Сеанс Зубріння

Лакі грайливо крутив хвостом, коли йшов за Весом до лабораторії. Лабораторний бот Баракуда закінчив аналіз подарунка Майстрині Олсон. Залежно від результатів, він або згодує його коту, або прибереже для іншої мети.

Коли лабораторний бот представив дані, Вес на мить був заінтригований. Але одразу ж прийшло розчарування. Мініатюрному обладнанню лабораторії зрештою не вистачило потужності, щоб розірвати завісу, яка оточувала руду. Невмілість лабораторного робота також не допомогла.

— Я знаю її розмір, масу, твердість та інші основні характеристики. А от щодо складу — досі не маю жодної здогадки.

Якщо Вес не довірить руду інституту матеріалознавства, він більше нічого не зможе витягти з цього шматка руди. Це не було варте клопоту.

Він перевів погляд на Лакі, який сидів поруч з Весом і благально дивився на нього. Кіт навіть простягнув до нього лапи, наче голодне кошеня.

— Ти впевнений, що ця штука не отруїть тебе чи щось таке?

— Няв!

— Тоді бери!

Він безтурботно кинув руду на підлогу. Шматок прокотився невелику відстань, перш ніж зупинився. Самоцвітний кіт безжально накинувся на камінь. Лакі прогриз його поверхню своїми сплавними зубами, які на диво відскочили. Кіт обурився і застосував свої енергетичні кігті, щоб розбити руду.

Кігтям вдалося вишкребти з каменю лише крихітні шматочки. Стійкість руди Майстрині Олсон була чимось надзвичайним. Найпотужніша зброя Лакі, що легко прорізала броню екзоскелета, мусила визнати свою поразку.

Лакі жадібно проковтнув крихітні шматочки, перш ніж знову почати різати. Вес знав, що коту може знадобитися час, щоб перетравити цілий камінь, тому залишив кота спокійно насолоджуватися шведським столом, а сам повернувся до роботи.

Під час безтурботної подорожі Баракуди через кордон П’ятничної Коаліції судно не зустріло нічого незвичайного. Можливо, їх ніхто не переслідував, а можливо, спрацювала їхня стратегія подорожі через безлюдні системи. Баракуда успішно відірвалася від переслідування, якщо воно взагалі було.

Через кілька днів усі розслабилися. Дітріх нарешті наситився баром і повільно досліджував решту судна. Лакі продовжував нарізати свою нову іграшку, ковтаючи шматочок за шматочком.

Щодо Веса, то він почав працювати над покращенням своєї математики. Він усвідомлював, що його погані математичні здібності тягнуть його проєкти на дно. Це могло не проявитися під час конкурсу через його неймовірно короткі часові рамки. Коли ж мова йшла про звичайні проєкти, хороша математична підготовка могла абсолютно підвищити їхню оптимізацію.

Основне застосування математики полягало у створенні та коригуванні складних моделей, які могли б тестувати різні варіанти дизайну. Наприклад, якщо він хотів зробити мех швидшим, він міг зняти броню з різних місць. Якщо ж він хотів мінімізувати вплив на механіку, він мав би полегшити ту ділянку, яка найменше постраждає від змін.

Як він міг визначити це самостійно? Досі він завжди покладався на своє судження та інтуїцію. Наприклад, груди зазвичай були найбільш захищеною частиною мехів. Якщо він збриє половину шару, то це може не сильно вплинути на меха. Насправді він просто здогадувався. Він міг подумати, що зменшив ефективність броні лише на п’ять відсотків, а насправді на десять.

Не знаючи про цю розбіжність, Вес ризикував внести фатальну ваду у свій дизайн. Єдиний спосіб переконатися в цьому — побудувати математичну модель, яка імітувала б ефективність броні. Хоча Система Дизайнера Мехів поставлялася з великою кількістю готових моделей, Вес зрештою не розумів суті більшості математичних розрахунків, що стояли за їхнім складним програмуванням.

