Агата була збентежена величезними змінами. Вона сказала собі не вірити їм, але їхні історії звучали настільки правдоподібно, що вона думала, що жодна відьма не могла зненацька це вигадати.
Поставивши себе на їхнє місце, вона ніколи не могла уявити, щоб стала рабом, на якого полювали чи навіть вбивали.
Навіть звичайних людей з найнижчим статусом у Святому Місті відьми вважали людьми, а не тваринами.
Вона почала відчувати себе надзвичайно виснаженою. Венді відчула це, принесла їй чашку гарячого молока і спробувала її втішити: «Люба, випий цього молока, і тобі стане краще».
Хоча дама з рудуватим волоссям не мала божественної влади і сили, вона вразила Агату своєю доброю вдачею і манерою... Агата одним ковтком випила молоко. Теплий і солодкий струмінь потрапив їй у живіт, що допомогло їй трохи одужати. Агата довго відпочивала, перш ніж продовжити їхню розмову.
Хоча вона не могла зрозуміти, чому ці відьми остерігаються її, вона знала, що повинна спочатку завоювати їхню довіру, інакше вони не допоможуть зняти кайдани.
Що стосується достовірності сказаного принцом і Венді, то вона повинна була переконатися в цьому на власні очі.
Вона не повірить словам про те, що святий Союз зник до того, як побачиит на власні очі тісну і недорозвинену варварську землю.
«Як я вже сказала, мене звуть Агата, і я була членом Товариства найманців Такіли. На 30-му році Битви Божественнї Волі Такіла, останнє Священне Місто, впало під час війни. Більшість людей пішли у вигнання, а я пішла у Туманний ліс, щоб принести речі, які ми там залишили.
«Почекай. Ти боролася з демонами?» запитав принц.
«Хто, крім нас, міг б проти них воювати?» Агата спохмурніла. «Чи варто нам покладатися на таких вразливих людей, як ти?»
«Ти була відьмою, вихованою Церквою?»
«Я ніколи нічого не чула про цю Церкву. Що це?» — нетерпляче сказала вона. «Такіла... ні, усі Священні міста, які приймали десятки тисяч людей, були створені відьмами. Окрім відьом, більшість громадян були звичайними людьми... як ти. Вони відповідали за розмноження та виховання дітей до їхнього народження. Далі молоді відьми були передані в інший спеціальний відділ для отримання освіти та навчання, звичайно, відьми, які вміли боротися, приєднувалися до Союзу та брали участь у боях проти демонів».
Принц на мить замислився, а потім дістав книжку і запитав: «Ти можеш це прочитати?»
Агата проскочила кілька рядків, і зміст одразу її привабив. «Це щоденник відьми».
«Ви теж так писала?» — запитала відьма зі світло-сивим волоссям.
«Ця письмова система була створена Союзом і призначена виключно для відьом. Таким чином звичайні люди не зможуть брати участь у важливих справах на вищому рівні. Але, на мою думку, я не вважала, що таке виключення це хороша ідея».
«Як ви могли перешкодити звичайним людям?» — запитала вона з великою цікавістю. «Навіть якби відьми створили іншу мовну систему, звичайні люди також могли б осягнути її шляхом навчання, правильно?»
«Щоб прочитати її, потрібна магічна сила», — пояснила Агата. «Це не дуже складно, я можу тебе навчити, оскільки ти відьма».
«Мова — засіб для спілкування». – прокоментував принц. «Чим він популярніший, тим краще. Тож те, що зробив Союз, було дуже дурним. Виключення звичайних людей лише обмежило б доступні вам ресурси. Насправді, після навчання та освіти звичайні люди здатні працювати на багатьох роботах. Крім того, що вони не можуть використовувати магічну силу, вони настільки ж здатні, як і відьми».
Хоча Агата погоджувалася з ним, але вона навряд чи могла прийняти, що звичайна людина критикує Союз. Вона співпрацювала з ними, коли це було необхідно, але вона не могла терпіти їхнього вказування пальцем.
Вона почала сумувати за Крафтом, своїм головним охоронцем.
Незважаючи на те, що він був лише підлеглим її родини, вона вважала його ніжнішим за так званого принца.
«Мене звуть Сувій, міс Агата», — раптом запитала інша відьма, яка виглядала досить дорослою, «Ти коли-небудь чула про ім’я Аліса?»
«Звідки ти знаєш це ім’я?» Інша раптом стрепенулася. «Хіба ви не казали, що всі записи від приблизно 450 років тому були втрачені?»
