Протягом наступних двох тижнів Вес швидко виконав решту замовлень. Двадцять чотири золоті марки Чорнодзьоба були викувані з його рук. Єдиним непроданим залишився перший серійний екземпляр, який все ще чекав на ремонт.
Він навіть не знав, чи варто відновлювати його до початкового стану. Можливо, у пошкодженому стані він матиме більшу цінність як частина історії мехів.
З кожним доставленням гроші почали надходити. Зрештою, КЖМ досягнула стану, коли мала стабільний рівень ліквідності, хоча значна частина коштів незабаром буде вичерпана після того, як вони отримали дозвіл на будівництво нового виробничого комплексу.
— Наскільки просунулися в навчанні техніки?
— Вони досягли чималих успіхів, поки ви працювали. Всі бачили, як ви робите одне й те саме знову і знову, — повідомив шеф Сиріл, спостерігаючи за підготовкою до переведення виробничих ліній на виготовлення срібної марки Чорнодзьоба.
А що з Мк II? КЖМ вже вилучила цю модель з каталогу. Її дешева ціна та застарілі складники більше не влаштовували компанію.
— Який у них відсоток успіху?
— Середні результати в симуляціях коливаються на рівні дев’яноста трьох відсотків. Більшість з них спотикається, коли їм доводиться виготовляти ці вибагливі деталі броні. Похибка надто мала, але допомагає те, що ви не приховуєте свої методи. Багато дизайнерів мехів можуть бути досить потайливими. З великою кількістю записів, які ми зробили, я не думаю, що у них будуть виправдання, якщо вони зіпсують ці частини.
Справжнім секретом, який відрізняв його мехи із золотою маркою від дешевших марок, був X-фактор. Взаємодія між Весом і будь-якими його мехами та розробленими дизайнами відбувалася виключно на ментальному рівні. Якщо тільки хтось не під’єднає його до нейроінтерфейсу, ніхто не зможе з’ясувати, що відбувалося в його голові, коли він працював над мехом.
Золота марка Чорнодзьоба в руках його клієнтів вже призвела до захоплених відгуків. Навіть якщо мало який з його мехів був протестований в реальному бою, досвід пілотування був майже неперевершеним. І Х-фактор, і знання, які він застосовував у своїй майстерності, принесли йому невелику, але вирішальну перевагу.
— Останнє, що я чув, ваш дизайн навіть номінований на деякі нагороди в кінці стандартного року. Єдина проблема в тому, що більшість екземплярів у дикій природі складають Чорнодзьоби із бронзовою маркою.
Вес стиснув губи: «Я щиро сподіваюся, що вони не приймуть версію з бронзовою маркою за стандарт. Чи підвищили ЕІМ свою якість на цей час?»
— Карлос каже, що деякі з його уроків проникли крізь товстий череп містера Неверленда. Якість останньої продукції ЕІМ досягла мінімального рівня, більш-менш.
— Більш-менш?
— Для покупців цього достатньо, але ви, напевно, видряпаєте собі очі, якщо уважно подивитеся на мехів.
— Тоді тобі краще не давати мені побачити їх наживо.
З часом його одержимість якістю та майстерністю стала ще сильнішою. Це було свідомим рішенням Веса роздмухувати полум’я в цій сфері, оскільки воно мало помітний вплив на його роботу.
Він почав розуміти, чому філософія дизайну є ключем до переходу на вищий рівень дизайнера мехів.
Вес вештався майстернею і спостерігав за технічними спеціалістами, які почали застосовувати свої знання на практиці. Навіть якщо вони проводили симуляції сотні разів, робота з реальною річчю завжди так чи інакше йшла не так.
Відсутність Карлоса суттєво вплинула на продуктивність його працівників. Вес часто наставляв його, а сам продовжував вчитися у вільний час. Всі ці додаткові знання перетворили його на кваліфікованого, хоча й молодшого майстра.
