Сє Лінь народився в світі Демонів і з юних років творив зло

Одного сонячного ранку я дізнався сумну новину.

 

Сє Лінь знайшов вихід із таємної території.

 

Він сказав, що коли прокинувся сьогодні вранці, він був в гарному гуморі, тож пірнув у глибоке море, щоб наловити для мене морських зірок, і зміг знайти вихід у місці їхнього проживання.

 

Сє Лінь сказав це так легко, що я відчув, ніби в мене вкрали 3 роки життя.

 

Пізніше я дізнався, що він мене обдурив. Він давно знав, де знаходиться вихід, і навмисно приховав його від мене. Лише коли у світі Демонів сталося дещо, що вимагало його присутності, він нарешті розповів мені про нього.

 

***

 

Покинувши таємну територію, я не піднімав питання про повернення на пік Цвей Вей.

 

Сє Лінь, здавалося, також забув про це.

 

Морська вода розступилась, і він узяв мене за руку, йдучи вперед, ніби природно припускаючи, що я повинен повернутися додому разом із ним.

 

***

 

Після нашого повернення Сє Лінь кілька днів був дуже зайнятий. Не маючи чим зайнятися, я щодня блукав палацом демонів.

 

Я вже не тремтів від страху, як минулого разу, коли потрапив до світу Демонів, натомість, покладаючись на авторитет Сє Ліня, бігав навколо, і жодна душа не звертала на мене уваги.

 

***

 

Чому досі не повернувся Сє Лінь? Я вже почав за ним сумувати.

 

Я не зміг заснути вночі, тож сів на ліжко й відчинив вікно, щоб подивитися на місяць.

 

Але я не побачив місяця, а натомість побачив двох людей, які дуже інтимно стояли серед купи квітів.

 

Сюнь Сі притиснув Другу Високість до себе посеред квітів і цілував його.

 

Я був настільки шокований, що вкусив себе за пальці, вони... насправді...

 

Обличчя Його Високості було вкрите численними блідо-рожевими пелюстками. Сюнь Сі спочатку вкусив ці пелюстки, а потім почав гризти шию Його Високості.

 

Моє серце дико закалатало, і я більше не наважувався продовжувати дивитись.

 

***

 

Наступні кілька днів, кожного разу, коли я заплющував очі, я згадував цю любовну сцену.

 

Однієї ночі мені наснився сон. Мені приснилося, що Сє Лінь зібрався мене покарати. Він не вдарив мене, а натомість ущипнув за підборіддя і так само, як Сюнь Сі поцілував Другу Високість, укусив мене за губи.

 

Сон був настільки реалістичним, що коли Сє Лінь повернувся, я не міг на нього дивитися, відчуваючи себе ніяково.

 

***

 

Сє Лінь помітив зміни в моїй поведінці й припустив, що наді мною хтось знущався, тож наполегливо намагався знайти винуватця, розпитуючи мене.

 

Я не наважувався сказати.

 

Після того, як Сє Лінь закінчив купатися, він вийшов, загорнувшись у тонкий одяг. Його довге темне волосся спадало до пояса, і разом з туманом, що розвіювався навколо, він здавався ще більш чарівним.

 

Він сів на ліжко, його одяг був настільки вільним, що відкривав велику ділянку шкіри, він подивився на мене й запитав: 

 

— Не бачивши мене останні кілька днів, ти втратив голову від того, що скучив за мною?

 

Я подивився на Сє Ліня очима, що безладно рухалися, і наказав собі не червоніти!

 

Сє Лінь насупився й піднявся з ліжка, підняв яскраво-червоного мене й поклав на ліжко. Потім він накрив мене ковдрою й пробурмотів: 

 

— Він же не міг здуріти, чи не так?

 

***

 

Я задрімав на кілька годин і, почувши спокійне дихання Сє Ліня, потайки розплющив очі.

 

Спальню освітлювало лише м'яке світло нічної перлини. Я повернув голову й подивився на вікно. Мені здавалося, ніби я знову побачив пару качок-мандаринок* серед квітів.

 

*Пару закоханих.

 

Я повернув голову й обережно тицьнув в обличчя Сє Ліня. Ніякої реакції.

 

Я подумав, що якщо Сюнь Сі наважився образити свого принца, то... я, мабуть, теж можу?

 

***

 

При тьмяному світлі я повільно наблизився до обличчя Сє Ліня і, затамувавши подих, крок за кроком скорочуючи відстань, зрештою потайки доторкнувся до його губ.

 

Вони були м'які й трохи гарячі. Я вже хотів висунути язика, щоб лизнути їх, як раптом побачив, що Сє Лінь розплющив очі й утупився в мене.

 

Саме в цей момент я зрозумів, що коли людина перебуває у скрутному становищі, вона здатна розкритися з безмежним потенціалом. Я прикинувся сновидою і прикусив губи Сє Ліня, обмацуючи його й бурмочучи: 

 

— Трояндовий пиріг дуже смачний.

 

Сє Лінь натиснув на кутик моєї верхньої губи й холодно сказав: 

 

— Маленький збоченцю, ти дійсно наважився приставати до моєї Королівської Величності?

 

Моє обличчя почервоніло, але я продовжував бурмотіти: 

 

— Трояндовий пиріг дуже смачний.

 

Сє Лінь повільно підвівся й сперся на ліжко, хіхікаючи: 

 

— Якщо ти так любиш розігрувати спектаклі, чому б тобі не піти в сад і не зіграти там щось?

 

Я повільно відсунувся назад.

