Конфлікт незабаром завершився.
Коли вони побачили, що лицарі загрозливо наближаються до них, ніхто з них не наважився заговорити. Справедливо було сказати, що більшість акторів були людьми, які рухалися з вітром, інакше суперечки не було б з самого початку. Не у всіх вистачило сміливості встати і протистояти їй, надто відомій Мей. І тепер, коли ситуація повністю змінилася, Белла була супроводжена двома чоловіками, які негайно покинули вітальню.
Невдовзі Картер і театральна група Прикордонного міста були єдиними у величезній кімнаті.
«Дякую за допомогу», — сказали Гейт та інші, вклоняючись.
«Ти справді була... надто лютою! Двох-трьох твоїх речень уже було достатньо, щоб вона повністю втратила дар мови». Ірен сказала, схопивши Мей за руки: «Крім того, цей ляпас, вона виглядала настільки збентеженою, що нічого не могла зробити, окрім як прикрити його рукою, не вірячи собі».
Тоді вона повернулася до головного лицаря і відсалютувала: «Сер Картер, з якої причини ви опинилися у Фортеці Лонгсонг?»
«Щодо цього, мені теж дуже цікаво», — сказала Мей, знизуючи плечами, але в серці вона відчула полегшення.
«За наказом Його Високості», — відповів Картер, а потім запитав у відповідь: «Чи можу я запросити тебе випити?»
…
«Це… місце, де ти живеш?» Оглядаючи кімнату, головний лицар виглядав дещо стриманим.
«Так, дуже звичайне, правильно?» Мей дістала з шафи пляшку білого вина та налила йому маленьку чашку. «Таверни відкриваються лише вночі, тож сприймай цю чашку як моє запрошення». Ірен та решта групи швидко вислизнули, один за одним вони раптом згадали, що їм ще потрібно було щось зробити. Через що в групі залишилися лише вона та Картер, після чого вони пішли до її дому.
«Так, справді… цілком звичайний, — двічі кашлянув Картер, — я нічого не знаю про твою родину…»
«Моя мати померла, коли я була ще маленькою, я влаштувала батька на роботу в театр, де йому доводилося виконувати всякі прості завдання, - спокійно заявила Мей, - але я вважаю, що він повернеться лише ввечері».
Маленький дім знаходився у темному провулку центральної частини Фортеці Лонгсонг, але вона витратила фактично всі свої заощадження після того, як стала Зіркою Заходу, щоб придбати його. Незважаючи на те, що будинок був маленьким і старим, але переїхавши подалі від міста, вона принаймні могла уникнути переслідувань і переслідувачів.
«Е… вибач».
«Нічого», — відповіла Мей і подала собі маленьку чашку. «Його Королівська Величність дозволив тобі прийти, щоб виправити суспільний порядок у театрі та вирішити суперечки між акторами?»
«Ні, звісно, що ні, — кілька разів розвів руками Картер і сказав, — Тімоті послав кількох людей на західну територію, щоб знову створити неприємності, через це Його Високість Роланд разом з більшістю армії зараз перебувають у дорозі. Натомість я взяв Маленьке Місто і прибув заздалегідь, щоб організувати Другу армію, посилити нічну варту та сповістити сім’ю Жимолость, щоб запобігти набігу ворота чи ще чогось подібного».
«Тобі не слід було розповідати мені про такі речі», — вражено сказала Мей, хитаючи головою.
«Ти запитала, і це не таємна операція, — Картер випив вина, — будь певна, у мене все ще є почуття розсудливості».
«Добре, — відповіла вона, кривлячи губи, — як ти тоді потрапив до театру?»
«Після того, як я впорався з поточними справами, я раптом почув про твою п’єсу і у мене виникло бажання прийти і подивитися на твою гру на справжній театральній сцені, мені було цікаво, як це буде виглядати. І це було саме так, як я і думав, хоча я міг побачити лише останню частину вистави, твоя гра все одно була чудовою». — похвалив лицар. «Отже, я пішов за лаштунки, щоб запросити тебе випити, але не знав, заходити чи ні. Таким чином, я нерішуче тинявся перед дверима, коли почув суперечку всередині…»
«Ти вже був за дверима з самого початку?» Мей насупилася.
«Я не хотів підслуховувати», — сказав Картер на свій захист, піднявши руки. «Це просто випадковість, я обіцяю».