Можливо, Сиріл міг би виконувати роботу краще, але йому доводилося наглядати за всією майстернею, тому він не міг виконувати роботу самостійно. Загальний брак досвіду, який демонстрували техніки, дещо розчарував Веса. Знадобилися б роки, щоб вивести їх на рівень кваліфікованих техніків великої держави.
Раптом у нього защебетав комунікатор. Вес нахилився і побачив, що це був ніхто інший, як Дітріх. Вес швидко вийшов з майстерні та зайшов до свого кабінету, перш ніж відповісти на дзвінок.
Дітріх виглядав страшенно втомленим з проєкції, яка з’явилася над його комунікатором: «Весе, у мене для тебе погані новини».
— Щось сталося з Раелою?
— Можна й так сказати, — сказав Маленький Бос і почав пояснювати, що сталося вчора на арені.
Зазвичай Вес розлютився б, якби почув, що Раелла втекла, щоб взяти участь у серії дуже небезпечних підземних поєдинків. Але те, що Дітріх сказав про Променисту Планету, перетворило все це на щось банальне.
— Ця Промениста Планета... ти кажеш, що вона настільки цінна, що Коаліція та Гегемонія прийдуть, щоб поборотися за неї?
— Не одразу. Потрібно багато часу, щоб зібрати свої сили та підготувати їх до тривалої окупації. Я вважаю, що маршрут, яким пролітає Промениста Планета, перетвориться на нічийну землю, коли вони прибудуть.
Це звучало дуже серйозно. Тривала окупація П’ятничною Коаліцією або Гексадричною Гегемонією, або обома означала, що війна між Яскравою Республікою та Королівством Везія може стати супутнім збитком.
Ситуація ускладнювалася тим, що і Яскрава Республіка, і Королівство Везія підтримували певні зв’язки з Коаліцією. Це могло б бути достатнім приводом для Гексадричної Гегемонії, щоб розправитися з обома третьорядними державами, якби вони вважали, що Коаліція виграє від їхнього подальшого існування.
— Це перетворюється на бурю епічних масштабів, — зауважив Вес, потираючи голову. Його мозок погрожував перегрітися від усіх прогнозів, які він зробив. — Гаразд, а ти намагався переконати Раеллу передумати?
— У цьому й проблема. Вона не хоче відступати. Вона особисто підійшла до великої шишки та зажадала взяти участь в експедиції Кров’яних Пазурів. У наших колах, якщо ти вже зробив щось подібне, ти завжди повинен тримати своє слово.
Вес заплющив очі. Він не злився. Він вже пройшов цей етап. Відчуття фаталістичної безпорадності виходило з його тіла, коли він думав про величезну кількість мехів, яких прийме Промениста Планета.
Кожен з них, швидше за все, битиметься на смерть за багатство і честь. Вес розумів, як це — боротися за частину величезних мінеральних багатств неприборканої планети. Він уже пройшов через болісне випробування на Ґрейнінґ IV.
— Що робитимуть Китобої?
— Мого батька теж покликали. Монті хоче збільшити свою чисельність, а наша банда нещодавно придбала багато носіїв.
— Звучить небезпечно.
— Так і є, але Монті завжди був добрим до тих, хто відповідав на його заклик. Ми або розбагатіємо, або помремо, намагаючись.
Вес відчував, що ці останні слова стосуються всіх, хто націлився на Променисту Планету. Справді, привабливості цілої планети екзотики було достатньо, щоб змусити здригнутися будь-який зоряний сектор у галактичному кільці.
— Що ж нам робити, Весе? Я впевнений, якщо ти побіжиш до своєї сім’ї, вони зможуть щось зробити.
— Ні. Це не спрацює, — він похитав головою. — Раелла завжди мріяла про зоряні пригоди. Вона не погодиться відмовитися від подорожі на одну з найгарячіших планет у цьому зоряному секторі.
