Паросток кохання

Попередження: дабкон, частина друга

 

Горіховий човен йшов небом на одній швидкості з другим човном, але відстань між ними була дуже великою. Очевидно, Мужон Чуї настільки ненавидів Дзян Єсюе, що навіть не хотів їхати з ним пліч-о-пліч.

У сутінках призахідне сонце сідало в глибину моря хмар, і промені світла, що струмилися повз човен, були наче ріки на землі. Ґу Ман ніколи не бачив світу, тому постійно дивився за борт човна. Його блакитні, наче вимиті дощем, очі віддзеркалювали то золоту корону заходу сонця, то далекі гори і річки.

Поки він насолоджувався краєвидом, раптом щось двічі ткнуло його в литку.

Ґу Ман обернувся, але нікого не побачив, тоді глянув вниз й узрів глиняного слугу, який був наділений духовною силою і міг ходити та рухатись. Розмальований він був дуже грубо. Одне його око було високо, друге - низько, а ніс і рот стиснуті разом. Ґу Ману стало смішно і він голосно розсміявся.

- Хто це зробив? Ха-ха-ха, це надто потворно!

Бамбукова завіса каюти піднялась і опустилась, з'явився Дзян Єсюе у своєму білому вбранні. Він сів на дерев'яний інвалідний візок, оповитий духовною силою, і сказав Ґу Ману:

- Це зробив ти.

- ...

Побачивши здивований і розгублений вираз обличчя Ґу Мана, Дзян Єсюе посміхнувся.

- Це було давно, коли ти ще був в армії. Ти бачив, як я ліплю фігурки з глини і захотів зробити одну. Але тоді ти був не дуже терплячим, і часто, загорівшись чимось, в процесі швидко згасав. Зробивши половину, ти вже втомився, тож просто побіжно намалював риси обличчя.

- То це...

Ґу Ман подивився на потворне глиняне творіння. Від думки про те, що це зробив він, він почувався трохи дивно.

Це творіння справді виглядало трохи стареньким, частина фарби вицвіла. Воно кружляло навколо Ґу Мана, відкривало й закривало свій перекошений рот і незграбно говорило.

- Їсти, їсти.

Ґу Ман помацав у глибині своїх рукавів і безпорадно сказав:

- Смачного я не припас. До того ж ти людина з глини, нащо тобі їсти?

Потворне творіння наполягало:

- Їсти, їсти.

Ґу Ман задумався: його впертість і насуплене обличчя насправді трохи нагадували Мо Сі. Однак він міг лише тримати ці думки при собі. Якби про це дізнався сам Мо Сі або жінки Чонхва, закохані в Сіхе-Дзюня, йому було б непереливки. Ґу Ман сказав йому:

- Тобі нема чого їсти, йди геть.

Потворне глиняне створіння простягло свою маленьку руку й смикнуло його.

- Їсти, їсти!

Дзян Єсюе засміявся.

- Він не просить у тебе їжі. Він запрошує тебе зайти в каюту, щоб поїсти.

Спочатку Ґу Ман думав, що в цій «довгій подорожі» він зможе їсти лише трохи сухої їжі. Він не очікував, що зможе сісти й поїсти за столом і не міг не спитати з цікавістю:

- Це ти готував?

- Ні.

- Тоді забудь, - Ґу Ман похитав головою, наче барабанчиком. - Їжу, приготовану Сіхе-Дзюнєм, їсти не можна.

- Я помістив на цей човен кілька маленьких глиняних фігурок, як ця, і наклав на них заклинання, - сказав Дзян Єсюе. - Всю їжу готують вони. Хоча це тільки звичайний чай і проста їжа, але... - Він замовк і засміявся. - Це все одно краще, ніж їжа, приготована Сіхе-Дзюнєм.

Нарешті Ґу Ман відчув полегшення. Проте він одразу повернув голову й подивився на човен вдалині. Він запитав:

- А ми не будемо кликати пані дра...кха-кха, пана Мужон на обід?

- Дядько не прийде, - вираз обличчя Дзян Єсюе трохи спохмурнів, у світлі призахідного сонця воно здавалося тьмяним. Він зробив ледь помітний рух кінчиками пальців, і дерев'яний інвалідний візок розвернувся й заїхав у каюту. - Ходімо.