Використання моделі було схоже на використання вогнепальної зброї. Йому потрібно було лише натиснути на курок, якщо він просто хотів вистрілити в когось. Якщо ж він хотів модифікувати зброю і досягти більшої пробивної здатності або більшої швидкості стрільби, то мав досконало знати всі тонкощі.

Замість того, щоб використовувати Систему для примусового вдосконалення своїх математичних навичок, Вес намагався робити важку роботу сам. Його математика залишалася на некомпетентному рівні, що було досить ганебно. Хоча для того, щоб підвищити його до рівня початківця, потрібно було лише 500 ОД, Вес не хотів витрачати ці цінні бали даремно.

Оскільки його інтелект отримав незначний поштовх, Вес не зустрічав надто багато перешкод під час сеансів зубріння. Він позичив чимало підручників нижчого рівня із Зоряної Бібліотеки Товариства Кліффорда.

Ці книжки нижчого рівня були настільки нікчемними, що Товариство не обтяжувало себе ретельними обмеженнями безпеки. Як Лицар, Вес міг безпосередньо вивчати зміст книг у приміщенні віртуальної бібліотеки.

Вес являв собою дивовижне видовище. Лицар не тільки перебував у Зоряній Бібліотеці, але й вирішував завдання, які інші вирішували уві сні. Зброєносці та Лицарі, які відвідували бібліотеку, не могли не зупинитися, побачивши урочистого Лицаря, який ламав голову над математикою на рівні коледжу.

— Невже ці люди не бачили достатньо? — внутрішньо скаржився він, коли його щоки ставали гарячими.

Йому хотілося знайти нору, в яку можна було б заритися. Хоча бібліотека пропонувала орендувати окремі кімнати, Вес мусив заплатити за послугу, щоб зарезервувати одну на місяць. Зважаючи на свій скупий характер, він відмовився знову витрачати свої цінні заслуги. Він уже шкодував, що кинув заслугу у віртуальний фонтан.

Попри сором, Вес швидко навчився відриватися і зосереджуватися на навчанні. Його успіхи пішли вгору, і він швидко поглинав кожну книжку, яку брав у бібліотеці. Насправді Вес вже давно був здатний до математики, оскільки використовував багато елементів, які вже були в його інших навичках.

Його підвищений інтелект допомагав йому засвоювати нові поняття. Матеріал не був особливо складним, але навряд чи існували короткі шляхи для покращення його математичних здібностей. Йому довелося вивчати та опановувати різні види математики. Його неймовірна концентрація дозволила йому протриматися набагато довше, ніж усім, окрім найвідданіших фанатиків математики.

Вся ця важка праця врешті-решт окупилася. Йому знадобилося лише п’ять днів, щоб підвищити свій рівень Математики з Некомпетентного до Початківця, і ще два тижні, щоб підвищити його з Початківця до Учня. Вес заощадив 1500 ОД, які він міг би використати на покупку чогось блискучого. Він вивчив свій статус і переконався, що Система визнала його зусилля.

[Статус] 

Ім’я: Вес Ларкінсон

Професія: Учень Дизайнер Мехів

Спеціалізації Ніяких

Очки Дизайну: 1223

Атрибути

Сила: 0,8

Спритність: 0,7

Витривалість 0,8

Інтелект: 1,3

Креативність: 1

Концентрація: 1,7

Нейронні здібності: F

Навички

[Збірка]: Учень - [Володіння 3D-принтером II] [Володіння Асемблера II].

[Бізнес]: Учень

[Комп’ютерні Науки]: Некомпетентний

[Електротехніка]: Початківець

[Математика]: Учень

[Механіка]: Підмайстер - [Монтаж Обладнання II] [Налаштування Швидкості III]

[Металургія]: Підмайстер - [Стиснення Сплавів I]

[Метафізика]: Некомпетентний

[Фізика]: Початківець - [Оптимізація Легкої Броні I] [Оптимізація Середньої Броні III]

Здібності

[Суперпублікація]: Доступна. Можна активувати раз на рік.

