Одинокий вовк, вивільнення!

Прискорено дихаючи, Ґу Ман перелітав через карнизи і дахи.

Нічний вітер колихав його чорний одяг. Його обличчя під золотою маскою вже не було таким гордим, а скривилося від болю.

В голові пульсувало, спогади були в безладі.

Він дуже добре відчував, що темна демонічна ці в його тілі стає все більш гнітючою, і не знав, скільки він зможе протриматися. Принаймні... він мав відправити захопленого демона-звіра до табору Чонхва.

Він ясно відчував, що ґвоши і його елітні темні заклиначі наближаються до нього. На такій швидкості він не зможе дістатися місця, де б’ється Мо Сі. Його єдиним виходом було втекти до головних воріт.

- Ґу Мане, як довго ти будеш таким впертим?! В Чонхва тебе назвали Вівтарним Звіром. Ти збираєшся бути їхнім псом до кінця свого життя?

Ґвоши ще не наздогнав його, але його голос уже нашіптував Ґу Манові на вухо.

Свідомість Ґу Мана дедалі більше плуталась, він скрипнув зубами й відповів:

- Я борюся за себе. Я не збираюся бути твоїм псом!

Тоді він прискорився і кинувся до головних воріт. Там запекло билися два війська і скрізь спалахували вогні. Вітер свистів у вухах, ворота були все ближче. Але в цей момент ґвоши країни Ляо, якого підтримували снігові чари, кинувся вперед. Його білий одяг майорів, надаючи йому схожості з паперовим повітряним змієм.

- «Пяосюе» — чари швидкості номер один у Лічвені, - посміхнувся ґвоши на певній відстані позаду Ґу Мана. - Ґу Мане, думаєш, що зможеш втекти?

Чоло Ґу Мана вже було вкрите холодний потом. Раптом його погляд вихопив десяток вибухових талісманів в міській стіні. Майже не роздумуючи, він кинувся у їх напрямку.

Посмішка ґвоши не зникла, коли він побачив, як Ґу Ман твердо приземлився біля стіни й припинив тікати.

Ґу Ман обернувся і трохи схилив голову вбік.

- Гей, хочеш подивитися, хто божевільніший?

- Ґу Мане, ти!.. – ґвоши раптом збагнув.

Ґу Ман усміхнувся і підняв руку, вказуючи на стіну.

З кінчиків його пальців вирвалося полум’я, і, щойно воно сягнуло стіни, стався потужний вибух! Ґвоши вилаявся собі під ніс і був змушений відступити, спостерігаючи як полум’я злітає в небо і розходиться теплими хвилями. Ґу Ман згрупував тіло в момент, коли талісман вибухнув, і відстрибнув назад. Ба-ба-бах!! Серія вибухів сколихнула небо і землю. Розліталися цегла та каміння, вітер і полум’я були настільки масштабним , що швидко відділили його від переслідувачів з Ляо.

Цей крок був дуже небезпечним. Ґу Ман хоч і був повністю зосереджений на відступі, його все одно скинуло з даху повітряною хвилею. Та його не хвилював біль. Ґвоши не зміг наздогнати його, тож він піднявся з землі і змусив своє поранене тіло рушити вперед.

Демонічне світло в його очах ставало все яскравішим і яскравішим, звук бою між двома арміями був уже близько. Зрештою, він різко підскочив і прорвався крізь захисників країни Ляо, які не встигли відреагувати, і кинувся в бойовий стрій армії Чонхва.

Міська брама вже була залита кров’ю, полум’я бою освітило пів неба. Здіймалися клуби диму, заклиначі Чонхва і Ляо все бились і бились. Скрізь були спалахи від зіткнення заклинань, рев духовних звірів, усюди бризкала кров.

Ґу Ман тяжко дихав. Втікши сюди, він і на мить не міг розслабитись. Повіки ставали все важчими. Здавалося, демонічний дух може поглинути його в будь-який момент і він втратить свідомість. Він з тривогою розплющив очі, щоб знайти серед запеклого бою прапор командира...

