Затятий не був святим. Він переслідував покидьків світу з егоїстичних міркувань замість того, щоб приносити користь суспільству. Він хотів помсти, просто і ясно. Здійснення правосуддя було лише побічним ефектом його нескінченного прагнення вбити кожного вбивцю.
Вес сказав про це так: «Навіть жертви позначені темрявою в їхніх серцях. Дехто знаходить здоровий спосіб впоратися зі своєю травмою. Затятий може втамувати свою спрагу, лише завдаючи таких самих мук тим, хто схожий на його мучителів».
У світі, де собака їсть собаку, не було місця витонченим поняттям справедливості.
По суті, Вес віддзеркалював схильність Затятого до помсти та прагнення доктора Кавасакі бачити, як інші страждають від його винаходів.
Такою є людська природа, як би не хотіли інші стверджувати протилежне. Насправді багато інопланетян виявляли таку ж схильність, але це вже інша історія.
— Чи не збиваюся я на манівці?
Спочатку він планував сконструювати тренувального меха. Заповнити його дизайн інтенсивним мітом на кшталт Затятого могло б бути контрпродуктивно.
— Це сильний образ, добре це чи погано, — під впливом особливого настрою Вес придумав його спонтанно. Він ніс в собі справжню іскру життя, на відміну від багатьох інших його витворів уяви. Вес не хотів розлучатися з такою цінною перлиною.
Він все ще боявся наслідків використання цього образу. Чи не перекрутить він їхню мораль і світогляд?
— У віртуальних мехів є межа Х-фактору. Я сумніваюся, що багато з цього просочиться, якщо це взагалі можливо.
Чесно кажучи, Вес не мав доказів ні того, ні іншого. Він ніколи не перевіряв більшість своїх припущень, пов’язаних з Х-фактором. Можливо, відсутність формального навчання завадила Системі надати йому відповідні навички та під-навички в цій туманній галузі.
— Що може статися, те станеться, — вирішив Вес. — Не так вже й погано, якщо студенти отримують якусь перспективу в житті. З початком війни є шанс, що вони будуть воювати на передовій.
Яскраво-Везійські війни зазвичай тривали близько п’яти-семи років. Історично були випадки, коли певні наземні конфлікти розросталися до такої міри, що захисники призивали ледь навчених підлітків, щоб заповнити свої вільні мехи.
Такий акт запозичення з майбутнього для подолання кризи в сьогоденні ніколи не спрацьовував для планети, про яку йдеться. Ветерани-пілоти мехів часто розривали їх на шматки.
Після закінчення війни вся планета потерпала від наслідків. Кожна планета і зоряна система мали зробити свій внесок в оборону Яскравої Республіки. Розрив між поколіннями кваліфікованих пілотів мехів зменшив їхній вплив і позбавив їх права голосу в питаннях політики та національної безпеки.
Майбутнє Яскравої Республіки — в її молоді!
На мить Вес уявив, як це — впливати на юних потентатів Хмарної Завіси. Кожен у віці від десяти до вісімнадцяти років повинен був навчитися керувати мехами. Навіть ті, хто ніколи не хотів ступити на поле бою, вчилися вбивати.
Як це було — володіти силою впливу на цю вразливу молодь? Потенційно Вес міг би зробити їх розумнішими, сміливішими та впевненішими в собі, вкладаючи ці чесноти у свою роботу.
Вес похитав головою: «Не думаю, що це правильно — починати все спочатку з іншим натхненням».
Попри проблемні елементи, Вес продовжував наповнювати передісторію Затятого. Він ретельно продумав свою неспокійну юність як переслідуваного злодія і раба, період зростання як арбалетника в призовній армії, аж до його остаточного дезертирства під час військової катастрофи.
Протягом усіх цих подій здатність Затятого до впертого виживання дозволила йому набути навичок, які вивели його на шлях мисливця за головами та ката.
Деталі історії мали велике значення, оскільки Вес хотів, щоб його дизайн підкреслював свідомий шар над первісним шаром Х-фактора.
Чудові інстинкти допомагали досвідченим пілотам більше, ніж новачкам, завдяки їхній здатності швидше реагувати на кризові ситуації.
З іншого боку, бої на низькому рівні, в яких часто брали участь кадети, були менш інтенсивними. Зваженість і виваженість у прийнятті рішень мали більше значення. Якщо пілоти мехів під впливом міту про Затятого перейняли деякі з його звичок, це не було б зовсім погано.
