Срібноволосі сестри

Розділ 14: Срібноволосі сестри

 

Вони вирішили закрити тему з мапою і поговорити про щось інше. Тепер вони говорили про Марію.

 

— Ві, Маріїна сила доволі… неординарна, запам'ятай це. І їй також бракує здорового глузду. 

 

— Хм… 

 

Після цих слів Хлоя поклала свою руку на плече молодшої сестрички і насупилась. Вона виглядала схвильованою.

 

— Хто б міг подумати, що це дівча вбило самого Джірнітру… охх, я так хвилююся за тебе, що аж відчуваю, як моя шкіра блідніє!

 

— Ммм… Сестричко, я не розумію чому б тобі за мене хвилюватись! Цей дракон не був таким вже й сильним, тож це нічого. Наставниця сказала, що я добре контролюю свою магію. У мене вийшло перемогти його, бо він був ослабленим. — Марія, як завжди говорила безтурботним голосом.

 

Насправді Джірнітра був у повному розквіті сил, живучи в найкращій формі, але Марія не відчула якихось труднощів, тому, їй здалося, що він був не в найкращому стані…

 

— Тепер я усе зрозуміла. Не дуже, пхах.

 

Віолета кивнула головою з легкою усмішкою. Вона про щось думала.

 

Їй не вірилось, що ця мала, яка сиділа перед нею з набитим ротом спагеті могла самотужки перемогти могутнього дракона Джірнітру.

 

— До речі, яку магію ти використала, аби перемогти його? — запитала Віолета.

 

— Хм… Дай-но подумати… — спершу ковтнувши їжу, сказала дівчинка.

 

Узявши серветку до рук, Хлоя підтерла ротик Марії від харчів.

 

— Дякую, сестричко. Я використовувала котячий бар’єр, магію бабаху та вітряні леза.

 

— Котячий бар’єр? Магія бабаху? Це ще що таке?.. — Вона сиділа з відкритим від шоку ротом. Віолета була одною з трійки найкращих чарівниць академії, але ніколи не чула про таку магію до цього моменту.

 

— Ага. Я заблокувала його атаки своїм бар’єром у формі кота і відкинула йому у відповідь. Типу, атакувала його, його ж зброєю, отак. Після цього я зробила бабах на його шиї, нуу, спрямувала туди магію, і вона вибухнула там. Я навчилася фокусувати силу на якійсь одній частині, тому вона наносить більше шкоди моїм ворогам! Було тааак голосно!! Я аж оглухла! — із захопленням пояснювала Марія.

А от Віолета, скільки б не слухала, так і не в’їхала, що таке “Котячий бар'єр” і “Магія бабаху”.

 

— Хлоє… е-е.. можеш мені пояснити, про що вона зараз?

 

— Уґх… гарної ти думки про мене, якщо думаєш, що я щось зрозуміла…

 

— Що-о!? Я погано пояснюю? Океюшки, пояснюю ще раз для тугодумок!! Кахем! *прочищує горло* Почнімо з самого початку. Джірнітра атакував мене, випустивши зі своєї пащі… е-е, не пам’ятаю, що він випустив, ну, не суть, так от, там звук такий був вшу-у-ух!! Але я швидко взяла себе у руки і захистилася своїм котячим бар’єром, ну ви зрозуміли, бар’єр який виглядає як котик. Одразу після цього, мій гігантський котик відобразив його атаку, воно полетіло йому прямо в пащу!! Бу-бах!! Якось так. Коли Джірнітра вже тихенько валявся на травичці і не міг поворушити й хвостиком, я використала магію бабаху на його шиї. Бу-у-ум!!!!! — закінчивши свою розповідь, Марія зробила горду фізіономію і спитала: Ну як?

 

Дівчата подивилися одна на одну із ще більше здивованими обличчями.

 

— Я не знаю, як на це реагувати…

 

— Люба, а мені як реагувати?.. “Магія бабаху” звучить дуже небезпечно. Маріє, будь ласка, не користуйся нею у межах академії, гаразд?

 

— Звичайно, сестричко! — відповіла дівчинка Хлої, як позаду почувся високий жіночий голос.

 

— Гей, ти. Знову змушуєш людей червоніти? Сестро, вона така як я й розповідала, тепер розумієш?

 

Марія, Хлоя та Віолета одночасно обернулися і побачили двох милих дівчаток із срібним волоссям, яке було зібрано у хвостики.

 

Одною з них була третя донька дюка Ґрифіта, Арія де ла Рюзе Ґрифіт. Вони пересікалися з Марією на вступній церемонії.