Всередині було ще дві глиняні фігурки, які діловито подавали посуд і наливали чай. Однак у порівнянні з тою, що зробив Ґу Ман, вони виглядали набагато краще. Це були чоловіча й жіноча фігурки, носи й очі в них були на місці, виглядали вони чарівно.

На столі були справді не вишукані страви, але свіжі та смачні. Також був освіжаючий і солодкий чай. Ґу Ман не любив пити чай. Дзян Єсюе підготував ще горщик теплого вина.

- Багато не пий, - сказав Мо Сі.

- Запашним сніжним вином не так легко напитися, - лагідно мовив Дзян Єсюе. - Якщо йому подобається, нехай п'є.

Ґу Ман облизнув губи й невинно посміхнувся.

Мо Сі глянув на вологий кінчик його язика, що облизував губи, і дещо невдоволено сказав:

- Старійшино Цінсю, він грішник. Чому Ви ставитесь до нього так само, як у минулому?

Але, хоч він і сказав так, та все одно дозволив Ґу Ману робити що той хотів.

Від запашного сніжного вина справді нелегко було сп'яніти, але все-таки вино було вином. Ґу Манові припала до смаку його солодкість і, випивши забагато, він все ж почувався трохи напідпитку. Крім того, їжа, приготовлена глиняними створіннями, була дуже дивною на смак. Вони підготували кілька страв і суп. Ґу Манові було цікаво спостерігати як глиняні фігурки незграбно черпають рис, накладаючи в тарілку, тому з'їв на три порції більше, ніж зазвичай.

Поївши, вони повернулися до своїх кают відпочити. Оскільки духовна сила Ґу Мана була нестабільною, і він вже впадав в буйство, коли перебував у Мужон Ляня, Мо Сі не міг ризикувати з цим на човні, що летів високо в небі. Він мав постійно стежити за Ґу Маном, тому тієї ночі вони двоє спали в одній каюті.

- Я так наївся... - Ґу Ман схопився за живіт і застогнав, упавши головою на ліжко.

- Вставай, - Мо Сі був вибагливий щодо чистоти. Він схопив його і змусив підвестися. - Піди скупайся перед сном.

Ґу Ман відмовився.

- Я не хочу купатись.

- Якщо не хочеш купатися, то котися на палубу і спи на підлозі.

Ґу Ман обняв свою ковдру й зібрався спати на палубі.

Схожі на мечі брови Мо Сі здійнялись від гніву. Він потягнув його назад і суворо сказав.

- Хто тобі дозволив вийти? Лягай.

Ґу Ман був сонний, його блакитні очі були схожі на поверхню туманного озера.

- Можна не купатись?

- Ні.

- Будь ласка, Сіхе-Дзюню...

- Ні.

- Пане.

- В жодному разі.

- Принцесо.

- Ти навмисне хочеш мене розізлити?

Ґу Ман скривив губи і жалібно сказав:

- Добрий шиді...

- ...

Мо Сі скрипнув зубами.

- Ґу Ман, отямся!

Брови Ґу Мана були майже зведені разом. Він повільно відсахнувся.

- Я дуже не хочу купатися... Немає сил... Чому б тобі не допомогти мені скупатися?

Мо Сі все ще був злий. Відповідь Ґу Мана застала його зненацька. Він раптом втратив всі слова і був трохи збентежений. Через це його намір робити догани зменшився на третину.

- ... Навіть не думай про це.

Ґу Ман зітхнув і впав на ліжко й загорнувся в ковдру. Здавалося, він так і збирався спати. Мо Сі нічого не зміг з ним вдіяти і сам пішов прийняти ванну та переодягнутися в чистий комплект одягу.

Спочатку він думав, що Ґу Ман навмисно поводився безсоромно, бо не хотів купатися. Але, повернувшись, побачив, що той згорнувся калачиком у глибині ковдри, тримався за живіт, хмурився і тихо стогнав. М'яке чорне волосся спадало на бліде обличчя.

Зараз вже не було потреби прикидатися. Мо Сі на мить був приголомшений і зрозумів, що той насправді почувається погано. Тож він витер мокре волосся й підійшов до ліжка Ґу Мана. Опустивши голову, він запитав його:

- Як ти? Тобі все ще погано?

Довгі вії Ґу Мана затремтіли, він трохи розплющив свої блакитні очі, що сльозилися. Він слабко глянув на Мо Сі і пробурмотів:

- Так. Я з'їв забагато... Я переїв. У мене болить живіт.