Вес свідомо вирішив зробити Затятого спеціалістом з арбалетів. Звичайний однозарядний арбалет міг вистрілити лише одним болтом за раз. Потрібно було багато часу, щоб відтягнути тятиву, щоб зарядити наступний болт.
Затятий не міг дозволити собі промахнутися. Його навички володіння мечем блідли в порівнянні з його влучністю, тож будь-який ворог, що наближався близько, міг легко вбити його. Тому Затятий невпинно вправлявся з арбалетами, аж поки не став неперевершеним у стрільбі.
— Тепер, коли я маю цей образ, чи повинен я додати ще один?
Це призвело до ширшого питання, чи кожен дизайн виграє від використання кількох образів. Його Марк Антоній Мк II використовував три образи одночасно, і він від цього не постраждав. Проте Вес інстинктивно відкидав цю ідею з кількох причин.
По-перше, надмірна кількість образів заважала йому зосередитися. По-друге, його дизайн Молодої Крові й без багатогранної конструкції працював досить добре. Звичайно, він отримав дещо нижчий рейтинг за Х-фактор, але чи мало це якесь значення?
Нарешті, Вес також повинен був враховувати свої власні обставини. У нього було лише три тижні, максимум, на проєктування свого тренувального меха. Якби він намагався підтримувати кілька образів одночасно, йому довелося б робити часті перерви. Якби він зосередився лише на одному намірі, то легко зміг би виконати багато роботи за один проміжок часу.
Він вирішив не ускладнювати собі життя: «Ходімо далі та виберемо базову модель».
З відповідним образом в голові він попрямував до свого термінала і відвідав ринковий відділ Залізний Дух. Відкривши каталог, він звернувся до списку 2-зіркових середніх стрілецьких мехів і неквапливо переглянув список.
Стрілецькі мехи були різних форм і розмірів, навіть у середній ваговій категорії.
Загалом, їх можна було класифікувати як універсальні або спеціалізовані. Перші відрізнялися сильнішою штучною мускулатурою, щоб використовувати більше сили при володінні зброєю ближнього бою. Другі відмовилися від рукопашного бою і оптимізували свої конструкції для точності та координації.
Оскільки Вес націлився на тренувальний мех, йому не довелося розглядати будь-які альтернативи, і він вирішив звернутися до спеціалізованих дизайнів. Він швидко з’ясував, що ці стрілецькі мехи можна розділити на мобільні та високоточні.
Мобільні стрілецькі мехи в основному функціонували як бойовики. Вони оптимізували свої ноги для швидкості та мобільності. Вони призначені для ведення бою в складних умовах, де лінія фронту може бути мінливою. Вони спеціалізувалися на знищенні швидкорухомих цілей, таких як легкі мехи, і їхні системи наведення відображали цю роль.
Високоточні мехи зосереджувалися на веденні вогню на середні та великі відстані зі статичної позиції. Люди часто вважали цих стрільців снайперами, хоча це прізвисько стосувалося не всіх мехів цього типу.
Вони відрізнялися від мобільних стрілецьких мехів кількома особливостями. Їхні руки були меншими й крихкішими, але при цьому вони могли надзвичайно точно стріляти з гвинтівки, якщо пілот володів відповідними навичками. Їхні системи наведення могли мати проблеми зі стеженням за швидко рухомими цілями, але вони значно збільшували шанси на влучання на більших відстанях.
Вес зупинив свій вибір на цьому підтипі мехів. Затятий — це той, що несе смерть з одного пострілу. Біганина в стилі командос зі зброєю в руках не вписувалася в його уявлення.
Він дозволив своєму розуму трохи затуманитися, коли прокручував дизайни. Він раптом зупинився, коли ледь уявив собі резонанс між Затятим і конструкцією дизайну.
[Конгломерат Рикшафт ТОК-1 Триопс]: 500000 яскравих кредитів
Він ніколи не чув про Конгломерат Рикшафт. Вес швидко переглянув галактичну мережу, і виявилося, що компанія була досить великою в кількох галузях, не пов’язаних з мехами, таких як нерухомість і перероблення палива.
Одного дня компанія вирішила приєднатися до тодішнього захоплення мехами та випустила ТОК-1 Триопс.
Концепція мехів звучала просто. Свою назву Триопс отримав завдяки унікальним, але глючним головним оптичним сенсорам. По суті, у нього було три ока, і кожне око бачило світ по-своєму. Спеціалізовані процесори отримували сенсорні дані та передавали покращене зображення пілоту.