Маленька частинка Веса слабко сподівалася, що Раелла побачить на власні очі, наскільки жахливо виглядає справжня війна. Як тільки вона позбудеться своїх романтичних уявлень про те, якою має бути експедиція на пошуки скарбів, вона, безсумнівно, повернеться до своєї вартової служби без нарікань.
Дітріх і Вес обговорили кілька можливих варіантів дій, але ніщо не здавалося хоч трохи корисним.
— Я піду з вами, хлопці.
— Що ти сказав?
— Сім’я повинна триматися разом, — сказав він. Хоча Вес не був дуже близьким зі своєю великою родиною, він все ж відчував, що його обов’язок як кузена Раелли — допомогти їй пройти через бої, які триватимуть до кінця сімдесяти денного пільгового періоду. — Крім того, я впевнений, що Китобоям не завадив би дизайнер мехів. Планети з високою концентрацією екзотики зазвичай мають руйнівний вплив на техніку. Дозволь мені приєднатися до вас, і я подбаю про те, щоб ваші мехи залишалися в ідеальній формі.
Пропозиція звучала дуже привабливо, і Дітріх без вагань погодився: «Ти маєш рацію. Твоя допомога нам не завадить. Я думав, що мій батько планував нести вартову службу в космосі, але якщо ти будеш з нами, то ми зможемо допомогти Кров’яним Пазурам захопити більше території. Це дійсно збільшить нашу частку прибутку».
Основна проблема Раелли полягала в тому, що вона пообіцяла битися пліч-о-пліч з внутрішнім ядром Кров’яних Пазурів. Вона фактично сама перетворилася на почесного Кров’яного Пазуря, що дозволило їй пілотувати мех Кров’яних Пазурів, який підтримувався їхньою власною логістикою.
Тим часом Весу не вистачало досвіду, щоб допомагати Кров’яним Пазурям безпосередньо. Він ще не зарекомендував себе перед одним з їхніх лідерів, як це зробила Раелла. Тому Вес міг лише приєднатися до Китобоїв Волтера.
— Скажи своєму батькові, що я приєднуюся до їхнього флоту на своїй Баракуді.
— Я скажу. Він напевно прийме тебе з розпростертими обіймами. А поки що я надішлю тобі кілька файлів про людей, яких ми можемо зустріти на Променистій Планеті.
Вони перервали розмову після того, як Вес отримав файли. Він переглянув їх, але швидко розгубився, коли кількість місцевих сил перевищила сотню: «І це навіть не враховуючи дрібних шмаркачів, таких як Китобої Волтера!»
Промениста Планета приваблювала стільки жадібності, що місцеві держави не змогли б стримати своїх громадян від будь-яких ідей. Принаймні, і Республіка, і Королівство навіть не намагалися приборкати свої банди та загони найманців.
— Мабуть, більше тисячі різних угруповань, які хочуть воювати за купу каміння.
Вес передбачив, що менші угруповання шукатимуть притулку під егідою великої держави, такої як Корпус Мехів Яскравої Республіки або Легіон Мехів Королівства Везія.
Більші підрозділи, такі як Кров’яні Пазурі, мали достатньо сили, щоб протистояти самостійно. Хоча вони не воюватимуть безпосередньо проти військових іншої держави, вони напевно спробують зайняти менш привабливий шматок землі.
Погано, що мехів було забагато, а землі не вистачало. Конфлікт був неминучий.
Перед тим, як вирушити в імпровізовану подорож, Вес зібрав найближче коло своїх друзів і робітників. Мелькор, Сиріл, Джейк, Праймроуз, Гевін і Келсі — всі вони потекли до конференц-залу, де вже утворилися погруддя Марселли і його діда.
— Я маю дещо оголосити, — Вес почав свою зустріч, тримаючи Лакі на руках. Він почав пояснювати, що сталося і як Раелла опинилася в епіцентрі подій. Коли він дійшов до того місця, де сказав, що він теж візьме участь, вся кімната вибухнула.
