Угода королеви
—Зробімо скандал правдою, перетворивши його на шлюб. Трохи змінимо наратив — назвемо це не швидкоплинним романом, а щирим, довготривалим коханням. А ваша спільна історія лише підсилить переконливість.
— Але ж… як така, як я…
— Так, у тебе справді багато недоліків.
Звичайна дівчина — без грошей, без зв’язків, без родини. Для королівської родини, яка наймає тільки найкращих медиків з елітною освітою, її диплом лікарки мало що важив.
Якщо вона й мала якусь «цінність», то хіба що доволі миле обличчя й розум, достатній, щоби вступити в медичну.
— Трьох років буде достатньо.
Три роки. Королева озвучила тривалість майбутнього шлюбу з байдужим виглядом.
Для такого, як Джуд, розлучення не стане плямою. Навпаки — краще мати короткий, офіційний шлюб, ніж постійно носити клеймо «незрозумілої історії з медичкою».
— Наречена з простолюду… В наш час це навіть зіграє нам на руку.
Так відповів король, коли королева запитала, чи варто Джуду одружитися з військовою лікаркою.
Той факт, що королівська родина приймає до себе дівчину без титулів, міг схилити громадську думку в їхній бік. Після короткої наради король дав згоду.
Адже скандал розгорівся саме через те, що Ruber використала ситуацію: аристократ скористався жінкою нижчого стану — знову стара несправедливість.
Звісно, королева Бет не стала уточнювати чоловікові, що цей шлюб заплановано як тимчасовий — лише на три роки.
Вона, як любив писати Ruber, була «пережитком минулого», занадто вкорінена в ідеалах старої монархії, щоб дійсно прийняти простолюдинку як невістку.
Було навіть смішно: той, хто зробив Юпендію континентальною потугою, тепер став посміховиськом.
— Отже, ви хочете, щоб ми розлучилися через три роки?
— Саме так. Але я подбаю, щоб компенсація була щедрою. Достатньо, щоб ти жила безтурботно до кінця життя. Хочеш, я збудую тобі лікарню?
— …
//Коментар перекладача: ПОГОДЖУЙСЯ БУДЬ ЛАСКАА//
—Не відмовляйся. Якщо це буде не та компенсація, яку люди зможуть прийняти, скажуть, що ми викинули тебе, як сміття. Навіть розлучення повинне пройти без скандалів.
Ашилі сильно прикусила губу, слова королеви відлунювали в її голові.
Вона відчула смак крові, але це її не турбувало.
Якщо шлюб — єдиний спосіб допомогти Джуду, вона погодиться. Вона погодиться, але чи погодиться він?
Його останні слова були про те, щоб повністю забути її. Що вони більше ніколи не побачаться.
Чи згодиться він на три роки, ні, навіть на три роки шлюбу з тією, хто зіпсував його репутацію?
—А що думає Його Високоповажність?
— Його думка не важлива. Це рішення королівської родини.
Ага. Отже, це вже було вирішено.
Хоча це було подано як «пропозиція», ані Ашилі, ані Джуду не було надано жодного реального права вибору.
Вона стиснула кулак, а потім підняла голову.
—Правильне рішення.
Королева Бет помітила її рішучий погляд і слабко посміхнулася.
—Дозволь мені викласти умови.
– Шлюб триватиме три роки.
– Підстави для розлучення визначатиме королівська родина.
– Після розлучення Ашилі отримає компенсацію — сума узгоджується, але повинна бути прийнятною для обох сторін.
– Попри контрактний характер, шлюб вважатиметься справжнім — перед суспільством і перед Богом.
– Ашилі має виконувати обов’язки та відповідальність Великої герцогині.
– Королівська родина ставитиметься до неї з належною честю.
– Після розлучення вона не має права розголошувати нічого про шлюб чи королівську родину — жодних мемуарів, інтерв’ю тощо.
– Порушення цих умов тягне за собою штрафи — фінансові чи інші.
– Найголовніше: термін у три роки має залишатися таємницею, відомою лише Ашилі та королеві. Навіть Джуд не повинен про це знати.
— Навіть Його Високоповажність не повинен знати? — запитала Ашилі після того, як вислухала всі умови. Їй було дивно, як може існувати шлюб без згоди обох сторін.
— З характером Джуда він ніколи не погодиться на контрактний шлюб. Він краще взагалі його проігнорує, ніж буде ставитися до нього серйозно.
Після скандалу Джуд і справді поводився саме так. Байдужий, незворушний, не проявляв жодного обурення, хоч його ім’я втоптали в багно.
— І якщо ці умови колись стануть відомими, скандал тільки посилиться. Краще, аби знало якомога менше людей.
Ашилі опустила погляд. Вона вагалася, чи правильно буде знову щось приховувати від Джуда, але змінити цю угоду вона не могла.
—А ще дещо. Окрім таємності.
—Що саме?
—Ніяких дітей.