Хоча це звучало страхітливо, дизайнери, які працювали в Конгломераті Рикшафт, подбали про те, щоб спростити комбіноване зображення. Нечисленні пілоти, які особисто випробували Тріопс, високо оцінили його високорозвинену сенсорну систему, яка була дуже досконалою для свого часу.
Решта мехів працювали досить погано. Окрім сенсорів, Триопс був досить екстремальним. ДИзайнери передбачали, що їхній продукт буде використовуватися як захисник баз. Вони підвищили точність стрільби Тріопса шляхом втрати броні, мобільності та витривалості.
Єдиним позитивним моментом було те, що в комплекті з ним йшла непогана лазерна гвинтівка. Конгломерат Рикшафт, очевидно, витратив чимало грошей на ліцензування преміуммоделі від спеціалізованого дизайнера чи виробника.
На щастя для Веса, гвинтівка відповідала його цілям. За замовчуванням вона випускала потужний промінь, здатний за один постріл розплавити тонкі шари броні. Після цього гвинтівка потребувала досить тривалого циклу для того, щоб відвести купу тепла.
Загалом, вся конструкція Триопс являла собою екстремальний дизайн, який згодом виявився марною тратою грошей. Хоча концепція дизайну мала деякі хороші сторони, ринок вирішив інакше.
У хаотичному настанні Епохи Мехів традиційні доктрини ще не були до кінця встановлені. Мало хто з пілотів мехів цінував пілотування того, що, по суті, було легкою здобиччю. Уся концепція мехів того часу була зосереджена на їхній вищій мобільності на будь-якій місцевості порівняно з іншими альтернативами, такими як танки.
— Якщо мех не може рухатися достатньо швидко, він повинен принаймні витримувати деякі удари. Якщо мех не може навіть цього, то хто взагалі захоче його пілотувати?
Тодішні воєначальники очікували, що кожна машина потрапить під обстріл. Триопс чудово проявив себе в наступальних аспектах, але виявився слабким у захисті, який у нього був як папір.
З таким же успіхом можна було б встановити дешеву башту!
Весь Конгломерат Рикшафт зрештою збанкрутував.
Попри свою картату історію, Вес не відвернувся від Триопса. Його сильні та слабкі сторони вже досить добре поєднувалися із Затятим. Він міг би заощадити чимало часу, якби йому не довелося багато чого переробляти.
Вес також з нетерпінням чекав на виклик — придумати вдалий варіант цього невдалого дизайну. Його перше втілення було невдалим, і це вплинуло на його нинішнє втілення в Залізному Дусі.
Майже ніхто не купив віртуального меха. Багато розробників мехів також відмовилися від непопулярного дизайну. Мало хто з них наважувався ризикувати півмільйоном кредитів. Веса це влаштовувало, оскільки він не мав би справи з надмірною конкуренцією.
До цього часу Вес створив досить сильний бренд у Хмарній Завісі. Навіть якщо він не мав великої популярності на решті території Республіки, він все одно міг покладатися на своє ядро відданих шанувальників, які випробовували його віртуальні мехи незалежно від якості.
Він купив віртуальну ліцензію та імпортував її дизайн до Системи. Використовуючи власний модуль Дизайнера Системи, Вес почав уявляти свій варіант.
Окрім оновлення застарілих методів та реалізації, Вес хотів зробити модель життєздатною на більш різноманітній місцевості. Коли він думав про Затятого, то уявляв собі терплячого мисливця, який підстерігає свою мішень з кущів.
— Я повинен зосередитись на скритності й вогневій потужності.
Варіант Триопса ніколи не повинен бути авангардом. Як і в варіанті Затятого, його дизайн повинен заздалегідь вибрати хорошу позицію і чекати, поки здобич не з’явиться в полі зору. Як тільки ціль опиниться в прицілі, він повинен мати можливість завдати їй нищівної шкоди одним ударом.
— Мені також доведеться вдосконалити лазерну гвинтівку.
Нещодавня вилазка з нотатками про гамма-лазери навчила Веса багатьом трюкам поводження з потужними лазерами.