— Ви збожеволіли, Весе! — закричав Джейк. — Ви ж дизайнер мехів! Вам не місце на полі бою!
— Можливо, я навіть не приземлюся на планеті. Більшу частину своєї роботи я можу виконувати на борту корабля-носія.
— Навіть тоді на орбіті буде стільки різних флотів, що ваш корабель не буде в безпеці!
Адміністративні типи, такі як Джейк і Праймроуз, просто не розуміли його рішення кинутися з головою в небезпеку.
Однак він отримав несподіване слово підтримки від Марселли: «Це його справа, хоче він брати участь чи ні. Все, що я можу сказати, це те, що дизайнер мехів може бути дуже корисним для Китобоїв. Його присутність врятує багато життів».
— Вони просто купка напівзлочинців. Не варто ризикувати!
Вес повернувся до дідуся: «А як щодо тебе. Ти ще не промовив жодного слова. Що ти думаєш?»
— Я не люблю, коли мене ставлять у незручне становище, — відповів Бенджамін. Як досвідчений пілот у відставці, він пройшов через багато боїв за ці роки. — Як чоловік і як Ларкінсон, я аплодую твоєму рішенню. Я б вчинив так само. Але я також вважаю, що твій операційний директор має рацію. Тобі не варто добровільно приєднуватися до вкрай підступної системи «все для всіх». Я хотів би розповісти тобі більше, але мені не дозволено нічого розповідати.
Його дідусь працював у Міністерстві Оборони, тож найкраще знав, що може статися на Променистій Планеті. Вес не заздрив дідусеві, що той приховував деталі. Він здогадувався, що Республіка, напевно, зараз стежить за цією конференцією.
— Чи даси ти мені благословення на участь?
— Ти можеш його отримати, якщо це того варте. Іди та будь чоловіком, але пам’ятай, що ти не зобов’язаний відповідати тим же стандартам, що й пілот меха.
Слова його діда відображали суперечливий набір цінностей, що пронизував його свідомість. Кожен Ларкінсон виховувався на історіях про відвагу, героїзм і самопожертву. З кожним Ларкінсоном, здатним пілотувати мех, який відправлявся на війну, сім’я зазнавала великих втрат протягом багатьох поколінь. Саме тому Бенджамін не відмовляв власного онука від участі у війні, навіть якщо він не мав би бути на полі бою в першу чергу.
— Мелькоре, підеш зі мною?
— Звісно. Що подумає сім’я, якщо я відпущу тебе без захисту?
Це все вирішило. Щонайменше троє з Ларкінсонів вирушать на Променисту Планету. Вес ледь-ледь передбачав, що на полі бою може опинитися ще більше членів їхньої сім’ї. Корпус Мехів майже напевно відіграватиме головну роль у майбутній кампанії. Можливо, він зустрінеться з іншими своїми родичами, які служили в дивізіях.
