що їй не треба було розуміти.
Вона взяла зі столу вишуканий глечик й простягла його Маомао.
— Що мені... — хотіла запитати Маомао, аж тут її зап’ясток пронизало болем. Від поштовху вражена дівчина впустила глечик прямо на підлогу. Порцеляновим боком розбіглися довгі криві тріщини.
— Божечки, це ж така дорогоцінна річ! Усієї твоєї зарплатні не вистачить, аби покрити збитки. Я не зможу навіть відправити гроші твоїй родині. Скоріше навпаки, доведеться вимагати гроші з них.
Схоже, Маомао одразу зрозуміла, що мала на увазі Хуннян, й стриманий вираз її обличчя змінився цинічною посмішкою.
— О, який жаль! Нема мені прощення! Будь ласка, вираховуйте необхідну суму щомісяця з того, що ви маєте надсилати моїй сім'ї. А якщо цього буде замало, я готова віддати всі гроші, що в мене є на руках.
— Добре-добре, я все владнаю з канцелярією начальника палацу. А тепер...
Хуннян підняла глечик, знову поставила його на стіл й дістала з шухляди дощечку для письма. Легкими рухами пензлик заковзав дерев'яною поверхнею.
// * П.п.: Навіть після винайдення паперу, через його високу вартість ще довго у Давніх Китаї та Японії для письма широко використовували довгі вузькі бамбукові або дерев'яні дощечки (японською — 木簡, моккан).
— А це заявка на отримання спеціальної надбавки для тебе, як дегустаторки. Так би мовити, премія за ризик. Дай мені знати, якщо тебе ще щось турбуватиме.
Сума грошей, зазначена на табличці, майже дорівнювала зарплатні, яку Маомао виплачували зараз. Таким чином вона отримає на руки своє ж, але вже без необхідності віддавати частину коштів.
«А вона вміє підсолодити!»
Маомао низько вклонилася й вийшла з кімнати.
=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі: @smakolyky_tl або на сайті https://smakolykytl.site.
Далі
Том 1. Розділ 7 - Любовне зілля
Чотири покоївки, які працювали тут ще до появи Маомао, були надзвичайно працьовиті. Хоча Нефритовий палац не такий вже й великий, весь він обслуговувався лише цими чотирма служницями. Коли приходили гаремні служниці-поденниці, які займаються прибиранням кімнат, вони вчотирьох вже закінчували прибирання особистих покоїв та ліжок. До речі, такі роботи взагалі-то не входять в перелік обов'язків покоївки. Тому єдину роботу, яку зобов'язали робити Маомао, як новачка — це їсти. Можливо покоївки мали якесь відчуття провини через те, що Маомао примусили виконувати найнеприємнішу роботу, а може просто не хотіли, щоб хтось зазіхав на їхню територію, але ніхто з них не примушував її виконувати якусь роботу, окрім хіба що Хуннян. Точніше, вони ввічливо відмовилися від її пропозиції допомогти й з м'яким «все гаразд» виштовхали з кімнати. «Не можу заспокоїтися». Її втиснули у маленьку комірчину й викликали лише до двох трапез, післяобіднього чаю та для перевірки страв підвищеної поживності для імператора, який навідувався раз на кілька днів. Час від часу Хуннян згадувала про неї й давала невеличкі доручення, але кожного разу це була зовсім легка робота, яка виконувалась надто швидко. «Що це за життя? Лише їсти та спати?» Навіть якщо не враховувати дегустації, харчування Маомао стало значно розкішніше, ніж раніше. До того ж усі залишки солодощів після чаювання також віддавали Маомао. Оскільки вона більше не повинна працювати як мураха, то вся ця їжа відкладається в боках. «Відчуваю себе домашньою худобою». Маомао не підходила на роль дегустатора ще з однієї причини: вона була худорлявою від природи, тому буде важко визначити, чи не втратила вона вагу внаслідок отрути. До того ж, оскільки смертельна доза залежала від маси тіла, то чим масивніша людина, тим вищий шанс вижити. Маомао не настільки хирлява, щоб не розпізнати отруту, яка спричиняє схуднення, та й взагалі впевнена, що виживе, навіть перевищивши смертельну дозу, але навряд чи це стосується людей навколо неї. Три молодші покоївки справді жаліли маленького жертовного пішака, адже низькоросла й худенька Маомао виглядала зовсім юною. Навіть коли вона вже була сита, все одно отримувала добавку рису, та й овочів до каші їй завжди давали більше, ніж іншим. «Вони нагадують мені молодших сестер у борделі». Попри те, що Маомао була похмурим, мовчазним й не дуже вродливим створінням, невідомо чому вона полюбилась молодшим куртизанкам. Вони так само при кожній нагоді підгодовували її та пригощали солодощами. ...