 

Сє Лінь помахав переді мною пальцем: 

 

— Іди сюди.

 

Моє тіло закам'яніло, я не наважувався поворухнутись.

 

***

 

Сє Лінь притиснув мене до ліжка. Я так нервував, що міцно вчепився в подушку. Сє Лінь хіхікнув, сказавши: 

 

— Отже, маленький збоченець уміє боятись?

 

Він явно запитував дурниці. Маленький збоченець не був хтивою людиною від природи.

 

Більше того… Більше того це був перший раз, коли я був таким зачарованим.

 

***

 

Вікно не було щільно зачинене, тому в кімнату проникало трохи місячного світла.

 

Волосся Сє Ліня спадало вниз, сплітаючись із моїм. Ми виглядали як людська пара, описана в книзі, чиє коханя таке нерозлучне.

 

Але я був рибою.

 

Якби Сє Лінь дізнався про це, чи сподобався б я йому?

 

Адже коли ми були на острові, він жодного разу не їв рибу.

 

***

 

Я запитав Сє Ліня: 

 

— Я пахну рибою?

 

Мої слова розчарували Сє Ліня й він попросив мене тримати рот на замку.

 

Насправді, я був трохи ображений. Раніше він просив мене відкрити рота, а тепер каже тримати його на замку, чи не тому, що йому так зручніше цілуватись?

 

Думаючи про це, я щиро запропонував: 

 

— Якщо ти не знаєш, як це робити, можеш піти й запитати поради в Сюнь Сі, я бачив, як він цілувався з Другою Високістю...

 

Сє Лінь розлютився. Чому він такий запальний?!

 

Мої губи розпухли, вуууу~

 

***

 

Безсмертний лорд Су Дзеджов прийшов до мене втомлений дорогою, його обличчя було переповнене панікою, він просив мене повернутися з ним.

 

Він сказав, що обдивився всю безлюдну річку й не зміг мене знайти.

 

Він сказав, що хвилювався за мене.

 

Але коли він говорив ці слова, Сє Лінь стояв збоку.

 

Сє Лінь узяв мене за руку й, опустивши голову, запитав: 

 

— Ти хочеш повернутися з ним?

 

Я похитав головою.

 

***

 

Виглядало так, ніби Безсмертний лорд Дзеджов був сповнений рішучості забрати мене силою, але це були володіння світу Демонів, і Сє Лінь також був тут. Оскільки він був у меншості, він не міг нічого зробити.

 

Безсмертний лорд Дзеджов кинув на мене останній погляд, перш ніж самотньо піти.

 

Я почав відчувати себе нещасним, мені здавалося, що повів себе жорстоко й безпринципно.

 

Я не міг спати вночі, мені навіть снилося, як Безсмертний лорд Дзеджов урятував мене від зграї диких собак. Мені снилося, як він зробив догану Лу Яню та його банді через мене, як він доклав багато зусиль, щоб знайти цілющу траву заради мене, і як він щодня годував мене безцінними пігулками.

 

Побачивши, що я виглядаю нещасним, Сє Лінь спеціально пішов у світ людей, щоб купити багато смачної їжі: клейких рисових цукерок, кремових слойок, танхулу....

 

Я відкусив шматочок і зупинився.

 

Сє Лінь сказав: 

 

— Ти знову думками десь літаєш.

 

Я швидко прийшов до тями й заперечив: 

 

— Ні. Я просто трохи втомився.

 

— Я знаю, що ти сумуєш за Су Дзеджовом. Якщо хочеш повернутися, просто йди, – Сє Лінь почав пакувати всіляку людську їжу перед собою, — Не затуляй мені огляд.

 

— Я не хочу повертатись.

 

Сє Лінь засміявся й запитав: 

 

— Ти справді не хочеш повертатись?

 

Я не відповів.

 

***

 

Сє Лінь особисто відправив мене назад.

 

Я запитав Сє Ліня, чи прийде він за мною.

 

Сє Лінь не озирнувся.

 

***

 

Дні, проведені на піку Цвей Вей, проходили нудно, як і раніше.

 

Безсмертний лорд Дзеджов ставився до мене набагато краще, навіть підтримав мене на зборах старійшин, і відтоді ніхто більше не наважувався ображати мене.

 

Навіть Лу Янь наважувався лише говорити кілька неприємних слів, при зустрічі зі мною.

 

Це було тим, про що я мріяв раніше, але не тепер.

 

Щодня я думав: «Чому Сє Лінь не приходить по мене?»

 

Мабуть, він розлючений на мене, бо я повів себе, як білоокий вовк.

 

***

 

Безсмертний лорд Дзеджов сказав, що вчора Сє Лінь без причини кинувся в духовну безодню і вбив кількох злих привидів. Виття з безодні лунало так голосно, що його могли почути регіони, які знаходилися за сотню метрів від неї.

 

Я різко підвівся й стурбовано запитав: 

 

— Він поранений?

 

Побачивши мене в такому стані, Безсмертний лорд Дзеджов безпристрасним тоном сказав мені, що Сє Лінь народився в світі Демонів і з юних років творив зло. Я не повинен бути зачарований миттєвим проявом доброти.

 

Безсмертний лорд Су Дзеджов довго попереджав мене, перш ніж попросити перестати думати про Сє Ліня.

 

***

 

З осені до зими Сє Лінь більше не з'являвся переді мною.

 

Я дуже сумую за ним.

 

Того дня, коли я прийшов попрощатися з Безсмертним лордом Дзеджовом, йшов сильний сніг.

 

Я вирішив знайти Сє Ліня.