Оцінка: Учень, який зробив крок у справжній світ дизайну мехів.

Він також взяв до уваги свій ОД. Завдяки його публічним зусиллям і просуванню Марселли продажі його віртуальних мехів на деякий час різко зросли. Через низькі технічні характеристики та примітивний дизайн його продажі не досягли значної висоти, але це було приємно.

— Якщо у мене буде 2000 ОД, я зможу підвищити свій рівень Математики до рівня Підмайстра. Як тільки я досягну цього рівня, моя загальна здатність оптимізувати свій дизайн досягне всебічної трансформації.

Маючи ґрунтовну математичну підготовку, він не розгубиться, використовуючи більш досконалі математичні моделі Системи. З цими інструментами в руках його здатність виправляти приховані недоліки у своєму дизайні покращиться до такої міри, що він навіть зможе допомагати більш досвідченим конструкторам.

— Шкода, що мені знадобляться місяці, щоб підвищити свій рівень до підмайстра. А ще мені доведеться заплатити чимало заслуг, щоб позичити пристойну книгу.

Цінність заслуг переважала цінність ОД. Перше треба було заробити, докладаючи багато зусиль або ризикуючи. Друге можна було заробити випадково, якщо викачати пару нових дизайнів.

— Гей, Системо, якщо я оновлю наявний дизайн, чи отримаю я ОД за його створення?

[Будь-який дизайн, схожий на наявний дизайн користувача, не принесе жодних Очок Дизайну при створенні. Це охоплює акт покращення наявного дизайну. Це обмеження не впливає на Очки Дизайну, отримані від продажу дизайну.]

Їдкі слова Системи перекрили для Веса найпростіший спосіб заробити велику кількість Очок Дизайну. Звісно, він міг оновлювати свої дизайни, щоб покращити поточні продажі, але який у цьому сенс? Проєктування дизайнів забирало багато часу. З таким же успіхом він міг би розробити щось нове.

Він зробив виняток для свого дизайну Марка Антонія. Оскільки це був єдиний продукт його майстерні, Вес повинен був зробити його якомога привабливішим, щоб отримати клієнтів. Коли Вес востаннє працював над дизайном Марка Антонія, його навички не сягали рівня підмайстра. Йому відчайдушно потрібна була доробка.

— Все одно, якщо я буду працювати над ним зараз, це буде марнотратством. Мені ще треба підтягнути Математику до рівня підмайстра, а Фізику — до рівня Учня.

Це був абсолютний мінімум, який встановив Вес. Версія Марк II його першого комерційного проєкту повинна була стати конкурентоспроможним продуктом. Якщо його вдосконалений Марк Антоній все ще надто відставатиме, він перетвориться на посміховисько зі своїм статусом Учня Дизайнера Мехів.

— Я не можу бути таким же недбалим, як ті аматори, що застрягли на рівні Початківця.

Не маючи жодного рішення, Вес відклав проблему вбік. Він повернувся до Зоряної Бібліотеки та почав працювати над покращенням своїх знань з Фізики та Електротехніки. На той час більшість членів Товариства вже звикли до його зубріння.

Тим часом Баракуда непомітно прокладала собі шлях через Зоряний Сектор Комодо. За центральними територіями другорядних держав інтенсивність руху значно зменшилася. Більшість суден ігнорували цей регіон через відсутність багатства, розвитку та екзотичних ресурсів.

Зрідка космічне судно виявляло легку активність у внутрішній системі. Зазвичай це виявлялися розвідники або дрібні шахтарські загони. Ніхто не потурбувався розмістити значні сили в цих порожніх системах, тому Баракуда ігнорувала мізерну присутність.

Коли вони перетинали територію ще однієї банальної третьорядної держави, судно раптом зафіксувало незвичну активність. Коли Дітріх дослідив проблему, він вирішив, що вона досить серйозна, щоб перервати Веса.

Роздратований тим, що його відірвали від навчання, Вес пішов за Дітріхом на місток: «То що за тривога?»