Треба сказати, Маомао зовсім не усвідомлювала причину, через яку вона викликала бажання пестити та плекати її у всіх довкола. Ліва рука Маомао була вкрита численними шрамами: залишки різаних і колотих ран, опіки, укуси та сліди від уколів чимось, схожим на голку. Маленька, худенька, з силою-силенною шрамів, вона часто ходила з перебинтованими руками й блідим обличчям, а іноді непритомніла прямо на вулиці. Отож усі ледь стримували сльози, думаючи, що дівчина така тиха і байдужа до всього через жорстокість, яку зазнала досі. Більшість думали, що над нею і зараз знущаються, але насправді все було не так. Все це зробила з собою сама Маомао. Вона досліджувала ліки для загоєння ран та опіків, потроху вживала різні отрути, а іноді дозволяла вкусити себе отруйній змії. Час від часу вона помилялася з дозуванням і в результаті непритомніла. Ось чому всі шрами були зосереджені на лівій руці дівчинки, а не на панівній правиці. У неї не було ані найменшої пристрасті до відчуття болю чи схильності до завдання собі шкоди, але потреба її розуму у пізнанні сильно відрізнялася від звичайних дівчат, особливо у всьому, що стосувалося ліків та отрут. Звичайно, така поведінка доньки завдавала безліч клопотів батькові. Оскільки вони жили у «квітковому» кварталі, батько навчив Маомао письма та медичних знань, щоб дати можливість доньці обрати інший життєвий шлях, окрім проституції. Але перш ніж він усвідомив, що відбувається, зазнав невиправданого наклепу. Його знеславили на всю околицю. Дехто розумів, але більшість кидали на старого лікаря холодні погляди, адже важко повірити, що дівчинка такого віку буде раз у раз завдавати собі шкоди заради експерименту. А тепер усі вважали Маомао бідолашною дівчиною, яка зазнавала насильства з боку батьків, потім була продана до Внутрішнього палацу, а тут її перетворили на дегустатора — нікому не потрібне жертовне ягнятко. Сама ж Маомао ні про що не здогадувалася... «Так я швидко перетворюся на свиню». Доки Маомао розмірковувала про такі важливі речі, перед нею з’явився огидний відвідувач. Юнак, який володів неземною красою, та з вуст якого не сходила промениста посмішка небожителя. Три покоївки зашарілися та кинулися готувати чай шановному гостю. Судячи зі звуків, які долітали крізь стіну, там точилася сварка за те, хто саме буде подавати чай. Обурена їхньою поведінкою Хуннян сама завершила підготовку до чайної церемонії, а тим трьом наказала повернутися до своїх кімнат. Маомао, виконуючи свої обов'язки дегустаторки, понюхала вміст срібної чашки й набрала трохи до рота. Їй було важко всидіти на місці й не вискочити з кімнати, бо Женьши весь час пильно дивився на неї. Вона примружилася, щоб не зустрічатися з ним поглядом. Якщо ви молода дівчина, то не повинні почуватися погано від погляду такого красеня, навіть якщо він просто євнух. Але для Маомао це було не так. Через те, що площина її інтересів сильно відрізнялася від звичайних людей, то наскільки б їй не подобалася неймовірна краса Женьши, вона воліла провести чітку межу. — Нещодавно я отримав ось це. Чи могла б ти скуштувати це для мене? — запитав гість. У кошику лежало кілька баоцзи — пиріжків з начинкою, виготовлених на пару. Маомао взяла один і розламала навпіл. Всередині була звичайна начинка з суміші свинячого фаршу та овочів. Та коли вона понюхала вміст, то одразу відчула знайомий лікарський запах. Такий самий, як у засобі для підвищення тонусу, який вона куштувала позавчора. — Тут присутнє любовне зілля. — Тобі навіть не знадобилося куштувати, щоб дізнатися про це? — здивувався Женьши. — Тут нема нічого шкідливого для вашого здоров'я, тож можете забрати це додому. Будь ласка, їжте зі задоволенням. — Е ні, навряд чи я погоджуся це їсти, згадавши того, хто мені їх дав. — Справді. Цього вечора до вас може дехто завітати, — промовила Маомао байдужим тоном. Хоча реакція Женьши відрізнялася від очікуваної, на її обличчі з'явився складний вираз. Він знав і все одно намагався згодувати їй пампушку з афродизіаком! Він має бути вдячний, що вона не дивиться на нього як на якусь гусінь. До речі, а від кого він це отримав? Під час їхнього короткої розмови, пані Ґьокуйо захихотіла дзвінким голосочком. Біля її ніг у ліжечку продовжувала посапувати спляча принцеса Сяолін. Маомао вклонилася й зібралася покинути вітальню. — Зачекай. — Чим ще можу допомогти? Женьши та дружина Ґьокуйо перекинулися поглядами й кивнули одне одному. Схоже, головне питання було вирішене ще до того, як прийшла Маомао. — Чи можеш ти виготовити таке любовне зілля? — запитав Женьши. На мить в очах Маомао промайнули здивування та цікавість. Хоча їй було не второпати нащо євнуху таке зілля, але сам процес виготовлення, безсумнівно, принесе Маомао задоволення. Ледве стримавши посмішку, Маомао сказала: — Час, компоненти та інструменти. Якщо я матиму це... Якщо це еквівалент афродизіаку, вона завиграшки виготовить «любовне зілля». ============= // Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі: @smakolyky_tl або на сайті https://smakolykytl.site.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!