- ...

Мо Сі якийсь час мовчав, а тоді процідив:

- Ну звичайно.

Але все одно сів поруч із Ґу Маном і спокійно махнув йому.

- Посунься сюди.

Ґу Ман на мить завагався. Він подумав, що не може дозволити собі образити цю людину. Особливо зараз, коли він був слабким. Мудра людина знає, коли відступитись. Він не хотів страждати, тож двічі перекотився на ліжку й опинився біля Мо Сі. Він зітхнув.

- Ще ближче?

- Ляж і не рухайся, - сказав Мо Сі.

Ґу Ман лежав, як солона риба.

Але на цей момент його одяг вже зсунувся, комір був широко відкритий, оголивши велику ділянку шкіри зі старими шрамами. Мо Сі глянув на це, і його очі трохи потьмяніли.

Він підняв руку й поправив комір Ґу Мана, а потім поклав її йому на живіт і став повільно гладити його.

Ґу Ман двічі втягнув губами повітря.

- Принцесо, ти караєш мене за те, що я занадто багато їв?

Мо Сі був не в дусі.

- Що ти сказав?

Ґу Мана не можна звинуватити в такій упередженості. Головним чином тому, що Мо Сі був занадто впертим. Ґу Манові здалося, що ці не легкі, але й не дуже сильні рухи теж були методом покарання, просто від цього він не почувався надто погано. Незважаючи на дивні відчуття від цих дій, дискомфорт у його шлунку насправді зменшувався.

Ґу Ман лежав на ліжку, і його очі поступово затуманювалися. Нарешті він схилив голову і обличчям притулився до руки Мо Сі. Він заснув.

Цієї ночі йому знову наснився сон. В його пошкодженій свідомості знову виринули втрачені спогади.

Йому снився низький намет, свист вітру за його межами, запах грушевого цвіту і медовий запах тіла Мо Сі.

Це була ніч його повноліття.

Раніше Ґу Манові снилося тільки як Мо Сі його цілує. Після цього спогад обірвався і довгий час Ґу Ман був збентежений: що ж сталося далі? Чому він відчував жар і йому стало не по собі? У цей момент, можливо, через алкоголь і той факт, що Мо Сі масажував його хворий живіт, цей ритм, здавалося, збігся з іншим ритмом у його пам'яті.

Так само, як розходяться хмари, він раптом згадав.

Тієї ночі він узяв у старому книжковому магазині книжку з еротичними картинками і, сповнений підступних думок, планував подарувати її Мо-шиді на повноліття. Але він не очікував сам потрапити в полум'я. Зрештою, Мо Сі потягнув його на похідне ліжко...

Під ними скрипіли слабкі дерев'яні дошки. Він опинився під тілом Мо Сі. Його ніздрі були наповнені диханням іншого. Йому не було куди подітися.

Він не пам'ятав, що Мо Сі говорив йому тоді, лише знав, що коли він збагнув, що відбувається, руки Мо Сі вже розв'язували пояс на його талії - ці руки були напружені, наче у хлопчика, що розв'язує подарунок, про який довго мріяв.

Сам Ґу Ман у той момент почувався не краще. Йому навіть здавалося, що він нервує більше, ніж Мо Сі. Це тому, що він завжди почувався спокійно перед Мо Сі, опікав і захищав його, був для нього «ґеґе».

Але коли його міцно притиснуло важке тіло цього юнака, він раптом відчув, що це його давнє положення змінилося. Вперше він помітив, що молодий панич, якого він любив, захищав і боявся щоб інші не образили його, насправді був не таким слухняним і ввічливим, як він собі уявляв.

Йому на зміну прийшов чоловік із широкими плечима та дивовижною силою. До цього він насправді відчував, що цей хлопець потребує лише його наставництва та захисту.

Його адамове яблуко здригнулося. Він облизав вологі губи, і його очі неспокійно забігали. Він хотів віднайти знайоме відчуття себе як старшого брата, але нічого не виходило.

В його очах відображалося емоційне обличчя Мо Сі.

Це гарне, молоде й стримане лице було оповите туманом кохання. Через це чорні очі Мо Сі, які зазвичай були холодними й стриманими, виглядали трохи збентеженими, наче у молодого звіра, який помилково потрапив у пастку бажання.