—  Сенсори зафіксували сліди нальоту. На якусь секретну базу напали та знищили, — пояснив Дітріх, викликаючи на екран проєкцію, створену сенсорами дальнього радіуса дії Баракуди. — Хто б не напав на базу, йому вдалося знищити супротив. Очевидно, вони врятували полеглих мехів, але забрали не все.

Судно виявило сліди битви на звичайній скелястій планеті. Нудна планета була сухою, як мішок солі. На ній не було ні води, ні атмосфери. Два крихітні супутники оберталися навколо планети на достатній відстані.

Вес вивчав зовнішні скани цієї зруйнованої бази або аванпосту. На ній не було жодних розпізнавальних знаків, що зазвичай передбачено галактичними законами. Це означало, що база була нелегальним об’єктом. Хто побудував цю базу? Пірати? Тіньові банди найманців? Розвідувальна служба?

Вес не зміг розібратися в цих питаннях. Натомість його супутник бачив поле бою набагато краще.

— І нападники, і захисники намагалися стерти всі свої сліди. Я не можу бути впевненим у своїх здогадках, — відверто заявив Дітріх. — Мої інстинкти підказують мені, що це боротьба між двома корпораціями.

Це, безумовно, стало несподіванкою. Будь-яка корпорація зазвичай вважала за краще уникати брудних справ.

— Я не маю на увазі, що їхні служби безпеки діяли безпосередньо. Швидше за все, це випадок, коли одна корпорація, що наймає тіньових найманців, атакувала приховану базу, захищену іншими найманцями. Сліди на полі бою занадто різноманітні з обох сторін. Обидві сторони використовували спеціально замовлені мехи з власним унікальним завантаженням.

Хоча це і не є залізним правилом, але корпорації та військові зазвичай використовували однорідні сили мехів з не більше ніж кількома різними типами. Надмірна індивідуальність збільшувала обсяг технічного обслуговування і складність, з якою доводилося мати справу організації. Лише недбала організація йшла в бій з десятками різних моделей.

— У тебе є якісь вказівки на те, чим займалася ця база? Ця зоряна система досить безлюдна. Тут не повинно бути ніякої екзотики. Яка компанія захотіла побудувати базу так далеко в глушині?

— Чому б не з’ясувати? — Дітріх посміхнувся і згорнув шию. — Я вмираю від бажання бути корисним. Підійдемо ближче і розвідаємо місце. Битва мала закінчитися щонайменше місяць тому, інакше не було б стільки ерозії. Тут має бути абсолютно безлюдно.

Чи варто їм досліджувати зруйновану базу? Ця думка схвилювала його. Які скарби він міг би знайти в цих покинутих руїнах? Безумовно, нападники повинні були врятувати щось цінне, але якщо це були просто найманці, то вони могли взяти лише очевидне. Залежно від призначення бази, на ній могло бути багато спеціалізованого обладнання, яке пілоти мехів могли випадково випустити з уваги.

Якби база виявилася якоюсь дослідницькою установою мехів, то він міг би навіть натрапити на компресор для сплавів або машину хімічної обробки.

Жадібність ледь не взяла гору над ним, перш ніж нотка обережності остудила його ентузіазм. Те, що загарбники пішли, не означало, що ризики зникли. Хто знає, чи не залишили загарбники охорону.

Найбільше Вес хвилювався, чи не прилетить якийсь корабель швидкого реагування, якщо він активує тривогу.

Чи думав він про пригоду або катастрофу? Чи міг він дозволити собі такий ризик, коли до дому було лише кілька стрибків?

— Зробімо це. Навігаційний бот, будь ласка, наблизься до вказаної планети обережно, але не висовуйся.

Дітріх уже потирав руки. Він обожнював подібні пошуки скарбів. Що ж до Веса, то єдиною причиною, чому він наважився наблизитися до бази, було те, що він думав, що навряд чи хтось залишив там корабель. Що поганого в тому, щоб поглянути?