Метушня через примару (частина 2)

 

— Мені нічого про це невідомо, — відповіла Маомао. Вона сказала так не через надмірну скромність, а тому, що не бажала переоцінювати свої знання.

 

Вона знала що це за хвороба, оскільки бачила хворих на неї. Й підсумок був такий:

 

— Це не та хвороба, яку можна вилікувати за допомогою ліків.

 

Це була хвороба розуму.

 

Коли одна з повій дому розпусти захворіла на цю хворобу, тато Маомао не став прописувати їй ліків. Зрештою, це не те, що лікується засобами для тіла.

 

— Це якщо говорити про ліки, — уточнив Женьши.

 

То він запитував, як це взагалі можна вилікувати?

 

— Я спеціалізуюсь саме на ліках.

 

Маомао думала, що вже все сказала, але коли кинула погляд вбік, то побачила як бездоганний лик небожителя сповнився журбою.

 

«Не дивитися у вічі».

 

Дівчина відвела погляд від молодого євнуха, ніби він був диким звіром. Точніше спробувала. Тому що ледве Маомао відверталася, він повертався разом з нею.

 

А він доволі нав'язливий. Й вельми дратує.

 

— Я подумаю над цим... — дуже неохоче відповіла вона, скривившись.

 

***

 

Тим, хто опівночі прийшов по неї, виявився євнух Ґаошунь. Маомао спало на думку, що через мовчазний та невиразний характер йому, мабуть, важко знаходити спільну мову з іншими. Але сама вона відчула певну спорідненість з цим чоловіком.

 

«А він не дуже схожий на євнуха, чи не так?»

 

Через втрату фізичної основи своєї чоловічої сутності, євнухи здебільшого набирали доволі жіночного вигляду. Волосся на їхніх тілах рідшало, характер ставав м'якішим, а замість зниклого сексуального апетиту покращувався звичайний, через що багато хто з них швидко набирав зайву вагу. Найочевидніший приклад — отой лікар-шарлатан.

 

Що стосується Ґаошуня, хоча його волосся й не було густим, він мав настільки молодецький вигляд, що якби не знаходився у такому місці, як Внутрішній палац, його можна було б прийняти за військового офіцера.

 

«Чому він обрав цей шлях?»

 

Маомао знала, що не можна про таке запитувати, наскільки б цікаво їй не було. Тож вона стисла рота й похитала головою.

 

Тримаючи в одній руці ліхтар, Ґаошунь вів Маомао за собою.

 

Був півмісяць, але ясно, без хмар. Палац, який вона раніше бачила лише вдень, ніби перетворився на зовсім інше місце.

 

Час від часу довкола чувся шурхіт, а з тіні дерев долинали звуки, схожі на важке дихання й відсапування, але дівчина твердо вирішила не звертати на це уваги.

 

Що ж, оскільки при імператорському дворі не було справжніх чоловіків, окрім імператора, форми кохання неминуче спотворювались.

 

— Пані Маомао, — звернувся до неї Ґаошунь.

 

— Не треба до мене звертатися з такою повагою, адже ранг пана Ґаошуня вищий за мій, — сказала Маомао.

 

— Тоді... Сяомао*.

 

«Чому це він раптом додав „сяо“?» — подумки обурилась дівчина. Їй спало на думку, що, можливо, цей старий виявився непередбачувано легковажним, й вона кивнула сама до себе.

 

// * П.п.: В усіх мовах Азії доволі багато заморочок щодо звертань. Нагадаю, що префікс сяо- (小) і в китайські, і в японській мовах здебільшого використовується так само як наші зменшувально-пестливі суфікси. Тобто спочатку Ґаошунь називав її на зразок «панно Маріє», а тепер переключився на «Марійко». Але хоча перетворення імені зроблено за правилами, враховуючи, що ієрогліф Мао (猫, Māo) означає «кішка», вийшло, що він назвав її кошеням 😁. До речі автор ще не раз на цьому зіграє, а в манґа-адаптації й взагалі головна героїня то і діло відрощує вушка та хвостик 😂.

