Дракон Джірнітра

Розділ 40: Дракон Джірнітра

 

 

Гойдаючись на білому коні, Марія продовжує свій шлях вулицями села. Десятки селян, які почули шум біля церкви, побачили Марію верхи на білому коні і проводжали її з широкою усмішкою і плачем.

 

 

   — Панночко Маріє!..

 

   — Ти зможеш, дівчинко!!!

 

   — Майбутнє нашого села!

 

   

 

Селяни відчувають безвихідь на території Етвудів.

 

Вони живуть без заощаджень.

 

Вони голодуватимуть, якщо купці не припливуть.

 

Вони борються за виживання.

 

 

Ці люди шукають шляхи виходу з цієї ситуації. Чутка про те, що Марія склала іспити на чарівницю, рознеслася по всіх куточках села так швидко, як тільки могли рознести людські сили.

 

 

Цок-цок, цок-цок — на вулиці стукають копита коней.

 

 

Відтоді, як вони покинули село, там стало тихо.

 

 

Ліворуч і праворуч – лише безкрайній ліс демонічної території.

 

 

Марія відчувала змішані почуття, коли селяни підбадьорювали її.

 

 

   "Те саме було зі старшою сестрою Хлоєю, але я поїхала не заради блага села. І до того ж це не означає, що я роблю внесок у свою родину чи щось подібне".

 

 

До речі, та магія, яку застосувала дівчинка на Робін досі не розвіяна. Марія зовсім забула про неї.

 

 

   "Гаразд! Поговоримо про це потім з Хлоєю". — Поки що Марія вирішила не думати про селян.

 

 

Дивлячись по боках, дві лицарки їдуть на своїх конях.

 

 

Дороги на диво не погіршилися. Марії здавалося, що це сільська дорога.

 

 

   "Якщо подумати… я згадую як наставниця казала, що колись накладала на дорогу закляття проти деградації… Ніколи б не подумала, що вона може зачарувати сотні кілометрів доріг".

 

 

І багато чим зобов'язані Етвуди Титанії?

 

 

Марія починає замислюватися.

 

 

   — Боїшся, що тебе трястиме? — Амнезія, яка тримала віжки позаду, поглянула дівчинці в обличчя.

 

Від неї лине солодкий, заспокійливий аромат. Марія подумала, що це запах її сестри.

 

 

   — Ні, я просто подумала, що тут гарно.

 

 

   — Гм, справді, гарно. — Амнезія знову вхопилася за віжки та дозволила Марії притулитися до її грудей.

 

　Побоюючись, що у неї болітиме спина, Амнезія зняла половину пластини, що захищала її груди.

 

 

   "Вона така тепла і м'яка…" — Марія засинає. — "Я рада, що потрапила в цей світ. Тут до мене так добре ставляться…"

 

 

У тому світі у неї не було друзів, а батько щодня шмагав її. Коли вона стала старшокласницею, її бабуся, яка була її єдиною рідною людиною, була прикута до ліжка, і вона не могла бачитися з родичами, бо вони їй заважали. Марія з того світу була більш чутливою до доброти і самотності, ніж будь-хто інший.

 

 

   — Кажуть, що дорогу кінця світу зачарувала якась чаклунка.

 

 

   — Кінця світу?

 

 

   — Гм? У нас цю дорогу називають саме так.

 

 

   — А у нас її називають південною…

 

 

   — Ох, ви тут мешкаєте, тому й звете по-іншому.

 

 

   — Етвуди називають її південною, тому, що вона веде до Хамануле. А ви називаєте її дорогою кінця світу, бо нею майже ніхто не користується. Якось так.

 

 

Марія точно буде мудрою жінкою!

 

 

   — Хочеш спати? Закривай оченята, попереду довгий шлях.

 

 

   — Можна?

 

 

Взявши віжки в одну руку, лицарка погладила Марію по голові.

