Дев'ятиокий ґуцінь

Останній багрянець призахідного сонця зник за обрієм. Настала ніч.

Ґу Ман зупинився на вершині даху губернаторського особняка.

Зі свого місця він міг бачити, як на надбрамній вежі спалахувало світло. Заклиначі Чонхва та Ляо вели запеклий бій на високій міській стіні. Духовні заклинання стикалися одне з одним зі сліпучими спалахами. На відстані це було схоже на тисячі феєрверків, які неможливо описати словами.

Зі східним вітром здалеку долинали звуки вибухів, крики і плач проривалися крізь дим і вогонь і сягали вух Ґу Мана. Але Ґу Ман знав, що ситуація з того боку в цей момент його не обходила.

Він поглянув на компас у своїй руці. Листочок вказував на кімнату в центрі резиденції губернатора, в якій горіло світло і звідки линув тихий звук ґуціня.

- Здається, це тут.

Пройти захист країни Ляо може бути важко для інших, але не для Ґу Мана. Хоч він і втратив спогади про п’ять років у Ляо, та коли ґвоши загартовував його тіло, то закарбував на його кістках заклинання темної магії. Навіть якщо він нічого не міг пригадати, він усе одно міг легко їх використовувати.

Лиш кілька простих темних заклинань – і усі заклиначі на подвір’ї заснули глибоким сном. Ґу Ман легенько зістрибнув із даху й приземлився у дворі. Тільки тоді він збагнув, що людей тут залишилося небагато і майже всі вони були заклиначами низького рівня. Вони могли лише передавати повідомлення, але якби справа дійшла до бою, йому б не було роботи і на один палець.

Ґу Ман приклав палець до шиї одного з солдатів, щоб перевірити. Як і очікувалося, духовна сила була дуже слабкою.

В його очах промайнув холодок.

Згідно з компасом, залишок душі Кривавого демона-звіра був у цій кімнаті. Могла бути лиш одна причина, чому люди Ляо не забрали його звідси негайно — печатка Чень Тана не була повністю знята, тому вони не наважувались вивозити його з Дадзе.

Але якщо тут була така важлива душа, чому навколо так мало охоронців, і всі з таким слабким рівнем магії?

Поки Ґу Ман думав, з кімнати почувся спів чоловіка:

- Меч п’ятирічний час звертає,
Десятирічний світ міняє.
Цей меч досить гострий, щоб воду ділити,
Життя ж закоротке серця нам розбити*.

 

* «розбити» в сенсі роз’єднати, відділити одне від іншого

В маленькому дворику від свіжого вітру погойдувались сосни й бамбукові дерева, місяць світив білим. На відстані було чути звуки битви, вбивства і крики... Але з кімнати імператорського особняка все линув легкий звук ґуціня – ніби вітер роздмухував пил. Він був безперервний і безмежно сумний. Рікою текла кров. Ґуцінь, шахи, каліграфія та розпис на стіні створювали надзвичайно дивну атмосферу.

Будівля без охорони, нескінченний звук ґуціня, самотній воїн, який знешкодив людей уночі, і невиразно чутна пісня.

Ґу Ман раптом відчув, що вся ця ситуація дуже знайома, наче він десь уже бачив щось подібне раніше… Але через нагальність битви у нього не було часу подумати.

Його очі потьмяніли, а потім спалахнули світлом і він тихо мовив:

- Демонічне серце кличе мене.

Хоча тіла солдат країни Ляо не були загартовані, метод вдосконалення, який вони використовували, передбачав накопичення певної кількості темної енергії в їхніх тілах, тому ними можна було легко маніпулювати. За наказом Ґу Мана ті заклиначі Ляо, яких він взяв під контроль, один за одним повідкривали очі, що спалахнули блакитним.

- Вперед!

Десяток заклиначів Ляо миттю схопилися і кинулися до головних дверей особняка.

З гучним ударом двері було виламано і серед пилу, що здійнявся, Ґу Ман побачив мертвих членів родини губернатора, які висіли ніби вітряні дзвіночки.

Далі за висячими тілами спиною до Ґу Мана сидів чоловік у білому з золотом вбранні. Під його тонкими пальцями був обтягнутий людською шкірою ґуцінь. Дев’ять очей, якими він був оздоблений, оберталися.

Ґу Ман відчув пронизливий озноб, що піднявся від його стоп і охопив усе тіло. Він миттєво згадав, де вже бачив подібну ситуацію.

