Натанієль перекладає. Іноді вночі. Іноді — замість чогось важливого. З коментарями, настроєм і фразами типу «що це було?». Якщо зустрінеш — не дивуйся. Між рядками завжди щось є.
Таємна Служниця Графа
Паула, дочка злиденного орендаря, випадково потрапляє служницею до знатного дому Беллуніта. Здавалось би, доглядати за сліпим господарем — не найгірша доля. Але його жахливий характер змінює все. Це історія сліпого пана, чий норов став ще гіршим після втрати зору, і служниці, яка бачила все на світі. — Померти хочеш? — Просто стріляйте. Якщо я й далі вас ігноруватиму — усе одно помру. Тож хай це буде ваша куля. Давайте, закінчуймо. — …Ти з глузду з’їхала? — Не стріляєте? Тоді я зміню простирадла. Вона потягнула за простирадло — він злякано схопився за нього. Кілька секунд тягнули кожен у свій бік — вона смикала, він тримався. Але ж це хворий, що й каші не з’їв. Паула скривилася в усмішці й смикнула з усієї сили. — Ти точно божевільна! Не звертаючи уваги на його крик, вона вже несла нові простирадла.
Читати