Покоївка

— Дивно... Здається, я чув, що ти не вмієш читати, — сказав Женьши.

 

— Так, я скромного походження. Напевне, тут якась помилка, — відповіла Маомао.

 

«Хто ж тобі зізнається?»

 

Дівчина була налаштована мовчати, хоч би їй рота роздерли.

 

Вона рішуче прикинулася дурепою. Існувала чимала різниця у ставленні до служниць, які вміли читати, і тих, які не вміли. Звичайно, людина, що читати вміє, корисніша для господаря, але вести свою гру в цьому світі легше, якщо вдавати нетямущу.

 

Вродливого євнуха звали Женьши й в нього була витончена усмішка людини, яка й комахи не образить. Але десь вглибині тої усмішки, відчула Маомао, ніби щось звивається. А інакше йому не вдалося б поставити її у таке скрутне становище.

 

Женьши наказав їй замовкнути та йти за ним. Маомао лише легенько похитала головою, перш ніж слухняно рушити слідом, адже у такої простої служниці, яку легко використати й викинути, не було іншого вибору. Дорогою вона гадала, що має статися та як їй найкраще з цим впоратися.

 

Не те щоб вона не могла зрозуміти причину, через яку Женьши міг ось так забрати її, але їй було цікаво, як саме він її викрив.

 

Все через послання, яке вона написала подружжям імператора.

 

Маомао розгледіла в руці Женьши шматок тканини. Той був вкритий брудними й незграбними письменами.

 

Але ж вона нікому не казала, що вміє писати, так само як і про свої фармацевтичні знання щодо отрут. Зайве говорити, що й почерк ніяк не міг її виказати.

 

Хоч як уважно озиралась вона в усі боки, підкладаючи свої послання, але, ймовірно, хтось таки її побачив.

 

Євнух вочевидь шукав за приблизними ознаками: невисока служниця з веснянкуватим обличчям. Мабуть, в першу чергу зігнали до купи тих, хто вміє писати, й зібрали зразки їхніх почерків. Навіть спотворений почерк зберігає деякі характерні риси.

 

А коли серед них не знайшлося нікого, хто відповідав потрібним критеріям, він почав шукати серед тих, хто писати не вміє.

 

Але спершу треба було здогадатися, що серед неписемних є хтось, хто писати вміє.

 

«Ну що за маловір на мою голову? А все лише через надлишок вільного часу в такого благородного гультіпаки».

 

Доки Маомао подумки сварила євнуха-красунчика, вони прибули до місця призначення. Звісно, це був палац, де проживає дружина Ґьокуйо.

 

Женьши постукав у двері й чийсь владний голос коротко відповів: «Заходьте».

 

Всередині на них чекала рудоволоса красуня, яка з любов'ю тримала дитину з ніжним кучерявим волоссям. У немовлята були рум'яні щічки та бліда шкіра, успадкована від матері. Дівчинка виглядала абсолютно здоровою й солодко посопувала уві сні напіввідкритим ротиком.

 

— Я привів ту саму, — сказав Женьши.

 

— Дякую за вашу турботу.

 

Голос пані Ґьокуйо вже не був таким змученим, як раніше. Тепер її мова та поведінка відповідали її статусу.

 

Подружжя імператора тепло посміхнулася Маомао, зовсім не так, як Женьши, й схилила голову перед нею. Дівчина широко розплющила очі від здивування.

 

— В мене занадто низький статус, щоб я могла прийняти таку шану, — Маомао ретельно добирала слова, щоб не видатися грубою.

 

— Ні, моя вдячність виходить за рамки усіх статусів. Ти благодійник мого малятка.

 

— Це, певно, якась помилка. Мабуть, ви прийняли мене за когось іншого, — Маомао вкрилася холодним потом. Хоч якими ввічливими були її слова, вона все одно сперечається. Їй зовсім не хотілося потрапити на плаху, але й бажання бути причетною до цього вона не мала. Жодного бажання вплутуватися у щось довготривале.

 

Женьши помітив, що обличчя пані Ґьокуйо набуло трохи стурбованого виду, й розгорнув клапоть тканини з посланням.

 

— Ти впізнаєш цю тканину? Адже саме таку використовують для пошиття робочого одягу тутешніх служниць.

 

— Тепер, коли ви це сказали, і справді виглядає схоже, — Маомао воліла вдавати дурепу до самого кінця, хоча вже зрозуміла, що це марно.

 

— Так. А саме, це тканина від одягу служниці, яка займається білизною.

 

Обслуга палацу розподілена на шість підрозділів за своїми обов'язками. І одяг тих, хто відповідає за білизну, дійсно відрізняється, а Маомао, яка здебільшого носила кошики з білизною, належала саме до них.

 

Її спідниця з небіленого полотна мала саме такий відтінок, що й тканина, яку тримав Женьши. До того ж перевірка виявила б на внутрішньому боці дивний кривий шов, старанно прикритий складками.

 

Одним словом, усі докази як на долоні.

 

Маомао була впевнена, що в присутності пані Ґьокуйо Женьши не поводитиметься занадто нахабно, але це не означає, що він не зробить цього пізніше.

 

Отже, іншого вибору  нема, доведеться готуватися до гіршого.

 

— Що я маю зробити?

 

Ті двоє перезирнулись й прийняли ці слова за ствердну відповідь. Обидва розпливлися у посмішках, примруживши очі.

 

Маомао тихенько зітхнула, та цей звук, здається, просто розтанув у сонному сопінні немовляти.

 

Наступного дня їй довелося пакувати свої нечисленні речі.

 

Сяолан та сусідки по кімнаті дружно заздрили їй. Ще й не давали спокою, розпитуючи, як же так сталося.

 

Маомао не залишалось нічого іншого, як уникати відповіді, сухо посміхаючись та знизуючи плечима.

 

Вона стала покоївкою улюбленої дружини імператора.

 

Таке собі успішне просування по службі.

=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі: @smakolyky_tl або на сайті https://smakolykytl.site.