Змагання

Розділ 15: Змагання

 

“Уґх, що це, в біса, за фрукт!? Він занадто гострий для людських смакових рецепторів!! Що за…” — Марія, яка тільки що розжувала фрукт, який люди намагаються максимально уникати в їжі, дістала зі своєї чарівної торбинки смажене м’ясо Даболи, і з’їла його зі сльозами на очах.

 

Їй здавалося, що з’ївши Даболу, цей жахливий смак заміниться смаком м’яса.

 

Срібноволосі сестри, Арія та Діана, були повністю шоковані видовищем. Дівчинка жувала Даболу ніби голодна мавпа, а Віолета, розважена таким розвитком подій тихо хіхікала.

 

І лише Хлоя з повною серйозністю бігала за водою.

 

— На наших землях немає пеперо, тому ти й не знала… бідненька.

 

— Ууу… дякую, сестричко. — ледве промовила Марія, беручи склянку.

 

“Це було жахливо. Я запам'ятаю це до кінця свого життя”. — подумала вона про себе і висунула язик, глибоко дихаючи, — “Йой, ну зараз краще…” — виглядала вона доволі… кумедно.

 

— Не віриться, що Її Величність нагородила це… дівча. Це якесь непорозуміння. — Діана поправляла своє волосся двома руками дивлячись на Марію.

 

— Чесно, я сподіваюся, що так воно і є. — Хлоя знову подивилася на дівчину. — Але це правда, що в Марії вроджений магічний талант. Ще два роки тому, коли я мала їхати на навчання, вона вже могла використовувати магію на рівні найкращих третьокурсниць магічного факультету. — Хлоя пригадала давно минулий час.

 

Звичайно, Хлоя знала, що Марія була набагато сильнішою за старшачок, не лише тому, що вона досконало опанувала телепортацію, можливість спостерігати за кимось за тисячі кілометрів і ще багато інших невідомих чар, але вона вирішила промовчати, аби уникнути неприємностей.

 

— Аби підняти в повітря банер, використовується магія левітації, чи не так? Марія добре володіє нею. Твоя сестра ніколи не переможе мою.

 

— Та кому не байдуже, добре володіє чи ні! Моя Арія однозначно здобуде перемогу! — промовила Діана, скрививши свої рожеві вуста. — Арія – гордість роду Ґрифітів. Її програш якійсь дурній дитині це щось із розряду невдалих анекдотів! Я правильно кажу, Аріє?!

 

— Га?.. А-а, так, звичайно, сестро. — раптово покликана Арія відірвала свій погляд від Марії та кивнула Діані.

 

Почувши відповідь молодшої сестри, вона торкнулася своїх вуст, і зробила задоволений вираз обличчя.

 

У той самий час, Марія дістала другий шматок м’яса і так само швидко зжувала його без розуміння, що зараз коїться навколо неї.

 

“Дякую цій, раніше живій птиці за її життя… я яскраво відчуваю цей неймовірний смак… Я аж перестала відчувати той пе-перо.. пепероні!.. Так! Я вже майже не відчуваю того пепероні на своєму язиці! Ох, точно, я ж забула додати солі… отак, ага, чудово. О? Яка ж я везуча! На тарілці ще трохи соусу!.. Але мені щось… треба трохи змінити смак… Ну, цікаво, як цей соус смакуватиме з м’ясцем.. Ммм~ гостреньке, те, що треба”. — Марія думала про створення соусу для якініку з пеперо. Звичайно, вона вже знала, що треба бути обережною з цим фруктом.

 

Вона продумувала свою помсту цьому… фрукту, отримуючи з нього щось нове. Хай там як, вона була тою людиною, яка завжди отримувала зі своїх помилок якусь користь.

 

— Марія?.. Маріє, ти слухаєш? — Хлоя поклала руку на її плече, тому Марія поглянула їй в очі.

 

— Що таке, сестро?

 

— Йди туди, до банера і позмагайся хто з вас найдовше витримає впливати на нього.

 

— Га? З Арією? — спочатку дівчина не дослухалася до сестри, повністю зосереджена на собі, але зрозумівши, про кого йде мова, вона підняла погляд на летючі полотна.

 

— Вона… чому Хлоя завжди звертається до Арії поважно, а до мене… Пф!.. — тим часом поки усі були зайняті своїм, Діана незадоволено бурмотала собі під ніс.

 

— Так, сонечко, з Арією. — сказала Хлоя.

 

— Я не знаю, що вони хочуть від нас, але буде весело, пішли Аріє!

 

Раптово покликана Арія, стала наче вкопана.

 

— Д-добре, якщо ти хочеш, то ми можемо…

 

— Ага, Аріє!! — радісно прокричала Марія, а дівчинка у той час засоромилася.

 

Дівчатка все одно не виглядали так, ніби збиралися змагатися одна проти одної, тому хвилюватися не варто було.

 

— Ну… пішли, Маріє. — прошепотіла вона з невідомим раніше виразом обличчя.

 

Тоді, Марія почала йти з нею на одній швидкості, Хлоя йшла позаду дівчат, поклавши свої руки на плечі молодшої. Діана та Віолета також йшли за ними.

 

Незалежно від взаємовідносин, кілька студенток одночасно впливали на банер, утримуючи його в повітрі.

 

— Ой-ой! Не туди!! Обережно, дівчатка.

 

— Айщ, та ну, зліва не так. Занадто високо…

 

“Ого… Який він великий і важкий. Виглядає важко”. — сказала Марія, поглянувши на полотно.

 

Ті старшокурсниці, які контролювали банер, погано маніпулювали своєю силою, через що вплив почав спадати, а банер повільно падати.

 

 

Старшокурсниці, які контролювали банер, погано маніпулювали своєю силою, тому він почав хитатися та повільно падати. Тому, як правило, для подібних речей обирали щонайменше двох чарівниць.

 

Студентки, які були впевненими у своїх можливостях, могли позмагатися між собою утримуючи вивіску якомога довше без додаткової допомоги, але, зазвичай, довше п’ятидесяти секунд ніхто не міг втримати таку вагу. Зрештою, подібні завдання потребують неймовірної концентрації.

 

Діана підійшла до однієї з чарівниць, яка, здається, чекала своєї черги, і промовила: — Перепрошую. Мене звати Діана, я друга донька дюка Ґрифіта. Чи не могли б ви, будь ласка, пропустити мою сестру? Ох, і цю дівчинку, убивцю дракона, також. Їм потрібно закінчити дещо розпочате.

 

— Ох… зрозуміло, але… — студентка подивилася у сторону викладачки, яка, схоже, керувала усім цим процесом.

 

Викладачка подивилася в очі Діані і схвально махнула рукою.

— Робіть, як вам завгодно.

Це все виглядало більш як не дозвіл, а небажання перечити доньці дюка.

 

Діана задоволено всміхнулася, і, розправивши поставу, повернулася у сторону дівчат, що тримали вивіску на льоту.

 

Робота з текстом: Buruliy

Подякувати: 4441 1111 3516 9708

T.me/KATARNOVEL