 

 

   — Ти допізна не спала, складала іспити. Поспи.

 

 

   — І справді…

 

 

   — Відкинься, ось так. Не соромся.

 

 

Струнка Марія притулилася до Амнезії.

 

 

   "Засинаю…" — Коли вона відсунулася на груди жінки, на неї одразу ж напала сонливість. Коли вона це зрозуміла, вмить потрапила до царства Морфея.

 

Їй снився сон. Сон, в якому вона приємно обідала з Хлоєю, Титанією та Амнезією в ресторані її мрії. Титанія смажить м'ясо на грилі. Коли дівчинка намагається з'їсти його напівсирим, то отримує нещадну догану. Марія кидає погляд на Титанію і всміхається. Хлоя та Амнезія тихенько сміються. Ностальгічна, але водночас щемлива сцена змусила Марію відчути невимовне почуття розчарування.

 

　Земля здригнулася від удару. М'ясо, яке вона підіймала паличками, впало. Ресторану не стало, так само як і Хлої, Титанії та Амнезії.

 

 

   "Щось наближається…" — Марія зрозуміла, що це сон, і розплющила очі.

 

 

   — Ріє!.. Прокидайся, Маріє! — Перед її очима постало обличчя Амнезії.

 

 

Озирнувшись, можна було побачити низьку стелю, схожу на намет. Тіло було загорнуте в ковдру.

 

 

   "Амнезія?.. А де кінь?"

 

 

Лицарка відчула полегшення від того, що Марія прокинулася і повернула собі душевну рівновагу.

 

 

   — Слухай, не дивуйся. Це табір. Ти проспала всю ніч. Ми йдемо. Ти повинна бути спритною.

 

 

   — Табір? Так швидко? — Перш ніж Марія встигла закінчити, земля здригнулася від удару.

 

 

Звук, ніби з неба впала величезна залізна куля, пролунав у повітрі.

 

 

   "Це був не сон! Щось коїться!"

 

 

Негайно застосувавши магію, вона запустила її як сонарну та помітила дивну реакцію. За кілька десятків метрів з'явилося величезне магічне поле.

 

 

   "Демон! Сильний демон!"

 

 

   — Маріє, поблизу мешкає стародавній дракон Джірнітра. Ми йдемо. Ти йдеш зі мною.

 

 

   — Дракон Джірнітра?

 

 

   — Поговоримо, коли будемо йти. Поспіши. — Амнезія потягнула Марію за руку із тоном, який не говорив нічого подібного.

 

 

Марія підвелася з серйозним обличчям. Вони вдвох вийшли з намету. Крізь прогалину в деревах у місячному сяйві виблискувала голова чорного дракона.

 

 

　Джірнітра – стародавній демон, легендарний старий дракон, якого, за переказами, колись запечатали сотні чарівників. Через свою магічну силу та хитрість, він був записаний у демонічних словниках як монстр катастроф. Сьогодні він визнаний дуже рідкісною істотою. Невідомо, чому він знаходиться в найзахіднішому лісі королівства Адрашельм.

 

 

   — Легенда про те, що він спав у цьому лісі, була правдою!..

 

 

   — Чому він прокинувся?

 

 

   — Уявлення не маю. Кінь наляканий, хутчіше.

 

Лицарки вже сиділи на конях. Намети вони покинули. Жінки мали намір тікати. Амнезія забігає наперед. Марія зупинилася і засунула руки в кишені.

 

 

   "Не залишу їх тут!" — Намети миттєво всмокталися в чарівну торбинку.

 

 

   — Ходімо, сюди! Ну ж бо! — Амнезія підбігла до білого коня, скочила на нього і простягнула руку дівчинці.

 

 

Саме в цей момент з-за дерев у лісі висунув голову демонічний дракон Джірнітра.

 

Переклад з японської: Buruliy 

Редактура: Yuuiopop

Бета: Buruliy

https://t.me/KATARNOVEL