Метушня через примару (частина 3)

Сновидство — мало вивчена хвороба. Люди, які страждають на неї, навіть коли засинають, встають та рухаються, ніби й не сплять зовсім. А причина цього — душевний розлад, тож ніякі трав'яні настої не допоможуть.

 

Маомао знала одну повію-сновиду.

 

Вона була веселою, життєрадісною та складала прекрасні вірші, й знайшовся той, хто завів мову про викуп.

 

Але невдовзі переговори були зірвані.

 

Посеред ночі та повія стала блукати коридорами борделю, ніби була одержима злими духами. А коли стара завідувачка дому розпусти або інші дівчата, що трапилися поруч, пробували її зупинити, жінка нігтями роздирала їхні тіла до крові.

 

Наступного дня усі мешканці борделю намагалися триматися подалі від неї, в очікуванні повторення дивної поведінки, але та повія лише запитувала у всіх своїм звичайним життєрадісним голосом:

 

— Боже правий, що це з вами з усіма сталося?

 

Й вона зовсім не пам'ятала, чому її ноги вкриті брудом та подряпинами.

 

***

 

— І що було далі?

 

Окрім Женьши та Маомао у вітальні були присутні Ґаошунь та дружина Ґьокуйо. А турботу про маленьку принцесу довірили Хуннян.

 

— Нічого особливого. Коли припинилися переговори щодо її викупу, нічним блуканням теж прийшов кінець, — непривітно буркнула Маомао.

 

— Іншими словами, то розмови про викуп настільки їй остогидли?

 

— Можливо. Той, хто забажав її викупити, був багатієм, власником великої лавки, але вже мав не лише дружину та дітей, а й онуків, які були б вище за неї статусом. До того ж цій жінці залишався тільки рік до завершення наймів.

 

// П.п.: В давнину в країнах Азії елітними куртизанками ставали дівчата, які здобули спеціальну освіту, що надавалась власниками домів розпусти у борг. Необхідність виплати цього боргу й складала певний термін найму, після завершення якого повія могла покинути свою професію, відкрити власний бордель або ж продовжити працювати, але вже на інших умовах.

 

Схоже, вона вважала за краще витримати ще рік роботи у борделі, ніж потрапити під владу чоловіка, який їй не подобався. Зрештою, останній рік тієї повії закінчився без нових пропозицій викупу.

 

— Також були й інші, що починали блукати ночами після надмірних переживань. Для того, щоб вони опанували себе, ми палили ладан та підбирали трави зі заспокійливою дією, але це давало лише тимчасовий ефект.

 

За дорученням батька саме Маомао змішувала настої для таких пацієнтів.

 

— Хмм, — Женьши сидів, підпираючи щоку рукою, й виглядав розчарованим. — Це справді кінець?

 

Під його липким поглядом, Маомао ледве стримувала вираз зневаги на власному обличчі. Ґаошунь, що стояв поруч з молодим євнухом, мовчки вболівав за неї.

 

— Саме так. Прошу вибачення, але мені час повертатися до роботи, — дівчина вклонилася й вийшла із кімнати.

 

***

 

Повернемося на деякий час назад.

 

Наступного дня після спостереження за примарою Маомао завітала до Сяолан, балакучої дівчини-служниці зі східної частини палацового містечка.

 

Ледве Сяолан побачила Маомао, одразу ж почала розпитувати про подружжя Ґьокуйо, а натомість поділилася вже нікому не потрібними пересудами про переполох довкола привиду.

 

Перші звістки про примару поширились близько півмісяця тому. Спершу її помітили на північній стороні Внутрішнього палацу. А через якийсь час жінку в білому почали помічати й у східній частині, де вона стала з'являтися ледве не щоночі.

 

Охоронці були так налякані історіями про привида, що сиділи й не рипалися. А оскільки досі ніхто не постраждав, схоже, жоден з них і не збирався нічого робити.

 

Дармоїди, а не охорона.

 

Потім Маомао попрямувала до лікаря-шарлатана.

 

В епоху, коли ще не існувало такого поняття, як конфіденційність, чоловік, що не здатний розрізнити, які секрети варто зберігати, розповість тобі про все, що ти ще не чув.

 

Наприклад, про благородну панну Фужун, що останнім часом перебуває у пригніченому настрої.

 

Вона була третьою донькою володаря маленького князівства, та попри номінальний статус принцеси не стала навіть другорядною дружиною.

 

Панна Фужун займала один з будиночків для середньорангових гаремниць у північній частині Внутрішнього палацу. Вона захоплювалася танцями та була надто боязкою і нервовою дівчиною, тому зазнала невдачі під час аудієнції в імператора.

 

За винятком вміння танцювати, панна Фужун не мала нічого, щоб допомогло їй виділитися серед інших і за два роки з моменту прибуття до Внутрішнього палацу вона так і лишилася незайманою.

 

Тепер її мали подарувати за заслуги військовому офіцерові, який був її другом дитинства, тож цього разу вона, здається, нарешті знайшла своє щастя.

 

«То он воно що!»

 

У голові Маомао склалися до купи розрізнені клаптики інформації.

 

Проте, чи варто розповідати комусь про те, що є лише її припущенням?

 

«Батько говорив, що спираючись у висновках на домисли, можна погано скінчити».