Ілюзія з пам’яті демона меча Лі Цінцяня!

Тоді у домі Мужона Чуї Ґу Ман не бачив ілюзію на власні очі. Але пізніше Мо Сі за допомогою заклинання показав йому, що сталося з Лі Цінцянєм. Ґу Ман знав, що той один увірвався до зали ґвоши країни Ляо, щоб помститися за Хон Шао. Тоді навколо теж було порожньо. Чоловік, що грав на ґуціні, обернувся, показавши йому обличчя у золотій масці і білі зуби.

Зараз ніби відбувалося відтворення тієї ситуації, але резиденцію ґвоши замінили на резиденцію губернатора.

Ґвоши країни Ляо повернув голову й підвів обличчя, закрите золотою маскою. Він посміхнувся:

- Давно не бачилися, генерале Ґу.

Хоч спогади про п’ять років у країні Ляо були неповними, Ґу Ман все ж не забув, що саме цей чоловік замкнув його в таємній кімнаті та загартував його тіло.

Тож людиною, яка особисто охороняла залишки душі Кривавого демона…

Був ґвоши країни Ляо.

Не дивно. Техніки ґвоши Ляо були дуже непередбачуваними. Якщо це був він, то в додатковій охороні не було потреби.

- Мені казали, що імператор Чонхва схопив тебе для проведення темного демонічного випробування і тепер твої розум і тіло повністю виснажені, — спокійно мовив ґвоши. - Здається, Дзян Фулі добре попіклувався про тебе. Його руки і справді люблять втручатися в чужі справи – ти все-таки тут.

Ґвоши глянув на заклиначів Ляо, якими керував Ґу Ман.

- Цк-цк-цк. Поглянь, як ти вправно використовуєш темні заклинання. Як шкода, — він перевів погляд на маску Ґу Мана, посміхнувся і сказав: - Твоя країна не визнає тебе. Ти так давно повернувся, але лише вдягаючи маску ти можеш служити своєму Чонхва.

Ґу Ман не хотів витрачати час на балачки. Він швидко оглянув кімнату й одразу побачив біля ґуціня цуценя, що випромінювало сріблясто-біле світло.

Можливо, це було через сильну демонічну ауру на його тілі, але він майже одразу відчув, що це звичайне на вигляд цуценя було залишком запечатаної душі Кривавого демона-звіра.

Очі Ґу Мана потемніли і він глибоким голосом сказав:

- Розійтись!

Десяток заклиначів, яких він контролював, негайно розсіялися в атакуючий стрій й оточили ґвоши. Ґу Ман знав, що їх духовна сила була надто малою, тож клацнув пальцями, матеріалізуючи кілька талісманів, що випромінювали темну ці, і відправив їх у підконтрольні тіла. Заклиначі негайно тихо заревіли, їх духовна енергія раптово зросла і вони націлились на ґвоши.

Але з ним було не так просто мати справу. Він підвівся з ґуцінєм і торкнувся його струн. Зустрічаючи заклиначів, він сказав:

- Ми ж з тобою старі знайомі, які працювали разом п’ять років. Зустрівшись знову, ти не хочеш навіть перекинутися парою слів, а одразу лізеш у бій, - після павзи він мило посміхнувся і сказав: - Тепер у генарала Ґу такий нетерплячий характер. Хто тебе розбалував?

- Хочеш це змінити?

- Айо, - усмішка ґвоши стала ще яскравішою. - Ти досить упертий. Шпигун сказав, що ти відновив пам’ять. Здається, він не помилився. Однак після повернення до Чонхва ти геть забув усе, що робив у країні Ляо. Я дуже здивований. Хочеш сказати, що забув, як давав мені поради стосовно нашої армії?

- ...

- Що ти забув, скільки людей Чонхва загинуло від твоїх рук? Забув, у скількох битвах ти привів наш народ до перемоги?

Ґу Ман підняв руку й повільно провів пальцями по лезу Йон’є і там, де вони проходили, багнет спалахував іскрами духовної енергії. Лезо віддзеркалювало холодні очі Ґу Мана.

- Пам’ятаю я чи ні – я не маю бажання тобі відповідати. Але є дещо, що я хочу сказати.

- Що?

- За нормальних обставин ти б ніколи не говорив стільки маячні.