Далі
Том 2. Розділ 278 - У Твоїй Крові
Хоча Вес вирішив вирушити на Променисту Планету, щоб допомогти своїй кузині Раеллі, він міг би зробити щось більше. Однак він все одно зіткнувся зі значним спротивом з боку компанії. Як вони могли дозволити засновнику, генеральному директору та провідному дизайнеру КЖМ прогулятися в зону активних бойових дій? — Що з вами не так? — прошипів Джейк на Веса, коли той загнав його в кут. — Ви що, якийсь адреналіновий наркоман? Чому ви кидаєтеся на небезпеку при першій же нагоді, яка стукає у ваші двері? — Справа не в гонитві за гострими відчуттями! Я роблю це, бо мушу допомогти своїй родині. — Ми обоє добре знаємо, що це не єдине, що у вас на думці. Хіба ви не казали, що жахливо провели час у своїй останній пригоді й більше ніколи не хочете займатися чимось подібним? Хіба ви не працювали так наполегливо, щоб стати визнаним дизайнером мехів, щоб, коли Республіка покличе вас в армію, вас відправили в якусь затишну лабораторію подалі від лінії фронту? — Що ви маєте на увазі? — Ви занадто схожий на Ларкінсона. Я багато разів бачив таку твою поведінку з іншими Ларкінсонами, які не мають здібностей до пілотування мехів. Вони настільки вкорінені у сімейний дух воїна, що відчувають, що мають довести свою хоробрість ще більше. Джейк знав, про що говорив, адже він керував багатьма магазинами в Ларкінсон Естейт. Він, мабуть, десятиліттями спілкувався з бізнесменами цієї родини та добре знав їхню загальну культуру. Вес на мить замовк. Чи відчував він потребу проявити себе? Не особливо. Його стрімкий прогрес в індустрії мехів вже приніс йому достатньо поваги, щоб не зважати на те, що інші називали його боягузом. Чи справа була в гострих відчуттях? Шукати щастя серед хаосу та смерті? Його серце почало битися швидше від цієї думки. Попри те, що перспектива битви викликала в нього жах, вона також збуджувала його. Його очі затремтіли в очікуванні. Страх і переляк, здавалося, мали суперечливий вплив на його тіло і розум. — Кров просочилася надто глибоко, — тихо прошепотів Джейк, хитаючи головою. — Ви створені за тією ж моделлю, що і ваш дід. Ви знали, що Бенджамін відзначився у попередніх війнах, зголосившись на найвідповідальніші та найнебезпечніші місії? Саме тоді, коли ви думали, що він зустрінеться зі смертю, він виповзе звідти ледве живим. Це головна причина, чому він так швидко став пілотом-експертом. Він знав ці історії. Кожен Ларкінсон, який досягав високого звання пілота-експерта, володів чимось надзвичайним, що дозволяло йому прорватися крізь вузьке місце, яке зупиняло незліченну кількість пілотів на їхньому шляху. Деякі з них були обдаровані винятковими нейронними здібностями. Вони легко проходили крізь вузьке місце, як голка крізь тканину. Дехто починав із середнього рівня, але завдяки невпинним тренуванням подолав бар’єр. Дехто, як його дідусь, показував найкращі результати, коли ставив на кін своє життя. Бенджамін Ларкінсон злетів як ракета, але один інцидент наприкінці його кар’єри став останньою краплею, що переповнила чашу. Шанований герой війни був змушений відкласти в сторону свою професію, коли отримав непоправну травму. Тож, можливо, кров і справді була густою. Навіть якщо його батько не успадкував жодної частки твердості Бенджаміна, можливо, мало пройти ще одне покоління, щоб з’явився ще один сміливець. Вес почав посміхатися: «Все, що ви сказали, має сенс. Мені не треба летіти на Променисту Планету. Це не має жодного логічного сенсу. Але моє серце і розум підштовхують мене шукати там свою долю. Не забувайте, що ця компанія була побудована на винагороду, яку я отримав, досліджуючи зірки». Він врятував високопродуктивний принтер зі старого приміщення. Решту обладнання, а також безліч рідкісних і цінних ліцензій він отримав, виконавши завдання Товариства. Це нагадало йому, що треба перевірити їхню Залу Місій. Вони могли видати ще один набір місій, що стосуються Променистої