Ганебний скандал
«Командувач Джуд Карлайл — нездатен позбутися старих звичок навіть під час війни?
Від світських дам до оперних співачок і актрис — а тепер ще й військова лікарка.
За чутками, командувач був пов’язаний із неприйнятними стосунками з вродливою армійською медикинею.
Їхнє знайомство почалося після того, як польову штаб-квартиру перенесли до базового військового шпиталю.
Попри загальноприйняту практику, за якою лікарем командувача має бути головний медик, саме цю лікарку нібито викликали під приводом лікування. Стверджується, що він визначив у лікарні зони з обмеженим доступом і таємно зустрічався з нею.
Свідки заявили, що бачили, як вона залишала його покої після ночівлі.
А близький помічник зазначив, що перед відбуттям на фінальну фазу бойових дій командувач наголошував на різниці між аристократією та простими людьми й нібито намагався змусити її мовчати, наказавши стерти все, що між ними було.
Тепер нація уважно стежить за тим, як на це відреагує королівська родина.»
***
1 січня, ранок.
Король напівлежав у великому кріслі, тримаючись за чоло, й читав першу шпальту ранкової газети — розширену версію нічного випуску.
Поряд із ним королева стискала ту ж саму газету, перечитуючи статтю знову й знову. Вона вже прочитала її кілька разів, але все ще не могла повірити.
Ендрю сидів мовчки, зі стриманим, нічим не виразним обличчям.
— Ви мене кликали?
Джуд увійшов до зали, відповідаючи на виклик короля. Він одразу відчув атмосферу й мовчки сів поряд з Ендрю.
— Джуде, ця стаття…
— Це правда?
Запитала королева тихо, з тремтінням у голосі, значно м’якше, ніж гнітюча мовчанка короля.
Джуд відповів спокійно, навіть надто впевнено:
— Ні. Це неправда.
Полегшення. Король довго й повільно видихнув.
Просто скандал. Усього лише чергова плітка.
Його син завжди привертав увагу пліткарів, це не вперше. Минеться. Залишить пляму на героїчному образі Джуда, так. Але з часом усе зітреться. Врешті-решт, усі пам’ятатимуть лише перемогу.
— Надрукуйте спростування. У вечірньому випуску. Пункт за пунктом — заперечте все.
— Справа не в тому, правда це чи ні, — спокійно втрутився Ендрю. — Проблема в тому, що інша сторона — військова лікарка.
Серцебиття короля, яке щойно почало заспокоюватись, знову пришвидшилося.
Джуд сказав, що це неправда. Але повністю позбутися тіні сумніву… не виходило. А раптом?..
Усе ж таки — війна. Чоловіки серед чоловіків. Усі знали, що є способи… зняти напругу.
Але чому саме військова лікарка?
Вони захищені міжнародним правом. Чому саме вона?
— Найнебезпечніші фрази — «нерівність владних позицій», «розрив між аристократами та простими людьми» й «спроба змусити мовчати».
Це не просто крикливі заголовки — це натяки на політичний скандал. Поживна база для класової ворожнечі.
Королівська особа, яка під час війни мала необмежену владу, нібито скористалася й викинула беззахисну медичну працівницю? Це вже не просто скандал — це соціальна бомба.
Вона могла знищити ту крихку хвилю довіри до монархії, яку щойно вдалося вибороти.
— Ми підготуємо спростування. Також слід розпочати розслідування — хто розповсюдив цей бюлетень.
Ендрю підняв тонкий, дешево надрукований аркуш.
Це була не справжня газета, навіть не жовта преса.
Навіть папараці зазвичай продавали свої матеріали медіа. Тут не йшлося про гроші. Це була спланована атака.
— Можливо, це цілеспрямована спроба очорнити ім’я Джуда. Я зв’яжусь із прес-службою, заблокуємо подальше поширення й підготуємо офіційну відповідь.
— Так, дійте негайно.
— Джуде, ти тимчасово відсторонений від публічних заходів.
— Добре.
Це навіть прозвучало як полегшення. Джуд і так уже втомився від нескінченних прийомів.
Але щойно він це подумав…
— І не повертайся до себе додому. Журналісти вже чатують біля воріт. Залишайся у палаці.
Чорт.
Уперше на беземоційному обличчі Джуда з’явилась тріщина.
***
У маєтку маркізів Гоґан.
Щойно зійшло сонце, як Фелікс крадькома, ну гаразд — абсолютно по-тихому, прослизнув у парадні двері.