Знайшов.

Але в цей момент він відчув холодок за спиною і побачив, як розгніваний ґвоши країни Ляо прорвався крізь море вогню і наближався до нього. І Ґу Ман вигукнув:

- Мужон Ляню!!!

Мужон Лянь, що керував атакою на міську браму, сидів на золотокрилому сніговому коні. Здається, він зовсім не дбав про бій. Він спостерігав за битвою крізь захисний бар’єр, споруджений елітними імператорськими заклиначами. Здавалося, він взагалі не збирався битися особисто. Примруживши очі і закусивши свою люльку, він потягував «Життя як сон».

Крик застав його зненацька, він закашлявся і підвів свої туманні персикові очі на хаотичну битву.

І побачив, як заклинач Ляо в біло-золотому вбранні мчав, наче привид у ночі, наближаючись до охоронця Сіхе-Дзюня. Просив допомоги саме цей низький охоронець, що так жалюгідно біг.

- … Що сталося?

- Візьми цей мішечок цянькунь!! – крикнув охоронець, що біг до нього крізь полум’я битви. Його очі були сповнені тривоги та наполегливості: - Віднеси це Мо Сі!!

- Навіть не думай про це! - ґвоши Ляо опустився на землю, як порив вітру, і схопив Ґу Мана за плече.

Ґу Ман люто відштовхнув його. За мить вони обмінялися більш ніж десятьма атаками. Хоча ґвоши не мав достатньо енергії, рани Ґу Мана були серйознішими і він поступався. В бою ці двоє поступово наближалися до бар’єру Мужон Ляня. Ґу Ман повернув голову й кинув мішечок цянькунь із залишками душі Кривавого демона до краю бар’єру.

- Іди!! – крикнув він.

Мужон Лянь був дуже обережною людиною. Він побоювався, що тут був якийсь підступ, тому не взяв до рук парчовий мішечок, а глянув на Ґу Мана й запитав:

- Ти щойно використовував темну магію Ляо?

- Я…

Мужон Лянь примружив очі.

- Як я можу повірити, що ти не заклинач країни Ляо?

Ґу Ману на мить забрало мову.

Він міг використовувати лише темну магію Ляо. Його духовне ядро було пошкоджено і він не міг використовувати техніки Чонхва. Як він міг підтвердити зараз свої наміри?

Блокуючи атаку ґвоши, він спішно роздумував, його блакитні очі бігали. Ґвоши присунувся ближче до його вуха й усміхнувся:

- Що я казав? Поки в твоєму тілі тече демонічна енергія, в Дев’яти Провінціях для тебе немає іншого місця, окрім країни Ляо.

Сказавши це, він потягнувся за залишками душі. Ґу Ман швидко ступив назад, рвучко перекотився, і закрив цянькунь грудьми. Однак, заволодівши мішечком знову, він не зміг уникнути нападу ґвоши: коли він хотів підвестись, щоб ухилитися, його очі раптом затуманилися, а тоді темне заклинання ґвоши вдарило його в поперек.

Ґу Ман раптом викашляв повний рот крові і впав на коліна біля краю бар’єру, що переливався блакитним. Піднявши голову, він подивився на Мужон Ляня, чиї очі були повні сумнівів.

Він не міг сказати, що він Ґу Ман, бо в такому випадку солдати Чонхва навколо неминуче зчинять ґвалт. Пояснити, чому він використовує лише темні заклинання Ляо, він також не міг.

Він розтуляв і стуляв свої тремтячі закривавлені губи, торкаючись пальцями сяючого бар’єру.

Мужон Лянь звузив очі. Через маску він не міг побачити обличчя. До того ж через накладене на неї заклинання, Ґу Манові очі виглядали звичайними, а не блакитними, що видало б його особистість. Мужон Лянь все ще не міг зрозуміти, був тут підступ чи ні, але смутно відчув, що очі цієї людини були йому дуже знайомі.

Коли його серце тьохнуло, він почув шепіт:

- Того дня я прийшов до тебе додому, бо я дуже сумую за нею.