Молодий - тобто недосвідчений, безрозсудний, з нескінченною силою рватись вперед.

Звір - тобто з характером, амбіціями та безмежним бажанням, яке от-от випустить.

Ця пара очей дивилася на Ґу Мана. Шовк упав, ніби розкрили мушлю й показався тремтячий свіжий молюск і прихований запах морської глибини.

М'яке тіло молюска схопили гарячі пальці. Це відчуття змусило Ґу Мана заплющити очі й тихо видихнути. Він ковтнув, а потім повільно відкрив свої вологі очі... і побачив Мо Сі... в той момент... він виглядав хвилююче і надзвичайно жахливо.

У юнака були широкі груди, тонка талія, рівномірні м'язи. В той час на тілі Мо Сі не було багато шрамів, особливо на грудях - його грудна клітка все ще була ціла, без рани, яку йому згодом наніс Ґу Ман.

Ґу Ман дивився на це міцне тіло. Повітря навкруги ніби замерзло, через тиск він не міг дихати.

Він не розумів, як усе так обернулося.

Звичайно, Мо Сі був людиною, яку він хотів захистити, але той взяв його, жорстко і владно. Тоді він перебрав з алкоголем і не міг вловити багато деталей, але міг легко пригадати відчуття як його шиді ніби прорізав його.

Було боляче. Дуже боляче.

У той час Мо Сі був дуже молодий і надто безрозсудний. Він так довго стримував своє бажання володіти цією людиною, якої так давно жадав, тож коли, нарешті, вже не зміг стриматися, це довго пригнічене бажання вибухнуло в ньому наче помста.

Ґу Ман згадав, що тоді він, здається, говорив багато дурниць. Для того, щоб зберегти обличчя, чи для того, щоб наступного дня можна було спокійно порозумітися з Мо Сі, чи з якоїсь іншої причини - він, здавалося, терпів біль і постійно наторочував, що грався з незліченною кількістю чоловіків і жінок.

Мо Сі ж не знався на цьому і не вмів цього робити. Слухаючи слова Ґу Мана, він ставав все більш нетерплячим, а його сила все більше виходила з-під контролю.

Він згадав, що пізніше Мо Сі підняв його і притулив до узголів'я ліжка.

У світлі свічки було видно, що очі юнака трохи почервоніли - через гнів, небажання, хіть і образу...

Хлопець тримав його обличчя і цілував його щоки. Нарешті він підвівся і подивився на нього зверху вниз. Це гарне лице зараз було для нього майже незнайомим через одержимість та кохання.

Перш ніж повністю зайняти його, він сказав:

- Шисьоне, подивися уважно на мене, потім опусти голову і подивись на себе... Мене не хвилює, зі скількома ти грався раніше, я хочу, щоб ти чітко бачив...

Напружене хвилювання від того, що його «беруть», супроводжувалося глибокими, сумними й хтивими очима юнака.

- Хто твій... - Мо Сі натиснув на нього. Ця моторошна вогкість була настільки чіткою, що він міг її відчути. Його глибокий і хрипкий голос ледь не увірвався в глибину душі Ґу Мана разом з його хіттю. - ...перший чоловік.

Ґу Ман застогнав. Він дрижав, його шия була слабкою, душа ніби розривалася, очі тремтіли, текли сльози. Його талія, яка ніколи не згиналася на полі бою, раптом обм'якла. Все перед ним почорніло.

Він нічого не усвідомлював. Біль, жар і це дихання могли спалити його. Його серце билося, наче грім. Він відчував, як тремтіли його кінцівки й кістки, а плоть і кров горіли.

Отямившись, він широко розплющив вологі очі й подивився на світло й тіні, що перетікали по стелі намету, наче Чумацький шлях проходив над їхніми переплетеними душами. Все було хаотично.

Ґу Ман згадав, що він був в полоні пальців і долоні Мо Сі. Спочатку емоції чоловіка були дуже стриманими, але згодом хіть юнака кинулася йому в голову. Жар перетворився на пожежу. Краплинки поту ніби були матеріалізованим коханням, яке тісно пов'язувало їх двох. Він відчув рідину на руках іншого. Його кінцівки й кістки розм'якшилися від міцного вина. У пекучому повітрі вони перетворювалися на вогняний потік, що плинув разом з його свідомістю.

