Остання крапля

Кімната терапії.

Біля ліжка Ґу Мана стояв стрункий, одягнений у чорне чоловік.

У руці він тримав клинок, блискуче лезо якого все ще було в крові. Темно-багряна, вона по краплі стікала вниз. Ґу Ман сів на ліжку. Крізь напівпрозору штору він дивився на чоловіка, що повільно наближався до нього.

Можливо, це спогади про минуле так сильно вплинули на нього і він ніяк не реагував. Лише дивився на непроханого гостя в холодному заціпенінні.

Як раптом він запитав:

- Чому ти хотів убити Мужон Ляня?

Чоловік у чорному на мить був здивований:

- … Звідки ти знаєш, що це я?

Ґу Ман витріщався на нього:

- Країна Ляо зробила мене схожим на вовка. У мене вовче чуття.

Чоловік у чорному:

- Зрозуміло...

- То чому ти хотів його вбити? – повторив Ґу Ман.

Насправді він не очікував, що чоловік у чорному відповість, але той повільно зупинився. Потім з-за чорної маски, що закривала його обличчя, почувся низький приглушений голос:

- Ти помиляєшся. Я справді напав на Мужон Ляня, але я не хотів його вбивати. Просто дехто довірив мені це.

- …

- Але я дуже добре знаю, чому ця людина хоче його вбити, - сказав чоловік у чорному. - Мужон Лянь знає надто багато секретів. На її місці я б не дозволив йому жити в цьому світі.

- Тоді як щодо мене? – знову спитав Ґу Ман. – Навіщо докладати стільки зусиль, щоб убити мене?

- Ти знову помиляєшся. Я не маю наміру тебе вбивати.

Ґу Ман подивився на кров, що капала з клинка, і сказав:

- Переконливо.

Чоловік у чорному погладив лезо й ледь помітно посміхнувся:

- Якби я міг, я справді волів би просто позбавити тебе життя. Чисто і швидко. На жаль, це нелегко зробити.

- Ти проник до цієї кімнати в глибині палацу, поруч нікого немає, і ти щось говориш про те, як нелегко забрати мою голову?

Чоловік у чорному ледь помітно посміхнувся:

- … Як і очікувалося, Мужон Лянь знає надто багато, а ти — надто мало, - але він, здається, не хотів більше нічого пояснювати Ґу Ману. Зрештою, в імператорському палаці Чонхва було повно майстрів. Якою б гарною не була його техніка пересування, якщо він надто довго тягнутиме, то не факт, що зможе успішно втекти, коли прибуде підкріплення.

Тож він сказав:

- Сьогодні я тут, щоб розповісти тобі секрет, якого ти раніше не знав.

Ґу Ман трохи примружив очі.

Він більш-менш розумів мету цієї людини.

За словами ґвоши Ляо, його тіло було схоже на повний тріщин контейнер. Якщо певною мірою вплинути на нього, його поглине темна демонічна енергія і він перетвориться, по суті, на ходячий труп. Його відвідувач не мав наміру вбивати його, а хотів розповісти якісь таємниці. Очевидно, він хотів вплинути на його розум і розбити його серце.

Ґу Ман сів прямо, блакитні очі дивилися на іншу людину.

Це було не легко.

Чутки, тяжке поранення Мужон Ляня, особистість тітоньки Лінь, його походження… Стільки хвиль і вітрів уже обрушилися на нього. Його спогади справді були в безладі і розсипалися, але принаймні він міг зберігати ясну свідомість.

Він знав, що як тільки демонічна енергія вийде з-під контролю, вона неодмінно поглине його, тому йому не можна було падати у прірву.

Але які таємниці міг знати цей чоловік, щоб вони могли розбити його?

За коротку мить незліченна кількість здогадів промайнула в його голові, і ці здогади стали бронею, яку він наперед на себе одягнув. Він думав, що хай що розповість інший, це не вплине на нього.

Поки чоловік у чорному не сказав два слова.

- Небесна Обітниця.

Перш ніж Ґу Ман зміг збагнути значення цих слів, його звірячий інстинкт змусив його мозок загудіти, а кров похолонути.