Далі
Том 2. Розділ 157 - Стелс-Броня
Вес серйозно взявся за розробку свого варіанту. Спершу він розпочав зі звичного ритуалу фокусування бажаного образу в намір. На думці у нього був лише Затятий, тож його натренований розум легко перейшов у потрібний стан. За звичкою Вес почав зі зброї. Триопс постачався з досить відмінною лазерною гвинтівкою, яка вже була інтегрована в систему наведення базової моделі. Вона мала два режими за замовчуванням: один — потужний і точний, а інший — для стрільби на близькі до середніх дистанції. Хоча лазерна гвинтівка адекватно виконувала обидві ролі, на близькому фронті мех не дуже добре справлявся. Весу довелося подумати, чи хоче він зберегти цей режим стрільби. Те, що мех погано стріляв на ближніх дистанціях, не означало, що режим швидкого вогню не мав сенсу. Проте, коли він уявляв Затятого, він уявляв собі повну відданість арбалету. Навіть якщо зброя була найкращою в якомусь одному аспекті, Затятий завжди змушував її працювати, обираючи правильні бої. — Обмеження формують поведінку. Стрілецькі мехи завжди підпускають ворога до себе. Вони можуть за власним бажанням вступити в бій або відступити. Вес пам’ятав про свою мету — створити тренувальний мех, коли вирішив прибрати режим швидкого вогню. Хоча його відсутність, можливо, не зробить його модель дуже популярною, це, однак, зробить її більш цілеспрямованою. Пілоти мехів швидше вдосконалювали свою майстерність, якщо вони присвячували свої тренування одному аспекту, а не переходили від одного стилю до іншого. Він взявся за капітальний ремонт лазерної гвинтівки. Він хотів перетворити її на компактну лазерну гармату. Зброя має бути надзвичайно точною на середніх та великих дистанціях, а її лазерний промінь має виводити з ладу будь-який мех, коли потрапляє у слабке місце. Він вирвав багато зайвих і застарілих компонентів. На їхнє місце він швидко сконструював кілька оновлених компонентів з різних сплавів, які покращили максимальну потужність гвинтівки та теплопровідність. Вес мав переконатися, що зброя не розплавиться після кількох пострілів, хоча, за його оцінками, вона може витримати лише п’ять пострілів за раз, перш ніж їй знадобиться тривале охолодження. — П’ять пострілів — небагато для звичайної гвинтівки, — подумав він. Якби хтось інший почув, що Вес хоче переробити гвинтівку, яка може зробити стільки пострілів за один раз, то назвав би його божевільним. — Як тільки вони побачать її в дії, вони зрозуміють, чому це не має значення. Перетворивши гвинтівку на потужну компактну лазерну гармату, Вес повністю вийшов за межі 2-зіркової області. Він значною мірою запозичив ідеї, почерпнуті з дослідницьких нотаток Доктора Кавасакі. Вивчення заборонених матеріалів багато чому навчило його, як зробити гамма-лазери працездатними, хоча йому бракувало фундаменту, щоб спроєктувати газерну гвинтівку з нуля. Крім того, він також запозичив деякі елементи конструкції з наручних лазерних гармат Цезаря Августа. Система зброї мала надзвичайно компактне розташування, що дозволяло гібридному лицареві вистрілювати значну кількість боєприпасів, хоча її точність залишала бажати кращого. Практичний приклад дозволив Весу зменшити конструкцію гвинтівки до розумних розмірів. У порівнянні з лазерними гарматами-гігантами, його власна версія виглядала як звичайна гвинтівка. Вона лише трохи більше важила, ніж базова модель. Пожертвувавши режимом швидкого вогню, Вес звільнив достатньо місця, щоб підвищити точність стрільби до смішного рівня. Перероблення зайняло лише півтора дня, але Вес не зупинився на досягнутому. Він провів ще чотири дні, піддаючи зброю найрізноманітнішим випробуванням. Він виявив велику кількість недоліків. Його впровадження запозичених знань було жахливо грубим, що свідчило про те, що він не до кінця опанував теорії, які стоять за цими елементами. Вес очікував, що щось подібне станеться, тому він просто знизував плечима і затикав дірки, коли зустрічав їх. Завдяки цьому постійному ітеративному процесу тестування та виправлення, гвинтівка набула більш витонченого вигляду, хоча і значно збільшилася в масі. У нього не було іншого вибору. Він недооцінив кількість буферів, яку вимагала потужна лазерна гвинтівка. Багато симуляцій часто закінчувалися погано через незначне ненавмисне розсіювання тепла. Деякі з найбільш чутливих компонентів гвинтівки