 

Тому вона вирішила нікому нічого не казати.

 

***

 

Коли тиха й покірна біловида панна проходила центральними воротами гарему, її щоки палали рум'янцем. Й попри непримітну зовнішність її щасливий вигляд викликав у всіх довкола заздрісні зітхання.

 

Кожна хотіла б отак виглядати, якщо їй доведеться стати імператорським подарунком.

 

Подробиці цієї сцени швидко поширилися палацом.

 

***

 

— Було б добре, якби ти розповіла все хоча б мені, чи не так? — чарівно посміхнулася пані дружина Ґьокуйо, Попри те, що вона вже була матір’ю, її справжній вік ще не досяг і двадцяти років. Її усмішка була дещо легковажною, як у дівчинки-пустунки.

 

Маомао на мить замислилася.

 

— Оскільки все, що я знаю, лише припущення, мені не хотілося б випадково зачепити ваші почуття.

 

— Я не стану гніватись, якщо знати про все буду лише я.

 

«Хм».

 

— Ну, якщо більше нікому ні слова...

 

— Я точно триматиму язика за зубами.

 

І Маомао розповіла їй історію про повію-сноходу. Але не ту, що днями оповідала в присутності Женьши та інших.

 

Подібно до повії з попередньої історії, коли почалися переговори про її викуп, вона захворіла на сновидство, й угода була скасована.

 

Однак її блукання уві сні після цього не припинилися. Як і в попередньому випадку, призначені ліки не допомагали. А незабаром щодо цієї повії знов завели розмову про викуп. Власниця борделю не могла дозволити, щоб хтось взяв до себе хвору жінку, але шанувальник наполягав на викупі. У неї не залишилось іншого вибору, окрім як підписати угоду, але на суму в половину від кількості срібла, про яку йшла мова під час попередніх переговорів.

 

— Пізніше мені стало зрозуміло, що це було шахрайство, — закінчила розповідь Маомао.

 

— Шахрайство?

 

Чоловік, який першим запропонував викуп, був добре знайомий із тим, що розпочав переговори вдруге. Коли повія прикинулася хворою, угоду неминуче розірвали. А тоді її обранець викупив її за пів ціни.

 

— Цій повії було ще далеко до закінчення терміну наймів, а чоловік не мав достатньо срібла, щоб заплатити за неї.

 

— Отже, хочеш сказати, панна Фужун вчинила так само як і та повія?

 

Військовий офіцер, її друг дитинства, не мав достатньо високого статусу, щоб посвататися до принцеси, навіть якщо ця принцеса з маленького князівства. Проте він мав намір колись здобути достатню звитягу для цього.

 

Однак з політичних міркувань принцеса була змушена увійти до Внутрішнього палацу. Дівчина, що мріяла про свого військового офіцера, намагалася не привертати уваги імператора і тому навмисне зірвала свій виступ під час аудієнції.

 

Таким чином цілком закономірно їй вдалося протягом двох років жодного разу не потрапити до спальні імператора й зберегти своє тіло в чистоті.

 

Коли її друг дитинства накопичив достатньо військових подвигів і прийшов час панні Фужун перетворитися на імператорський подарунок, у поведінці принцеси проявилися підозрілі блукання.

 

Жодних помилок, імператор ні в якому разі не повинен зацікавитися принцесою та має без жалю попрощатися з нею.

 

Якби імператор звернув на неї увагу та побажав наблизити до себе, то віддав би лише після того, як провів з нею ніч. А панна Фужун, яка так цінувала свою цноту, не змогла б подивитися у вічі другу дитинства, коли б хоч раз виконала «нічний танок».

 

От вона й танцювала біля східних воріт, і це була наче молитва за друга, який повертався за нею. Молитва за те, щоб усе пройшло без помилок.

 

— Але все це, від початку і до кінця, лише мої припущення, — підкреслила Маомао.

 

— Що я тут можу сказати? Що стосується імператора, то я не можу стверджувати, що нічого б не сталося.

 

Улюблена дружина імператора виглядала трохи стурбованою. Вона не могла з упевненістю сказати, що хтивий імператор не зацікавився б принцесою, яку так мріяв отримати якийсь військовий офіцер.

 

— Якби я сказала, що заздрю панні Фужун, то напевне б здалася вкрай жахливою жінкою, — зітхнула вона.

 

— Я так не думаю, — відповіла Маомао.

 

Хоча вона була певна, що правильно здогадалася щодо більшої частини цієї історії, та все ж не вважала за потрібне розповідати про свої припущення Женьши.

 

Маомао була впевнена, що тим двом пощастило, і що це було правильно.

 

Вона хотіла зберегти ту лагідну та просту усмішку.

 

***

 

Здавалося, що проблема була повністю вирішена, але...

 

Насправді лишалася ще одна загадка.

 

— Як же вона туди залазила?

 

Маомао кинула оком на стіну, що була вчетверо вища за неї і зацікавлено схилила голову.

 

// П.п.: Цікаво, що японська транскрипція імені панни Фужун, подана автором — [フヨウ] (Фуйоу) — співзвучна японському слову 不要 (фуйо:) «непотрібний, негодящий», й тепер ми розуміємо, що це було не просто так.

=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі: @smakolyky_tl або на сайті https://smakolykytl.site.