«Пфф, — Мей не змогла стримати сміху, а потім заспокоєно сказала, —я не звинувачую тебе, у тебе немає причин демонструвати такий вираз обличчя».
«Дійсно?» Лицар видихнув з полегшенням і потягнувся за вином, але його зупинила Мей.
«У тебе ще нічне чергування, правильно?» Мей похитала пальцем і сказала: «Тому я можу дозволити тобі випити лише маленьку чашку, але не наповнювати тебе знову. Але…» Вона посміхнулася: «Зачекай до кінця місії, тоді можеш запросити мене».
Коли Картер пішов, Мей випила ще одну чашку вина та відкинулася на спинку стільця.
Відколи вона вперше спробувала це вино, вона виявила, що потроху почала насолоджуватися його гарячим і м’яким смаком.
Що ж до попереднього запрошення Картера, то вона вже мала на нього слабку відповідь у своєму серці. Справді дізнатися результати деяких речей можна лише після того, як їх спробуєш, як вино в моїх руках. Хоча перший смак було складно проковтнути, але в порівнянні з наступною насиченістю та м’якістю ці кислі та солодкі фруктові вина чи м’який ель просто не можуть зрівнятися.
Після закінчення театрального сезону я, напевно, могла б взяти з собою батька та оселитися в Прикордонному місті, правильно?
…
Через два дні Роланд прибув до Фортеці Лонгсонг.
Петров і члени п'яти родин вийшли з міста, щоб зустріти Його Високість принца та його війська.
Розташувавши Першу армію в фортеці, Роланд відправився прямо в замок і провів коротку нараду.
«Я отримав достовірні новини, що Тімоті підняв військо, яке просувається до фортеці». Роланд оголосив після того, як сів на місце лорда на вершині сходів, дивлячись на вельмож, що зібралися внизу: «Їх справжня кількість і маршрут, яким вони йшли, невідомі, але немає сумніву, що вони йдуть по мене. Згідно з минулою тактикою Тімоті, вони зобов’язані розширити свої війська, грабуючи та вимагаючи примусу цивільних, а потім використовують наркотики, щоб змусити цих людей атакувати».
«Вибачте, Ваша Високість, — спантеличено перебив старший син родини Вовків, — наркотики, про які ви говорите…»
«Ті злобні червоні пігулки, які можуть надати звичайним людям більше сили, ніж у лицара, але після того, як ефект зникає, ті, хто їх приймав, можуть лише безпорадно страждати перед смертю». Окрім Петрова, інші чотири впливові родини не знали про таємні пігулки Церкви, тому Роланд дав простий опис характеристик та джерело таблеток. Потім він продовжив: «Завдяки цьому плану Тімоті продовжує послаблювати опір західної території. Будь-яка особа, яку він не може використовувати, є мішенню для пограбування та примусу, те саме стосується і вашої території. Як захисник західної території, я прошу вас чітко пояснити ситуацію персоналу вашої родини та звичайним людям, які живуть на вашій землі, і щоб ви перевели їх усіх до міста, щоб Тімоті не зміг розширити свою силу».
«Але їжа та товари, що зберігаються на наших складах…»
«Ви можете перевезти якомога більше», — рішуче перебив Роланд, — «Однак я можу дати вам лише три дні, до того часу всі звичайні люди в околицях мають зібратися разом у фортеці. Після того, як я відіб’ю війська Тімоті, ви, природно, зможете повернутися».
Після завершення зустрічі принц викликав до замку Залізну Сокиру.
Насправді він аж ніяк не розкривав точну ситуацію дворянству. Блискавка і Меґі вже змогли викрити місцеперебування військ, що йшли з Королівського міста. На відміну від попередньої групи загарбників, цього разу вони подорожували вітрильником і рухалися прямо вздовж русла річки Червоної Води, намагаючись увійти в глибину західної території, пройшовши через місто Віллоу.
Це був дуже тернистий шлях, коли ворог підійшов до точки біфуркації річки, вони могли або йти за притокою, щоб атакувати південні та східні ворота Фортеці Лонгсонг, або продовжувати слідувати річкою на захід і йти прямо до Прикордонного міста.
Щоб запобігти необхідності розділення своїх військ і створення ситуації, коли вони зосереджені на одному, але втрачають з поля зору інше, йому потрібно було зосередити свою переважаючу військову силу та взяти на себе ініціативу, щоб вийти та перемогти ворога.
Очевидно, найбільш підходящим місцем для такої засідки було б місце розділення річки Червоної Води.