Залишалося тільки дістатись сходами до своєї кімнати непоміченим —
— Повертаєшся саме зараз, Феліксе?
— …Батьку. Ви вже не спите?
Зненацька, але з усмішкою чемного сина, Фелікс різко повернувся до маркіза.
— Ні-ні, це ви рано встали. Я вдома ще з ночі.
— Справді? А я подумав, що ти, можливо, був у палаці.
— Занадто багато людей. Новий рік я вважав за краще зустріти в тиші. А ви що? Виходить, самі з палацу щойно повернулись?
Фелікс сухо засміявся.
Насправді після війни в нього було чимало "зустрічей" — з жінками. Надолужити, випити чаю, повечеряти… і, часом, щось більше.
Вечірки були нудними. Справжня компанія — ось що його цікавило.
Отож, Новий рік він провів саме в такій компанії. І саме тоді дізнався про скандал раніше за більшість.
Він щойно вів свою даму до затишного місця, як згори впав примірник того самого скандального бюлетеня. Шокований, він покинув бідолашну панянку й помчав до палацу.
Там, серед феєрверків червоного, синього й золотого кольору, Фелікс першим знайшов Джуда. У метушні вже не пам’ятав, що саме говорив, тільки що обурено волав.
Усю ніч він провів, не відходячи від Джуда: лаяв, бурчав, рвав на собі сорочку.
А коли почув, що король шукає Джуда, щойно газети пішли в друк — тихцем утік.
Ось тепер і намагається непомітно повернутись додому… і знову ловиться.
— Я страшенно втомився, тож піду до себе…
— Ти бачив газету, так?
Звісно.
Фелікс хотів було все звести нанівець, але маркіз Гоґан залишався серйозним.
— Ні, не бачив.
— Непрофесійно. Найближчий друг і ад’ютант Великого Герцога — і ти не читав новин?
Він бачив той бюлетень — але не офіційну газету. Тож спробував удавати дурника.
Але маркіз на це не повівся. Розгорнув ранкове видання з промовистим поглядом.
— …Справді думаєте, що це правда?
— Гм.
— Ви ж знаєте Великого Герцога. Звісно, це вигадка. Ну, гаразд, у нього були кілька скандалів у минулому, але він не настільки безрозсудний.
— Може й так. Але як думаєш, інші в це повірять?
Фелікс замовк.
— Проблема в іншому. Протилежна сторона — військова лікарка. А це захищена категорія згідно з міжнародним правом. Якщо все розгориться, можуть бути дипломатичні наслідки. А то й протести з боку медичних структур.
— Та годі вам, тату. Невже все аж так серйозно? Це ж просто скандал.
— Просто скандал? — Маркіз склав руки на грудях.
— Кожна дрібниця, що стосується Великого Герцога, стає національною новиною. Це лише питання часу, коли все вибухне.
Він зітхнув.
— Я ж казав: він мав би заручитися ще до кампанії.
— Якби він це зробив, усе було б ще гірше.
— Тобто щось таки було?
Ой, лихо. Фелікс миттєво стулив рота.
Брехати досвідченому політикові — погана ідея.
— Я вимагаю права зберігати мовчання.
— Можеш зберігати його зі мною. Але як щодо Її Величності?
— …Що?
— Тебе викликали. Негайно вирушай до палацу.
От халепа.
Він же щойно звідти втік.
Фелікс закрив обличчя долонею.
Здається, про відпустку можна забути.
***
На зворотному шляху до палацу Фелікс зупинився біля газетного кіоску, де вже виставили свіжі ранкові випуски.
Він схопив усе — провідні щоденники й дешеву жовту пресу — і почав читати прямо в кареті.
Усі — про скандал. Погано надруковані, нашвидку переписані першi шпальти. Очевидно, початкові верстки викинули, аби зробити цю історію головною новиною.
«Падіння Великого Герцога: мовчання королівської родини підігріває чутки»
«Любовний вибух: чи врятує перемога від покарання?»
«Герой-ганьба: подвійне життя воєнного командувача»
— Та що за… Ці журналісти взагалі вміють розрізняти важливі новини?
Обурено Фелікс відкинув газети вбік.
Ще місяць тому його прославляли як героя.
А тепер — це?
Безробіття, інфляція, соціальна нестабільність — он скільки справді серйозних тем. Але саме це вони вирішили винести на перші шпальти?
Принаймні великі видання тримаються в рамках. А жовта преса? Повністю зірвалася з ланцюга.