Планети. Навіть якщо вся Коаліція переїде туди через сімдесят днів, вони, можливо, захочуть спочатку промацати ґрунт. У нього було відчуття, що дві панівні другорядні держави навмисне не поспішали з претензіями на планету. Будь-яке зоряне тіло з величезною кількістю екзотичних покладів корисних копалин завжди створювало проблеми для людей і машин. Під її блискучим фасадом могла ховатися будь-яка кількість немислимих небезпек. І саме там Вес планував знайти свою долю. Хоч Джейк і намагався переконати свого боса залишитися, Вес нізащо не погоджувався. Він був твердо налаштований бути серед Китобоїв, які намагалися отримати шматок від численних багатств Променистої Планети. Того дня він рухався швидко. Вес поспішив завантажити Баракуду упакованим Станіславом Мелькора, а також набором високоякісних інструментів і критично важливих припасів. Він також зв’язався з Китобоями Волтера і повідомив їм про свій приїзд. Організація всієї цієї роботи зайняла небагато часу, оскільки його працівники виконували фактичну роботу. Вес подумав про те, що він приніс до столу, і зрозумів, що цього не вистачає. Він хотів привезти один зі своїх мехів і подарувати його Китобоям. — Проблема в тому, що я не маю під рукою жодного запасного меха. Спочатку Вес мав виконати свої контрактні зобов’язання. КЖМ негайно відправив усі золоті марки Чорнодзьоба, які він виготовив до цього моменту. У нього не залишилося вільних мехів, і він не міг змайструвати нового з нуля вчасно, щоб приєднатися до Китобоїв. — Втім, у мене є одна модель, яка припадає пилом на складі. Це була його перша серійна модель. Як його перший Чорнодзьоб, ця машина мала для нього особливе значення. АТМ підтвердила його перший оригінальний дизайн, заснований на цій копії. Мелінда також пілотувала його і здобула перемогу в поєдинку проти капітана Вікара. Багато дизайнерів мехів ставилися до своїх перших серійних моделей як до витворів мистецтва. Вони плекали їх, як дітей, і чекали слушного моменту, щоб виставити на аукціон за неймовірні гроші, можливо, примножуючи їхню вартість у сотні разів у випадку надзвичайно вдалих дизайнів. Вес не хотів ризикувати втратою або знищенням своєї першої серійної моделі, але обставини змусили його зробити це. Якби він працював швидко, то зміг би відремонтувати пошкоджений мех менш ніж за добу, що дало б йому достатньо часу, щоб наздогнати Китобоїв. — Зробімо це. Як тільки він віддав наказ, техніки почали діяти. Навіть якщо вони ніколи раніше не ремонтували мехів, всі вони знали основи, завдяки навчанню шефа Сиріла. Вони принесли пошкоджений мех зі сховища і помістили його в складальну систему, яка ретельно каталогізувала і розібрала пошкоджені частини меха. Тим часом Вес знову очистив виробничу лінію і почав виготовляти запасні компоненти. Щоб зекономити час, він вирішив не замінювати легко пошкоджені компоненти, а передав їх своїм технікам, щоб ті спробували відремонтувати деталі самостійно. Не всі з них виявилися здатними це зробити, але він очікував, що будуть певні труднощі. Якщо щось вдавалося, то все поверталося назад у мех. Частини, які було важче відновити, передавали Весу, який ставив їх у Дортмунд і використовував деякі з його більш просунутих функцій, щоб відновити компонент. Не все вдалося відновити до початкового стану. Броньове покриття виявилося неможливим відремонтувати за допомогою обладнання, яке було в майстерні. У Веса не було іншого вибору, окрім як виготовити нове покриття з нуля. Принаймні, вони могли б продати пошкоджену обшивку професійному переробнику, що дозволило б їм окупити більшу частину витрат. У міру того, як Вес просувався в ремонті, він постійно зосереджувався на образі Чорного Фенікса. Попри те, що мех вже набув усталеної ментальної присутності, Вес використав деякі знання, отримані раніше, щоб доповнити його наявні риси, зробивши більший акцент на міцності та витривалості. З того, що він дізнався, битва