«Я знайшла старовинну книгу в руїнах, розташованих у лісі на східному кордоні Королівського міста в Грейкаслі», — сказала Сувій. «Це та, що в твоїй руці. Її ім’я на останній сторінці, написане мовою звичайних людей».
Агата швидко перегорнула останню сторінку. Прочитавши нерозбірливий щоденник, вона глибоко зітхнула і замовкла. У голові Агати почав виникати ситует жінки. Ця жінка підняла свій довгий меч, і світло, що випромінювалося від її тіла, сяяло та засліплювало очі всіх людей. Але нарешті її постать зникала, крок за кроком, потроху. Зрештою вона повністю розчинилася в темряві.
Через деякий час вона повільно промовила: «Так, Аліса була королевою міста Метеор, а також одною з трьох керівників у Союзі. Вона була Надзвичайною або Прекрасною. Навіть серед багатьох Благословенних у Союзі , вона також була найсильнішою».
«Трансцендентний!» Натовп загомонів.
«Оскільки ці записи втрачено, цілком природно, що ви нічого про це не знаєте», — сказала Агата серйозним тоном. «Здібності відьм безперервно покращуватимуться відтоді, як вони прокинуться, і стануть стабільними з Дня повноліття. Але це не межа зростання їхніх здібностей. Деякі щасливиці можуть зробити крок вперед і отримати неймовірні досягнення... ми часто це називаємо високе пробудження. Насправді немає обмежень для пробудження або темпів зростання і після них можна спостерігати очевидні зміни в їх магічній силі».
«Хм, це еволюція здібностей?» Принц торкнувся своєї потилиці та пробурмотів. «Загалом у Союзі Відьом розвинулося чотири відьми».
«Чотири?» Агата ледь не задихнулася від цього. Вона здивовано запитала: «Скільки саме відьом у вашому Союзі Відьом?»
Принц порахував на пальцях і сказав: «Більше десяти».
«Припини говорити дурниці!» Агата, очевидно, була розлючена його необдуманими словами. «Ти маєш на увазі, що чотири з десяти пройшли високе пробудження? Ти не уявляєш, що означає еволюція для відьом. Це повністю відрізняється від консолідації чи похідних навичок у день повноліття. Лише найщасливіші можуть отримати підвищення, що вимагає обох поту і натхнення!»
Принц виглядав досить невинно і показав на Анну.
«Яка гарна та елегантна дівчина!» — подумала собі Агата, дивлячись, як дівчина йде до її ліжка. Вона була надзвичайно гарна навіть серед відьом. Її прекрасні блакитні очі здавалися ясним озером, у якому Агата могла побачити власне відображення. Але вона була надто молодою і, напевно, лише нещодавно досягла свого дорослого віку. Їй було неможливо накопичити достатній досвід навчання, медитації та просвітлення. Агата еволюціонувала в 26 років. У той час її вважали найперспективнішим генієм Союзу за її досягнення. Вона знала, наскільки складною була еволюція, оскільки вона пройшла через неї.
Вони, ймовірно, сприймають похідні навички, які молода відьма розвиває в свій день повноліття, як високе пробудження», — подумала Агата.
На долоні Анни з’явилася куля оранжевого вогню.
«Це здатність контролювати полум’я, поширений тип здатностей виклику, який можна класифікувати за максимальною температурою та швидкістю нагрівання», — швидко прокоментувала вона. «Того, хто може використовувати полум'я, вважають бойовою відьмою».
Відразу після слів Агати вогонь згас, а потім перетворився на язичок флуоресцентного зеленого полум’я. Він почав змінювати свій колір, від темно-зеленого до світло-зеленого. Здавалося, що зелене полум'я намагалося поглинути всі вогники навколо, щоб ставати все сильнішим і сильнішим.
«Це консолідована навичка, яку вона опанувала в день повноліття, і незабаром ти побачиш її найважливішу навичку», — пояснив принц.
«Це консолідована навичка? Ні, це не може бути консолідована навичка! Якби це була вона, полум’я мало б бути гарячішим, а серце полум’я — більшим і яскравішим». Агата була здивована з широко розкритим ротом. «Крім того, який ще може бути її найважливіший навик?»
Невдовзі сталося щось неймовірне. Зелене полум'я раптом зникло, і в долоні Анни виникнув суцільний чорний куб, схожий на шматок твердого металу з гладкими гранями і кутастими сторонами.