Його блакитні, як озера, очі трохи округлилися. Він міг відчути, що чи то його високі мури, чи то броня, яку він одягнув – усе паде перед цими двома словами. Він інтуїтивно розумів, що йому слід зробити все можливе, щоб більше не слухати цього, але, як моль, приваблена бурхливим полум’ям, знаючи, що може загинути, він все одно пробурмотів:

- … Що?

- Ти ніколи не замислювався над тим, чому Його Величність дозволив Мо Сі очолити залишки твого війська? - слова чоловіка в чорному були схожі на гострі голки, що проколювали барабанні перетинки Ґу Мана. - Його Величність тоді хотів, щоб він очолив батальйон Багряного Пера. Як думаєш, чому такий чистокровний аристократ як він зрештою став командувачем твоєї Північної Прикордонної Армії?

В грудях відчувся холодок.

Чоловік у чорному продовжив:

- Через Небесну Обітницю.

Ніби прогримів грім. У нього всередині все запалало.

- Одразу після того, як ти своїми руками штрикнув його, він протягом трьох днів і трьох ночей стояв на колінах перед тронною залою, притягнувши своє хворе тіло, щоб благати Імператора Чонхва про милосердя для залишків твого війська, - повільно проговорив чоловік у чорному. – Завжди такий гордий… тоді він просто ступив у бруд. Він заступався за тебе перед усіма цивільними та військовими чиновниками, захищав тебе, а все, що отримав за це – твій удар йому в серце!
Знаєш, скільки людей в Чонхва з нього сміялося?
У нього було багато ворогів і ті дворяни, які зазвичай не могли зрівнятися з ним, глузували з нього, кажучи, що він погано розуміє людей і що він одержимий. Навіть казали, що такий зрадник, як ти, з’явився в країні саме тому що він цього вчасно не зрозумів, що якби він міг побачити твоє справжнє обличчя раніше, ті невинні люди не загинули б дарма.
Вони звинувачували його, звалили на нього всю провину за поразку. З одного боку, критика країни на його адресу, з іншого те, що ти відвернувся від нього. З одного боку його ненависть до тебе за зраду, з іншого – ваша з ним давня дружба, - чоловік у чорному чітко промовляв кожне слово, і вони перетворювалися на гострі голки, що пронизували душу Ґу Мана. - Ти думаєш, ти єдиний, хто страждав? Коли ти був у пеклі, він ніби перебував в підвішеному стані, живучи життям, гіршим за смерть. Різниця полягала в тому, що ти знав, навіщо йшов до пекла, але від нього ти все приховав, зробив вибір за нього та ігнорував його справжні почуття.

Голос чоловіка в чорному сочився отрутою.

- Ти довів його до цього.

Ґу Ман за завісою зіщулився, наче його вжалила змія чи скорпіон. Його обличчя було бліде, як папір.

- Ти не хотів нічого йому говорити і закрив йому очі. Ти боявся, що його вмовляння похитнуть твою рішучість, тому егоїстично відправив його на кордон. Так, ти був рішучим, але не дав йому навіть можливості попрощатися з тобою як слід!

- Ні… Ні… - Ґу Ман обняв голову й скрутився в глибині ліжка. – Ні..

- Чому ж ні? Як це ні? Ґу Мане, ти загасив його віру, його гідність, його світло. Ти просто припускав, що він піде шляхом, який ти для нього проклав, і житиме чистим і безтурботним життям. Який же ти був самовпевнений!

Від сильного болю Ґу Ман згорнувся калачиком, наче звір, що потрапив у пастку, і тихо заскиглив.

- Це не так… Я не хотів, щоб він...

- Ти не хотів. Але так сталося, — чоловік у чорному майже глузував із нього. - Саме через те, що ти все приховував, Імператор зміг використати життя решти 30 000 солдатів вдруге. Спершу з тим, щоб ти став шпигуном. Вдруге з тим, щоб він не збунтувався.
Небесна Обітниця, - злісно проговорив чоловік у чорному. - Заради людини, яка, як він вважав, покинула його назавжди, твій Сіхе-Дзюнь на десять років вкоротив собі життя і дав клятву ніколи не зраджувати Імператора чи Чонхва.
Цікаво, Ґу Мане, чи розповів він тобі все це, коли ти жалівся йому?