за Променисту Планету розгорнеться впродовж багатьох битв на вкрай ворожій місцевості. Забезпечення мехів на землі було б величезною проблемою, оскільки всі види носіїв змагалися за панування на орбіті. Його Чорнодзьоб був розроблений, щоб досягти успіху у війнах, що тривають роками. Це стало для нього проблемою, оскільки він спочатку припускав, що Чорнодзьоб братиме участь у багатьох сутичках, але лише в парі повномасштабних битв за весь час служби. Таким чином, Вес свідомо відхилився від свого початкового проєкту, щоб загартувати мех для інтенсивних боїв. Він не витратив час на розробку нового дизайну та перевірку, чи не призведуть зміни до появи нових недоліків. Він охоче модифікував свого меха на ходу, не покладаючись на інтуїцію та невидиме керівництво від мінливого чорного фенікса. Зрештою, зміни призвели лише до незначних відмінностей, але Вес вирішив, що цей досвід був вартий того. Виконуючи чергову забаганку, Вес вирішив пофарбувати пір’яні наплічники в червоний відтінок. Він також змінив налаштування генераторів хмар, щоб вони випускали червону пару замість різних відтінків сірого. Додатковий колір виглядав ефектно, і наділив його мех характером. — Дуже шкода, що ви відправляєте його в бій, — шеф Сиріл присвиснув на знак вдячності, дивлячись на нового покращеного меха. — Це практично реліквія компанії, знаєте. Це шматочок живої історії. Вес зітхнув з жалем: «Знаю, але коли мені бракуватиме мехів, я візьму перше-ліпше, що трапиться під руку, неважливо, жива історія це чи ні. Те, що це може нам принести в майбутньому, не так важливо, як задоволення нагальної потреби». Він знав, що, не зважаючи на добрі стосунки з Дітріхом, з рештою Китобоїв він так і не налагодив жодних зв’язків. Вес хотів, щоб його перша зустріч з Волтером пройшла на хороших умовах, і ніщо не виражало його щирість краще, ніж подарувати йому одну з гордостей і радостей його компанії. До майстерні під’їхав тягач і забрав меха. Вес також сів у броньований шатл і полетів на ньому до лігва Китобоїв. Крім Лакі, він нікого не взяв із собою. Через кілька годин тягач, шатл і ескорт приземлилися на великій, але безладній базі на околиці Оріноко. Вона була схожа на напівзанедбану оболонку свого колишнього я, оскільки Китобої вже перебазували більшу частину своїх мехів на носії, що оберталися над планетою. Вес вийшов назовні, а Лакі пішов слідом за ним. Кіт розгублено нявкнув, коли запахи вдарили в ніс. Запах іржі, алкоголю і сечі змішалися в неповторний ансамбль, який змусив Веса затиснути ніс. Він поспішив вперед і зустрівся з кількома охоронцями, які провели його до зібрання старших Китобоїв. Вони дивилися на нього, коли він наближався. — Вес Ларкінсон, до ваших послуг. Кремезний білобородий чоловік з бочкою та барилом замість рук ступив уперед. Вес миттєво впізнав його. Це був не хто інший, як сам Волтер, який панував над Китобоями ще до його народження. Чоловік окинув його критичним поглядом: «Ти маєш сміливість. Принаймні, ти виглядаєш досить міцним. Добре, але тобі потрібно щось більше, щоб вижити». — Я прийшов з подарунками, містере Волтер. У цей момент тягач вивантажив нещодавно модифікованого Чорнодзьоба. Всі Китобої навколо Волтера ахнули від несподіванки та захоплення, побачивши виняткового меха. — Це твій новий мех? — Насправді, це найперша серійна модель. Це найсильніша і найдосконаліша копія мого оригінального дизайну Чорнодзьоба. Це мех, який Мелінда Ларкінсон використовувала, щоб перемогти капітана Вікара. Китобої, можливо, не до кінця усвідомлювали, що ніс Чорнодзьоб, але всі вони знали про дуель. Ветерани вибухнули шквалом перешіптувань. — І ви віддаєте його нам? — Відтепер він весь ваш. Обличчя Волтера розпливлося в усмішці: «Я не можу відмовити безплатному меху, особливо такого калібру. Твоя взяла, Весе. Ласкаво просимо на борт». Вес успішно подолав першу перешкоду.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!