Інша срібноволоса, яка виглядала точнісінько як її сестра підійшла ззаду і витріщилася на дівчат.

 

— Хлоє, я б ніколи не подумала, що твоя сестра така дивачка.

 

Так само як і Арія, вона мала довге срібне волосся, зібране у хвостик, ніжну шкіру, привабливе обличчя і глибокі, прекрасні зелені очі, але на відміну від Арії, вона мала більш фізично розвинене тіло.

Вона носила берет, який мали усі студентки економічного факультету та червоний бантик, який був підтвердженням того, що вона з Рози-Марії.

 

“Вау! Уперше бачу таких гарних дівчат! Арія дуже мила, але її сестра виглядає як супермодель!!” — дивлячись сяючими очима на дівчат, Хлоя піднялася з-за столу, інстинктивно захищаючи Марію.

 

— Вітаю, Діано де ла Рюзе Ґрифіт. Які такі справи, друга донька дюка має з нами? Чи ви прийшли позмагатися зі мною у священній дуелі? “Змагатися” знову? Що ж, для мене буде честю отримати ще одну зірку за вашої допомогти. 

 

Почувши, в якій манері промовила це Хлоя, Діана насупилась.

 

— Ви впевнені, що й надалі розмовлятимете у такому тоні з другою дочкою дюка, шоста донька з родини бідняків?

 

— Матиму честь нагадати вам, що в нашій академії, статус у всіх однаковий. У вас така непостійна пам’ять… щоразу нагадую вам, а ви як не чуєте.

 

— Ще подивимося, хто з кого посміється після випуску. Мерчанткою бути хочете, га? Ось тоді й я нагадаю вам, що буває за неповагу дітей дюка.

 

— Пхах! Виглядає так, ніби після випуску ти хочеш руйнувати чужі мрії силою, що дана вам титулом вашого батька. Ох, невже ви забули, що тут усі про усіх знають… якщо ви вдієте щось нерозумне, усі одразу ж дізнаються про це. Що ж, чекатиму з нетерпінням на ваше нагадування!

 

— Га!? Про що ви взагалі говорите? Я б нізащо не зробила б таке. Я збираюся зруйнувати ваш бізнес без шахрайства!

 

— Ось значить як. Ну, можете робити, що вам заманеться. Я ж не програю вам, у будь-якому випадку.

 

“Уґх… ця атмосфера здатна вбити… цікаво, чи зможе Хлоя вийти сухою з води”. — думаючи про цю перепалку можна було довго. Марія подивилася на Арію і всміхнулася їй.

 

На обличчі срібноволосої проскочило здивування, навіть на мить її обличчя почервоніло, тому вона відвернулася від Марії.

 

“Арія така цікава!.. То вона настільки сором’язлива??” — всміхаючись Арії, дівчинка встромила виделку у червоний фрукт, що одиноко лежав у спагеті.

 

— Моя Арія має магічний талант і неймовірно відома на наших землях. Вона навіть може підняти цей банер не здриґнувшись!

 

— Хм. Вона ніщо порівняно з Марією. Підняти банер? Що за дитяча забавка? Моя Марія вбила дракона!

 

Діана і Хлоя у той самий час знайшли нову тему для сварки. Вони вирішили визначитися, чия сестра краща.

 

Хлоя точно не збиралася програвати.

 

Вона перевела погляд на літаючий банер чарівниць, яким по черзі керували дівчата з магічного факультету.

 

— Маріє, ти ж також можеш зробити це… Маріє? 

 

— М? Ти щось казала, сестричко?

 

— Бачиш ото-ой банер? Можеш узяти його під свій контроль?

 

— Ізі-пізі! Звісно що можу! — відповіла Марія безтурботним тоном, одночасно жуючи фрукт з вилки. І за секунду остовпіла.

 

— Аріє! Взяла й перемогла оцю дивачку!

 

— Як скажеш, сестро.

 

У ту мить, коли сестри обмінялися поглядами, Марія вскочила із червоним, як помідор, обличчям.

 

— Ґха-А-а-А!!! Що це таке!!! Не можу, дайте води!! Гостре!!!

 

— Маріє, ти що з’їла переро зі свого спагеті?! — Хлоя кинулася за водою.

 

Переро – дуже, дуже гострий фрукт, особливо, якщо їсти його просто так. На жаль, Марія не знала цього.

 

Арія, Діана та Віолета шоковано спостерігали за сестрами Етвуд гадаючи, чи справді ця мала з червоним обличчям перемогла Джірнітру.

 

 

Робота з текстом: Buruliy

Подякувати: 4441 1111 3516 9708

T.me/KATARNOVEL