Це було питання, відповідь на яке була очевидна, але воно важким батогом вдарило Ґу Мана, через що той затремтів усім тілом, його посинілі губи задрижали.

Цікаво, чи розповів він тобі все це?

Перед його очима ніби постало красиве обличчя Мо Сі з його глибокими рисами. Його довгі вії опустилися, закриваючи все, що вирувало в його очах.

Мо Сі притиснувся чолом до його чола і прошепотів:

- Шисьоне, все гаразд. Це все в минулому. У нас ще є ціле життя.

Щоб дізнатися правду про зраду Ґу Мана, він ризикнув цілісністю свого духовного ядра. Він витягнув Ґу Мана з трясовини на берег, почув біль Ґу Мана, зрозумів його смуток і пообіцяв, що, хоч би що трапилося далі, він витримає це разом з Ґу Маном.

Єдине, чого він йому не показав, це власних ран.

Єдине, про що він не сказав Ґу Ману, це те, що їхнє «ціле життя» вже не є повним. Ті десять років давно стали клятвою для захисту залишку війська Ґу Мана – тільки він про це не знав.

- А знаєш, що найсмішніше?

Чоловік у чорному бачив агонію Ґу Мана, що вже був на межі. Він зробив крок уперед, його очі зловісно блиснули.

- Найсмішніше, Ґу Мане, те, що ця його обітниця була марною. Ви з Імператором вже мали домовленість, але він був як дурень, який нічого не знав і був стурбований настільки, що не міг спати. Насправді ж, якби він не склав цієї обітниці, хіба Імператор скривдив би твоїх солдат?

Він клекотав отрутою, просочуючи нею плоть і кров Ґу Мана.

Перемога була у нього в руках, по виразу обличчя Ґу Мана було видно, наскільки той був враженим і розбитим.

Він був схожий на павука, який рухає своїми вісьмома лапами, наближаючись по ретельно сплетеній павутині до здобичі, що потрапила в пастку. І останній удар...

- Ти мав блискучий план, але він був твоїм прорахунком. Ґу Мане, якби я був родичем, який піклується про Мо Сі, найбільшим моїм бажанням було б, щоб він ніколи в цьому житті не зустрів тебе.

Ніби порцелянова поверхня тріснула, видаючи тривожний звук.

- Це ти завдав йому шкоди.

Наче лопнула тятива і Ґу Ман завив від болю. Він вдарився чолом об матрац, його спина зігнулася, пальці вп’ялись у волосся, а горло було сповнене звіриного плачу.

Небесна Обітниця.

Небесна Обітниця!!!

Здавалося, він знову відчув той вітер на галявині Академії багато років тому. Колихалося гілля берез. Під деревом сидів гарний хлопець і їв дзондзи. Відчувши його погляд, він тихо звів на нього очі.

Цю пару ясних чорних очей.

Коли він вперше побачив цього юнака, йому здалося, що той схожий на рідкісний нешліфований нефрит… Зрештою, саме він став першою шаховою фігурою, яка пала на їхній шахівниці. А Ґу Ман досі про це не знав.

- Сіхе-Дзюнь, Ваншу-Дзюнь, Лу Джаньсін… Ґу Мане, ти думаєш, що біди цих людей ніяк з тобою не пов’язані, але ти помиляєшся. Коли ти став правою рукою Імператора і планував своє правосуддя, вони всі стали шаховими фігурами в твоїх руках.

Сказавши це, чоловік у чорному поклав перед ліжком Ґу Мана маленький нефритовий сувій із записом обітниці Мо Сі.

Потім тихо визирнув назовні.

Він знав, що довше залишатися тут не можна, бо відчував наближення до кімнати терапії сильної духовної енергії. Він мав уже йти.

Але він був певен, він знав, що Ґу Ман не зможе витримати цього удару – той уже був на межі, а він на додачу ще й залишав йому вкрадений сувій із записом цього жорстокого минулого.

Чоловік у чорному прошепотів:

- Якщо ти не віриш тому, що я сказав, нефритовий сувій неможливо підробити. Ти можеш добре роздивитись, яким жалюгідним зробило Сіхе-Дзюня твоє неправильне рішення.

Він вклав меча в ножни і, перш ніж прибули Мо Сі та інші, підлетів до карнизу та швидко зник.