мали тенденцію плавитися в калюжі, якщо таке траплялося. Матеріали, з якими доводилося працювати, обмежували його можливості. В той час як Доктор Кавасакі мав розкіш працювати з сучасними матеріалами, Вес міг вибирати лише з невеликого набору екзотичних. Те, чого він не міг досягти якістю, йому доводилося замінювати кількістю. Звідси й додатковий об’єм. Єдине, що з цього вийшло — гвинтівка тепер могла робити шість пострілів за раз. — Тепер, коли я закінчив зі зброєю, візьмемося за мех. Він вже завершив одну велику модифікацію. Наступний етап передбачав модифікацію каркаса, щоб він відповідав стилю ведення бою. Для того, щоб бути ефективним мехом з самого початку, він повинен був уникати виявлення та переслідування ворога. — Хіба у мене вже не було ліцензії на генератор частинок? Його Туманний Блукач вивергав хмару пари та частинок, щоб затуляти собою навколишнє середовище. Хоча Туманний Блукач використовував хмару для нападу, її також можна було використати як інструмент для втечі. Він переглянув свої наявні ліцензії та побачив, що володіє віртуальною ліцензією на Модуль Викиду Частинок Валгалла 1-ше Видання від Системи Релікс. — Це підійде. Перш ніж інтегрувати генератор частинок у свій дизайн, він спочатку мав переробити весь каркас. Він зробив свою звичайну рутину з оновлення та оптимізації внутрішньої будови меха. Його попередній досвід, а також широкі, хоча й дещо неглибокі знання дозволили йому зробити багато незначних модифікацій. Як стаціонарна машина, що використовується виключно за лінією оборони, базова модель страждала від жахливо низьких коефіцієнта надлишковості та коефіцієнта компартменталізації. Все, що проникало крізь його відносно тьмяну броню, могло легко вивести з ладу Триопса. Хоча Вес думав нічого не робити, його професійне ставлення змусило його принаймні дати своєму варіанту шанс на виживання. Він витратив чимало часу на збільшення надлишковості меха, але в основному зосередився на збільшенні його внутрішньої компартменталізації. Його дизайн не мав бути танком, і він не хотів йти на компроміс з наступальними можливостями меха. Це змусило його піти на багато компромісів, щоб забезпечити свій дизайн достатньо потужними енергетичними елементами та надійними радіаторами, щоб доповнити її вимогливе озброєння. Дні йшли за днями, і Вес продовжував допрацьовувати та переробляти внутрішню конструкцію, поки не був задоволений тим, що вийшло. Живучість меха ніколи не збиралася бити рекорди, але тепер він міг витримати принаймні ще пару пострілів. Залишалася ще броня його варіанту. Якщо Вес хотів перетворити свій дизайн на життєздатний далекобійну засідку, то йому довелося б значно ускладнити його виявлення. Навіть у густому лісовому середовищі мехи все одно могли виявити інших мехів. Якщо замислитися, то мехи були гігантськими шматками металу, які виробляли багато енергії та тепла. Це завдавало головного болю багатьом дизайнерам мехів, адже раннє виявлення могло легко зруйнувати всю місію. — Генератор частинок у цьому випадку не допоможе. Важко залишатися непоміченим, якщо над твоїм укриттям висить гігантська хмара частинок, що блокують сенсори. Це все одно, що тримати гігантський знак «Я ТУТ». Щоб знайти іншу відповідь, Вес звернувся до каталогу Залізного Духу. Він зайшов у розділ броні та відфільтрував все, що йому не було потрібно. Нічого надто важкого, нічого надто легкого, нічого надто очевидного, він швидко відкинув усе, що не відповідало його стандартам. Зрештою, у нього було лише кілька варіантів. Вес просто вибрав найефективніший, який приглушував сигнали та стримував тепло. Це також виявилася найменш міцна система броні, але не можна мати все й одразу. [АрнодСис Ко. ҐС Формула 15]: 250000 яскравих кредитів Це коштувало пристойну кількість кредитів, але Вес міг собі це дозволити, оскільки Карлос постійно штампував Мк II щотижня. Час від часу він контролював роботу свого працівника. Крім того, що Карлос допомагав йому в кількох скрутних ситуаціях, він ще й непогано справлявся з виготовленням його срібних мехів. Новостворена Корпорація Живих Мехів брала близько 30 мільйонів кредитів за кожного меха срібної марки. Чесно кажучи, для останнього покоління мехів з нестисненою бронею це було трохи забагато. Проте, не маючи ще однієї виробничої лінії, він не міг нарощувати виробництво. Поки