- … Що?

І охоронець видихнув два слова, достатніх, щоб підтвердити свою особу Мужон Ляню:

- Тіткою Ні…

Мужон Лянь був наче вражений блискавкою!

Ґу Ман?!!

У цей момент послідувала друга атака ґвоши.

Кров бризнула навсібіч!!

Мужон Лянь миттю відкрив бар’єр, але він не встиг затягнути Ґу Мана всередину. Ґу Ман тільки закинув туди мішечок цянькунь, коли ґвоши вдарив його в спину. Якби той не боявся, що може зачепити залишок душі звіра, і використав хоча б десяту частину своєї сили, Ґу Ман помер би в ту ж мить.

Обличчя Мужон Ляня зблідло. Він дивився на Ґу Мана, який раптом викашляв повний рот крові, але все одно махнув рукою, щоб він закрив бар’єр.

- Це Сіхе-Дзюню...

- …

- Ти не розумієш його магії, ти йому не противник, - видихнув Ґу Ман. - Іди!!

- …

- Чого ти чекаєш? Ти настільки мене ненавидиш?!

Погляд Мужон Ляня, був надзвичайно складним. Він закусив нижню губу, наказав принести мішечок цянькунь, що впав на землю, і міцно стиснув його в руці. Мішечок уже був червоним від крові, і в ньому справді вирувала зла духовна енергія. Серце Мужон Ляня закалатало, і він на мить розгубився.

Ґу Ман сердито крикнув:

- Іди!!! Я не зможу надовго затримати його!

Ситуація була незрозуміла, не відомо, що за загадку розігрує цей охоронець з Ваншу-Дзюнєм. Проте у Мужон Ляня був досить складний і дивний вираз обличчя. Зрештою він взяв до рук парчовий мішечок, а тоді наказав елітним заклиначам Чонхва:

- До північних воріт, знайти Сіхе-Дзюня!

- Так!

Очі ґвоши спалахнули люттю, він разом із заклиначами Ляо кинувся зупинити людей Чонхва.

Однак Ґу Ман раптом витер кров з куточка рота і намалював нею на своїх грудях закляття…

- Ні! – ґвоши миттю відскочив, і майже в той самий момент з тіла Ґу Мана хвилею вирвалась потужна демонічна аура, здатна проковтнути небо!

Очі Ґу Мана спалахнули холодним блакитним світлом, а за спиною здійнялося полум’я самотнього демона-вовка.

Цей крок, очевидно, був неочікуваним для ґвоши, бо такий стан у Ґу Мана триватиме протягом дуже короткого проміжку часу, після чого його безповоротно поглине темна демонічна енергія.

Закривавлені губи Ґу Мана розтулилися, коли він перегородив шлях до Мужон Ляня, він звів свої очі й виплюнув чотири слова:

- Самотній вовк, вивільнення!

Раптом лютий вітер пронісся землею, згустилися хмари. Вдалині ніби залунало виття сотень мільйонів вовків, а потім здійнялися пісок і каміння і завирували навколо Ґу Мана.

Очі ґвоши зблиснули, він скрипнув зубами:

- Добре… дуже добре. Ти справді використав це закляття...
Ґу Мане, я недооцінив тебе, ти справді… той, кого варто побоюватись, бо він на межі.
Але ти маєш чітко розуміти, що після цього ти вже не зможеш використовувати ані техніки Чонхва, ані демонічні. І зараз ти протримаєшся в цьому сиані не більше однієї палички пахощів [півгодини]… Що ж робитимеш після цього?

Ґу Ман трохи підвів підборіддя, в його очах була лють й зарозуміла непокора.

- Тебе має хвилювати не те, що я робитиму після цього, а те, як я битиму тебе до.

Ґвоши посміхнувся.

- Чекаю з нетерпінням.

- Із задоволенням.

Після цих слів його палаюче демонічною енергією вовка тіло скочило в повітря і стрілою кинулось в сторону ґвоши.