Ще один шар значень пов'язаний з тим, що таким ласкавим прізвиськом зазвичай називають молодших членів родини або коханих. Тож Ґаошунь у власній свідомості прирівняв дівчину до дитини, але Маомао, що вважає себе вже досить дорослою, сприйняла це трохи інакше.

У думках Маомао також присутня гра слів, оскільки японською словосполучення «додав „сяо“» (小 付け, шьо: цуке) може бути прочитане як одне слово зі значенням «зайвий тягар, додаткова ноша» (小付け, кодзуке), що цілком відповідає її ставленню.

 

— Отже, Сяомао, не могла б ти перестати дивитися на пана Женьши, як на мерзенну гусінь? — запитав Ґаошунь.

 

«Зрештою мене викрили?»

 

Останнім часом її міміка стала надто відвертою. Схоже вона зовсім не вміє приховувати свою зухвалість.

 

Подумавши, Маомао вирішила, що зараз їй навряд чи загрожує втратити голову через це, але вона має стати більш стриманою. Адже для пана Шляхтича Маомао — просто комашка.

 

— От і сьогодні, тільки-но він повернувся, як одразу ж повідомив: «на мене дивилися, як на слимака», — розповів Ґаошунь.

 

«Саме так, адже я думала, який він огидний слизький причепа».

 

Маомао подумала, що навіть ця манера жалітися про кожну дрібницю так само огидна.

 

— Він тремтів усім тілом, дивився затуманеними очима, а на його вустах блукала посмішка. Здається це те, що називають раюванням.

 

Ґаошунь скористався рідкісним словом, яке можна було б неправильно зрозуміти, проте воно дуже точно визначало проблему.

 

А саме, силу, яка могла перетворити одну комашку на пил під ногами.

 

— ...Відтепер я намагатимусь бути обережніше, — промовила Маомао.

 

— Так, будь ласка, адже дуже важко давати раду тим, хто не має, так би мовити, імунітету проти такого видовища й може втратити свідомість від одного лиш погляду на нього, — глибоке зітхання євнуха свідчило про те, наскільки поширені подібні труднощі.

 

За такою виснажливою розмовою вони й досягли східних воріт.

 

Стіни Внутрішнього палацу в чотири рази перевищують зріст Маомао. Зовні облаштований глибокий рів, через який за потребою опускають підвісний міст, наприклад, для перевезення продуктів чи матеріалів, а також, час від часу, для заміни гаремної прислуги.

 

Втеча з Внутрішнього палацу карається смертю.

 

Біля воріт завжди на чатах варта. Два євнухи всередині та двоє військових зовні. Й самі ворота подвійні, з пропускним пунктом як із зовнішньої, так і з внутрішньої сторони. Там же утримують двох волів, щоб підіймати та опускати підвісний міст, оскільки людської сили для цього недостатньо.

 

Маомао хотіла б піти пошукати дещо у сосновому лісі по сусідству, але за присутності Ґаошуня це було неможливо, тож вона просто присіла на лаву в альтанці у саду.

 

Зрештою на тлі місяця з'явилося вона.

 

Біляста тінь жінки, що кружляла у піднебессі.

 

Одягнена в довгі шати, що майоріли на вітру, наче знамено, вона танцювала на самому вершечку кріпосної стіни. Її одежі коливалися, а кінці широкого шовкового шарфа звивалися наче живі. Довге чорне волосся зблискувало серед темряви, підкреслюючи бліді обриси її постаті.

 

Це була краса, в реальність якої важко повірити. Фантастичне видовище, яке можна зустріти лише заблукавши серед райських ку́щів.

 

— Квітка троянди під місячним сяйвом, — саме ці слова раптом спали на думку Маомао.

 

На обличчі Ґаошуня на мить прорізався подив, й він промимрив в собі під носа: «А вона здогадлива*».

 

Цю жінку звали Фужун. Вона — гаремниця середнього рангу, яку наступного місяця буде подаровано в якості імператорської винагороди за заслуги.

 

// * П.п.: Ім'я танцівниці 芙蓉 (Фужун) китайською означає «гібіскус», який в нашій півкулі відомий як «китайська троянда».

=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі: @smakolyky_tl або на сайті https://smakolykytl.site.