Королева озвучила останню умову твердо — аби за три роки не лишилося жодних прив’язок чи жалю.
— Я не можу допустити, аби від тебе народилася дитина Джуда. І навіть якби справа була не в крові — як може дитина бути щасливою, якщо її залишать розлучені мати й батько? Через три роки ви з Джудом ще будете молодими. Вам слід бути вільними, щоб зустріти когось іншого — без ускладнень.
Ашилі навіть не замислювалась про дітей, але ця категорична відмова боліла.
Спершу вона не розуміла — чому королева відкидає ще ненароджену дитину? Але швидко збагнула:
Йдеться не просто про будь-яку дитину. Йдеться про її дитину. Дитину, що матиме її кров.
Королева досі не сприймала її як пару для Джуда. Ні тоді, ні тепер.
— Ти ж лікар. Зможеш подбати про контрацепцію. Будь розумною.
— …
— Отже, ти готова до цього шлюбу?
Ашилі глибоко вдихнула, повільно видихнула і кивнула. Її обличчя залишалося спокійним.
В неї не було вибору. Та й насправді, це був спосіб відплатити за зраду, якої вона колись завдала. Тягар, що вона несла з моменту їхньої зустрічі, — ось він, її шлях спокути.
— Є дещо, що я хотіла б вам повернути, Ваша Величносте.
— Що саме?
Ашилі подала їй те, що обережно взяла з дому, коли пішла з Феліксом.
Це був борговий вексель до банку Шаретт — той самий «фонд надзвичайної допомоги», який колись дала їй королева.
— Що це?
— Гроші, які ви мені дали тоді, на випадок чогось. Я порахувала відсотки й записала повну суму тут.
— Ашилі. Це було твоє. Не потрібно було повертати.
Колись це була величезна сума для Ашилі, але для королеви — майже нічого.
Вона м’яко порадила дівчині використати ці гроші на весільні витрати, та Ашилі впевнено похитала головою:
— Ні, я хочу їх повернути. Я все ж витратила їх, хоч і відмовлялась колись. Мені соромно.
— Ти надто переймаєшся. Скоро ти станеш частиною родини, немає потреби…
— Будь ласка, прийміть їх. Це єдиний спосіб, як я можу увійти в цей шлюб із чистим серцем.
— …Гаразд. Якщо ти цього хочеш.
Морщини на лобі королеви розгладилися. Можливо, вона пожертвує ці кошти від імені Ашилі.
Це буде не найгірший жест — її перший вчинок як членкині королівської родини стане добродійним. Гарний імідж.
— Тобі доведеться звільнитися з лікарні. Скоро ми оголосимо про заручини, тож подай заяву на звільнення тоді.
— Добре.
Усі ті роки, які вона віддала медицині, навчанню, щоденній боротьбі — усе це зникало.
Та, на диво, Ашилі відповіла без жодних вагань.
Цього королева не очікувала — але, раз вже отримала бажану відповідь, швидко перейшла до наступного.
— До речі, Ашилі, здається, твоє житло вже розсекречене. Тобі слід пожити деінде, де безпечно.
Попри всі заходи обережності, королева все ще не почувалася спокійно.
Вона бачила Ашилі лише двічі, і з великими перервами. Повністю довіряти їй було надто ризиковано.
Якщо Ашилі передумає і розповість про їхню розмову — це стане катастрофою.
— Як тобі ідея пожити у маркіза Гоґана? Вони подбають про твою безпеку, родина там хороша. Тим більше, ти вже знаєш Фелікса — тобі буде легше.
Ашилі тихо кивнула. Вибору в неї не було.
***
— Що це таке?
За два дні потому Джуд гримнув газетою об стіл.
Гаряча чайна рідина розлилася по білосніжній скатертині, і Ендрю, який щойно вмостився насолодитися напоєм, тяжко зітхнув.
Піднявши очі, він побачив, як Джуд дивиться на нього з обличчям, холодним як лід.
— Як гадаєш? Це спростувальна стаття.
— Оце ти називаєш спростуванням?
— Так. Саме так.
Байдуже тоном Ендрю лише підлив масла у вогонь, і Джуд стиснув кулаки поверх зім’ятої газети.
Колись охайна сторінка тепер була вщент пом’ята, як і скатертина під нею.
—Чому? Я просив, щоб усе виглядало якнайромантичніше.
—…
—Люди таке обожнюють. Кохання всупереч становищу, класична історія Попелюшки. Відгуки чудові.
— Ендрю…
Джуд провів рукою по волоссю.
Він прийшов сюди одразу, щойно побачив газету, але спокійна поведінка брата вибила з нього запал.
Того дня Tribune, найпрестижніше аристократичне видання, надрукувало статтю про Джуда та Ашилі.
Шаблонна, але зворушлива історія про двох, кого розлучила реальність, хто знову зустрівся на полі бою — і знову покохав.
//Коментар перекладача: хочу це почитати//