Коли впало останнє слово, його постать наче гепард кинулась на ґвоши. Було чути лише струни ґуціня. Дев’ятиокий інструмент миттєво розкрив золотий бар’єр, що зіткнувся з клинком Ґу Мана. Вмить полетіли іскри, залунали звуки магічних заклинань та бойового мистецтва. Очі двох віддзеркалювали запекле протистояння.

Як і очікувалося…

Під час атаки Ґу Ман міг відчути очевидне виснаження ґвоши. Щоб швидко відновити залишки душі Кривавого демона-звіра, той грав на дев’ятиокому ґуціні два дні й одну ніч без відпочинку. Хоча він залишався сильним, його духовна енергія була не на тому рівні, як зазвичай, тому він навмисне так зволікав, маючи намір накопичити трохи сили.

Як міг Ґу Ман дозволити йому досягти успіху? Він негайно атакував ґвоши, наче порив вітру та снігу, і спрямував заклиначів атакувати разом з ним. На мить залу губернатора наповнили холодний вітер і демонічна аура.

- Гарні навички, - похвалив ґвоши.

Торкаючись струн, він побачив, як Ґу Ман знову рубанув, і вигукнув:

- Шуанхань*, явись!

*Якщо я правильно зрозуміла, «зледеніння»

Щойно пролунав його голос, дев’ятиокий ґуцінь миттю розплющив ще одне око. Ґу Ман тільки відчув слабкий рух біля своїх ніг і одразу підскочив. Майже одночасно десятки гострих бурульок виринули з підлоги в тому місці, де він стояв. Якби Ґу Ман був на долю секунди повільнішим, то був би перетворений на решето.

Ґу Ман не наважувався розслабитися. Усе його тіло було напружене, а блакитні очі схоплювали кожен рух ґвоши.

Дев’ятиокий ґуцінь... Дев’ятиокий ґуцінь...

Він щосили напружував пам’ять, намагаючись згадати більше деталей про цей магічний інструмент. Він працював поряд з ґвоши країни Ляо п’ять років. Він мав добре знати, на що здатний цей ґуцінь…

- Ах!

Але щойно він над цим задумався, як відчув у голові пронизливий біль. Звук духовного інструмента був наче гострий ніж, що встромився йому в мозок, через що все його тіло вкрилося холодним потом.

Дев’ятиокий ґуцінь...

Дзень-дзень - почулося ще дві ноти. Ґвоши смикнув за струни і бурульки пробили цеглини на підлозі і в одну мить проштрикнули трьох заповільних заклиначів. Бризнула брудна кров, її краплі потрапили на Ґу Мана. Густий запах крові раптом стимулював його думки.

Дев’ятиокий ґуцінь…

Кілька фрагментів раптом промайнули в його хаотичному розумі!

Це було в головній залі країни Ляо. Ґвоши усміхався, погладжуючи ґуцінь з людської шкіри.

- Ця магічна зброя була створена мною. У неї дев’ять очей, і власник кожного ока був дуже могутнім. Хтось міг спілкуватися з духами божественних звірів, хтось атакувати бурульками… З цим ґуцінєм ті майстри ніби завжди поруч зі мною. Це набагато краще, ніж мати звичайних слуг.

Саме так.

Ґу Ман смутно згадав, що ґвоши країни Ляо справді мав таку божевільну здібність. Він міг запечатати магічні вміння людини в оці, а потім вставити його в дев’ятиокий ґуцінь.

- Ці дев’ять очей не завжди будуть зі мною. Якщо я знайду більш могутнього заклинача, я приберу найменш потрібне око та заміню його новим, - ґвоши в його спогадах холодно усміхнувся. – З таким циклом дев’ятиокий ґуцінь з часом ставатиме все більш потужним, поки не стане непереможним…

Раптом десятки бурульок вирвались з цеглин і проштрикнули на смерть решту підконтрольних заклиначів, після чого націлились на Ґу Мана.

Ґу Ман підскочив до арки під стелею. Він перевів подих і швидко опустив погляд. Кривавий демон-звір був надійно захищений створеним ґвоши бар’єром, тож він не міг схопити його мотузкою для захоплення душі. Він заплющив очі й почув, що ґуцінь ґвоши змінив мелодію.

Цей мотив був безмежно демонічним, як танець лютих привидів і демонів.

Ґу Ман важко вдихнув. Він лише відчув, як демонічна ці в його грудях бурлить і здіймається, і все це було викликано звучанням духовного інструменту.

У цей момент ґвоши захихотів.