Його розум був у безладі, але він усе ще бачив сексуальні губи Мо Сі, чув його низький голос біля свого вуха. Він також міг згадати нестримне ідеальне тіло в напівтемряві.

Що вони робили?

Що це приносило їм і що це означало - для сьогоднішнього Ґу Мана було незрозуміло. Він лише відчував в цьому сні таке саме збудження.

Але це збудження було оповите такою сильною тривогою, що він почувався розгубленим і безпорадним.

Це переплетення кінцівок, інтимність - що це означало? Це був якийсь контракт чи якась клятва привласнення?

Мо Сі сказав: «Подивись уважно, хто твій перший чоловік».

Його тон, упертий і сумний, теплий і пристрасний... Це мучило його серце.

Він не знав, скільки тривав цей сон. Зрештою все було розмитим і липким, а світло й тінь хаотичними. Раптом в якийсь момент здійнялася надто сильна хвиля і Ґу Ман не міг не випустити той самий хрипкий шепіт, як в його спогаді:

- ... Ши... Шиді, ти...

Наче ступивши на повітря, Ґу Ман раптом розплющив очі.

Він важко дихав. Сильно здригнувшись, він упав, як приплив. Він весь спітнів. Його вологі губи були злегка розтулені, і все тіло тремтіло. Пара блакитних очей туманно дивилася вгору.

Ці очі все ще були сповнені розгубленості та безсилля.

Мокро.

Він не знав, котра година. Такого він ніколи раніше не відчував. Раніше сни були снами, а прокидання - прокиданням. Ніколи до цього, прокинувшись від сну, він не мав такого сильного відчуття нереальності.

Минуло багато часу перш ніж його дихання заспокоїлося, а очі поступово сфокусувалися.

Він повільно підняв голову.

Він все ще був на горіховому човні, все ще в каюті. Намету та юнаків вже не було. Нарешті він повернувся до реальності. Ґу Ман ковтнув слину, як покинутий собака, який щойно виплив на берег із холодного озера. Він повільно підвів вологі блакитні очі.

І побачив у світлі свічок застигле обличчя Мо Сі.

Кінчики пальців Ґу Мана все ще тремтіли. Він глухо пробурмотів:

- Мо Сі?

- ...

Він усе ще не розумів своїх відчуттів.

- Я... Що зі мною...?

Він опустив голову й подивився на свої руки, свій мокрий від поту одяг і...

Ґу Ману не потрібно було описувати свої симптоми. Мо Сі пробіг поглядом по нижній частині його тіла і побачив весь срам і вологість на його білизні. Після чого впав у ще більш дивне мовчання.

Авторці є що сказати:

«Якщо персонажі гратимуть у телевізійних драмах»

Мо Сі: Я вибираю «Гаррі Поттера», тому що там єдина людина з розколотою душею - Волдеморт, тож душа Ґу Мана не зможе бути розколотою.

Ґу Ман: Я вибираю «A Bite of Ching». (Інтерв'юер Овочева булочка:??? Головні герої цього шоу - їжа. Ти хочеш, щоб тебе приготували??)

Дзян Фулі: Я обираю «Багате життя».

Мужон Лянь: Я вибираю «Золотий трикутник»*, я зможу більше курити.

 

*Телепрограма, де поліція бореться з наркотрафіком

 

Дзян Єсюе: Я вибираю «Чотири великі констеблі», я зможу і далі сидіти в інвалідному візку.

Мужон Чуї: Я вибираю «Дораемон».

Юе Ченьцін: Я вибираю «Сон у червоному теремі». Я буду грати роль Дзя Баою, а мій дядько - Лінь Дайю*. (Овочева булочка: Твоя ідея дуже небезпечна.)

 

*Якщо опустити той факт, що ці персонажі по сюжету закохані і Лінь Дайю - дівчинка, схожість персонажів у тому, що Лінь Дайю гостра на язик, Дзя Баою ледачий і геть не любить працювати. А ще Лінь Дайю дуже красива, але хвора і для лікування потребує дуже особливих ліків

 

Хва По'ань: Чи потрібно мені вибирати? Я живу тільки в легендах. Гаразд, тоді я вибираю «Спокусу вчителя»... Такого шоу немає? Добре, тоді виберу «Наруто», роль учня, що вбиває свого вчителя. Це підходить моєму характеру.

Чень Тан: Мені байдуже. Доки я не граю в «Конфуції», який навчає кожного, все буде неправдою.