Марселла отримувала замовлення, Вес не проти був вибити з них більшу частину своєї аудиторії. — Добрі часи не триватимуть довго, — нагадував він собі з похмурим виразом обличчя. Ціни на багато видів сировини на відкритому ринку вже почали зростати. Багато постачальників уже напружувалися, намагаючись задовольнити наростальний попит з боку своїх наявних клієнтів. Якби загальна вартість зросла на тридцять відсотків, Весу довелося б припинити продаж своїх мехів срібних марок. Хоча він все ще міг би отримувати певний прибуток від продажу мехів золотої марки, з часом він був би змушений знизити ціну. — У мехів минулого покоління немає майбутнього. Мені доведеться максимально використати поточний ажіотаж на них. У Веса був фактично обмежений час. Він мав зібрати достатньо кредитів і заслуг, щоб реконструювати Дортмунд і придбати всі ліцензії на виробництво, необхідні для створення повністю оригінального меха. За його підрахунками, у нього було не більше двох років, хоча війна могла легко перекреслити його плани. Він сподівався, що везійцям вистачить порядності відкласти вторгнення, поки Вес не закінчить свою оригінальну розробку. — Ха, пощастить, якщо це станеться, — він розсміявся. Він повернувся до проєктування свого тренувального меха. Він легко повернувся у відповідний настрій і сформував його броню, використовуючи нещодавно придбану ҐС Формала 15. Оскільки броня була орієнтована на непомітність, вона, по суті, була зосереджена на двох особливостях. По-перше, вона запобігала витоку тепла з рами. Її внутрішні шари розумно поглинали надлишок тепла і не давали йому випромінюватися назовні. На момент винаходу така система не надто добре працювала в активних боях. — Досить добре, якщо вона працює на нерухомій машині. Система броні повинна лише приховати мою машину до того, як вона зробить постріл. По-друге, вона виконувала своє основне завдання — приглушення різного роду сигналів. Вона природно набувала матового темно-коричневого відтінку і майже не світлішав, коли хтось світив на нього ліхтариком. Окрім приглушення електромагнітних сигналів, вона також обмежувала ефективність інших типів систем, таких як сонар, датчики руху та гравітаційні датчики. Звісно, це працювало лише до певної межі. Оскільки Вес призначав свій проєкт для боротьби на відстані, він мав бути адекватним для своїх цілей. Це дозволило Весу створити доволі непомітного меха. Мех стрілець отримав кутастий дизайн брудного кольору, який, відверто кажучи, виглядав не дуже гарно. Він мав дивну, але залякувальну поведінку, яка давала зрозуміти, що мех налаштований серйозно. Вес вирішив не додавати ніяких прикрас, щоб не знищити ефективність його невидимого покриття. — Тепер доведеться додати генератор частинок. Генератор частинок Вес запозичив зі своєї попередньої реалізації рюкзачного модуля. Він не переробив свою попередню роботу, а почав з нуля. Йому вдалося трохи зменшити його, навіть додавши знайомий Генератор Святкової Хмари. Разом із зовнішньою оболонкою Формули 15 його навряд чи зможуть вловити якісь датчики. Тепер, коли Вес завершив основну конструкцію, він піддав її цілій низці випробувань. Він ніколи раніше не працював зі стелс-бронею, тому моделювання виявило чимало помилок. Певні способи, якими він надавав броні форму, обмежували ефективність демпфування. Вес витратив чимало часу на доопрацювання дефектних ділянок. Він продовжував свою роботу, поки Марселла нарешті не передзвонила. — Доброго дня, Весе. Я дзвоню тобі, щоб сказати, що твій корабель на шляху до Хмарної Завіси. — Це чудова новина! — радісно вигукнув він, призупинивши роботу над останніми штрихами свого проєкту. — Я думав, що ремонт мого корабля займе трохи більше часу. — Я теж, але корабельня працювала понаднормово. Бос вирішив взяти участь особисто. Він практично закохався у твій надсучасний корвет. Обидва трохи захихотіли. Вес міг зрозуміти їхні почуття. Він, мабуть, годинами пускав би слину, якби до його майстерні вкотився надсучасний мех нового покоління. — А як щодо екіпажу? — Твій корабель укомплектований і готовий до польоту, але… — слова Марселли обірвалися. — Щось не так? — Можливо. Чудово. Весу було цікаво, що Марселла вигадала. Це звучало досить серйозно, якщо така балакуча людина, як вона, спіткнулася на своїх словах.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!