- Ґу Мане, я казав тобі п’ять років тому. У той момент, коли ти кивнув і погодився наповнити своє тіло темною демонічною ці, ти став монстром, ні людиною, ні демоном. У всіх Дев’яти Провінціях ніхто крім мене тебе не визнає.

Ґу Ман припав на одне коліно, однією рукою тримаючись за колону, зціпив зуби й важко дихав.

- Думаєш, я не тримаю при собі кількох охоронців просто так? Ні. Насправді я чекав на тебе. Навіть якщо мені сказали, що ти серйозно поранений і просто не в змозі прийти на передову, факти доводять, що вони недооцінили медичні навички Дзяна Фулі і твоє серце.

Ґвоши присів біля Дзінчена.

- Моя інтуїція підказувала мені, що ти обов’язково прийдеш. Раніше я бавився з тобою не для того, щоб виграти час і накопичити духовну силу, а для того, щоб ти почав діяти і активізував демонічну ці у своєму тілі, - він говорив і звук ґуціня під його руками ставав все підступнішим, ніби перетворившись на пару невидимих пазурів, що шар за шаром здирали з кісток Ґу Мана демонічну ці.

Витягували демона з тіла.

Ґвоши моторошно розсміявся.

- Ґу Мане, твоя наполегливість безглузда. Чому б не підкоритись своїм бажанням?

Після цих слів мелодія злетіла, змусивши Ґу Мана закричати. Він згорнувся в комок від болю і впав з балки. Пролунав важкий і болючий звук удару плоті об підлогу.

Ґу Ман зблід. Важко дихаючи, він звів очі на ґуцінь.

- Перестань грати…

Його губи тремтіли, з чола стікав холодний піт.

- Не грай... прошу тебе... прошу...

Щойно відзвучав його благальний голос, як раптом спалахнуло холодне світло. Ґу Ман стрибнув з підлоги прямо до бар’єру, скориставшись розслабленістю ґвоши.

- Йон’є, пригнічення духу!!!

Під лютий крик клинок спалахнув яскравим світлом. Ґу Ман влив у нього всю свою духовну енергію й люто вдарив по магічному бар’єру ґвоши.

Золоте і чорне сплелися, духовна енергія затремтіла.

Протистояння тривало зовсім недовго. За мить почувся тріск і чари, створені Дев’ятиоким ґуцінєм, раптом розлетілися на пил.

Ґу Ман взяв на поясі мотузку для захоплення душі. Його очі були гострі, як ніж, і він кинувся до Дзінченя, Кривавого демона-звіра, що згорнувся калачиком у кутку.

Ґвоши різко змінився в обличчі - навіть крізь маску було видно, яким лютим воно було в цю мить. Він скрипнув зубами:

- Ґу Ман! Ти…

Ти що?

Це правда, що демонічна енергія його спустошила. Правда й те, що він міг будь-якої миті збожеволіти.

Це власна воля Ґу Мана була міцна, як залізо: він зміг придушити нелюдський біль. Він прикинувся слабким і скористався цим, щоб дістатися душі. Він дійсно протистояв болю і зламав бар’єр.

На якусь мить ґвоши забракло слів, щоб вилаяти його.

Він хотів завадити йому, але Ґу Ман був нелегким супротивником. Він уже зв’язав залишки душі звіра й поклав у свій мішечок цянькунь. Він хитко підвівся, витер кров з куточка губ і глянув на ґвоши палаючими очима. На його замученому демонічною енергією обличчі розквіла люта й горда усмішка.

- Неважливо, чи визнають мене у Дев’яти Провінціях. Важливо те, брате, що я ніколи не визнаю тебе.

Сказавши це, він підскочив і швидко відступив із залишками душі Кривавого демона у напрямку армії Чонхва.

Як так могло статися?

Очі ґвоши палали вогнем. Він клацнув пальцем і вигукнув:

- Пяосюе*, явись!

*~сніжна заметіль

Третє око Дев’ятиокого ґуціня різко розплющилося. Навколо ґвоши завирували вітер і сніг. Він вийшов з будівлі й підняв руку. Пролунав гуркіт виклику.

За мить десятки елітних темних заклиначів кинулися до того місця і стали навколішки.

- Ґвоши!

- До ваших послуг!

Ґвоши країни Ляо холодно сказав:

- Ґу Ман забрав душу Кривавого Демона, в напрямку міської брами на околиці. Ви можете знайти його за запахом демона-звіра. За мною!